Розділ 12: Розділ 12

Розділ 12

Минув місяць відтоді, як Рейну взяли до святилища.

Коли Рейна вперше прийшла до святилища, вона була худа як паличка, але після того, як вона почала щодня їсти три рази на день і перекушувати, її щоки стали повнішими.

Її груди також почали трохи збільшуватися, і Клаелю, який жив разом із нею, ставало дедалі важче вирішити, куди ж дивитися.

(Ми живемо разом, тож певною мірою це неминуче... але, будь ласка, хоча б у ванні мене залиш у спокої...)

Що ще більше ускладнювало ситуацію, так це те, що Рейна все ще намагалася купатися з Клаелем або спати в одному ліжку.

Хоча їй було лише десять років, він відчував провину за те, що робив це з дівчинкою, яка не була його родичкою.

Клаель відчайдушно намагався відмовитися, але коли Рейна підняла на нього очі, повні сліз, і запитала: «Ти не хочеш бути зі мною?», його рішучість похитнулася.

Йому якось вдалося домогтися, щоб вони купалися окремо, але він не зміг відмовитися від спільного сну, і вони все одно спали разом.

(Я навіть підготував для неї окрему кімнату, тож чому вона наполягає на тому, щоб спати зі мною.. Може, це просто тому, що вона ще дитина?)

У попередньому житті він був самотнім і ніколи не мав дітей, тому не знав, у якому віці діти зазвичай починають спати самі.

Клаель ділив дитячу кімнату зі своїми братами, тож він теж цього не знав, але, можливо, діти спали разом із батьками, поки не закінчували початкову школу?

До речі, протягом останнього місяця Рейна нікуди не виходила сама.

Щоразу, коли вона виходила надвір, Клаель завжди супроводжував її, і він змушував її приховувати обличчя капелюхом або одягом з капюшоном.

Це сталося тому, що з набором ваги краса Рейни стала ще більш вражаючою.

З таким виглядом вона могла б навіть змінити вподобання тих, хто зазвичай не цікавиться молодими дівчатами.

Щоб зменшити ризик викрадення торговцями людьми чи іншими подібними особами, він намагався якомога менше показувати її на публіці.

(Вона фактично живе як принцеса в клітці, але нічого не вдієш. Принаймні, поки не буде вирішена проблема з токсичними батьками.)

Він попросив друга з військової поліції розслідувати злочини батька Рейни, але, на жаль, вони ще не зібрали достатньо доказів.

Очевидно, він був досить обережним за своєю природою і не залишив жодних чітких доказів.

(Мені шкода, що я змушую її жити в таких обмеженнях... але поки що я мушу тримати Рейну подалі від уваги громадськості.)

Доки не було вирішено проблему з її токсичним батьком і вона не може захищатися за допомогою Священних Мистецтв, Клаель не дозволяв Рейні з’являтися на публіці.

Клаель підтвердив своє рішення, але потім одного разу стався інцидент.

〇 〇 〇

-Священику! Священику ви тут!?

-Хм...?

Під час уроку в кімнаті Рейни, яка перетворилася на її кабінет, зі сторони каплиці пролунав гучний голос.

-Священику?

-Ой, вибач. Будь ласка, трохи попрацюй самостійно.

Залишивши Рейну, Клаель попрямував до каплиці.

Там двері святилища були відчинені навстіж, і туди вносили кількох поранених.

Біля святилища зібрався натовп зівак, які заглядали всередину, щоб побачити, що відбувається.

-Що з вами всіма сталося!?

-Ах, священику!

-Допоможіть нам! На цих хлопців напав василіск!

Тих, хто приніс поранених, супроводжувала група, озброєна мечами та іншою зброєю... іншими словами, це були фахівці з полювання на монстрів, відомих як «авантюристи».

-Ми почули, що в сусідньому лісі живе гігантська ящірка, тож вирушили на полювання — але виявилося, що це був василіск! Нам якось вдалося його вбити, але ці хлопці отруїлися!

-Будь ласка, допоможіть! Наші товариші гинуть!

-Як жахливо...!

Василіск був чудовиськом, схожим на ящірку, з сильною отрутою.

Його отрута була настільки сильною, що навіть невелика кількість, що потрапляє в організм, могла бути смертельною.

Було доставлено п'ятьох поранених. Усі вони були непритомні та потребували негайної медичної допомоги.

-"Вилікуй! Зціли!"

"Вилікуй" — це заклинання, яке видаляло отруту. "Зціли" — це заклинання, яке загоювало рани та відновлювало життєві сили.

