Наступного ранку після зняття прикордонної блокади караван Гекко снідав у заїжджому дворі.
"Мушу сказати, - сказав Гекко Рьо, який сидів за столом, - я був шокований, коли дізнався, що Кордон Світанку знаходиться в Зімаріно. Знаєш, вони були темою для обговорення у всіх в гавані."
Рьо та Абель розповіли купцеві про все, що бачили в місті.
"Вони справді такі відомі?"- не міг не запитати Рьо. Досі він нічого не чув про них. Насправді, враховуючи його схильність замикатися в місті Луне, він майже нічого не знав про саме Королівство. І, звісно, він нічого не знав про східний регіон Королівства та Федерацію.
"Дійсно, це так. Останні кілька місяців вони були особливо активні в західному регіоні Федерації, причому більшість їхніх операцій зосереджена у Великому Герцогстві Вольтуріно. Але тепер, коли я знаю, хто їх очолює, стає зрозуміло, чому вони там."
Рьо кивнув. "Я згоден."
Трохи посміхаючись, купець прокоментував відсутність певного фехтувальника рангу Б: "Абель зіткнеться зі своїми власними проблемами, рухаючись вперед."
"Га? Ооо, так ти думаєш, що цей Флам як його там, теж буде йому заважати, га..."- Рьо відповів невеликим похитуванням голови.
Йому дійсно слід було прикінчити цього чоловіка ...
Хоч ця думка і промайнула в його голові, але він утримався від того, щоб її озвучити.
"Так, тепер його доля неминуче переплетена з долею Імператора Полум'я..." промовив Гекко з кривою посмішкою.
***
Щойно вони поснідали, купецький караван Гекко вирушив з прикордонного міста Редпост. Воно було розташоване у східній частині Королівства Найтлі, до південно-східного кордону до якого прилягало Герцогство Інверей. Група перетнула кордон, прямуючи до місця призначення - столиці Інверей, Абердіна.
Після того, як караван покинув Редпост, у ньому відбулися невеликі зміни. Гекко очолив караван як голова каравану, а Макс пішов за ним пішки. Рьо і Шерфі тепер йшли по флангах. Власне, місце останнього було змінено для того, щоб купець міг вибивати з нього інформацію. Це мало стати виконанням обіцянки, яку вони дали в обмін на порятунок життя Шерфі. Рьо, як сторожового пса купця, теж перевели на іншу посаду.
"Е-е, - почав Шерфі, - я не впевнений, як я ставлюся до... до того, що ти будеш моїм супроводжуючим, Рьо..."
"Я бачу, ти маєш скаргу, Шерфі", - незворушно відповів Рьо, продовжуючи йти далі.
"Ну, навколо мого серця все ще є крижана оболонка, так? Це означає... що ти можеш розбити її, коли тобі заманеться, чи не так?"- Шерфі неспокійно продовжував.
"Хто знає? Я ніколи не пробував, тож поняття не маю. Хочеш, я спробую?"
"Ні, дякую."
Переговори не пішли добре.
"Шерфі, чи знаєш ти, що людське тіло на шістдесят відсотків складається з води? І ця вода проникає в усі куточки і щілини. Отже, магу води немає потреби спеціально розчавлювати серце, коли я можу легко зупинити твої рухи, заморозивши сухожилля."
"Урк... Я не можу поворухнути пальцями..."
Щойно Рьо вимовив ці слова, Шерфі не зміг поворушити пальцями.
"Це означає, що навіть якщо ти вирішиш повернутися до своїх вбивчих звичок, я зможу стримати тебе ще до того, як ти встигнеш заподіяти комусь шкоду."
Задоволений, Рьо кивав знову і знову.
Тим часом Шерфі дивився на нього так, ніби той не був людиною.
Тоді на допомогу прийшов Гекко, який слухав зі свого місця.
"Шерфі, якщо ти не зробиш нічого поганого, Рьо взагалі нічого не зробить. Чи не так, Рьо?"
"Звісно."- Рьо рішуче кивнув.
"Ось так, Шерфі. Чудова новина для тебе, чи не так?"
"Так, Шерфі. Ти маєш бути вдячний пану Гекко."
