Розділ 130: Розділ 130

Розділ 130

У родині маркіза «Бірн» було п’ятеро синів.

Причина, чому про це говорять у минулому часі — «було», полягала в тому, що колись між братами спалахнула брудна боротьба за спадок, і трьох із п’яти братів викреслили з родинного реєстру.

Офіційно членами родини маркіза «Бірн» залишалися лише старший син Асуель Бірн, нинішній голова сім’ї, та п’ятий син Клаель Бірн, який покинув дім і вступив до храму.

Інших трьох вигнали за спробу відібрати спадок у Асуеля.

І той, хто надіслав Клаелю листа… другий син, Ліель, не був винятком.

-Серйозно… чого він хоче після стількох років? І ще й так раптово викликає мене.

Одного вечора.

Після занять в академії.

Прямуючи до бару, вказаного в листі, Клаель підозріло пробурмотів собі під ніс.

Хоча Ліеля й вигнали з родини маркіза Бірн, їхні стосунки з Клаелем не були аж настільки поганими.

Коли Клаель був дитиною, Ліель піклувався про нього, а зі своїм життєрадісним і безтурботним характером навчив його різних ігор.

Однак… у Ліеля, на жаль, була серйозна проблема — він був невиправним бабієм.

Причиною його вигнання стало те, що він намагався залицятися до нареченої Асуеля.

Мабуть, він думав, що, відібравши жінку старшого брата, отримає і її, і спадок одним пострілом… але та жінка виявилася надто доброчесною, і все швидко викрилося.

Залежно від обставин, його могли б навіть належно покарати як злочинця… але, коли все розкрилося, він відбувся лише вигнанням, бо впав голяка ниць перед батьком і братом, вимолюючи прощення.

Ліель не був людиною, яку можна поважати, але чомусь і по-справжньому ненавидіти його теж не виходило.

Навіть коли він намагався відбити наречену старшого брата, то не вдавався до підлих методів — він намагався завоювати її чесно й безпосередньо, але зазнав повного провалу.

Саме тому… Клаель вирішив хоча б побачитися з ним і відгукнувся на запрошення.

-А, мабуть, це тут.

Він прибув до вказаного бару.

Коли Клаель відчинив двері… у тьмяно освітленому закладі стояло кілька круглих столів і барна стійка, а відвідувачі пили алкоголь.

-Ей, Клаель! Сюди!

Його другий брат Ліель помахав йому з-за одного зі столів.

У яскравих прикрасах Ліель був схожий на хоста й покликав Клаеля дружньою усмішкою.

-Ліелю… давно не бачились. То що сталося?

-Ну ж бо, одразу до справи, навіть нормально не привітавшись? Ми не бачилися десять років — невже тобі більше нічого сказати? Давай, випий зі мною!

-Ну, мене викликали сюди, навіть не пояснивши навіщо. Не думаю ж я, що ти просто захотів поспілкуватися?

-Хмм, щодо цього…

Ліель незручно почухав потилицю.

Потім, відпивши з келиха на столі, він із ніяковим виразом заговорив.

-Розумієш… після того, як мене вигнали з дому, я працював у закладах, де розважають жінок.

"............?"

-Ну, ти ж знаєш, я намагався залицятися до нареченої брата, так? Через це мене вигнали майже без грошей… і я не міг знайти нормальну роботу. Тож мені доводилося фліртувати з жінками в барах за їжу й гроші… а потім мене помітив власник одного нічного закладу.

Хоч його ніхто й не питав, брат почав розповідати історію свого життя.

Клаель вирішив хоча б вислухати його, не сідаючи за стіл.

-Ну, так я й почав працювати в такому місці, і, чесно кажучи, мені це підійшло. Я люблю жінок, знаєш. Навіть думаю, що це моє покликання. Такий спосіб життя мені цілком пасував. Грошей було небагато, але жив я доволі спокійно. Але потім… одного дня я почув, що мого молодшого брата визнали «Святим», і до того ж за його голову підпільний світ призначив величезну винагороду.

-Величезну винагороду… за мене?

-Скажу одразу… це була не моя ідея. Люди, які мене прикривали, просто використали моє ім’я й усе провернули самі. Мені справді шкода, чесно.

"............"

Його брат підняв обидві руки.

Із винуватим та незручним виразом обличчя.

Невдовзі Клаель дізнався, що означав цей жест.

-Ясно… Отже, мене просто підставили.

Чоловіки за навколишніми столами одночасно підвелися.

Із дверей за барною стійкою також почали виходити інші — з ножами та мотузками в руках.

Схоже, усі відвідувачі бару були ворогами.

З уривків почутого виходило… що за голову Клаеля призначили винагороду, а брат продав його через це.

-Ну ти й утнув цього разу, Ліелю.

-Мені справді шкода. Але… схоже, Гіраель повернувся до столиці й запропонував використати мене, щоб виманити тебе.

-Гіраель…?

Четвертий брат, Гіраель, став злодієм і навіть перебував у розшуку.

Клаель чув від Асуеля, що Гіраель повернувся до столиці… але не думав, що той дійде до такого.

-Знаю, я не маю права таке казати, але… думаю, тобі краще просто тихо піти з ними. Не хочу бачити, як мого молодшого брата б’ють.

-Так. Гадаю, ти маєш рацію…

Головорізи почали повільно наближатися.

Озброєні зброєю та мотузками, щоб схопити Клаеля.

-Ну… схоже, вибору в мене немає.

Клаель приречено знизав плечима.

-Якщо вибору немає… то, мабуть, уперше за довгий час мені доведеться трохи побитися.

-Гух...!

Клаель схопив пляшку алкоголю зі столу й для початку розбив її об голову свого брата.

.

.

.

(П.П Ну як бачимо, родичі не завжди добри, а особливо якшо це багата родина.)