Після того як він вимовив обидва лікувальні заклинання, їхній стан трохи покращився, але це було все одно, що наливати воду на розпечений камінь.

-"Вилікуй! Зціли!"

(Звичайні священні мистецтва священиків не можуть вилікувати отруту василіска.. Якби це місце не було святилищем, я б уже давно здався..!)

Завдяки Рейні, «Святій», яка щодня прибирала та молилася у святилищі, воно стало «Святинею», наповненою святою аурою.

У «Святині» сила Священних Мистецьких Сил посилювалася, а споживання мани значно зменшувалося.

Внутрішня частина «Святині» навіть помітно світилася, хоча бачити це могли лише навчені священники.

(У цьому місті немає інших священників, окрім мене, тому ніхто не помітив ефекту «Святині», але зараз не час про це думати!)

-"Вилікуй! Зціли!"

Він неодноразово накладав цілющі заклинання на п'ятьох поранених, одне за одним.

Поки інші шукачі пригод спостерігали, затамувавши подих.. Клаель продовжував виснажливий процес, піт стікав з його чола.

(Чорт.. Я не можу повністю видалити отруту..! Але в мене немає іншого вибору, окрім як продовжувати..!)

Він не міг повністю їх вилікувати, але якби не продовжував намагатися, вони б неодмінно померли.

Надмірне використання мани призвело до того, що його свідомість затуманилася, а голова закрутилася.

Навіть з благословенням «Святині» споживання мани було занадто великим. Якби він втратив пильність, то відчув би, що зараз знепритомніє.

-"Вилікуй! Зціли! Вилікуй! Зціли! Вилі..! Зціл..! Ви..! Зці...!"

Його охопила сильна хвиля запаморочення.

Тільки-но він подумав: «Ой, це погано...», як хтось підбіг і підтримав Клаеля.

-Священику..!

-Рейна..?

Тією, хто увірвалася, була Рейна, яка мала б у цей час вчитися в задній кімнаті.

Мабуть, вона прийшла шукати Клаеля, який так і не повернувся, і спостерігала за ним із тіні.

-Священнику, твоє обличчя... Ви в порядку!?

-Зі мною все гаразд.. Немає про що турбуватися..

Раптом його тіло відчуло себе легшим.

Він відчув, як мана вирує зсередини, перевершуючи його межі.

Джерелом цієї сили — звісно ж — була Рейна, яка міцно його обіймала.

(Благословення «Святої»..!)

Якби лише прибирання в храмі могло перетворити його на «Святиню»...

Тоді наскільки ж потужним має бути це благословення, якщо вона передала свою силу через безпосередній контакт?

-Священику..?

-Дякую, Рейно. Зі мною вже справді все гаразд.

Коли він, як завжди, посміхнувся їй, тривожний вираз обличчя Рейни пом'якшав від полегшення.

-Я продовжу лікування... "Велике Зцілення! Велике Лікування!"

Він активував Священні Мистецтва високого рівня, яких ніколи не міг вивчити самостійно.

"Велике Зцілення" було заклинанням, яке могло навіть відновлювати втрачені кінцівки, а "Велике Лікування" могло лікувати від усіх видів отрути.

Це були великі заклинання, які могла використовувати лише жменька жерців у Великому Храмі королівської столиці.

-Фух..

Рани поранених почали затягуватися, а їхні бліді обличчя знову набували кольору.

-Дивовижно..!

-Гей, ти в порядку!? Тримайся!

Шукачі пригод, які панікували неподалік, радісно вигукували.

Клаель по черзі застосував до кожного з них потужні заклинання Священного мистецтва, зціливши всіх п’ятьох, які були без свідомості й перебували на межі смерті.

-Дякую! Щиро дякую..!

-Священику, ми у вас у великому боргу!

Шукачі пригод висловлювали свою вдячність крізь сльози.

Оскільки вони ризикували своїм життям, борючись з монстрами, їхнє почуття товариства було дуже сильним.

Деякі з шукачів пригод навіть падали на коліна та складали руки в молитві до богів.

-Дякую.. Дякую..!

-Я просто зробив те, що зробив би кожен. Я не бог, тож, будь ласка, не поклоняйтеся мені.

(Ні... Той, хто справді заслуговує на подяку та шану, — це ця дитина.)

-Священику?

"............"

Поклавши руку на голову дівчинки, яка з подивом дивилася на нього, Клаель мовчки погладив її по волоссю.