"Пекельний вогонь."
Товстий стовп полум’я вирвався від Леонори у бік Рьо.
"10-шарова крижана стіна."
Перед Рьо з’явилася крижана стіна, шари якої множилися, коли полум’я мчало в його бік. Коли полум’я врізалося в лід, зіткнення породило туман замість звичних іскор знищення - можливо, через величезну силу магії Леонори. Пара заповнила повітря, затуляючи Рьо огляд.
Вона використовувала "Пекельне полум’я" й минулого разу. Яким би потужним воно не було, вона вже мала б знати, що його не вистачить, щоб пробити мої шари льоду. Отже, це означає… це відволікаючий маневр! Її справжня атака буде з моєї сліпої зони - або ззаду, або зверху.
У цю мить Рьо стрибнув ліворуч, зробив повний оберт і приземлився, опустивши одне коліно на землю. Як він і очікував, Леонора стрибнула на те місце, де він щойно стояв, з мечем у руці.
"Сталагміт."
"Крижана спис."
Рьо парирував гострий кам’яний конус, випущений з близької відстані, шквалом крижаних списів. Звісно, Леонора насправді не очікувала, що ця атака влучить. Це був ще один фінт!
Вона кинулася на нього зі швидкістю звуку, миттєво скоротивши відстань, і змахнула мечем. Двічі, потім тричі їхні клинки злунали, опинившись у патовій ситуації. Це було саме те, чого хотіла Леонора.
"Залп полум’яних списів."
Рьо відчув раптовий тиск на свій меч, а потім опинився безцеремонно відкинутим назад. Леонора знала, що будь-яка відстань між ними дозволить Рьо парирувати її магію, тому вона замість цього вистрілила атакуючим заклинанням зі своєї зброї. Навіть Рьо, який тренував швидкість генерації магії, не зміг перехопити заклинання, випущене з такої близької відстані.
Він врізався в стіну за собою.
"Нга!"
Він викашляв і кров, і слину. Він завдав контратаки ще до того, як врізався у стіну, створивши шістнадцять "Крижаних списів", які злетіли до Леонори зі стелі. Незважаючи на те, що атака прийшла з її "сліпої зони", вона легко з нею впоралася.
Рьо, звісно, очікував саме на це. Він просто хотів зберегти відстань між ними. А тепер...
"Абразивний струмінь 256".
Двісті п’ятдесят шість струменів води оточили її.
"Нарешті!"
Її дика посмішка поглибилася від цього видовища.
"Танець Вітрових Кігтів."
Незліченні Повітряні Удари почали кружляти навколо Леонори. Вони врізалися у струмені води Рьо, створивши 256 точок знищення. Усі його Абразивні Струмені зникли.
Колись Хасан, лідер Секти Асассинів, укрив себе спіраллю камінців і знищив Абразивні струмені Рьо. Захист Леонори здавався повітряною версією того заклинання. Принцип дії був той самий. У будь-якому разі, його козир був остаточно розгромлений.
І все ж Рьо не був особливо шокований. Цього разу навіть його "Абразивні струмені" були лише відволікаючим маневром, щоб виграти час для лікування ран. Він знав, що її прямий магічний удар і його зіткнення зі стіною залишили йому внутрішні травми, тож якщо він їх не вилікує, він ніяк не зможе продовжувати бій. Він не думав, що зможе битися з кимось такого калібру, як Леонора, будучи пораненим. Він не був настільки зарозумілим.
Завдяки часу, який він виграв, використовуючи свої "Абразивні струмені", він випив спеціальне зілля і успішно вилікував себе.
"Ніби я дозволила б цьому заклинанню розрізати мене на шматки двічі",- сказала Леонора, презирливо посміхаючись. Вона виглядала самовдоволеною.
"Ага, так, атака, яка спрацьовує більше ніж один раз, була б занадто простою",- відповів Рьо, глибоко зітхнувши.
Він уже давно змирився з тим, що сила її магії перевершувала його. Тож якщо він не міг перемогти її лише силою, його єдиним варіантом була техніка. Але що це означало в контексті магії? Ідеї. Він думав розрізати її на шматки за допомогою 256 струменів води, але Леонора все одно могла використати свою переважну силу, щоб протидіяти його техніці.
"Уф, це так дратує",- сказав Рьо, справді роздратований тим, що його перевершили в силі і він не зміг протистояти кращою технікою. Він міркував над своїми 256 водяними струменями з того моменту, як Хасан знівелював заклинання, але Рьо так і не придумав нічого. Були моменти, коли він відчував, що ідея починає вириватися назовні, але вона так і не досягала поверхні. А зараз він перебував у самому розпалі бою. Зрозуміло, що його супротивник точно не чекатиме, поки він щось придумає.
