Розділ 109: Розділ 109

Розділ 109

Минуло кілька днів після побачення з Рейною.

Як і було заплановано раніше, Клаель вирішив навідатися в одне місце.

Це був один із особняків у дворянському районі королівської столиці... особняк родини Маркізів «Бірн».

-Давно не бачились, брате.

-А, Клаелю. Бачу, ти добре виглядаєш.

Коли Клаель прибув до дому маркізів Бірн, його тепло зустрів старший брат, Асуель Бірн.

Він був більш ніж на десять років старший за Клаеля. Риси обличчя у них були схожі, але від нього віяло втомою та певною життєвою зневірою.

Вони знаходилися у вітальні маркізської родини. Це була не кімната для прийому гостей, а приміщення для членів родини та близьких друзів.

Сидячи навпроти за круглим столом, брат покрутив келих бренді та криво посміхнувся.

-Вже минуло шість років відтоді, як ти покинув дім?

-Якщо рахувати ще й час у гуртожитку Академії, то майже десять.

-Точно... невже вже стільки? Ти майже не показуєшся, я вже мало не забув твоє ім’я.

-Ну, нічого дивного. Цей дім ніколи не був місцем, куди легко повернутися. Ніхто не хоче навідуватися туди, де не знаєш, коли тобі встромлять ніж у спину.

У відповідь на сарказм брата Клаель чесно висловив свої думки.

Клаель був п’ятим сином маркізської родини Бірн.

Окрім старшого брата Асуеля, у нього було ще троє братів... але всі вони з тих чи інших причин покинули родину.

Причиною стала боротьба за спадкоємство. Другий, третій і четвертий сини намагалися відібрати титул та багатство в Асуеля, через що були вигнані з родини.

На щастя, конфлікт не дійшов до вбивства... хоча був дуже близький до цього, а деякі з братів навіть опинилися у в’язниці.

-...Минуло вже чимало часу відтоді, як ті троє покинули родину Бірн. Тепер ти єдиний, з ким я ще можу отак сісти й випити.

Асуель сказав це з втомленим виглядом і налив бренді в келих, що стояв перед Клаелем.

Вживання алкоголю не заборонялося вченням храму. Клаель узяв келих.

Те, що Клаель та Асуель могли спокійно сидіти й розмовляти, було майже дивом.

Адже... поки четверо братів заливалися кров’ю через спадкоємство, Клаель, який зовсім не мав амбіцій, швидко вступив до гуртожитку Академії та віддалився від родини.

Після випуску він одразу заявив, що стане священником і покине дім Бірн, завдяки чому йому вдалося уникнути втягування у боротьбу за спадкоємство.

Саме тому його стосунки зі старшим братом, який переміг у цій боротьбі та успадкував титул маркіза, залишилися хорошими.

Серед братів лише йому дозволили й далі носити прізвище «Бірн», і між ним та Асуелем не було жодної ворожнечі.

(Хоча... навіть якщо ворожнечі немає, він, мабуть, усе ще відчуває певну провину.)

Клаель криво посміхнувся, сьорбнувши бренді.

Щоразу при зустрічі Асуель кидав гіркі зауваження на адресу Клаеля, який зумів утекти від боротьби за спадок.

Він був вдячний, що Клаель не намагався відібрати сімейний титул, але водночас його, ймовірно, досі не відпускало те, що Клаель єдиний уникнув кривавого конфлікту.

-До речі... я чув про це. Не можу повірити, що тебе офіційно визнали «Святим».

-Так... ну, якось так сталося. Я й сам здивований.

-А ще й став опікуном «Святої» — це вже щось. Я думав, ти поїхав у глушину, а ти добряче мене здивував. Завдяки цьому нам уже почали надходити пропозиції від людей, які хочуть налагодити зв’язки з родиною маркізів, і навіть фотографії кандидаток для шлюбу.

-Угх...

Клаель скривився.

У нього не залишилося жодних хороших спогадів про шлюбні зустрічі. Це вже майже перетворилося на травму.

-...Будь ласка, відмовляй усім цим пропозиціям. З мене досить.

-О? Щось сталося?

-Варто мені тільки погодитися, як мене одразу відшивають. Я більше не можу цього витримувати... На якийсь час беру перерву від пошуків дружини.

Він осушив келих алкоголю та важко зітхнув.

-Тепер, коли я став викладачем Академії... певний час зосереджуся на роботі.

-О? То ти став учителем. Виходить, ще деякий час житимеш у столиці?

-Так, такий план. Якщо щось знадобиться, зв’яжись зі мною через гуртожиток викладачів Королівської Академії.

-А... до речі, є дещо, про що тобі варто знати. Схоже, Гіраель повернувся до столиці.

-...Брат Гіраель?

Гіраель був четвертим сином маркізської родини Бірн.

Він об’єднався з гільдією злодіїв, щоб убити Асуеля та відібрати титул і статки... але в останню мить його викрили, і він утік.

Гіраеля розшукували як спільника гільдії злодіїв... але тепер він, схоже, повернувся до столиці?

-У того виродка грошей як бруду... якщо дізнається, що ти став Святим, може спробувати з тобою зв’язатися. Будь обережний, якщо це станеться.

"............"

Клаель мовчки взяв пляшку бренді та налив ще і собі, і брату.

(І справді відчувається, ніби всюди починається якийсь рух...)

Клаель повернувся до столиці, став «Святим» і викладачем. Люди зі Святої Держави Шайнкрос уже почали виходити з ним на контакт.

А тепер ще й розшукуваний брат з’явився?

(У всього є своя течія. Можливо, застійна вода нарешті рушила через якийсь поштовх...)

З досвіду Клаеля, у такі періоди і хороше, і погане зазвичай навалюється одночасно.

-...Я прислухаюся до твоєї поради, брате.

Сказавши лише це, Клаель одним ковтком осушив келих бренді.

.

.

.

(П.П Хотів щось написати в кінці, але нічого в голову не прийшло ахахха)