Гекко посміхнувся, і Рьо теж.
Для Шерфі обидві посмішки виглядали зловісно.
Весь час, поки вони їхали, Шерфі допитували - точніше, заохочували до надання інформації. Само собою зрозуміло, що він був більш ніж радий допомогти, щоб віддячити за видалення татуювання, що врятувало йому життя. У цьому плані він був непоганою людиною, хоча й колишнім кілером.
Від самого початку його головним завданням, визначеним штаб-квартирою Секти, було знищення Лландеві, друге за величиною місто Королівства на сході. Саме тому його перший напад на торговельний караван Гекко стався під час їхньої засідки в місті. Саме тому він не знав про попередній напад на караван іншого підрозділу.
"Хоча я вважаю, що напад на Лландеві і обвал мосту Лоу пов'язані між собою, мені важко зрозуміти їхню кінцеву мету. Як ви гадаєте, яка вона?"- запитав Гекко.
"Я, чесно кажучи, теж не впевнений..." відповів Шерфі. "Зачекай, Рьо, я справді не маю жодного уявлення. Присягаюся, це правда. Тому, будь ласка, перестань так згинати руку. Це буквально шкідливо для мого серця... Однак, включаючи ці два інциденти, моє начальство згадувало про посилення підривної діяльності на сході Королівства."
"Тобто, ваша організація отримала контракт на виконання цієї діяльності?"
"Саме так. З самого запиту було зрозуміло, що клієнт - великий гравець. Моє керівництво також згадало про величезну суму, яку нам заплатять після завершення роботи. З огляду на це, небагато організацій є достатньо великими та потужними, щоб укладати такі контракти, чи не так?"
"Тоді або Федерація, або Імперія, еге ж..."
"Ставлю на Імперію Дебухі!"
Гекко назвав цих двох можливих кандидатів після того, як почув пояснення Шерфі. Що ж до Рьо, то його реакція в певному сенсі перевершила всі сподівання.
"У Секти теж є база в Інверей, чи не так?"
Шерфі скривився у відповідь на запитання Гекко. "На жаль... так..."
Він не зовсім здав своїх товаришів, адже купець і так уже щось запідозрив. Але все одно йому було не по собі. Будь-хто почувався б так само, якби наражав на небезпеку людей, які ще кілька днів тому були його союзниками.
"Важко було відповісти?"
"Ні! Зовсім ні! Жодних проблем!"
Реакція Шерфі здалася дивно зневажливою, незважаючи на лагідний тон Гекко. Можливо, це було тому, що він змирився з тим, що в очах своїх колишніх товаришів став зрадником.
Секта має таємні бази в кожному великому місті Герогства. Кожна база зазвичай складається з трьох осіб. Однак, через відносно великі розміри столиці, там розміщено два взводи, загалом двадцять осіб. Я повідомлю точне місце розташування, як тільки ми прибудемо до Абердіна."
Гекко серйозно кивнув. Найбільша причина, чому він став союзником Шерфі, полягала в тому, щоб виявити місця розташування таємних схованок Секти в Герогстві.
"До речі, де знаходиться штаб-квартира Секти?"
"У Королівстві Найтлі", - відповів Шерфі на запитання Гекко по суті.
Але як житель Королівства, Рьо не міг пропустити цю нову інформацію повз вуха.
"Де саме в Королівстві?!" - запитав він.
"Я скажу тобі! Я відповім на всі твої запитання, Рьо, тож, будь ласка, заради всього святого, перестань стискати кулак..."
На очі Шерфі навернулися сльози від поєднання агресивного запитання Рьо та його супровідних дій.
"Це в маленькому селі на сході, приблизно за день ходьби на північ від Вінгстона, найбільшого міста в регіоні. Село називається Абан і розташоване на вершині гори. Всі, хто там живе, належать до секти."
"Східна частина Королівства... Ніколи б не подумав, що це так близько..."
Відповідь Шерфі вразила Рьо. Адже до сьогоднішнього дня вони проходили саме через цю частину країни. Він боровся з Сектою Асасинів у Вітнаші разом з членами Кімнати 10, Нільсом, Ето та Амоном. Організація неодноразово нападала на їхній караван. Враховуючи його нинішню роботу в ескорті, чи не повинен він розгромити їх, перш ніж вони нападуть знову?