"Тепер моя черга! Палаючий Спис."
"Заглушення. 10-шарова крижана стіна."
Тонкі, вогняні списи вистрілили з руки Леонори, з легкістю пробиваючи шари крижаної стіни Рьо. Він ухилився від цих снарядів в останню мить.
"Я не був достатньо швидким. Невже так важко вчитися на прикладі? Я так багато тренувався з того часу, але... Хасан був справді неймовірним",- пробурмотів Рьо собі під ніс. Він шкодував про свою невдачу з "Заглушенням".
Хасан-і Саббах, лідер Секти Асассинів, використовував це заклинання. Воно полягало у змішуванні власної магії з магією, яку використовував супротивник, тим самим блокуючи саме її створення. Хоча метод був простим для розуміння, насправді для його виконання потрібна була неймовірна точність і надзвичайна швидкість створення.
Навіть Рьо не зміг цього зробити, а це означало, що використання його в реальному бою - це зовсім інша справа. Однак, якщо б ти зміг це освоїти... ти міг би запечатати магію супротивника!
"Ти спробував щось інше, перш ніж створити ту крижану стіну, чи не так?"- Вона посміхнулася йому, вгадавши правильно.
"Що, про що ти взагалі говориш?"- Рьо прикинувся дурнем.
"Ге-ге-ге. Ти збираєшся зробити щось, щоб розважити мене?"- Леонора хихикнула диявольськи. Вона справді насолоджувалася цим. - "Палаючий Спис",- промовила вона.
"Перешкоджання. 10-шарова ламінована крижана стіна."
Тонкі, вогняні списи знову вистрілили з її руки. І знову їхня висока пробивна сила дозволила їм легко прорвати його шари льоду. Вдруге Рьо ухилився від них. Але...
"Вони слабші. Цікаво. Що ти зробив, Рьо?"- запитала вона, ледь посміхаючись.
"Н-Нічого. Зовсім нічого". Він знову прикинувся дурнем.
Мені треба швидше відчувати її магію... Намагатися стежити за нею очима забирає занадто багато часу. У такому разі... може, сонар буде швидшим? Пасивний сонар.
Він вимкнув пасивний сонар, щоб зосередитися на "Заваді", але тепер знову його увімкнув. А потім... заплющив очі.
"Що..." Цей вигляд приголомшив Леонору. На мить її обличчя сповнилося гнівом, але вона швидко придушила емоції й відновила самоконтроль. "Ти насмілюєшся ображати мене, заплющивши очі? Я так і знала. Ти намагаєшся зробити щось, чого раніше не робив. Гаразд. Виклик прийнято!"
"Палаючий Спис",- промовила Леонора втретє.
"Перешкоджання. 10-шарова ламінована крижана стіна."
Її полум'яний спис розсіявся, не встигнувши повністю сформуватися.
"Неможливо!" - вона була шокована.
"Хе-хе-хе",- посміхнувся Рьо. "Я це зробив. Я змусив "Заглушення" спрацювати."
"Ще раз! Палаючий Спис."
"Заглушення."
Цього разу він навіть не став піднімати свою крижану стіну. І знову полум'яний спис Леонори розсіявся, не встигнувши повністю сформуватися.
"Що, в біса, ти зробив?"
З широко розкритими очима вона дивилася то на свої зниклі полум'яні списи, то на Рьо. Звісно, вона розуміла, що Рьо зробив щось, щоб запобігти повному формуванню її заклинання. Але вона не розуміла, як саме.
"Рьо, що ти зробив?!"- верещала вона.
"Е-е-е, ну, я не можу сказати..."
Коли вона так агресивно запитала його, він скинув самовдоволений вираз обличчя й відвів погляд. Він ще не хотів показувати їй свої карти.
"Це так?! Тоді я змушу тебе сказати!"
"Тільки не вбивай мене, будь ласка. Якщо вб’єш, ти ніколи не дізнаєшся!"
"Смерть для мене не перешкода, Рьо! Мені достатньо розбити твій череп і поглинути знання безпосередньо за допомогою магії!"
"Це взагалі можливо...?"
Леонора, очевидно, була готова піти на все, щоб з’ясувати, чому її заклинання зникло, швидко поклавши край переговорам Рьо про його життя.
Вона підняла меч над головою.
Рьо тримав Мурасаме в стійці сейган, спрямувавши лезо на її очі.
"Палаючий Спис."
"Заглушення."
Це було її фірмове заклинання-несподіванка, проте втретє її полум’яний спис розсипався, так і не набувши повної форми.
"Гааа!"- закричала Леонора від розчарування.
"Хе-хе-хе". Рьо широко посміхнувся.
