Розділ 1
Ах, це світ отоме-гри.
Клаель Бірн — вісімнадцятирічний священник, який працював у невеликому Храмі в одному провінційному містечку, — зрозумів це остаточно, коли побачив, як до каплиці зайшла маленька дівчинка.
-Священнику, чи можу я помолитися?
"............!"
Дівчинці на вигляд було трохи більше десяти років. Це була неохайна дитина з розпатланим сірим волоссям, що сягало їй аж до талії. Її одяг був брудним, а тіло худим і виснаженим, але в центрі її мигдалеподібних очей виблискували дивовижні райдужки, схожі на чистий нефрит.
Це була їхня перша зустріч. Він міг сказати це з повною упевненістю. І все ж... Клаель знав, хто перед ним.
Це була Рейна Лорел — головна героїня отоме-гри «За межами райдужного сяйва», в яку він постійно грав у своєму попередньому житті.
-У жодному разі... Не може бути...!
-Священнику?
Вона... Рейна подивилася на нього тремтячими очима, сповненими тривоги. Можливо, вона подумала, що через свій жалюгідний вигляд її зараз просто виженуть геть.
-Ні, нічого. Моліться скільки завгодно.
Коли Клаелю вдалося вгамувати своє здивування та надати їй дозвіл, Рейна з полегшенням посміхнулася.
-Щиро дякую. Тоді, будь ласка, вибачте за турботу.
Рейна стала на коліна на підлозі каплиці та слухняно склала долоні разом.
"............"
Дівчинка продовжувала молитися мовчки, але через деякий час простір навколо змінився. Блискучі білі частинки світла почали вириватися з тіла Рейни та потоками поглинатися статуєю Богині в задній частині каплиці.
Цю сцену можна було описати лише як божественне диво... але це також була сценка з самого початку гри.
Рейна не була звичайною людиною. Вона була протагоністкою цього всесвіту, а також майбутньою «Святою».
За історією гри, Рейна була донькою купця та його коханки. Після того, як її рідна мати померла від хвороби, дівчинку взяв під опіку батько. Але через те, що вона була позашлюбною дитиною, мачуха та зведені сестри жахливо й жорстоко знущалися з неї. Її неохайне, скуйовджене волосся та худе, виснажене тіло були результатом саме такого поводження.
Рівно через рік після того, як її прихистив батько, Рейна відвідала Храм, щоб оплакати свою матір у річницю її смерті. Саме там вона здійснила перше диво, після якого її згодом зарахують до лику «Святих». Її молитва перетворилася на чисте світло, яке поглинула статуя Богині, і ця сила повернулася на землю як благословення, щоб захищати людей...
Ось такою була стартова сцена.
-Отже... це моя роль у всьому цьому?
Пильно дивлячись на Рейну, яка молилася, Клаель тихо пробурмотів собі під ніс.
Клаель Бірн був реінкарнований. Він народився у цьому світі як п'ятий син дворянської родини маркізів Бірн, яка вірно служила Королівству Сейнт. Нещодавно, у віці вісімнадцяти років, його офіційно призначили священником до цього невеликого містечка Егбел.
У попередньому житті він був затятим геймером і жив у Японії. Якщо в назві було слово «гра», він грав у це без розбору — у мейнстрімні рольові ігри, отоме-новели, детективи, хорори чи навіть покрокові стратегічні симулятори. Він відпрацював у чорній компанії десять років, і завдяки тому, що витримав цю пекельну роботу, накопичив чимало заощаджень. Він з ноги кинув заяву про звільнення на стіл свого паршивого начальника... і саме тоді, коли збирався на повну насолоджуватися спокійним життям перед монітором, його раптово охопив гострий біль у грудях.
Мабуть, стався серцевий напад. Коли він прийшов до тями, то вже перевтілився у цьому фентезійному світі.
Спершу Клаеля охопив глибокий відчай через те, що його довгоочікувана пенсія накрилися мідним тазом, але невдовзі він зіткнувся з новою, цілком реальною кризою. Проблема полягала в тому, що, будучи п'ятим сином у знатній родині, він не мав права на спадок, тому зрештою мусив би покинути дім і стати звичайним простолюдином. У цій країні дворян, які не успадковують сімейний титул чи маєток, без жодних винятків понижують у статусі. Тому всі, крім прямого спадкоємця та запасного другого сина, відчайдушно шукають вигідний шлюб або роботу, поки ще молоді.