"Якби я не був зайнятий роботою, я б пішов і знищив їхню штаб-квартиру прямо зараз! Пощастило ж Секті Асасинів!"- Рьо звучав розчаровано.
"Мене лякає те, як легко я можу уявити, що ти справді робиш це", - пробурмотів у відповідь Шерфі. Потім він продовжив, ніби раптом щось згадавши: "Рьо, я повністю визнаю божевільну природу твоєї магії води, але лідер Секти також надзвичайний. Будь обережним, якщо коли-небудь опинишся в прямому протистоянні."
"Шерфі, я хочу дещо уточнити. Ти сказав, що татуювання на твоїх грудях було зроблене за допомогою алхімії, так?"
"Так, я так сказав."
"То це зробив лідер секти?"
"Так. Лідер є досконалим знавцем алхімії та магії землі."
"Обидва вміння я б хотів мати!"
Звісно, Рьо не міг набути жодної з цих навичок після перемоги над головою Секти. Тут, на Фі, справи йшли не так. Втім, можливо, ця людина зберігала документи і тому подібне на тему алхімії... Принаймні, яка б техніка не була використана для створення татуювання, її не було в жодній літературі, яку Рьо читав у бібліотеці. Нічого подібного не існувало і в тій невеликій частині ельфійської алхімії, якої його навчила Сера.
До речі, про татуювання, Рьо зберігав його в крижаній скриньці у своїй звичайній сумці через плече. Гекко люб'язно віддав його йому, коли Рьо запитав, чи може він взяти її як матеріал для дослідження. Торговець сказав йому вважати це особливою компенсацією за "операцію".
Ідеї, що крутилися в голові Рьо, викликали на його обличчі маніакальну посмішку, що мимоволі перетнула його обличчя.
Шерфі подивився на нього скоса. "Слухай, Рьо... ти ж розумієш, що не можеш здобути магію і таке інше, просто перемігши когось, чи не так? Так, Рьо? Ти не особливий. Ти ж повинен це знати, так? Чи не так?"
Самотній колишній вбивця, що стрибає на тіні...
Купецький караван Гекко без проблем пройшов процедуру в'їзду до Герцогства Інверей. Здебільшого тому, що сам Гекко був найвідомішим купцем у країні, який до того ж був неофіційним торговельним радником самого Герцога. Тож, як члени його каравану, всі практично мали вільний пропуск в країну.
"Не можу повірити, що колишній убивця може просто вальсувати через кордон..." Слова, які Рьо пробурмотів про себе, прозвучали надто голосно, щоб їх можна було вважати шепотом.
"Наголос на "колишній". Не забувай про це", - люто заперечив Шерфі.
Гекко весело посміхнувся зі свого кучерського місця, а Макс, капітан пішої охорони купця, похмуро похитав головою.
"О, я щойно згадав, що хочу запитати тебе, Шерфі... Пане Гекко, нічого, якщо я зроблю це зараз?"
"Валяй. Я вже запитав у нього все, що хотів дізнатися на даний момент."
Питання Гекко завжди були на першому місці. Рьо це добре розумів. Зрештою, життєво важливо було розставити пріоритети в побажаннях свого роботодавця.
"Я не відчуваю нічого, окрім жаху від думки про твоє запитання, Рьо..."
Почувши зауваження Шерфі, Рьо навмисне спотворив свій вираз обличчя на перебільшене здивування.
"Як ти можеш так говорити, коли я так багато зробив для тебе до цього часу, Шерфі... Мені так боляче. Можливо, мені слід розбити твоє серце хоча б раз..."
"Бачиш! Ось воно! Ось чого я боюся! Якщо вже ми про це заговорили, то чому навколо мого серця досі крижана оболонка, хоча татуювання вирізали?"
"Щоб ми могли діяти негайно, якщо ти нас зрадиш."
"А, так, звичайно... Я знав, що ти мені не довіряєш, але... тепер я болісно усвідомлюю, наскільки сильно ти мені не довіряєш, Рьо."