Можливо, це був перший раз, коли він перевершив її в магії.
Дзень.
Рьо відбив удар, спрямований вниз, від надзвукового стрибка Леонори. Він був сповнений впевненості, піднесений усвідомленням того, що його майстерність піднялася на новий рівень. Саме тому він зміг так легко парирувати її удар.
"Полумʼяний спис."
"Заглушення..."
Вона вимовила заклинання з близької відстані, що не дало Рьо можливості вчасно застосувати "Заглушення". Рьо відлетів назад разом із мечем.
"Нг!"
Він знову врізався в стіну.
Леонора на цьому не зупинилася. Вона завдала йому наступного удару.
"10-шарова крижана стіна."
"Прокляття! П’ятикратний палаючий спис."
Він не зміг заблокувати навіть одного з тих вогняних списів своїми багатошаровими крижаними стінами, тож не було жодного шансу, що проста десятишарова крижана стіна зможе заблокувати п’ять.
Він ледь ухилився від удару, спрямованого йому в горло.
Ударом меча "Мурасаме" він відбив удар, спрямований у груди.
Його ряса відбила удар, спрямований у праве плече.
Але удар, спрямований у живіт, глибоко пронизав його.
А удар, спрямований у ліву ногу, впився йому в стегно.
"Хм!" - пробурмотів він.
"Ге-ге-ге". Яка чудова картина, Рьо"
Повільно наближаючись, Леонора диявольськи сміялася. Будь-хто, крім Рьо, міг би навіть назвати цю посмішку спокусливою.
"Це ще... не... кінець...",- промовив він, зціпивши зуби.
"О-го, у тебе ще залишилися сили боротися, еге ж? Ти справді єдиний у своєму роді, Рьо". Вона виглядала враженою, і її посмішка змінилася зі спокусливої на жахливу.
"Ти ж не можеш рухатися з такою ногою. Ти плануєш ухилятися і від мого меча, і від магії, використовуючи лише тулуб?"
"У мене ще є магія! Водяний реактивний двигун."
Його надзвуковий стрибок миттєво скоротив відстань між ними. Кланг, кланг, кланг.
Він наносив удари один за одним. Це була тактика "вдарив і втік", його тіло рухалося з кожним ударом. Він тримав праву ногу на землі, а поранена ліва нога, повністю зігнута в коліні, зависла в повітрі. За ним розсипався дрібний туман.
Леонора миттєво все зрозуміла. "Стрибати, вистрілюючи воду?" Хоча вона була здивована, вона все одно посміхнулася. "Чудово! Я знала, що ти мене не розчаруєш, Рьо! Однак..."
Під час його останньої атаки вона встромила свій меч у "Мурасаме".
"Твої удари надто м’які!"
Рьо прийняв удар Мурасаме, але не втратив рівноваги. У мить, коли його лезо зісковзнуло з її меча, він змістив центр ваги й, скориставшись "Водяним реактивним двигуном" та імпульсом відбиття, виконав точний оберт, наче виконував тайджицу. Оберт привів його ззаду до неї, і він завдав удару.
"Гм?"
Його атака мала влучити, але він не відчув, щоб його зброя зіткнулася з чимось. Чи він атакував післяобраз? Клон? Він не знав, але це не було справжнє!
Він обернувся блискавично швидко -
І побачив справжню Леонору прямо там. Тоді він усвідомив, що вже запізно. Все ще тримаючи Мурасаме в правій руці, Рьо підняв ліву руку, щоб захистити шию.
Краєм ока він побачив, як меч Леонори відрубав йому ліву руку по лікоть... Він інстинктивно змахнув мечем і побачив, як Мурасаме без зусиль відрубав Леонорі голову.
Бій закінчився раптово.
"Мені треба перепочити",- сказав Рьо, обдумуючи свої слова.
Він обезголовив Леонору. Щодо власних поранень, то він отримав серйозні ушкодження живота та лівої ноги, а його ліва рука була відрубана по лікоть.
Спочатку він покрив кровоносні судини в животі та лівій нозі льодом, щоб зупинити кровотечу, і заморозив шматок плоті на лівій руці, щоб зупинити кровотечу там і захистити його від зовнішніх факторів. Він також заморозив ту частину лівої руки, яка була відрубана.
Зробивши все це, Рьо нарешті зміг заспокоїтися і подумати. Однак, щоб опанувати себе, йому довелося визнати біль і обмеження, пов’язані з відрубаною лівою рукою.
Він більше не міг нормально володіти мечем. Мурасаме був дворучним японським мечем. Хоча деякі високоспеціалізовані техніки володіння мечем - або навіть іайдо - можна було виконувати однією рукою, японські мечі були принципово розроблені для володіння обома руками, що робило їх надзвичайно важкими для використання однією рукою.