Падіння з розкішного життя аристократа до скрутних буднів простого люду було для нього немислимим. А повертатися в режим офісного раба, як у попередньому житті, він не хотів за жодні гроші в світі.
Тому Клаель обрав безпрограшний шлях священнослужителя. Якби він працював священником у якомусь тихому Храмі, то міг би з комфортом жити за рахунок пожертвувань віруючих, не виконуючи багато важкої роботи. Він навчався в академії в королівській столиці, досить наполегливо працював, щоб отримати відмінні оцінки, а після закінчення навчання отримав під своє керівництво цей маленький Храм у провінції.
(Я мав жити таким гладким і безтурботним життям... Я ніколи не очікував, що стану свідком народження «Святої».)
"............"
Взагалі не переймаючись присутністю Клаеля, Рейна продовжувала щиро молитися, випромінюючи світло.
Лише зараз Клаель остаточно збагнув, що потрапив у світ отоме-гри... і, очевидно, його роль у цій історії була вкрай епізодичною — він був звичайним безіменним мобом-священником, який виявляє силу «Святої» і негайно повідомляє про неї до Великого Храму в королівській столиці. Після цього рапорту Рейну забирають від токсичної родини, яка знущалася над нею, і привозять до столиці. Там вона стане прийомною донькою іншої знатної родини та навчатиметься в елітній академії, де й відбуваються основні події сюжету.
"............"
Я, священник-моб, у якого навіть не було власного імені в грі, більше ніколи не з'являвся після вступного ролика. Це, мабуть, був перший і останній раз, коли я бачив Рейну в такому стані. Користуючись можливістю, Клаель уважно закарбував цю дивовижну сцену у своїй пам'яті.
-Це прекрасно...
Він знову подумав про це... Рейна, яка молилася в променях магічного світла, була справді дивовижною. Звісно, у цьому не було жодних девіацій. Хоч вона й була всього лише десятирічною дівчинкою, Клаель не мав жодних нахилів лоліконщика. Якщо спробувати порівняти це видовище, то воно було схоже на велетенську чисту веселку, що розтягується по небу одразу після важкої зливи. Її пошарпаний одяг та неохайне волосся на тлі цього божественного сяйва, взагалі переставали мати значення. Тут існувала універсальна, абсолютна «краса», яка стояла вище за будь-які культури та людські вподобання.
-Хух...
З задоволеним виглядом, Рейна нарешті розплющила очі та підвелася на ноги. Магічне світло миттєво згасло, і сама дівчинка, здавалося, навіть не усвідомлювала, які спецефекти вона щойно видавала в простір.
-Щиро дякую вам... Завдяки вам я змогла спокійно оплакати свою матусю.
-Розумію... Приємно це чути... Тобто, я дуже радий за вас.
Клаель поспішно виправив свій тон на більш офіційний і ніяково прокашлявся в кулак: «Кхм».
Якщо все піде чітко за ігровим сюжетом, Клаелю тепер доведеться негайно доповісти про Рейну до Великого Храму. Тоді її заберуть від садистів-родичів і переведуть до столиці.
-...Хм?
(Зачекайте хвилинку... А це справді хороший варіант?)
Це правда, що саме такою була його роль у сценарії гри. На цьому його обов'язок закінчиться, роботу буде виконано. Але... чи справді Рейна буде щасливою, якщо її відправити до Великого Храму?
Хоча Рейну й визнають «Святою», у столиці вона пройде надзвичайно жорстоке навчання, аби навчитися контролювати свої сили. Ті тренування були настільки суворими й виснажливими, що шокували реальних гравців — це скидалося на звичайне знущання. Розробники, мабуть, хотіли створити історію про Попелюшки, де героїня проходить через пекло на початку, щоб зрештою знайти свій "щасливий кінець", але ця жорстокість змушувала багатьох гравців просто вимикати консоль і відкладати контролери.
(Знаючи, що на неї чекає справжнє пекло, просто так віддати дівчинку цим фанатикам? Ну ні, це максимально підле рішення, я на таке не підписувався).
-Священнику...?
-А, нічого страшного, дитятко... Якщо хочеш, як щодо чаю?
Одягнувши маску доброзичливого й побожного священника, Клаель лагідно запросив її, і Рейна від несподіванки округлила очиці.
-Але ж... я ось так одягнена... Я навіть не милася, я брудна, від мене, мабуть, тхне...
-Це взагалі не проблема. Гм, а ти випадково не любиш яблучний пиріг?
