Розділ 121: Розділ 121

Розділ 121

-Ну що ж… тоді нехай кожен по черзі представиться.

Клаель зробив вигляд, що не помічає спрямованих на нього поглядів… особливо очей, сповнених заздрості та ненависті з боку хлопців, і попросив студентів представитися.

-Почнемо… зі студента он там.

-А, так. Я Джонні Йорен.

Починаючи з хлопця, який сидів з краю, студенти один за одним вставали та називали свої імена.

Клаель заздалегідь отримав список студентів, які обрали теологію… але не знав їхніх облич, тому тепер намагався зіставити вивчені імена із зовнішністю.

Знайомства проходили без особливих проблем.

Навіть ті студенти, які, здавалося, ставилися до Клаеля вороже, не казали нічого зайвого й просто називали свої імена.

-Абрус Пік.

Однак… серед них був один хлопець, який дивився на нього особливо холодним поглядом.

-Абрус Пік. Мій батько — єпископ Великого Храму. І одразу скажу… він був проти вашого визнання «Святим».

"............"

-І я згоден із батьком. Це все.

Сказавши все, що хотів, хлопець на ім’я Абрус одразу сів.

Його слова неможливо було сприйняти інакше, ніж провокацію. Інші студенти теж виглядали здивованими.

(То він син єпископа Піка… Виглядає доволі впертим хлопцем.)

Клаель знав людину, яка, ймовірно, була батьком Абруса.

Єпископ Абрам Пік. Один із впливових діячів Великого Храму королівської столиці.

Вони розмовляли лише кілька разів, тому близькими не були, але Клаель не мав про нього поганої думки.

(Він не погана людина… просто занадто негнучкий.)

Це був тип людини, який цінує старшинство і не любить, коли молодь перевершує старших та швидко піднімається в статусі.

Загалом він був добрим і відповідальним чоловіком — просто надто серйозним.

(Через цю серйозність його й недолюблює молодь… Якби не досвід із минулого життя, я б, мабуть, теж ставився до нього погано.)

-Гаразд. На цьому з представленнями закінчимо. Тепер… почнемо заняття.

У навчальній програмі, яку Клаель отримала заздалегідь, було записано, наскільки просунулися уроки до літніх канікул.

Очевидно, попередня вчителька належним чином підготувала документи про передачу роботи перед втечею, тож, схоже, Клаелю не було про що турбуватися.

-Відкрийте підручники на п’ятдесят сьомій сторінці. Сьогодні ми почнемо з дива перемоги над драконом, яке здійснив «Святий Лукульнер».

Клаель читав текст із підручника та за потреби записував важливі моменти на дошці.

Пригадуючи власні студентські роки… а також використовуючи методи, якими навчав Рейну, він час від часу додавав цікаві факти, щоб утримувати увагу студентів.

Навіть так, для тих, хто виглядав сонним, він спеціально ставив запитання, підтримуючи певну напругу на уроці.

-Іншими словами, Лукульнера визнали «Святим» саме після перемоги над драконом… Отже, чи може хтось пояснити, чому земля, де він убив дракона, називається «Арґвен»? Сабур?

-Е?! А, ем… не знаю.

-Добре, тоді хтось інший? Так, пані Юріна.

-Дракон, якого переміг Лукульнер, умів перетворюватися на людину, і те людське ім’я було Арґвен.

-Так, дуже добре. Молодець.

Клаель задоволено кивнув і глянув на годинник.

-Гаразд, на сьогодні все. На початку наступного заняття буде короткий тест за сьогоднішнім матеріалом, тож обов’язково повторіть тему. Якщо будуть питання — не соромтеся підходити. Ну а тепер…

-Викладачу Бірн, можна запитання?

Саме коли Клаель уже хотів попросити старосту завершити урок, піднялася рука — це був Абрус Пік, той самий студент, що раніше кинув у його бік колючі слова.

-У мене є запитання. Нещодавно астрономи висунули теорію, що цей світ має форму кулі та обертається навколо сонця. Яка ваша думка щодо цього, викладачу Бірн?

Питання Абруса абсолютно не стосувалося теми уроку.

(І сам зміст питання… він явно намагається мене зачепити.)

У цьому світі геліоцентрична теорія лише нещодавно почала набувати популярності.

У середньовічній Європі за таке могли б спалити як єретика… але тут до такого не доходило, і навіть деякі храми вже починали приймати цю ідею.

(Якщо я скажу, що підтримую геліоцентризм — він звинуватить мене у запереченні традиційного вчення богів. Якщо відкину — висміє як невігласа, який ігнорує наукові докази. Коротше кажучи, він просто шукає привід посваритися.)

Очевидно, Абрус його недолюблював.

Може, він теж мав почуття до Рейни?

(Я міг би просто сказати: «Не ставте запитань не по темі», але…)

Якби Клаель так відповів, Абрус, без сумніву, зловтішно заявив би:

«То ви втекли від відповіді, бо не змогли відповісти на питання студента?»

Він явно дивився на нього зверхньо.

(Вибачте, що забираю час у решти студентів… але схоже, вибору немає.)

-Я підтримую геліоцентричну теорію.

Клаель відповів із м’якою усмішкою.

.

.

.

(П.П НУ що ж, да почнеться словесний батл хд)