У залі бойових мистецтв, де Рьо навчався кендо, один із найдосвідченіших учнів використовував лише ліву руку для володіння мечем, оскільки у молодому віці втратив праву руку від ліктя вниз. Після тривалих тренувань цей молодий чоловік перевершив мечівників, які використовували обидві руки... Проте володіння японським мечем однією рукою було нелегким завданням. Більше того, японські мечі були ще складнішими у використанні, ніж бамбукові мечі... А Рьо точно не був Танге Зазеном.
Якби поруч був високопоставлений священик з такими здібностями, як Ріхія, він міг би використати заклинання "Екстра-лікування", щоб відтворити втрачену частину тіла. Однак звичайне "Зцілення" не могло вилікувати такі серйозні рани... На жаль, тут такої людини не було.
З огляду на те, як далеко вони були від королівської столиці та інших великих міст, сподіватися знайти верховного священика, який би застосував до нього "Екстра-зцілення" протягом наступного дня, було нереально. Рьо пригадав, як Лін у Редпості згадувала про двадцятичотиригодинне вікно, яке має цілитель для відновлення відрубаних кінцівок.
У столиці він виготовив кілька зілля разом із геніальним алхіміком, бароном Кеннетом Гейвордом, але навіть людина з талантом Кеннета не могла створити еліксир, здатний відновити втрачену частину тіла. Це було свідченням надзвичайної магії цілителів, особливо заклинання "Екстра-зцілення".
"Приєднати відрубану руку..."- промурмотів Рьо. Сам лише вимовлення цих слів занурило його в глибоку розпач.
Поки Рьо замислився, безголовий торс Леонори сів.
Все, що він міг зробити, - це заціпеніло дивитися на те, як її тіло встало, підійшло до відрубаної голови й поклало її на шию.
"Чорт забирай, воно не тримається".
Нарешті пролунав її голос.
"Ааа... Тепер я розумію. Твій меч належить Королю Фей, що значно ускладнює відновлення, еге ж?"
"Ти жива? Ну, що ж, радію за тебе, мабуть",- зумів вимовити Рьо.
"Хм. Ех, нічого страшного. Я впевнена, що щось придумаю, коли повернуся. Цього разу ти переміг, Рьо."
"Ти відрубала мені руку!"
"Так, але ти відрубав мені голову. Як не крути, це моя поразка."
"Але ти не мертва... А я тут ламаю голову над тим, що робити з моєю рукою."
"Як би це сказати... Вважай це вродженою особливістю моєї раси. Я не можу нічого вдіяти з тим, як влаштовані наші тіла, еге ж? О, мало не забула. Я мушу забрати того темного мага з собою."
Леонора, тримаючи власну голову під лівою рукою, підняла сивочолого старого на своє праве плече.
"До наступної зустрічі, Рьо. І коли той час настане, я вийду переможницею! Мені сподобався наш поєдинок."
Потім вона зникла у Воротах, регочучи, як маніячка.
Абель підійшов до нього.
"Рьо, я б запитав, чи з тобою все гаразд, але це, очевидно, не так, еге ж?" Навіть він скривився, побачивши стан його лівої руки.
"Правильно. Гадаю, перше, що нам слід зробити, - це вибратися звідси."
Тримаючи ліву руку правою, Рьо так і зробив. Незважаючи на дірки в животі та лівому стегні, він, чесно кажучи, не відчував особливого болю - мабуть, тому, що постійний пульсуючий біль у лівій руці перекривав інші дві рани. На шляху назовні він почав думати про процес приєднання лівої руки. Це його дуже засмутило, але іншого реалістичного рішення не було.
Мені треба з'єднати кістки, м'язи, нерви, кровоносні судини та шкіру. З них найскладнішими є нерви та кровоносні судини... гадаю. Зазвичай для цього потрібна мікрохірургія, бо кровоносні судини дуже тонкі. Звісно, я ніколи цього не робив... Якби це була Земля, я був би безпорадний, але, на щастя, тут, на Фі, існує магія. І ще більше щастя, що я - маг води.
За межами печери він сів на щось схоже на лавку.
"Рьо, високопоставлений цілитель мав би змогти вилікувати тебе за допомогою "Екстра-зцілення", але..." - Абель не зміг закінчити. Смуток спотворив його обличчя. Він знав, що вони не встигнуть дістатися до високопоставленого священика вчасно, щоб той приєднав йому руку.
"Я знаю. Це треба зробити протягом двадцяти чотирьох годин, так? У нас просто немає часу. Я думаю зробити це сам."
"Зачекай, ти справді можеш це зробити?"
Будучи свідком усіх надзвичайних речей, які Рьо зробив досі, Абель не міг виключити таку можливість.