Шерфі понуро повісив голову.
"Так, добре, тепер я можу задати своє питання?"
"Так, так, сміливо ігноруйте мій відчай і запитуй!"
Шерфі звучав наполовину розпачливо в цей момент.
"Чому Секта Асасинів влаштувала ту засідку у Вітнаші?"
"Га?"- Шерфі виглядав щиро ошелешеним запитанням Рьо. Він взагалі не грав. Навіть Макс і Гекко були здивовані такою зміною в ньому.
"Р-Рьо... Звідки ти знаєш, що Секта відповідальна за той інцидент?"
"Зачекай, хіба моє запитання таке дивне?"
"Окрім членів, які насправді виконували завдання, лише такі лідери, як я, повинні знати про це. То чому ти знаєш, Рьо?"
Вираз обличчя Шерфі змінився на суміш благоговіння та гніву. Перше тому, що Рьо знав те, чого не повинен був знати. Другий - тому що хтось розголосив інформацію... тож гнів мав бути спрямований на того, хто це зробив.
"Ну, тому що я був там. Вашою метою була імператорська принцеса, так? Через тебе і твоїх товаришів, мої сусіди по кімнаті опинилися в центрі усього цього... Хоча тобі буде приємно дізнатися, що ми впоралися з убивцями", - незворушно відповів Рьо.
"То ви знаєте, що ми хотіли вбити принцесу? На жаль, на жаль, я не знаю деталей. Близький помічник лідера, Блек, був тим, хто очолював всю операцію. Масштаб її був насправді досить великий, але наше начальство не вважало за потрібне повідомити нам, чи була вона успішною, і якщо так, то якою мірою..."
Шерфі виглядав і звучав вибачливо. Наскільки Рьо міг судити, він, схоже, не брехав...
Атака у Вітнаші була спрямована проти високопоставлених осіб кожної нації, включаючи принцесу Імперії. На додачу до цього, підривна діяльність на сході Королівства... Це все якесь божевілля. Це єдине, про що я можу зараз думати...
Через десять днів група прибула до Абердіна, столиці Інверей. Як не дивно, з моменту в'їзду в Герогство на них жодного разу не напали. Наче у ворога були інші пріоритети. Як би там не було, двадцятидводенна місія супроводу для Рьо, Раха та його загону незабаром закінчилася.
Вони стояли перед головною будівлею торгової компанії Гекко в Абердині.
"Ми прибули благополучно. Рьо і всім вам у Свічбеку велике спасибі."- Гекко ввічливо схилив голову.
Рьо, Рах та інші були трохи збентежені, побачивши свого роботодавця в такому стані.
"Ми з моїми підлеглими поїдемо прямо до замку, щоб доставити товар. З цієї причини, боюся, я не зможу надати вам таку гостинність, яку хотів би. Однак, якщо ви увійдете до будівлі, на вас чекатиме невеличкий знак моєї вдячності. Будь ласка, прийміть його."
З цими словами Гекко повів групу, що складалася з Макса та інших його підлеглих, до яких тепер приєднався і Шерфі, до замку принца.
До речі, слід зазначити, що крижана оболонка, яка оточувала серце Шерфі, була повністю усунута. Зрозуміло, що радість чоловіка не знала меж, коли Рьо стер її.
Прийнявши знак подяки від Гекко, який виявився невеликим бонусом, Рьо та учасники Світчбек посміхалися від вуха до вуха.
"Пощастило нам, так, Ра? Незважаючи на те, що ти був нашим лідером, ти дійсно намагався піти з Луни в чужі краї, не взявши нічого з рахунку нашої гільдії. Боже, ти знаєш, в якому жахливому становищі ми б опинилися, якби ти добився свого? Ми були б змушені покладатися на цей бонус лише для того, щоб повернутися додому, в Королівство, а це було б неможливо."
"Слухай, вибач, гаразд? Я завжди забуваю, що ми можемо знімати гроші з рахунків наших гільдій тільки в Королівстві, але не за його межами. Боже, це справді було б дуже ризиковано. У нас немає нічого, крім одягу на спині."
