Розділ 114: Розділ 114

Розділ 114

У темній порожнечі, місцезнаходження невідоме.

Там спалахнуло помаранчеве світло, освітлюючи кімнату.

-Дякую всім, що зібралися тут... члени підпілля.

У тремтливому помаранчевому світлі чоловік урочисто відкрив рота.

У нього було м’яке на вигляд обличчя, але вузькі, мов нитки, очі блищали небезпечно.

Його звали Кармін Імарі.

Єпископ, відправлений зі Священної Держави Шайнкрос до Королівства Сейнт.

Визнання Клаеля святим уже завершилося, і Кармін мав би повернутися до своєї країни... але насправді він залишився в королівстві.

Кармін перебував у темній тісній кімнаті, де єдиним джерелом світла було слабке сяйво.

Окрім Карміна, у кімнаті було ще кілька чоловіків і жінок.

-Причина, через яку я зібрав тут усіх вас, відомих постатей підпілля, проста. Я хочу доручити вам одну роботу.

-Я б із задоволенням одразу вислухав, що це за робота... але чому тут ці люди?

У відповідь на голос Карміна один із присутніх заговорив.

У тьмяному світлі показалося грубе обличчя, схоже на бандитське.

-Скликати нас разом із конкурентами — це якийсь жарт. Не кажіть мені, що ви хочете, щоб ми об’єдналися й працювали разом?

-Я теж на таке не піду. Якщо доведеться працювати з ними — я пас.

У відповідь на слова бандита, жінка саркастично фиркнула.

-Хоч би якою великою була винагорода, я не братимуся за роботу, яка мені не до душі. Терпіти не можу працювати з чоловіками, які мені не подобаються. Справді ненавиджу.

-Це я маю відмовлятися. Нізащо не сяду в один човен із жінкою, яка вміє лише зваблювати чоловіків!

Темну кімнату заповнила напружена атмосфера.

Усі, хто тут зібрався, були злочинцями — злодіями, бандитами, убивцями, асасинами, гангстерами.

Дехто вже діяв у королівстві, а інші прибули сюди за допомогою Карміна.

Навіть попри те, що всі вони були злочинцями... а радше саме тому, що були однаковими, вони зовсім не довіряли одне одному. Підозра й ворожість крутилися між ними.

-Десять мільйонів золотих монет.

Але... однією лише фразою Кармін розвіяв гнітючу атмосферу в кімнаті.

-Цього разу робота — викрадення. Я хочу, щоб ви викрали двох людей і доставили їх у певне місце. Винагорода — десять мільйонів золотих.

-Д-десять мільйонів...?

Один із злочинців нервово ковтнув.

Навіть ті, хто щойно галасував, тепер завмерли від шоку.

Винагорода була неймовірною. Це була сума, співмірна з державним бюджетом невеликої країни, тож їхня реакція була цілком зрозумілою.

-А... прошу, не зрозумійте неправильно. Десять мільйонів — за кожного. Іншими словами, якщо приведете обох, я заплачу двадцять мільйонів.

"............!"

Знову злочинці закам’яніли від потрясіння.

Це означало, що максимальна винагорода — двадцять мільйонів золотих. Настільки нереальна сума.

-І кого ж саме ми маємо викрасти? Тільки не кажіть, що це король.

-Охорона буде слабшою, ніж у короля... Я хочу, щоб ви привели жінку, відому як «Свята» в храмі цієї країни, і чоловіка, якого нещодавно визнали «Святим».

Кармін усміхнувся.

Саме заради цього він і зібрав злочинців.

Він збирався викрасти «Святу Рейну» та «Святого Клаеля» й забрати їх до Священної Держави Шайнкрос.

Їхня згода його не цікавила.

Щойно вони опиняться у Священній Державі — знайдеться безліч способів зламати їхню волю та промити їм мізки.

Навіть якщо цих двох захищають «Святі Духи»... Кармін уже мав уявлення, як придушити навіть це.

-Як аванс я надам кожному з вас ось це... Навіть якщо ви відмовитеся від роботи, повертати не треба. Вважайте це сувеніром.

"............"

Чоловік у костюмі дворецького, який стояв поруч із Карміном, роздав злочинцям згортки.

Коли вони перевірили важкі пакунки, всередині виявилися золоті монети, хоча точну кількість було важко визначити.

Щонайменше тисяча монет... настільки велике багатство, що його було навіть важко носити.

-Метод я залишаю на ваш розсуд. Можете співпрацювати між собою або ж боротися одне з одним. Щойно ви приведете хоча б одну ціль, я дам вам магічну сумку з винагородою.

-Хто ти, чорт забирай, такий...?

-Прошу не цікавитися моїм походженням... Це теж одна з умов отримання винагороди.

"............"

Злочинець, який уже збирався поставити питання, проковтнув свої сумніви.

Усе ж мова йшла про абсурдну суму в десять мільйонів золотих.

Насправді... було логічно, що він приховував свою особу.

Хоча Кармін стояв перед ними, не приховуючи обличчя, насправді він мав магічний предмет, який заважав розпізнаванню, через що його обличчя та вирази було неможливо нормально роздивитися.

Лише цей магічний предмет напевно коштував цілий статок.

-...Я беруся. Я в справі.

-Я теж. Зроблю це.

-...Зрозуміло.

Один зі злочинців стиснув пакунок і кивнув.

Інші теж один за одним погоджувалися на роботу.

-Що ж... розраховую на співпрацю. Я маю покинути цю країну через інші справи, але залишу цього дворецького вашим посередником. Якщо щось трапиться — звертайтеся через нього.

Задоволено усміхаючись, Кармін розвів руки.

-Усе за волею великої Богині. Нехай усе світло й слава будуть даровані землі Богині...

Із цими останніми словами зібрання завершилося.

Відтоді злочинці, які отримали сувенірне золото, почали діяти в тіні.

«Свята Рейна Лорел».

«Святий Клаель Бірн».

Очима, затуманеними тьмяною жадобою, вони почали таємно переслідувати заборонений плід.

.

.

.

(П.П Ахахаха, які ж вони тупі, самі себе переоцінюють, особливо цей Кармін, вважає що у Рейни просто святі духи, ой, ой, піздюлі відхаплять від Рейни добрячі. Для Рейни, Клаель саме найдорожче в цьому світі, і мати бажання його викрасти, і зламати, означає розлютити її, а цього краще не робити..)