"Можливо. Звісно, я ніколи раніше не пробував такого."
"Так, правда". Абель зневірено згорбився.
"Але я придумав спосіб і хочу, щоб ти мені допоміг, Абелю."
"Тобі і питати не треба! Просто скажи, що мені робити!"
Набравшись сил, він у своєму бажанні допомогти практично накинувся на Рьо. Рьо дістав зі своєї шкіряної сумки зілля.
"Це зілля найвищої якості, яке Кеннет приготував для мене. Звісно, воно не відростить втрачені частини тіла, але його відновлювальна сила неймовірна. Я використаю кілька магічних трюків з водою, щоб зробити його ефективним. Коли я дам сигнал, я хочу, щоб ти вилив половину рідини туди, куди я скажу."
"Зрозумів."
Абель взяв від нього пляшку.
"Тоді почнемо", сказав Рьо і правою рукою схопив своє замерзле ліве передпліччя, розморожуючи його. Звісно, кінцівка не була мокрою, оскільки лід був магічним. Він розморозив також рану на лівій руці й спробував прикріпити відірване передпліччя назад на своє місце.
Він мимоволі видав крик болю. Не дивно, адже нерви були оголені, а він, очевидно, не застосовував до себе анестезію. Наразі у нього не було іншого вибору, як пройти через це, покладаючись лише на свою рішучість. Просто усміхнись і терпи!
Спочатку він з'єднав кістку. Той факт, що вона розрізала кістку наскрізь, свідчив про майстерність Леонори у володінні мечем.
"Розрізати кістку неймовірно складно. Вона справді неймовірна."
Рьо був дивно вражений її майстерністю. Проте він не міг втекти від реальності. Поверхня розрізу виглядала чистою, а кут нахилу полегшував з'єднання двох частин. Він з'єднав кістки плеча та відрізаної руки, а потім зв'язав їх плівкою льоду.
Він був вдячний, що міг використовувати свою магію води, щоб точніше зрозуміти стан частин свого тіла, ніж це було можливо неозброєним оком, завдяки воді в його тілі.
Далі йшли м'язи, але... чесно кажучи, він нічого не міг вдіяти. Він не міг з'єднати кожне окреме м'язове волокно, тож сподівався, що вони з'єднаються самі... Цю роботу доведеться залишити зіллям.
Потім настала перша велика перешкода: з'єднання численних нервів, що пролягали вздовж його руки. Якщо щось піде не так, його пальці можуть перестати працювати, тож він мав бути обережним...
Зазвичай для з'єднання нервів використовують нервові шви або трубки для індукції регенерації нервів, але Рьо не мав ані відповідних навичок, ані таких трубок під рукою. У будь-якому разі, він з'єднав нервові закінчення обох частин руки й оточив кожне з них плівкою льоду, щоб зафіксувати їх на місці. Цю проблему йому теж доведеться відкласти на потім.
Наразі йому потрібно було переконатися, що правильні нерви з'єднані між собою... Було б жахливо, якби він неправильно вирівняв суглоб і з'єднав нерви з іншими нервами. Однак кістки щільно прилягали одна до одної, тож рука та кисть були у правильних положеннях. Доки нерви були близько один до одного та однакової товщини, не було шансів щось зіпсувати.
Саме тут у гру вступала магія води. Якщо щось було всередині тіла, то, ймовірно, складалося переважно з води. Рьо мав чутливий зір аж до мікрометра, тож він, мабуть, не припуститься жодних помилок під час процесу з’єднання.
Останній бар’єр? Судинний анастомоз. Якби він був на Землі, знадобилися б передові техніки анастомозу. Повторне з'єднання судин одна за одною за допомогою голки та нитки було б неймовірно копіткою роботою, але досконала техніка анастомозу, така як у Алексіса Карреля, могла б з'єднати судини без жодних витоків.
Але це був Фі. Рьо з'єднав судини не голкою та ниткою, а льодом. Він прикріпив плівку льоду до внутрішніх та зовнішніх стінок судин, які потрібно було з'єднати. Оскільки кров тече по внутрішній стороні внутрішньої стінки, витікання не відбувалося. У порівнянні з хірургією на Землі, метод Рьо займав набагато менше часу і не був складним - принаймні для водяного мага рівня Рьо!
Ось так він з'єднав кістки, м'язи, нерви та кровоносні судини за допомогою льоду.
"Абелю, твоя черга."
"Гаразд... але шкіра ще не прикріплена, так?"
"Поливай зілля потроху через цю щілину в шкірі. Я буду повільно обертати руку, тож переконайся, що воно потрапить усюди. Лід всередині дозволить зіллю просочитися, тож не хвилюйся з цього приводу.
