Розділ 105: Розділ 105

Розділ 105

Церемонія визнання «Святим» вийшла несподівано розкішною завдяки благословенню «Святих Духів».

У результаті… люди, які й не висловлювали відкритого невдоволення, але були проти того, щоб Клаель став Святим, разом відступили.

Подобається їм Клаель чи ні — тепер він став тим, кого шанували як «Святого» не лише за титулом, а й насправді.

-Клаель, під час церемонії ти були таким крутим!

Після завершення церемонії Клаель повернувся до своєї кімнати.

Звичайно, Рейна пішла за ним і захоплено хвалила його.

У кімнаті вони були лише вдвох. Кардинал та інші священники ще займалися прибиранням після церемонії, тому їм дозволили відпочити.

-Як і очікувалося від Клаеля! Те світло, що падало мов сніг — напевно, навіть сама Богиня благословляє твоє піднесення як «Святого»!

-Ні… це більше було схоже…

Може, це Рейна щось зробила?

Можливо, вона зібрала «Святих Духів», щоб усі зрозуміли, що статус Клаеля як «Святого» — не просто формальність.

Клаель подивився на неї з підозрою... але Рейна сяяла від щастя.

У неї не було ані краплі провини чи вагань — лише чиста радість.

-Усі дивилися на Клаеля з такою повагою… Ах, це було справді чудово. Я така щаслива. Така горда!

-…………Хаа.

Побачивши, наскільки щиро Рейна радіє, Клаель зрозумів, що допитувати її вже немає сенсу.

Зітхнувши, Клаель прийняв майбутнє, в якому йому доведеться нести надії та захоплення багатьох людей.

(Бути визнаним «Святим» означає також бути змушеним підтримувати поведінку й образ, гідні цього титулу. Навіть дрібна помилка може викликати розчарування, тож мені треба бути обережним…)

Сприйняття людей часто егоїстичне.

Наприклад, хуліган, який у фільмі раптом проявить трохи мужності, одразу починає сприйматися хорошою людиною, ніби всього, що він робив раніше, ніколи не було.

Або знаменитість із бездоганним образом, можуть жорстко засудити через незначний скандал, ніби він якийсь страшний злочинець.

Чим кращим перше враження, тим сильніше падіння образу навіть через маленьку помилку.

Ставши «Святим», Клаель тепер відчував тиск — необхідність постійно стежити за тим, як його сприймають інші.

(Коли я взяв Рейну до себе, я був готовий до того, що вже не зможу залишатися простим сільським священником… але це вже перевершує все, що я уявляв.)

-Клаель, щось сталося?

Рейна нахилилася ближче, заглядаючи в обличчя Клаелю, який поринув у свої думки.

Клаель ніжно посміхнувся і повільно похитав головою.

-Ні, нічого.

(Навіть так… гадаю, мені доведеться це прийняти. Заради щастя моєї сім’ї. Як батько, як брат, я більше не можу показувати себе жалюгідним.)

Це заради щастя Рейни.

Як її опікун, він мав триматися гідно, щоб вона не бачила в ньому слабкість і не розчарувалася.

Саме коли Клаель знову зміцнив свою рішучість… у двері постукали.

-Заходьте.

-Перепрошую за вторгнення, священнику Клаель.

-О… ну й ну, єпископе Кармайне.

Той, хто увійшов після того, як представився, був єпископ Кармайн Імарі, який прибув зі Священної держави Шайнкросс.

Єпископ із вузькими, мов нитки, очима, лагідно усміхнувся й спокійно схилив голову.

-Ах… мабуть, тепер мені слід звертатися до вас «Святий Клаель», а не «священник».

«Святий» — це почесний титул, який дають людям, офіційно визнаним «Святими».

Для Клаеля таке звернення було незвичним, але відтепер, імовірно, багато хто називатиме його саме так.

-Називайте, як вам завгодно. То… вам щось від мене потрібно?

У грі Кармайн був ворогом, який намагався викрасти Рейну.

Клаель обережно запитав про його мету, намагаючись не показати своєї настороженості.

-Ні, нічого серйозного. Просто до церемонії мені не випало нагоди привітатися з вами, тож я вирішив зробити це зараз.

-А, ось як. Тоді це я маю перепросити, що не привітав вас належним чином.

-О, не варто… Думаю, надалі нас можуть пов’язувати тісніші стосунки. Сподіваюся на плідну співпрацю.

З привітною посмішкою Кармін простягнув руку.

Клаель також м’яко усміхнувся та потис її.

-...!

Але щойно їхні руки торкнулися одна одної, пролунав різкий тріск, ніби від іскор.

Кармайн поспішно відсмикнув руку.

-Ой лишенько, статична електрика? Для цієї пори року це рідкість.

-…Так, справді. Дивні речі трапляються.

На мить усмішка Кармайна здригнулася, але він швидко повернув звичний вираз обличчя.

-На мить усмішка Кармайна здригнулася, але він швидко повернув звичний вираз обличчя.

Сказавши це з дружньою усмішкою, він також перевів погляд на Рейну.

-І «Свята Рейно», будь ласка, приїжджайте також. Уся країна вас радо зустріне.

-Так, якщо буде така нагода.

-Якщо я буду з Клаелем.

-Тоді дозвольте відкланятися…

Кармайн ще раз вклонився та вийшов із кімнати.

Після того як двері тихо зачинилися… Клаель злегка насупився.

(Небезпечний тип… То він справді намагався промити мені мізки.)

Клаель заздалегідь використав Святе мистецтво, наклавши захисне закляття.

Саме тому… він зміг відбити заклинання контролю свідомості, яке було застосоване під час рукостискання.

-Рейно, будь ласка, не залишайся наодинці з тим чоловіком.

Рейна була захищена благословенням «Святої», тому промивання мізків чи гіпноз навряд чи б на неї подіяли.

І все ж, про всяк випадок, Клаель попередив її бути обережною.

-Я ж не залишаюся наодинці з жодним чоловіком, окрім Клаеля, знаєш?

-…………Розумію.

Рейна нахилила голову й відповіла саме так.

Це була не зовсім та відповідь, на яку розраховував Клаель… але поки що він вирішив, що цього достатньо.

.

.

.

(П.П Рейна як завжди перебільшує з похвалою для Клаеля, хоча мені здається вона це каже щиро, і просто не усвідомлює хд)