Розділ 117: Розділ 117

Розділ 117

Клаель і Рейна йшли коридором у бік святилища, розташованого всередині Академії.

Ще зовсім недавно Рейна тягнула Клаеля за руку... але, можливо, через втручання Еріка вона трохи заспокоїлась і тепер просто йшла поруч, не тримаючись за нього.

-Ем... ти близька з принцом Еріком?

Йдучи поруч із нею, Клаель нерішуче поставив запитання.

Зазвичай Клаель поважав бажання Рейни й хотів, аби вона була щаслива.

Він мав намір підтримати її незалежно від того, кого вона зрештою обере... але маршрут принца — Еріка — був зовсім іншою справою.

Якби Рейна обрала маршрут, де вона опинилася б з Еріком, персонаж-суперник Морква Лорел зануриться в темряву й спричинить величезні руйнування.

(Якщо це справді те, чого хоче Рейна, я не хочу ставати в неї на шляху... але якщо дійде до цього, мені доведеться бути готовим.)

-Зовсім ні.

Але відповідь від Рейни була короткою.

-Принц Ерік інколи заговорює зі мною в Академії... але й усе. Я навіть не думаю, що ми друзі.

-Я-ясно...

Судячи з її поведінки раніше та того, що сталося на пляжі... між нею й Еріком справді нічого не було.

Клаель не знав, що відчував сам Ерік, але рівень симпатії Рейни явно залишався на стандартному значенні.

(Принц Ерік очевидно має почуття до Рейни, тож бачити, як вона ставиться до нього настільки байдуже, навіть трохи шкода.)

-До речі, Клаель. Це раптово, але сьогодні під час обідньої перерви...

-О, знайшов тебе! Рейна Лорел!

Щойно Рейна збиралася щось сказати, як їх знову перебив чийсь голос.

Із кінця коридору раптом вибіг хлопець і помчав просто до них.

Високий, грубувато-красивий юнак — один із романтичних кандидатів, Вінсент Флейм.

-Новий семестр почався! Давай і цього разу відірвемося на повну, ага!?

-Що...!?

Вінсент відштовхнувся від підлоги коридору й кинувся прямо на Рейну.

Клаель був шокований таким раптовим розвитком подій... але все одно миттєво став перед Рейною, щоб її захистити.

Він навіть уявити не міг, що Вінсент одразу перейде до фізичного нападу. Подібного розвитку не було навіть у грі.

-Оррааа!

Кулак Вінсента вже майже врізався Клаелю в обличчя... але в останню мить хтось відкинув Вінсента вбік.

-"Понпокорін."

-Тц... непогано!

Тим, хто врятував Клаеля, відкинувши Вінсента, виявилася маленька плюшевим-танукі.

Плюшева іграшка розміром приблизно з брелок стала перед ними й захищаючи прикрила Клаеля та Рейну.

-"Понпокорін."

-Схоже, ти не розгубив своїх навичок... Саме тому ти мій суперник душі!

-"Понпокорін."

-За літні канікули я жорстко тренувався — тепер покажу результат... Нумо!

-Що... га...? Що це взагалі за розвиток подій?

У цьому не було жодного сенсу.

Клаель остовпів від настільки абсурдної ситуації, але Рейна легенько смикнула його за рукав ряси.

-Клаель, ходімо далі.

-Ходімо...? Ми просто залишимо це так?

Один із романтичних кандидатів — Вінсент — прямо посеред коридору почав запеклу битву з плюшевим-танукі.

Здавалося б, це доволі серйозний інцидент... але Рейна зовсім не звертала на це уваги й спокійно рушила вперед.

-Усе гаразд. Таке тут постійно трапляється.

-П-постійно?..

Що взагалі за шкільне життя веде Рейна?

На неї нападає один із романтичних кандидатів, а її рятує плюшевий-танукі... Коли цей світ гри встиг перетворитися на комедію?

-Ну ж бо, ходімо.

-А, гаразд...

Поки Рейна квапила його, Клаель скуто пішов слідом.

-«Метеоритний Вогняний Розсік!»

-«Тану-пооон!»

Позаду них Вінсент уже використовував по плюшевому-танукі доволі серйозну особливу атаку.