"Не маю уявлення, що ти мав на увазі під останньою частиною, але можеш довіряти мені, я зроблю свою роботу."
Абель зняв пробку з пляшки, чекаючи на сигнал від Рьо.
"Гаразд, починаймо",- сказав Рьо, обхопивши кінець лівої руки правою і повільно обертаючи всю ліву руку. Абель рівномірно наливав зілля в такт його рухам. Світло світилося всередині руки там, куди потрапляла рідина. Фантастичне видовище.
Рьо повторив цей процес приблизно чотири рази, весь час спостерігаючи. З якоїсь причини він відчував, як різні частини з’єднуються всередині його руки. Почекавши деякий час, це відчуття зникло. Тоді він обережно, дуже обережно спробував поворушити пальцями.
"Я можу рухати пальцями…",- прошепотів Рьо.
"Ууууу!" - Абель був у захваті.
Усі п’ять пальців рухалися нормально. Зап’ястя теж здавалося в порядку.
"А тепер закриємо шкіру."
Він повернув шкіру, яку розрізав, щоб еліксиру було легше проникнути в руку, до її первісного стану. І нарешті згадав про рани на животі та лівій нозі. Він не вилив на себе залишки еліксиру, а випив його весь. Таким чином, це не тільки з'єднає шкіру на його руці, але й вилікує інші рани. Сяйво з'явилося знову, а потім зникло. Тіло Рьо повернулося до нормального стану.
"Я такий радий..." - зітхнув він, відчуваючи полегшення в глибині душі.
Не знаючи, що сказати, Абель кілька разів поплескав Рьо по плечу, вітаючи його.
***
До Луне залишалося вже зовсім недалеко.
"Ще одна подорож без пригод..."
"Ти це серйозно?"- запитав Абель, йдучи поруч із Рьо. Він почув, як той пробурмотів. "Як, в біса, ти можеш таке казати після того, як тобі відрубали ліву руку? Не ображайся, але ти божевільний". Абель щиро вірив у те, що говорив.
"Щоб було зрозуміло, я мав на увазі, що не було класичних подій з ранобе, таких як напад бандитів або порятунок молодої аристократки".
"Ага. Як завжди, я не маю уявлення, про що ти говориш, Рьо".
"О, давай, ти ж знаєш, як це буває. Ти йдеш дорогою, займаючись своїми справами, коли раптом на тебе нападають бандити. Потім ти даєш відсіч і забираєш усі скарби, які вони накопичили. Або ти рятуєш аристократку від монстрів чи бандитів, і родина аристократки обдаровує тебе безліччю ласк на знак подяки. Хіба такі речі не трапляються досить часто?"- запитав Рьо з пристрастю.
"Ні, - відверто відповів Абель. - Насправді, зовсім ні".
***
"Гей, Рьо."
"Що таке? Ти знову збираєшся заговорити про гроші?"
"Ні, ти, дурень. Хіба я коли-небудь просив у тебе позики?!"- Абелю знадобилася хвилина, щоб заспокоїтися. - "Це серйозна справа. Мені стало цікаво, чому ти не заморозив Леонору, коли бився з нею."
"Ооо..."
Почувши це запитання, Рьо згадав свою битву з акумою й поглянув на свою ліву руку. Там, де вона відрізала йому руку, залишився ледь помітний шрам.
"Простіше кажучи, я не можу заморожувати кого завгодно."
"Так це працює?"
"Так. Не знаю, чи це пов’язано з маною людини, чи з чимось іншим, але я не можу заморожувати сильних магів. Принаймні, поки що."
"Поки що?"
"Ну, ніхто не знає, що принесе майбутнє, правда? Крім того, Сера дозволила мені спробувати заморозити її, але я не зміг. Втім, вона ельф, тож є велика ймовірність, що причиною було щось інше."
"Так, Захист Духа",- пробурмотів Абель, використовуючи свої королівські знання.
"О, то ти теж знаєш! Вона сказала те саме. Я також мав нагоду випробувати свою техніку заморожування на Артурі з Бюро деякий час тому, і на ньому це теж не спрацювало."
Під Артуром Рьо мав на увазі Артура Берасуса, спеціального радника Бюро королівських магів. Він був одним із лідерів Королівства, який прибув до Кам’яного озера на прохання Рьо.
"Ти експериментуєш направо й наліво, еге ж? Навіть жертвуєш Артуром у своєму прагненні до знань."
"Яке грубе формулювання, Абелю! Він лише допомагав мені розвивати мою магію. Хіба так погано - прагнути пізнати весь свій потенціал? У будь-якому разі, саме тому я не намагався заморозити Леонору. Це, ймовірно, не спрацювало б". Рьо нахмурився, ніби розмірковуючи, наскільки простим було б таке рішення.
