Розділ 104
Примірка церемоніального вбрання завершилася, і нарешті настав день церемонії визнання «Святим».
Клаель одягнув убрання, завершене вчора, і попрямував до святилища всередині Великого храму.
-Хм...
Святилище було настільки величезним, що його неможливо було навіть порівняти з храмом в Егбелі.
Підлогу, стіни й колони вкривали вишукані орнаменти, а у вікна були вставлені кольорові вітражі.
У дальньому кінці святилища стояла статуя богині, оточена статуями минулих «Святих», які досягли великих подвигів, що стояли перед нею на колінах у пошані.
На стелі були зображені ангели, що дивилися вниз на Клаеля.
У минулому житті він ніколи не бував у подібному місці… але, можливо, собори в європейських туристичних місцях виглядали саме так.
-Це він…
-Так, без сумніву.
-Не на рівні «Святої», але священна сила в ньому справді чимала.
Святилище було переповнене людьми.
Усі — священники та сестри у церковному вбранні.
Коли Клаель увійшов до Великого святилища, вони почали дивитися на нього дивним поглядом наче оцінюючи.
(Дивляться так, ніби перевіряють мене… І жодному з них я не можу довіряти.)
Вирази облич присутнього духовенства можна було поділити на два типи.
Перший — сповнений заздрості та ворожості до Клаеля.
Так само як Белламі Воллс, який нещодавно чіплявся до нього, вони були незадоволені тим, як швидко Клаель піднявся кар’єрними сходами.
Другий — прихильний.
Обличчя, на яких читалися повага й симпатія до Клаеля.
Це були ті, хто підтримував його визнання «Святим».
(А… он той, мабуть, єпископ із Священної держави Шайнкросс.)
Перед статуєю Богині стояли троє людей.
Першою була Рейна. Побачивши, як Клаель входить до Великого святилища, вона м’яко усміхнулася.
Другим був кардинал Ділет Хорст. Він кинув на Клаеля багатозначний погляд.
І… третім був чоловік, якого Клаель ніколи раніше не зустрічав. Той самий єпископ зі Священної держави, який рекомендував Клаеля до визнання «Святим».
Молодий, худорлявий. Його лагідні на вигляд очі були вузькими, мов нитки.
(Він був ворогом у грі… Кармайн Імарі. Підлий єпископ, який намагався викрасти Рейну до Священної держави.)
Клаель ніколи його не зустрічав, але чудово знав, хто це.
Ворог середини сюжету. Лиходій, який використовував викрадення, медові пастки й будь-які інші методи, аби забрати Рейну до Священної держави.
(То це він наполіг на моєму визнанні «Святим»… Серйозно, які в нього наміри?)
-Тоді… оголошую початок церемонії визнання «Святим» священника Клаеля Бірна!
Побачивши Клаеля перед собою, Ділет урочисто проголосив це.
-Священник Клаель, який стоїть тут перед нами, знайшов «Святу» Рейну Лорел, виховав її та наставив на шлях істини. Завдяки тому, що Рейна стала «Святою», землі королівства Сейнт наповнилися силою, а з усіх куточків країни надходять повідомлення про рясні врожаї. Останнім часом не було а ні епідемій, а ні катастроф — без сумніву, це також є проявом божественного захисту «Святої».
Ділет говорив так, ніби намагався донести це до кожного присутнього.
Серед зібраного духовенства було чимало тих, хто був невдоволений тим, що сільського священника визнають «Святим».
Голосно проголошуючи заслуги Клаеля, кардинал, вочевидь, намагався стримати тих, хто ставився до нього вороже.
-Звісно, причиною того, що королівство сповнене світла, є благословення «Святої» Рейни. Однак священник Клаель, який наставляв Святу, також заслуговує на визнання. Тому він буде офіційно визнаний «Святим», що опікується «Освітою».
Кожен «Святий» відповідає за певну сферу… і в випадку Клаеля це була «Освіта».
(...Добре, що не виховання дітей чи батьківство. Хоча навіть щодо «Освіти» я не можу сказати, що заслуговую це.)
-Священна держава також схвалює визнання священника Клаеля «Святим».
Після Ділета вперед вийшов Кармайн і заговорив.
-Наскільки я чув… «Свята» Рейна не мала добрих умов у родині й зазнавала жорстокого поводження від прийомних батьків. Врятувати «Святу» від такого страждання та виховати її гідною служителькою церкви — справді великий подвиг. Саме тому ми визнаємо священника Клаеля «Святим».
Навколо Священної держави ходило багато поганих чуток, але вона все одно вважалася центром божественної віри.
Коли його відкрито визнавали і кардинал цієї країни, і єпископ Священної держави, громадська думка неминуче мала змінитися.
-…Я смиренно приймаю цю честь.
Клаель став на коліна й схилив голову перед статуєю Богині.
Чесно кажучи, він вважав це визнання надмірним.
Йому здавалося, що для такого, як він, це занадто… але коли все вже було підготовлено до такої міри, відмовитися було складно.
-Тоді… «вінець» для священника Клаеля.
-Так, перепрошую.
Рейна вийшла вперед і зупинилася перед Клаелем, який стояв навколішки.
З усмішкою, гідною «Святої»… вона поклала лавровий вінець на голову Клаеля.
-"Нехай ти станеш «Святим», посланцем Богині."
-"Нехай рука Богині буде з людьми. Просимо тебе стати частиною цього проводу."
Вона промовила церемоніальні слова.
На цьому церемонія визнання «Святим» завершилася. Духовенство, що зібралося у Великому святилищі, почало тихо аплодувати.
-Га…?
Але в ту ж мить сталося дещо несподіване.
Раптом із самої стелі Великого святилища почали падати незліченні частинки світла.
Частинки світла спадали, мов сніг. Коли Клаель інстинктивно підняв голову, релігійний розпис на стелі світився, а всередині нього літали незліченні «Святі духи».
-Та ну…
-О… Богиня благословляє його…!
-«Святі духи», ангели визнали його «Святим»…!
Поки Клаель стояв приголомшений, навколо лунали схвильовані голоси духовенства.
Воістину чудесне видовище. Наче сам Богиня святкувала піднесення Клаеля до рангу «Святого».
-Мені ніхто… нічого про таке не казав…
-Хе-хе-хе… Тепер усі визнають Клаеля. Операція успішна.
Рейна прошепотіла це з м’якою усмішкою так тихо, що Клаель у своєму заціпенінні її не почув.
.
.
.
(П.П А Рейна як завжди ахахах, робить все для того щоб Клаель став її чоловіком.)
(Також хочу сказати, що частота виходу розділів може стати меншою, так як я знайшов роботу і тд.., і в мене може не бути часу на переклад (Робота важка, в плані навантаження на тіло), якщо хочете більше дізнатись про це, і слідкувати за перекладом, то перейдіть у мій ТГ канал, він в описі команди.)
Я лише звичайний жрець (моб), але коли зрозумів, що цей світ — отоме-гра, вирішив виховати героїню.
Розділ 104: Розділ 104
Том 1