Розділ 106: Розділ 106

Розділ 106

(......Ясно, він не з тих, кого можна недооцінювати.)

Після того як єпископ Святої Держави Шайнкросс, Кармін Імарі, закінчив вітатися з Клаелем, він із роздратуванням тихо цокнув язиком.

(Якби все пройшло вдало, я б перетворив його на свою маріонетку... але, схоже, він використав захисне закляття або мав при собі якийсь оберіг. Виходить, атаку було відбито.)

Офіційно Кармін прибув до цієї країни, щоб бути присутнім на церемонії визнання священника Клаеля Біра, опікуна «Святої».

Однак... його справжньою метою було будь-яким способом заманити «Святу Рейну» до своєї країни.

Йому вдалося ненадовго поговорити з Рейною ще до початку церемонії... але через присутність кардинала він не міг зробити надто відверту пропозицію.

Якщо так... тоді спочатку стріляють у коня, а вже потім у генерала.

Він спробував за допомогою магії промити мізки Клаелю, якому «Свята», ймовірно, довіряла... але й це провалилося.

(Благословення, яким володіє «Свята Рейна», набагато сильніше, ніж я очікував. За будь-яку ціну ми повинні привести її до нашої країни.)

Свята Держава Шайнкросс — це земля, де богиня колись зійшла у світ, найсвященніша країна цього світу.

Тому... усі Святі повинні жити саме у Святій Державі. Так і має бути.

(Місце опікуна «Святої» не повинне належати якомусь провінційному священнику невідомого походження. Його має займати обраний... хтось на кшталт мене. Саме так усе й повинно бути...)

-Ні... це вже було б занадто.

Ідучи коридором Великого Храму, Кармін похитав головою.

Клаеля офіційно визнали «Святим», і навіть «Святі Духи» благословили його.

Якщо так... значить, він справді гідний. Його варто прийняти до Святої Держави Шайнкросс.

Він заслуговує на таку честь.

(Раз не вдалося промити йому мізки та забрати із собою... тоді, можливо, доведеться застосувати силу. Я б не хотів псувати репутацію, але якщо замкнути його у підземній в’язниці... ні, у «спеціальній кімнаті» й належно проповідувати йому вчення Богині, то рано чи пізно він підкориться.)

-Якщо вже вирішено, то слід негайно наказати підлеглим...

-О? Уже збираєтесь вирушати, єпископе Карміне?

Поки Кармін бурмотів собі під ніс, хтось окликнув його.

Це був кардинал Ділет Хорст.

-А, ваша високоповажносте кардинале. Прибирання після церемонії проходить добре?

-Так, решту я залишив підлеглим.

-Розумію... Я якраз збирався попрощатися з вами. Сьогодні я повертаюся до своєї країни.

Кармін ввічливо схилив голову.

Це не було брехнею. Офіційно він справді повертався додому... але за лаштунками збирався діяти інакше.

-Передайте також мої вітання іншим. Що ж, якщо дозволите...

-Дозвольте дати вам одну пораду.

Коли Кармін уже збирався піти, Ділет трохи знизив голос.

-Вам краще не чіпати «Святу Рейну» та «Святого Клаеля». На те, щоб високо скласти башту з кубиків, потрібен час... але зруйнувати її можна в одну мить.

"............"

Кармін звузив свої ниткоподібні очі та кинув на Ділета похмурий погляд.

-Подумати тільки, що Свята Держава Шайнкросс, улюблена Богинею, отримує поради від єпископа на кшталт мене. Знайте своє місце, пастирю жалюгідної країни.

-Хмф...

Ділет фиркнув у відповідь на оголені ікла Карміна.

Кармін ще мить свердлив його поглядом... але незабаром знову повернув на обличчя лагідну усмішку.

-Якщо хочете пройти крізь брами землі Богині, вам краще тихо передати мені тих двох. Я щедро заплачу.

-Я вас попередив. Далі вже вирішувати вам.

"............"

"............"

Кілька секунд Ділет і Кармін дивилися один на одного, а потім одночасно розвернулися у протилежні боки.

Хоч обидва й були служителями церкви, вони також залишалися ключовими постатями своїх держав. Хитрі лиси, вправні у політичних іграх.

Вони були багато в чому схожі... але ніколи не могли порозумітися.

Величезна прірва між ними... полягала в тому, чи розуміли вони справжню жахливу природу «Святої».

Саме ця, на перший погляд незначна, але надзвичайно важлива різниця зрештою приведе їх до цілком різних доль.

.

.

.

(П.П Ну що ж, привітайте, ще один смертник аххахах)