"Ти ж знаєш, що заморожувати людей взагалі не повинно бути можливо, правда?"
"Знаю... Артур, власне, казав те саме... До того ж, я й не міг зробити це з першого разу. Коли я жив у Лісі Рондо, я спершу пробував на монстрах, але моя магія просто відскакувала від їхніх тіл. Після безлічі виснажливих тренувань мені це вдалося."
"Це, е-е, досить божевільно..."
"Зусилля - найпотужніший інструмент",- заявив Рьо, дивно самовдоволено посміхаючись.
***
"О, я щойно згадав про дещо, про що теж хотів тебе запитати, Абелю."
"Звісно, давай."
"Чорт, ти мав сказати: „Що? Знову про гроші?“ Тобі ще далеко до досконалості, еге ж?"
"Чого ти від мене хочеш, чоловіче?!"
"Таланту до комедії, звичайно ж..."
"А як щодо того, щоб я зробив так, що ти більше ніколи не міг сміятися, Рьо?"- сказав він, недбало проводячи рукою по мечу.
"Я жартую, ти це знаєш. Ти вже мав би знати, що не варто сприймати мене серйозно, боже..."
Тоді Рьо навмисно вибухнув сміхом. Швидкість, з якою Абель витягнув меч, була вражаючою, і Рьо знав, що на такій близькій відстані він у невигідному становищі... Він завжди думав про бій. На цей момент він перетворився на тупого качка... що означало, що навіть його мозок, можливо, перетворився на м’язи.
"Моє запитання стосується бойових навичок та навичок володіння мечем."
Бойові навички - це особливі вміння, якими володіють мечники, списоносці та інші люди, що воюють із застосуванням зброї. З точки зору Рьо, вони відрізнялися від звичайних технік, які можна було опанувати завдяки наполегливим тренуванням. Вони майже нагадували магію.
"Чи є бойові навички різновидом магії для фізичних професій?"- запитав Рьо.
Очі Абеля розширилися.
"Насправді є дослідники, які підтримують цю теорію. Хоча, насправді, я не знаю напевно."
"Навіть попри те, що ти ними користуєшся?"
"Так. Подумай про це так: ми ж насправді не знаємо, чому магія працює саме так, як працює, правда?"
"Правда",- Рьо подумав про різні заклинання, якими користувалися маги, включаючи його самого.
"Деякі люди можуть чаклувати, як ти, не використовуючи заклинань, а іншим вони потрібні. Монстри теж можуть використовувати магію. Деякі навіть можуть застосовувати магічне нівелювання",- додав він, згадуючи битву між бегемотом і вівернами.
"Правильно, заклинання! Крім мене, Сери та того клятого маг-вогняника, про існування якого я волів би забути, всі їх промовляють. Власне, це не зовсім точно. Я щойно згадав бабусю в селі, яка поклонялася Богині-Матері Землі. Вона теж не використовувала заклинань і сказала Ето, який був з нами в той час, що люди, які служать Богині-Матері Землі, теж цього не роблять. Ну, точніше, заклинань взагалі ніколи не було. Однак у якийсь момент вони стали звичним явищем."
"О, так? Я й гадки не мав... Це нагадало мені. Я колись дізнався, що бойові навички вперше з’явилися в Центральних провінціях століття тому. Можливо, ці дві речі пов’язані...?"
"Тоді ще є група Героя...",- сказав Рьо, згадуючи їхню сутичку в підземній гробниці. "Вони теж не використовували заклинань."
"Ти правий. Як там називався той термін? “Слово-тригер”?"
Рьо раптом підвів погляд. "Ось воно! Саме воно!"
"Е-е-е, про що ти говориш?"- здивовано запитав Абель.
"Ця фраза, “слово-тригер”!"
"Ти маєш на увазі слова, що активують магію...?"
"Я маю на увазі не самі слова, а саме слово "тригер"! Ти знаєш, що воно означає?"
Абель, не зовсім розуміючи, чому Рьо так схвилювався, схилив голову. –"Ну, а що з того? Тригерне слово - це ж тригерне слово..."
На Землі "тригер" - це та частина зброї, яку користувач натискає, щоб вистрілити. З символічної точки зору було зрозуміло, чому це саме слово використовували для позначення останнього слова, що активувало заклинання, але чому саме це слово? Адже в Центральних провінціях ще не було зброї, чи не так? Лише нещодавно в цьому регіоні почали таємно виробляти "Чорний пил", який був еквівалентом земного чорного пороху.
Вибух, з яким зіткнувся торговий караван Рьо та Гекко в Лландеві, ймовірно, був спричинений порохом або подібною речовиною. Хоча "Чорний пил" був такою недавньою інновацією, слово "спусковий гачок/тригер" вже деякий час було в загальному вжитку. Рьо вважав усе це трохи дивним. Тоді він згадав ще один важливий факт.
"“Кульовий дощ”! Найдосконаліше заклинання вітрової магії чи як там воно називається, те, що має безглуздо довге заклинання."
"Так, у обох випадках правильно."
"Саме так! Ти знаєш, що означає слово “куля”?"
"А мені це потрібно? Бо все, що я знаю про "Кульовий дощ", це те, що це "Кульовий дощ"..."
На Землі куля - це снаряд, випущений із вогнепальної зброї. Тож "Кульовий дощ" влучно позначав град куль. Але чому в світі, де куль ще не існувало, існувало заклинання під назвою "Кульовий дощ"?
"Тут справді так багато речей, яких я просто не розумію",- зауважив Рьо, нахмурившись.
"Нууу, не хочу псувати тобі настрій, але я можу дати відповіді лише щодо Бойових Навичок."
"Дякую, що стараєшся, Абелю. Гадаю, про решту доведеться запитати в інших."
"Чому у мене таке відчуття, що ти ставишся до мене зверхньо? Та нехай. Просто не буду перейматися цим. У будь-якому разі, кажуть, що бойові навички поширилися по Центральних провінціях приблизно сто років тому, хоча в жодній з історій не згадується, хто їх використовував першим",- сказав Абель.
"Лише сто років тому? Це досить недавно, чи не так?"
"Особисто я не вважав би століття "недавнім", але, мабуть, кожному своє."
"Я маю на увазі, що цей проміжок часу становить половину віку Сери..."
"Звісно, - сказав Абель, зітхнувши, - якщо ти використовуєш тривалість життя ельфа як орієнтир, то, мабуть, вважатимеш більшість речей недавніми. Як я вже казав, дослідники досі не вирішили, чи вважати бойові навички магією, тож ніхто не знає."
"Розумію... Цікаво, чи можна їх використовувати в місцях, де магія нейтралізована. Не вважаєш, що це було б класно?"
Абель завмер. "Нічого такого не буде, друже, тим більше що такі місця рідкісні."
"А як щодо битв проти монстрів?"
"Знову ж таки, нічого такого не буде, оскільки битися з монстром класу бегемот практично неможливо. Ти все одно не виграєш, з бойовими навичками чи без них."
Єдине нівелювання магії, яке Абель коли-небудь бачив, було створене бегемотом.
"Коли яструб-вбивця еволюціонує, він отримує здатність нівелювати магію."
"Ого. Ти серйозно?"- Абель був більше ніж здивований.
Рьо пережив це на власному досвіді під час битви з однооким яструбом-вбивцею. Яструб-вбивця не був поширеним у Центральних провінціях, але зустріти його було можливо. Його здатність вбити тебе, перш ніж ти його побачиш, робила його однією з найстрашніших істот.
"Принаймні той, з яким я бився, мав таку здатність. Це було страшно."
"Чорт, і ти переміг, Рьо? Молодець". Абель говорив ці слова від щирого серця. Для мага втрата магії означала втрату життя.
"Усе завдяки цьому",- сказав Рьо, дістаючи Мурасаме з-за пояса, щоб показати Абелю.
"Це той, яким ти користувався у бою проти Леонори. Крижаний меч, так? Це мені здається, чи це тонке лезо вигнуте? Чесно кажучи, ніколи нічого подібного не бачив."
"Його звати Мурасаме. Легенди оспівують його силу. Існує навіть прислів’я: “Крижане лезо, коли його витягують, розсипає коштовності”."
Абеля трохи збентежило те, як любляче Рьо дивився на лезо в своїх руках.
"Ц-це круто, мабуть. Гадаю, крижаний меч - ідеальна зброя для мага води."
"Так, судячи з усього. Мій майстер подарував його мені, коли я завдав йому першого удару."
"Ого. Тоді він, мабуть, досить особливий, еге ж?"
Абель навіть не помітив, що торкається свого улюбленого меча, відповідаючи.
Луне з’явилася в полі їхнього зору трохи після полудня. Був березень. Весна вже настала тут, у місті, розташованому ще далі на південь у південній країні Королівства Найтлі.
Рьо нарешті повернувся після двох місяців відсутності від своєї бази. Спочатку він планував повернутися приблизно за сорок днів, але після перебування в Герцогстві Інверей він завітав до столиці Королівства і опинився втягнутим у тамтешні заворушення...
"Давно не бачилися",- промурмотів він із щирою емоцією.
"Ага, тож рушаймо."
За наполяганням Абеля він продовжив шлях до Луне.