Вуха Рьо вловили розмову Сью та Раха. Коли зміст нарешті зареєструвався в його мозку, він повільно повернув голову і втупився на них, як на іржаву конструкцію, що зі скрипом повертається до життя... Його очі були широко розплющені від жаху.
"Рьо... Не може бути... Тільки не кажи нам, що ти забув взяти гроші перед тим, як ми пішли?"
"Звісно, ні. Ні. Ні, не забув."
Рьо був незворушний...
"Рьо, скільки у тебе з собою грошей?"- запитала Ра.
"Одна золота монета і дві великі мідні..." відповів Рьо.
"Отже, 10 020 флоринів... Ти ж не зможеш перетнути кордон?"- Сью підбила підсумки.
Тоді Рах дещо згадав. "Зачекай. Рьо, хіба ти не казав, що майстер Гекко дав тобі особливу платню, бо ти добре впорався з іншою роботою для нього?"
Ра мав на увазі попереднє затримання Рьо Асасина за допомогою його Крижаної Скриньки, після чого Макс вирізав татуювання цієї людини.
"Так ... Це була одна велика золота монета..."- відповів Рьо.
"Ого! Це ж сто тисяч флоринів! То... що з нею сталося...?"- запитала Сью, вражена.
"Я... поклав їх на свій рахунок одразу після того випадку, коли ми зупинилися в наступному місті..."- Голова Рьо розчаровано опустилася.
"А-а-а..." Усі члени "Світчбеку" сумно співчували в унісон.
Носити з собою сто тисяч флоринів під час ескортної місії було надто страшно! Будь-який авантюрист погодився б з Рьо... Тож ніхто з них не міг йому дорікнути.
"Д-давай я позичу тобі трохи...?"
"Ні!"- твердо сказав Рьо. "Ні в якому разі! Позичати гроші - це отрута, яка руйнує добрі стосунки!"
"З-зрозумів..." відповів Рах.
Страшного виразу на обличчі Рьо було достатньо, щоб він відступив.
"Тоді найреальніший спосіб повернутися, не позичаючи грошей, - це погодитися на роботу, яка дозволить тобі повернутися до Королівства", - запропонувала Сью.
"Зрозуміло!"
Це було саме те, що Рьо хотів почути.
Герогство в добрих стосунках з Королівством, і торгівля між ними процвітає, тож, гадаю, роботи в ескорті буде вдосталь. Хоча кінцевий пункт призначення може бути проблемою..."
"Будь ласка, тільки не кажіть, що це Імперія Дебухі."
"Звісно, ні. Чому це перше, що спадає тобі на думку? Я підозрював це вже давно, але ти справді не любиш Імперію, чи не так, Рьо? Так чи інакше, я думаю, що найбільш вірогідним місцем призначення є Вінгстон, найбільше місто Королівства на сході. Це трохи північніше від Східного шосе, яким ми їхали, тому дістатися до Луни на півдні буде дещо складніше..."
"Як то кажуть, не можна приготувати омлет, не розбивши кілька яєць. Поки я можу перетнути кордон, я можу впоратися з чим завгодно!"
Хоча Сью виглядала трохи вибачливою, Рьо зовсім не переймався невеликим географічним питанням. Адже гроші не були б проблемою, поки він перебував у Королівстві!
"Але є величезна проблема."
"Яка?"
"Лише Д-ранги можуть погоджуватися на роботу, яка перетинає міжнародні кордони."
Слова Сью приголомшили Рьо, і він втратив дар мови.
"Ті з нас, хто живе в Луні, знають, наскільки ти сильний, Рьо. Ну... технічно кажучи, ми не знаємо точно, наскільки ти сильний, але знаємо, що ти щонайменше вищий за С-ранг, тож ми можемо замовити за тебе слівце, як ми це зробили для цієї роботи. Але це не стосується інших країн, зокрема й Інверей", - насупившись, сказала Сью. Вона не хотіла говорити йому про це. На жаль, правда є правда.
"Дякую, Сью. Для початку я піду до гільдії і пошукаю будь-яку роботу, на яку можуть погодитися D-ранги і вище, і яка дозволить мені перетнути кордон."
З цими словами Рьо почав безцільно йти геть.
"Гаразд... ти не знаєш, де знаходиться гільдія, так? Ми теж не знаємо", - співчутливо сказала Сью.
І справді, ніхто з присутніх не знав, де знаходиться абердинська гільдія шукачів пригод.
За кілька хвилин, розпитавши працівників компанії Гекко, де знаходиться гільдія, Рьо та члени "Світчбеку" попрямували туди...
***
Багряний Меч на чолі з Абелем вирушив на захід, а караван купців Гекко розійшовся в Редпості, прикордонному місті Королівства на сході. Їхнім пунктом призначення був Кришталевий палац, королівська столиця Королівства Найтлі.
"Чорт забирай, вам не здається дивним, що лист прийшов до нас у Редпост, а не в Луну? Тепер через це ми застрягли в столиці", - поскаржилася Лін, маг вітру, вже вкотре з моменту їхнього від'їзду з Редпосту. Те, що з них чотирьох вона мала найменшу витривалість, було загальновизнаним фактом.
"Я не впевнена. Але ти можеш запитати майстра Іларіона, коли ми прибудемо до столиці", - безтурботно відповіла жриця Ріхія. Її витривалість була не набагато кращою, ніж у Лін.
"Ой, та годі тобі! Є ймовірність, що хтось злив внутрішню інформацію! Я впевнена, що серед нас є зрадник..."
"Лін, останнім часом ти все більше нагадуєш Рьо."
"Яким чином?! І це грубо!"
Абель зіграв прямолінійного чоловіка перед комедійною жінкою Лін.
Щойно "Багряний меч" зібрався залишати Редпост, як вони отримали листа через тамтешню гільдію шукачів пригод. Це послання змусило їх змінити місце призначення з Луни на королівську столицю. Як завжди, автором листа був Іларіон. Використовуючи свої зв'язки в гільдії, він дізнався, що вони вчотирьох перебувають у Редпості... Однак вони цього не знали, бо він навмисне залишив їх у невіданні.
"Про пана Іларіона та його схильність до листів немає нічого нового, але зміст останнього, м'яко кажучи, незвичний", - зауважила Ріхія, йдучи поруч з Абелем.
"Так. Він казав мені піти до брата..."
Вираз обличчя Абеля затьмарився. Це було не через його стосунки з братом, а скоріше через його підозри щодо змісту листа. Прочитавши його, він незліченну кількість разів тряс головою, намагаючись змусити себе забути.
Інтуїтивно відчувши емоції Абеля, Ріхія змінила тему розмови. "Рьо та інші, мабуть, вже прибули до Абердіна, га?"
"Цікаво."
"Сподіваюся, вони благополучно туди дісталися.
"Рьо доїхав. Принаймні, я можу сказати це напевно, знаючи його. Хоча, мушу зізнатися, мені цікаво, чи не знищить він колись Секту Асасинів, зважаючи на те, якою скалкою в дупі вони були..."
"О, так, він заморозив асасинів, що кинулися на нас у конференц-залі готелю", - сказала Ріхія, згадуючи лиходіїв, які напали на них під час операції Шерфі.
"Він зробив це, перш ніж ми встигли навіть моргнути", - відповів Абель.
"А! Це нагадало мені! Я чула дещо в Інституті магічних досліджень", - втрутилася Лін. "Не можна заморозити живу людину за допомогою магії води. Але Рьо насправді зробив це. Питання в тому, як..."
"Що? Ти в цьому впевнена? Це справді норма для магії води?"- запитав Абель.
"Звичайно, я впевнена. Я знаю, що я чула. Бо якби це було можливо, люди спеціалізувалися б на цій специфічній техніці, що робило б їх практично непереможними в бою", - не вагаючись, відповіла Лін.
"Очевидно, властивість, притаманна лише людям, означає, що чужа магія не може проникнути далі, ніж на десять сантиметрів від поверхні тіла. Магічний Бар'єр, здається, є продовженням цієї властивості", - пояснив Лін.