-Н-ні... тобто так, дуже люблю, але...
-Тоді давай поїмо разом. Будь ласка, проходь до моєї кімнати в житловій зоні Храму.
Щоб виграти трохи часу на роздуми, Клаель повів Рейну до своїх внутрішніх покоїв. З боку це, звісно, могло виглядати підозріло — дорослий хлопець веде неповнолітню дівчинку до себе в кабінет, але у нього були благородні мотиви, тож боги мали його вибачити. Він посадив стурбовану дівчинку на стілець, де вона сиділа дуже ніяково, і поставив перед нею чашку гарячого чаю та величезний шматок духмяного яблучного пирога.
-Ч-чи справді я можу все це з'їсти...?
-Так, звісно. Їж, скільки влізе.
-Смачного...!
Рейна жадібно, в обидві щоки почала тріскати пиріг. Для дитини, яку вдома тримали в голоді й регулярно лупцювали, ця звичайна випічка здавалася справжньою святковою вечерею. Вона запихала до рота величезні шматки, а з її очей градом покотилися справжні сльози.
-Гей, заспокойся. Жуй як слід, не поспішай. У мене є ще, тому ніхто в тебе нічого не забере.
-Добре...!
"............"
Побачивши, як Рейна плаче від звичайного шматка пирога, Клаель відчув гостре, болюче поколювання у грудях.
(Як я й думав, я не можу відправити її до Великого Храму. Але й повертати її до тих садистів-родичів теж не можна).
Тоді що мені робити? Після недовгих роздумів Клаель прийняв єдино правильне рішення.
-Хм... я досі не запитав твого імені. Скажеш, як тебе звати?
-Рейна...
-Рейно. Я Клаель Бірн, від цього місяця я служу в цьому Храмі головним священником. Це прозвучить несподівано, але... чи не хотіла б ти залишитися тут і працювати в Храмі?
-Га...?
-Я щойно бачив, як ти молилася. У тебе є дивовижний природний талант до Священних Мистецтв. Чи хотіла б ти жити тут і вивчати Священні Мистецтва під моїм наглядом?
Так... це було хитре й ідеальне рішення, яке Клаель придумав для вирішення цієї кризи. По-перше, забравши Рейну до Храму, він офіційно захищатиме її від домашнього насильства з боку батька та мачухи. По-друге, під його керівництвом вона вивчатиме магію та зможе спокійно розвивати свої сили «Святої».
(У плані Священних Мистецтв я й сам маю непогані навички. До того ж я знаю весь ігровий сюжет, тому ми зможемо спокійно покращити її характеристики й допомогти підвищити рівень без жодних проблем).
Оскільки цей світ функціонував за законами колишньої відеогри, для досвідченого геймера Клаеля це було простіше простого. Використовуючи свої знання, він міг би виховати з неї неймовірну «Святу» в максимально комфортних умовах, без жодних катувань у столиці. А вже коли Рейна отримає високий рівень, зможе сама за себе постояти й повністю контролюватиме ману, от тоді він і відправить офіційний звіт, щоб вона спокійно поїхала навчатися до академії.
-А-ее... Ви впевнені? Невже комусь на кшталт мене, такій брудній і нікчемній дівчинці, правда можна тут бути...?
Запитала Рейна з абсолютно розгубленим виглядом. Від несподіванки з її рота на стіл навіть випав шматочок недоїденого яблучного пирога.
-Ти мені дуже потрібна тут. Будь ласка, виручи мене.
Щиро подивився на неї Клаель.
-Гх...
Від цих слів обличчя Рейни кумедно скривилося...
-Ува-а-а-а-а-а-а-а..!!!
А потім вона в один голос просто загорлала на всю кімнату, ридаючи в три струмки. Набагато, набагато голосніше й емоційніше, ніж раніше.
-...Ох, ну-ну, тихо, усе добре.
Хоча Клаель взагалі без поняття був, як поводитися з дитиною, яка так гірко плаче, він ніяково й ніжно почав гладити її по розпатланому волоссі. Рейна притулилася до нього мертвою хваткою, розмазуючи сльози й соплі прямо по його чистому одязі.
-Ува-а-а-а-а-а-а-а..!!!
-...О Богине.
Навіть посміхаючись з гіркотою на обличчі, Клаель продовжував думати над тим, як влаштувати Рейну в святилищі.
.
.
(P.s Я перекладаю з англійської мови, і це мій перший досвід в цьому, тому не бийте.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділів та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )
