Розділ 123: Розділ 123

Розділ 123

Перший урок Клаеля підійшов до кінця.

Студенти один за одним виходили зі святилища, і серед них був хлопець, який тремтів від роздратування.

-Тц… Не можу повірити, що мене справді переговорили…!

Хлопець, який вийшов останнім — Абрус Пік — стиснув кулаки й сердито тупнув ногою.

Абрус кинув виклик Клаелю, новому викладачу теології, у словесній суперечці… але зазнав повної поразки.

Його фактично осоромили перед іншими студентами, тому обличчя Абруса палало від злості та сорому.

-Гей-гей, заспокойся, Абрусе!

-Та годі тобі. Це була просто софістика, не бери близько до серця.

Його друзі-хлопці намагалися заспокоїти Абруса.

Усі троє прагнули стати священниками, їхні родини добре знали одна одну, а самі вони дружили ще з дитинства.

-Але все одно… цей Клаель мене бісить. Занадто вже він близький з леді Рейною…!

-Кажуть, його там визнали «Святим» чи кимось таким… але коли бачиш його на власні очі — звичайний мужик! Та й байдуже, що він виховав «Святу», він, мабуть, просто завдяки зв’язкам вибився нагору! Навіть наших батьків обійшов і піднявся вище — аж дратує!

Причина їхньої ненависті до Клаеля була простою. Звичайнісінька заздрість.

Вони — точніше, більшість хлопців у Королівській Академії — були закохані в Рейну, «Святу».

І тому шалено заздрили Клаелю, який на перший погляд був із нею дуже близьким, і хотіли якось його принизити.

Саме тому Абрус і викликав Клаеля на суперечку — щоб осоромити його перед «Святою» та іншими студентами.

-У такому разі давайте над ним пожартуємо! Наприклад, сховаємо його речі!

-Або розмалюємо стіни святилища? Хоча ні, це вже святотатство…

-Може, облити його водою з другого поверху? Хоча буде важко влучити в потрібний момент.

-А як щодо пустити про нього брудні чутки? Типу він бабій чи грає в азартні ігри?

-Гей, ви! Припиніть!

Хлопці вже почали захоплено обговорювати, як нашкодити Клаелю… але Абрус раптом гаркнув на них.

-Навіть якщо він занадто фамільярно поводиться зі «Святою Рейною Лорел», ми не повинні використовувати підлі методи! Якщо вже й перемагати того чоловіка — то чесно й відкрито!

-А-Абрусе?

-Гей… що з тобою таке?

-Цього разу я програв. Так, це правда. Я визнаю це. Але наступного разу все буде інакше!

Абрус зібрався з духом і рішуче заявив це.

-Так… Наступного разу я влаштую дебати про місцезнаходження зниклої «Святої Землі Бетлайм». Або про те, чи справжній «Святий Спис», який нібито належить Королівству Люкс. Чи, може, про те, чи справді існувало затонуле місто Атланія…

Бурмочучи це собі під ніс, Абрус швидко рушив коридором.

Його друзі поспішили за ним.

Схоже… у своїй основі Абрус Пік був надто серйозною людиною й не міг змусити себе діяти підло навіть проти тих, кого ненавидів.

-Просто зачекай… Наступного разу я точно переможу!

Хлопець стиснув кулак і рішуче підняв його до стелі.

Поки Абрус мчав коридором, його друзі обмінювалися стурбованими поглядами, а інші студенти дивилися на нього з нерозумінням.

-"Кума,кума."

-"Кумаа."

Але за Абрусом спостерігали не лише студенти.

У тіні причаїлося плюшевий ведмедик.

-"Кума."

-"Кума,кума."

Два плюшеві ведмедики кивнули одне одному й повернулися до святилища.

Поки що карати його не було потреби. Саме такого висновку вони дійшли.

Чесних і праведних людей щадять.

Завдяки своїй прямолінійності Абрус сам того не знаючи уникнув смерті.

Після цього Абрус ще багато разів викликав Клаеля на дебати… але непомітно для себе забув про початкове бажання принизити його, і його новою метою стало просто перемогти Клаеля.

.

.

.

(П.П Ну чуваку напевно ніхто ніколи не міг нормально протидіяти в дебатах, і тут появився Клаель, і переміг йому, напевно це хлоп просто хотів найти гідного суперника для дебатів хехе)