Розділ 107: Розділ 107

Розділ 107

Церемонія визнання «Святого» завершилася, і Клаель нарешті отримав трохи спокою.

Ставши «Святим», що опікується «освітою», він перетворився на шановану постать серед духовенства храму, але це не означало, що його життя кардинально змінилося.

Він так само молився за людей як священник, зцілював поранених і хворих Святими Мистецтвами та... приймав пожертви.

(Ну, ефективність моїх Святих Мистецтв зросла. Мабуть, це тому, що люди почали більше вірити в мене.)

Він сидів за столом, задумливо дивлячись у вікно.

Святі Мистецтва, за винятком кількох особливих випадків на кшталт «Святої», не були вродженими здібностями, а набувалися вже після народження.

Їх можна було опанувати через навчання у храмі, накопичення чеснот і віри.

Ставши «Святим», Клаель отримав становище, що викликало благоговіння у людей.

Завдяки цьому, віра спрямована на нього оточуючими, посилила його майстерність у Святих Мистецтвах.

(Недарма кажуть, що роль формує людину... Якщо так піде й далі, можливо, я й справді стану людиною, схожою на справжнього «Святого»...)

-Клаель, я повернулася.

Рейна підійшла до столу, за яким сидів Клаель.

Сьогодні замість звичного вбрання сестри на ній були біла сорочка та світло-блакитна розкльошена спідниця. У руках вона тримала піднос з кавою.

Вони вдвох були у кафе в королівській столиці.

Заклад під назвою «Схованка Білого Ведмедя» знаходився трохи осторонь головної вулиці, але серед знавців був відомий як прихована перлина завдяки надзвичайно смачній каві.

Як і обіцяли, Клаель і Рейна прийшли разом насолодитись кавою.

-Ось, тримай.

-Дякую.

Кава, яку принесла Рейна, була у скляному келиху, і, на подив Клаеля, у ній плавали кубики льоду.

Холодна кава, звісно, була звичною річчю у його світів в Японії... але в цьому світі таке траплялося рідко.

У місцях, що не були засніженими регіонами, дістати лід можна було лише за допомогою магії, але магів було небагато, а ще менше — диваків, готових створювати лід лише заради кафе.

Він чув, що... власник цього закладу колись був авантюристом і магом. Після виходу на пенсію він відкрив кафе та використовував магічно створений лід для приготування холодної кави.

-То ось чому заклад називається «Схованка Білого Ведмедя»...

-Саме так мені й розповідали. О, Клаель, тобі додати молока?

-Так, будь ласка.

-Тоді я сама наллю.

Рейна весело додала молоко в каву Клаеля.

Що б її так не радувало... останнім часом вона явно була в чудовому настрої.

-Тут ще й солодощі дуже смачні. Ти знав? У них є десерт, де каву перетворюють на желе.

-А, кавове желе? Я ніколи не куштував, але чув про нього.

-Оскільки кава тут така смачна, желе теж має бути чудовим. Давайте потім замовимо, добре?

-......Гаразд.

-О, а як щодо печива? Я чула, у них є з шоколадними шматочками.

"............"

Рейна була незвично схвильована.

Ще з того моменту, як вони зайшли до кафе... ні, ще з того часу, як разом вийшли з Великого Храму.

-Т-ти сьогодні така весела.

-Я завжди хотіла прийти сюди разом із тобою, Клаель. Тому сьогодні я неймовірно щаслива!

-Розумію... Це дуже приємно чути.

Мила. Неймовірно мила.

Вродлива дівчина навпроти сором’язливо тримала келих обома руками.

Це була ситуація, яка ніколи не могла статися в його попередньому житті.

Він ніби потрапив у симулятор побачень.

(...А, точно. Це ж і була гра-симулятор побачень.)

Він майже забув про це.

Дівчина перед ним була, як за назвою, так і по суті, героїнею. Ідеальною красунею.

Вони провели разом так багато часу, що вона вже зовсім не сприймалася як персонаж гри.

(Частково через те, що ми так давно знайомі... але Рейна тут зовсім не схожа на ту, якою була в грі.)

Рейна Лорел у грі була похмурою красунею замкнутого типу.

Причиною було те, що в дитинстві над нею знущалася родина, а навіть після того, як її забрав храм, вона проходила надто суворе виховання.

(Зміна підходу до виховання повністю змінила її особистість... Хоча красунею вона все одно залишилася.)

-До речі... Клаель. Літні канікули вже майже закінчилися, так?

-А... так.

-Ти ж станеш викладачем, чи не так? Коли переїжджаєш до гуртожитку для персоналу?

-Планую переїхати на вихідних. Меблі там уже є, а свої речі я теж відправив заздалегідь, тож залишиться лише розкласти їх.

-Вау... А можна мені прийти в гості?

-Ні. Це кімната викладача.

Учень не повинен випадково заходити до кімнати вчителя.

Якби вони були однієї статі, це ще можна було б якось пояснити, але в їхньому випадку це виглядало б ще більш недоречно.

Також слід було враховувати погляди інших вчителів, і йому не слід впускати Рейну до своєї кімнати.

-Мууу...

-Ні.

Рейна невдоволено надула щоки... але деякі речі не підлягали компромісу.

Клаель твердо відмовив, не піддавшись її мовчазному протесту.

.

.

.

(П.П Рейна як завжди, тіки є шанс і вона вже лізе фліртувати з Клаелем хд)