Розділ 10: Розділ 10

Розділ 10

Клаель попрощався зі своїм другом і почав розкладати куплені речі в задній частині святині.

Сонце вже ось-ось мало зайти. Закінчивши з підготовкою і маючи трохи вільного часу, він почав готувати вечерю.

Тільки-но він подумав, що вже час йти забирати Рейну, закінчивши свої справи, як задні двері скрипнули, відчиняючись.

-Я повернулась...

-Ласкаво просимо, оо-о!

Побачивши, як Рейна повертається через задній вхід, Клаель не зміг стримати вигуку захоплення.

Там стояла прекрасна дівчина, немов витвір мистецтва, створений богами.

Її довгий чубчик був підстрижений, і завдяки загальній охайності знову проявилася її природна краса.

Раніше хтось у магазині одягу порівняв Рейну з «ангелом», але це була помилка.

Дівчина перед ним була справжнім ангелом. Її виснажена постать не мала значення — перед ним стояла неперевершена красуня.

(Ні... це якось моторошно, як сильно я хвалю десятирічну дівчинку...)

-Це тобі дуже пасує... Ти виглядаєш зовсім іншою людиною.

-Дякую... Я так рада... справді!

Коли вона посміхнулася по-дитячому, її милість і краса спрацювали, наче хімічний вибух.

У грі в Рейну були закохані як наслідні принци, так і сини герцогів, а також син самого Папи.

Дивлячись на Рейну зараз, було легко зрозуміти чому.

Краса Рейни може повалити цілу націю.

Якби вона захотіла, то могла б зруйнувати цілу країну.

У сюжеті гри принц збожеволів, відкинув свою наречену і навіть поставив під загрозу долю країни, аби тільки бути з нею — тепер це стало зрозуміло. Вона володіла чистою й тендітною красою.

Найвищий витвір мистецтва, улюблений богами, ось що таке «Свята».

(Якщо ті токсичні батьки про це дізнаються, вони не дадуть їй спокою, вони точно зроблять щось зайве.)

Батько Рейни продав її за гроші... але якби він побачив її зараз, то зробив би все, щоб повернути її.

Якщо продати її якомусь мільярдерові, то, ймовірно, можна отримати суму, якої вистачить на будівництво замку.

(Я розраховую на тебе, Ройвуд. Поспішай і знайди докази, щоб викрити цих шкідливих батьків.)

-Священику?

-Ах... мої вибачення.

Клаель прочистив горло тихим кашлем.

-Ну що ж, підемо вечеряти? Сьогодні я готував.

-Ах... Вибачте. Це я маю готувати, адже я тут задарма живу...

-Ні, ні, просто у мене був вільний час. Давай одразу поїмо.

Він посадив Рейну за стіл і відразу ж почав розкладати на ньому їжу.

Сьогодні на вечерю було омурайсе.

У цій країні, де основним продуктом є хліб, це була рідкісна страва, але він знайшов рис серед продуктів, принесених «Святими Духами», і вирішив спробувати.

У нього вже був запас домашнього кетчупу, який він приготував раніше.

Не те щоб це мало якесь значення, але «За межами райдужного сяйва» — це гра, дія якої розгортається у світі, схожому на середньовічну Європу, тож звідки там взялися помідори? Адже помідори походять із Південної Америки.

-Що це...?

-Спробуйте, будь ласка. Я цим дуже пишаюся.

"............"

Рейна обережно занурила ложку в омурайсе.

Поверхневий шар розірвався, і звідти витекло яйце, зварене некруто, відкривши огляд на смажену курку з рисом, овочами та беконом всередині.

-Ого!

Очі Рейни розширилися.

Цю страву він опанував, працюючи неповний робочий день у ресторані в коледжі, і схоже, вона їй сподобалася.

Після першого кусочка її обличчя проясніло, і вона з апетитом продовжувала їсти, не зупиняючись.

-Це дуже смачно! Так, так добре...!

-Хехе... я радий це чути.

Клаель задоволено кивнув і сам спробував омурайсе.

Смачно. Він чудово впорався, якщо можна так сказати.

Здавалося, що Рейні це теж сподобалося: вона набивала собі щоки.

-Чавк, чавк, хрум-хрум...!

-Ну-ну, якщо їсти занадто швидко, можна вдавитися.

-Мммм!

Поки Рейна відповідала, з апетитом поглинаючи омурайсу, Клаель гірко посміхнувся й порушив тему, яку йому потрібно було обговорити.

-Рейна, відтепер ти працюватимеш у святині як черниця, а я почну навчати тебе вже завтра.

-Хрум-хрум.

-Священику насправді доводиться вивчати чимало. Тобі доведеться завчити напам'ять священні тексти та молитви, а також вивчати історію та математику. Крім того, тобі доведеться опанувати Священні мистецтва.

-Ням-ням...

Коли Рейну прийняли до Великого Храму, її навчанням займався священик, який виконував обов’язки її наставника, і щоразу, коли вона робила помилку, її безжально шмагали батогом.

Щоб запобігти повторенню цього, він хотів, щоб вона опанувала все заздалегідь.

-Я впевнений, що ти швидко все освоїш, Рейна. Давай з завтрашнього дня докладемо всіх зусиль.

-Хрум-хрум.

-Ти слухала?

-Так!

Рейна енергійно відповіла.

Здавалося, вона слухала.., але, можливо, серйозні теми краще залишити на потім.

-У тебе кетчуп на обличчі.

-Ммм...

Клаель гірко посміхнувся, витираючи Рейні щоку тканиною.