Розділ 110: Розділ 110

Розділ 110

За кілька днів до завершення літніх канікул у Королівській Академії.

Як і планувалося раніше, Клаель переїхав до гуртожитку для викладачів академії.

Він пред'явив посвідчення особи, яке отримав заздалегідь, біля воріт академії і увійшов до приміщення.

Кінець літа.

Приємно прохолодний вітерець гуляв просторим подвір’ям школи, розганяючи залишки спеки.

Дерева, висаджені на території, пишно зеленіли, а десь у далині чувся спів комах.

На полі неподалік студенти захоплено грали в м’яч.

-…Ніколи б не подумав, що настане день, коли я сюди повернуся.

Клаель ностальгійно пробурмотів, дивлячись на будівлю академії.

Колись і він навчався тут.

Він вступив до студентського гуртожитку, щоб утекти від боротьби за спадкоємство у своєму домі, і провів тут роки навчання разом із друзями.

Ті друзі, з якими він колись ділив молодість, тепер розійшлися різними шляхами, і лише зрідка він чув про них новини. Єдиним винятком був Ройвуд, який служив військовим поліцейським в Егбелі.

-Доброго дня. Ви містер Бірн?

-Гм?

Поринувши у спогади, він раптом почув голос.

Обернувшись, Клаель побачив молоду жінку в діловому костюмі.

-Так, я Клаель Бірн. А ви?..

-Ах, вибачте, що не представилась одразу. Мене звати Юрії Канеста. Я викладаю історію в цій академії.

Схоже, вона була однією з викладачів.

Трохи молодша за Клаеля жінка-викладач усміхнулася йому усмішкою, в якій ще відчувалася юність.

-Сьогодні мене попросили провести вас до гуртожитку, містере Бірн.

-А, зрозуміло. Тоді заздалегідь дякую.

Клаель пішов слідом за викладачкою Юрії через територію академії.

Минуло вже кілька років відтоді, як він востаннє був тут. З часів його навчання майже нічого не змінилося, але тепер, очима дорослого, усе виглядало інакше.

Хоча ще були літні канікули, студенти були присутні для участі в клубних заходах або участі в обов'язках учнівського комітету.

Колись він не звертав на це уваги… але тепер, як випускнику, студенти здавалися дивно юними й сяючими.

(Оце і є молодість?.. Рейна та «романтичні персонажі» теж… підлітки справді ніби сяють.)

-Оскільки ви випускник, містер Бірн, думаю, ви вже знайомі з головним корпусом. А це — гуртожиток для викладачів.

Його привели до будівлі, в яку він жодного разу не заходив під час студентських років.

Біля входу стояв чоловік, схожий на охоронця.

-А ось ваше посвідчення викладача. Будь ласка, показуйте його на вході до гуртожитку.

-А, дякую.

-Без дозволу навіть працівникам не можна заходити всередину. Кажуть, колись один студент використав магію, щоб замаскуватися під викладача й пробратися сюди.

-…Ось як.

Приймаючи посвідчення… Клаель тихенько відвів погляд від Юрії.

Для ясності… тим проблемним студентом був не Клаель. Хоч це й був один із його знайомих друзів, сам Клаель тут ні до чого.

-Ну що ж, тоді заходьте.

Юрії та Клаель по черзі показали свої посвідчення й увійшли до гуртожитку.

Триповерхова будівля мала спільну зону на першому поверсі, кімнати для чоловіків-викладачів на другому та кімнати для жінок-викладачів на третьому.

Спільна зона включала кімнату відпочинку, кафетерій та магазин з достатнім рівнем зручностей для комфортного життя.

-Ось ваша кімната, містере Бірн.

Вони піднялися сходами до кутової кімнати в кінці другого поверху.

Перед дверима стояло кілька дерев’яних ящиків та пакунків. Ймовірно, речі, які він відправив заздалегідь.

-Ось ключ. Правила гуртожитку та інші деталі написані в буклеті на столі всередині, тож обов’язково ознайомтеся.

-Зрозуміло. Дякую вам за допомогу.

-Та нічого такого… Якщо хочете, я можу допомогти занести речі. Самому ж важко, правда?

-А… ні. Усе гаразд.

Клаель похитав головою на пропозицію Юрії.

-Без проблем. Може, я так і не виглядаю, але я впевнений у своїй силі.

-Справді? Якщо щось знадобиться — звертайтеся без вагань. Я живу прямо по сусідству, тож заходьте будь-коли.

Усміхнувшись, Юрії помахала рукою й зникла в кімнаті поруч із кімнатою Клаеля.

Вона була доброзичливою та привабливою жінкою.

Мати таку людину на одному робочому місці — справжня удача.

-…Гм?

І тут… Клаель дещо усвідомив.

Раніше йому сказали… що в гуртожитку кімнати розподілені за статтю по поверхах.

А це був другий поверх. Поверх чоловічих кімнат.

-Не може бути…

Обличчя Клаеля напружилося.

Юрія щойно зайшла до кімнати поруч із ним. До кімнати, призначеної для чоловічого викладацького складу.

Якщо вона там живе, тоді Юрія… була…

-…Так. Треба занести речі.

Зіткнувшись із цією жахливою правдою… Клаель просто «вимкнув» думки й перестав про це розмірковувати.

.

.

.

(П.П Так, так, Юрій це мужик, котрий виглядає як дівчина, з ним буде пару кумедних моменті, а ще Клаель дуже часто буде нагадувати собі що Юрій мужик, а не дівчина хахаха.)