Розділ 116: Розділ 116

Розділ 116

-Ну тоді я піду.

-Так... щиро дякую.

Покинувши кабінет директора, Клаель попрощався з Юрієм, який супроводжував його досі, і разом із Рейною пішов коридором академії.

Рейна, схоже, була в напрочуд гарному настрої. Весело... вона вела його вперед легкими кроками, ніби ковзала коридором.

-Клаель, сюди. Будь ласка, йди за мною! Ходімо швидше!

-А, так, так. Рейно... ем, тобі не обов’язково тримати мене за руку, знаєш? Я й сам чудово можу йти.

Клаель криво всміхнувся, поки Рейна тягнула його за руку.

Рейна сяяла усмішкою, міцно тримаючи Клаеля за руку... але ж Клаель і сам був випускником цієї академії.

Храм, де він незабаром почне викладати... та навіть аудиторія для теології були місцями, які він відвідував майже щодня ще у студентські роки.

-Ні. Не відпущу.

-Не відпустиш!?

-Анітрохи!

Рейна грайливо висунула язика й ще сильніше стиснула руку Клаеля.

Вони були посеред академічного коридору. І, звісно, навколо ходили інші студенти... ті, хто проходив повз, здивовано оберталися, побачивши Клаеля та Рейну.

-А... Рейно. Хоч ми і сім’я, але в академії ми лише викладач і студентка, гаразд?

Клаель висловив своє невдоволення.

Неважливо, наскільки вони близькі як сім’я — якщо вони викладач і студентка, між ними має бути межа.

Він не збирався виділяти її серед інших студентів і не міг дозволити надто фамільярної поведінки.

-Розумію. Тобто, іншими словами, ми просто чоловік і жінка.

-Саме так, це я й—... га?

Чоловік і жінка.

Невже він справді сказав щось подібне?

Клаель розгубився... але обличчя Рейни просто сяяло.

Можливо, вона була настільки щаслива через те, що Клаель тепер працює в академії... сьогодні вона поводилася набагато жвавіше, ніж зазвичай.

-Усе гаразд. Я лише проводжую нового викладача. У цьому абсолютно немає нічого непристойного.

-Звісно, я знаю, що ти не зробиш нічого дивного, Рейно. Але все ж інші студенти можуть неправильно зрозуміти, якщо побачать нас...

-Рейно! Що ти робиш!?

Перебиваючи слова Клаеля, коридором пролунав різкий голос.

Коли вони озирнулися... там стояв світловолосий чоловік з афро, широко розплющивши очі від шоку.

-Принц Ерік...

Це був не хто інший, як Ерік Сейнкл — спадкоємний принц.

Відтоді як вони зустрілися на пляжному курорті, Клаель бачив його вперше — одного з чотирьох головних цілей захоплення.

-Іти за руку з чоловіком просто в школі... хто взагалі цей чоловік...!?

-...Давно не бачились, принце Еріку.

.

(П.П Вибачайте, що тут пишу своє повідомлення, але мене просто бісять ці персонажі любовні цілі, якого фіга взагалі Рейна має шось казати, про те з ким іде за руку і тд, це її життя, вони взагалі для неї ніхто, но втручаються в те що не мають право втручатись. Мене ці персонажі дуже бісять, і в подальшому вони ще більше будуть втручатись -0-)

.

Коли їхні погляди зустрілися, Ерік трохи здивувався.

-Священник Клаель Бірн... чи, радше, тепер варто казати «Святий Клаель»? Що ви тут робите...!?

-Ви не чули? Мене призначили новим викладачем теології.

-Т-тепер, коли ви нагадали, я справді щось чув про нового викладача теології... Не можу повірити, що це були ви...!

Обличчя Еріка чомусь перекосилося.

Він виглядав так, ніби несподівано з’явився суперник, який його дратував, але невже те, що Клаель став викладачем, було для нього настільки проблемним?

-Ц... Я думав, що зможу скоротити дистанцію, поки мого найбільшого суперника не було поруч. А тепер навіть тут...!

-...Про що ви говорите?

-...Ні про що. Просто думки вголос, «Святий Клаель».

Ерік похитав головою з болісним виразом.

-І що важливіше... Рейно. Навіть якщо ви сім’я, триматися за руки чоловікові й жінці в межах школи — непристойно. Як представник королівської родини та член студентської ради, я не можу це ігнорувати.

"............"

Сяюча усмішка Рейни зникла, змінилась невдоволеним виразом.

Схоже, вона шукала виправдання своїй поведінці... але все, що сказав Ерік, було цілком розумним.

З явним небажанням вона відпустила руку Клаеля й замість цього просто стала дуже близько до нього.

-...Зрозуміла. Я утримаюсь від того, щоб триматися за руки.

-...Будь ласка, тримайте ще трохи дистанції. Ви все ще стоїте надто близько.

"............"

Рейна насупила брови й відступила від Клаеля лише на пів кроку.

Навіть так відстань залишалася малою, але, мабуть, це був абсолютний максимум компромісу.

-Рейно, ти...!

-За наказом директора я маю провести Клаеля до храму... Якщо ваша справа завершена, чи можу я йти?

-...Поки ви дотримуєтеся належної дистанції.

Почувши незвично офіційний тон Рейни, Ерік уже не зміг продовжувати суперечку.

З приреченим виразом він відступив.

-Ну тоді, Клаель. Ходімо?

Рейна повернулася до Клаеля, знову сяючи яскравою усмішкою.

Це був зовсім інший вираз, ніж той, який вона показувала Еріку.

-...Так, ходімо.

Клаель чесно відповів і рушив разом із Рейною.

"............"

Він відчував на собі погляд Еріка... але свідомо вирішив ігнорувати його й просто пішов далі.

.

.

.

(П.П Краще б ангели просто повбивали цих чотирьох придурків, і було б Рейні та Клаелю легше жити, особливо Рейні, ніхто б не мішав їй з Клаелем фліртувати і тд.. Чому я себе відчуваю наче я батя Рейни, ахахаха, хочу прибити залицяльників, але спокійно до Клаеля відношусь, бо хлопак нормальний і мені подобається хд)