Розділ 100: Розділ 100

Розділ 100

-Фух... От же ж морока...

Покинувши місто Егбел, він прибув до Великого Храму.

Після завершення зустрічі з кардиналом і зняття мірок для церемоніального вбрання Клаель нарешті влаштувався в гостьовій кімнаті, яку йому виділили.

Він уже помився та поїв.

У цьому світі священників не обмежували аскетичними правилами на кшталт примусової скромності чи заборони на м’ясо.

Їжа зазвичай була смачною та досить розкішною.

-Я справді втомився...

Для Клаеля, який жив сам у сільському храмі, уже саме перебування у Великому Храмі, де мешкало стільки людей, було виснажливим психологічно.

Будучи прийомним батьком «Святої» та кандидатом на визнання «Святим», він постійно перебував під надмірною увагою священників і сестер, що лише посилювало дискомфорт.

У такі моменти найкраще просто відпочити.

Клаель перевдягнувся в одяг для сну й швидко заліз у ліжко.

-Ахх... яке м’яке...

Як і слід було очікувати від гостьової кімнати у Великому Храмі.

Навіть просте на вигляд ліжко в спальні було м'яким і явно високої якості.

Завдяки величезним пожертвам вони не шкодували коштів на розкіш.

Як священник, він мав певні сумніви щодо цього, але й сам Клаель не був настільки бездоганно чистим, щоб критикувати інших.

(Завтра мені ще й рано вставати, тож краще просто поспати...)

Як тільки він вимкнув світло та заплющив очі, його швидко охопила сонливість.

Клаель не чинив опору сну... і поринув у світ сновидінь.

-Суу... суу...

Клаель тихо дихав уві сні.

У не надто великій спальні лунав лише ритмічний звук дихання.

-Суу... суу...

Скільки часу минуло?

Близько півночі в кімнаті сталося дещо дивне.

Попри те, що двері були замкнені зсередини, замкова щілина раптом ворухнулася.

Пролунав тихий клац. Ручка повернулася, і двері повільно відчинилися.

"............"

"............"

Із відчинених дверей у темряву ступили дві тіні.

Вони оглянули кімнату, переконалися, що Клаель спить у ліжку... і безшумно підійшли ближче.

-Суу... суу...

Клаель нічого не помічав.

Він міцно спав через втому й не усвідомлював присутності непроханих гостей.

"............"

"............"

Дві тіні переглянулися й кивнули одна одній.

Почулося шарудіння тканини... а потім на підлогу впав одяг.

Місячне світло лилося через вікно. У ньому освітлювалися два оголені тіла.

Тими, хто без дозволу проник до спальні Клаеля, були дві молоді жінки.

Скинувши одяг, який носили, повністю оголені жінки повільно підійшли до ліжка Клаеля.

(Він міцно спить...)

(Так, усе повинно пройти гладко...)

Дві жінки тихо перешіптувалися.

Насправді вони були сестрами, які діяли за наказом Белламі Воллса.

Скориставшись майстер-ключем, вони проникли до гостьової кімнати, роздягнулися й тепер збиралися залізти до ліжка Клаеля.

Їхньою метою було підставити Клаеля. Вони мали лягти до нього голими, а потім у потрібний момент закричати й заявити, що Клаель напав на них.

Якщо виглядатиме так, ніби він зґвалтував сестру одразу після прибуття до Великого Храму, його репутація буде знищена.

Рейна розчарується в ньому, а розмови про визнання його «Святим» розвіються, мов сон.

(А тоді лорд Белламі засудить і покарає цього чоловіка...)

(Його прославлять як героя, який викрив злого священника, що обманював «Святу»...)

Ці дві сестри були коханками Белламі Воллса.

Вони мали з ним фізичний зв’язок і отримували від нього великі суми грошей.

Саме тому вони погодилися на принизливу роль «скривджених» сестер.

Згідно з планом, вони вже збиралися лягти по обидва боки Клаеля, який мирно спав.

-Га?

-Е?

Але... їх обох раптом схопили за плечі ззаду.

У темряві чиїсь руки міцно вп'ялися в бліду шкіру сестер.

-Іік...!

Коли вони в жаху обернулися, то побачили жіноче обличчя, сповнене крижаної люті.

Це була жінка, яку вони знали.

Однак... на її обличчі вже не було тієї ніжної й чистої усмішки, яку вони пам’ятали — тепер воно нагадувало Богиню гніву.

-Ре—...!

-Хмф...

Одна із сестер спробувала вимовити її ім’я, але перш ніж встигла — «вона» різко смикнула її за руку.

-А...!?

Простір позаду «неї» розколовся, наче двері.

Двох оголених сестер кинули в ту загадкову щілину, і вони зникли з гостьової кімнати.

-"Куаа... куаа..."

"............"

Клаель продовжував спати, навіть не підозрюючи про дивну подію, що сталася в його кімнаті.

«Вона» нахилилася зовсім близько до його сплячого обличчя, уважно подивилася... а потім поцілувала його в щоку й відсторонилася.

Після цього «вона» теж зникла в дверях, що відкрилися в темряві.

Коли троє жінок щезли в загадковому просторі, до кімнати знову повернувся спокій.

Через кілька днів.

Клаель почув чутки, що дві сестри, які працювали у Великому Храмі, зникли безвісти, але його не цікавило зникнення незнайомих йому сестер.

.

.

.

(П.П Ну що ж, а ось і одна із здібностей Рейни, про котрі не знає Клаель..)