"Знаєш, ми це теж вивчали в Храмі, - додала Ріхія. - Тому й кажуть, що магія не проникає крізь тіло людини", - пояснила Лін. "Тому й кажуть, що зцілення світловою магією найефективніше, якщо торкатися до тіла об'єкта."
"А обмеження в десять сантиметрів поширюється і на таких людей, як я, які не вміють користуватися магією?" Абель не міг не поцікавитися цим питанням як фехтувальник, що не може використовувати магію.
"Так, поширюється." Лін енергійно кивнула.
"Але Рьо може заморожувати їх... і при цьому залишати живими. Це божевілля", - пробурмотів Абель, майже про себе.
"Це жахливо, коли ти дійсно думаєш про це..."- Лін похитала головою.
"Ти знаєш, що він вже намагався заморозити імператорську принцесу?"- пробурмотів Абель.
"Я не здивована". Лін серйозно нахилила голову. "Якщо коли-небудь спалахне війна між Королівством та Імперією, я не маю жодних сумнівів, що Рьо стане її причиною."
"О, будь ласка, ні. Я навіть не хочу цього уявляти..."
//deder: я особисто вважа. Що він би її і виграв в соло))) //
***
Приблизно за тисячу кілометрів на південь від Маркдорфа, столиці імперії Дебухі, компанія з семи чоловік їхала на південь по шосе.
"Романе, ми справді їдемо в Королівство Найтлі?"
"Так. Мені дуже цікаво, що це за маг води, про якого згадував Оскар."
"Боже, Гордоне, скільки днів ти вже питаєш його про те ж саме... Ми буквально майже на кордоні з Королівством, розумієш?"
Гордону, магу вогню з загону Героя, дуже кортіло повернутися додому, в Західні Провінції. Але Роман-герой хотів стати ще сильнішим, тож вони вирушили в чергову подорож. Тим часом розвідникові Моррісу набридло буркотіння Гордона.
"Ну, я, наприклад, не любитель холоду, тому не можу не погодитися з тим, що треба йти на південь."
"Ти маєш рацію. Я сам волів би бути в теплі, а не в холоді."
І Берлок, гном, і Алісія, чарівниця стихії вітру, ненавиділи холодний клімат, тому вони погодилися з Романом вирушити до Королівства Найтлі, що лежало на південь від Імперії.
Були ще чаклун Ашхан, який весь цей час мовчав, і їхній переговірник Грем, найстарший у групі, який також був найстарішим. Останній внутрішньо зітхав з безлічі причин. Загін Героя вже досить довго перебував в імперському магічному тренувальному центрі - звісно, щоб стати сильнішими завдяки тренуванням... Не зважаючи на те, що це було здебільшого рішенням Романа.
Початковою метою групи Героя була "перемога над королем демонів". З цієї причини вони отримували кошти та іншу допомогу для здійснення своєї діяльності переважно з офіційних каналів Західних провінцій. Багато повідомлень про появу короля демонів надходило зі східних районів Західних провінцій.
Саме тому вони спорудили штучний вівтар і розставили пастку. І що з того? Не король демонів, а акума на ім'я Леонора. Відтоді все пішло шкереберть, що призвело до нинішньої присутності групи Героя в Імперії Дебухі Центральних провінцій.
"Думаю, я повинен визнати, що ми стали сильнішими завдяки всім тим тренуванням, які ми пройшли в цьому підрозділі..."- неохоче зізнався Гордон.
"Це точно!"- вигукнув Роман. "Це цілком природно, коли ти тренуєшся з сильними людьми!"
Єдиним принципом, який рухав ним на даний момент, була його цілеспрямована рішучість стати сильнішим.
"Але ми навіть не знаємо імені цього таємничого мага води", - зауважив Морріс.
"Так..."- Роман опустив голову. "Зрештою, Оскар відмовився нам його назвати..."
"Я палко сподіваюся, що ми зможемо отримати життєво важливу інформацію в королівській столиці... пробурмотів Грем. Відверто кажучи, найстарший член їхньої групи не хотів більше витрачати час на цю авантюру. Але він цінував енергійну мотивацію Романа, тому часом йому було важко керувати групою. Принаймні, він не хотів витрачати більше часу, ніж потрібно, на збір інформації...