Розділ 122: Розділ 122

Розділ 122

-Я підтримую геліоцентричну теорію.

Клаель відповів із м’якою усмішкою.

Почувши цю відповідь, хлопець на ім’я Абрус усміхнувся.

-Тобто… викладач Бірн заперечує традиційний спосіб мислення? Хіба Священна Держава Шайнкросс, яка визнала вас «Святим», не відкинула ідею про те, що земля рухається?

-Мене визнали «Святим» у Священній Державі, але це ж не означає, що мої особисті переконання зобов’язані повністю збігатися з їхніми, чи не так? До того ж єпископ Абрам Пік, який належить до цього королівства, заперечує мою святість, попри те, що Великий Храм її визнав, хіба ні?

-Ц-це…

Щойно прозвучало ім’я його батька, Абрус утратив дар мови.

Його обличчя на мить скривилося від роздратування… але він швидко опанував себе й знову перейшов у наступ.

-Н-нехай навіть належність і переконання — різні речі… але ж усі великі священики та єпископи минулого вірили, що небеса рухаються. Ви хочете сказати, що вони всі помилялися? Хіба не зухвало це — заперечувати їх?!

-Те, чи мали вони заслуги й знання, тут не має значення. «Святий Лукульнер», «Вбивця Дракона», про якого ми сьогодні говорили, мав віру, але був жахливий у навчанні — настільки, що навіть не міг нормально цитувати священні тексти. І все ж він переміг драконів та інших монстрів, які мучили людей, і врятував безліч життів. Можливо, йому бракувало освіти, але його досягнення безцінні.

-Угх… ц-це…

-Припустімо, геліоцентризм правильний, а герої минулого просто цього не знали. Чи скасовує це все, що вони зробили? Чи перестануть урятовані ними люди бути їм вдячними? Незалежно від того, підтримує людина геоцентризм чи геліоцентризм, це не має нічого спільного із запереченням величі тих людей.

"............"

-Крім того, на користь геліоцентризму існує чимало доказів — наприклад, спостереження за рухом сонця чи зоряні карти, створені вченими… А ти можеш навести хоч один доказ, який це спростовує, Абрусе Пік?

-…Ні, не можу. Але все одно—

Навіть промовивши «але все одно», Абрус більше нічого не сказав.

Схоже, суперечка завершилася.

Можливо, він і був доволі красномовним, але врешті-решт залишався лише студентом.

Йому не перемогти Клаеля, який навіть у минулому житті набрався чимало життєвого досвіду — аж до проведення презентацій товарів.

-Ну що ж… оскільки Абрусу більше нічого сказати, на цьому урок завершено. Ми трохи затрималися, тож якщо запізнитеся на наступне заняття — можете послатися на мене… Старосто, команду.

-В-встати. Струнко. Уклін!

Студент, який, схоже, був старостою, подав команду, і перший урок Клаеля завершився.

Абрус, червоний від злості, люто глянув на Клаеля… але друзі потягнули його за собою, і він покинув святилище.

-Фух…

Студенти розійшлися.

У приміщенні залишилися лише Клаель і Рейна.

-Схоже… перший урок ми якось пережили.

Клаель із полегшенням опустив плечі

Це був його перший день як викладача. Хоч і трапилися несподівані події… схоже, усе минуло добре.

Щоправда, він уже встиг нажити собі неприязнь одного студента, але для вчителя це звична справа. Тут нічого не вдієш.

Оскільки теологія, яку викладав Клаель, була факультативом, у нього було лише один-два уроки на день.

Схоже, поки що в нього буде трохи вільного часу. Хоча підготовку до наступних занять і нагляд за святилищем ніхто не скасовував.

-Рейно, давай теж трохи перепочинемо… Рейно?

"............"

Сьогодні Рейна допомагала Клаелю як асистентка.

Під час уроку вона стояла збоку, щоб не заважати… але навіть коли Клаель звернувся до неї, вона не відреагувала.

-Рейна?

"............"

Невже вона задрімала…? Спантеличений Клаель підійшов ближче.

-…Такий крутий… Це погано… Клаель-сама у викладацькому вбранні такий сексуальний…

Підійшовши ближче, він почув, як Рейна щось тихо бурмоче собі під ніс.

Її голос був ледве чутним… але Клаель легенько торкнувся її плеча.

-Рейно, щось сталося?

-Хау!?

-Зачекай… ти що, справді спала? Із відкритими очима?

-Н-н-ні! Вибач, я в порядку!

Рейна в паніці замахала руками.

Її обличчя миттю почервоніло — очевидно, їй було страшенно соромно.

(Ну… навіть Рейна може задрімати на уроці. Вона ж ще дитина.)

-Старайся лягати спати раніше.

-Ти помиляєшся, Клаель! Це непорозуміння!

-Так-так, розумію. До речі, тепле молоко добре допомагає заснути.

-Ти зовсім нічого не зрозумів!

Рейна, незвично розгублена, підвищила голос, а Клаель лише криво й трохи весело усміхнувся.

.

.

.

(П.П Ахаахаха, Рейна на Клаеля слюні пускає, мені здається як би Клаель переодягнувся в дворецького, і типу їй прислуговував, вона б втратила свідомість від збудження хахахха)