Рано-вранці наступного дня вони знову зібралися разом з усіма, хто брав участь у місії супроводу, для якої їх найняли, включно з «Кавоваркою» на чолі з Делонгом. Минуло десять днів відтоді, як вони востаннє бачилися.
«Привіт, хлопці. Нільсе, про тебе тепер говорить усе місто, так?»
Перше, про що згадав Делонг, був сумнозвісний інцидент з перегонами на човнах. Кавоварка теж спостерігала за "розбірками", а після їх завершення вони весело обговорювали їх з авантюристами Вітнаша.
«Ніколи не буває погано, коли твоє ім'я звучить як ім'я шукача пригод». Він рішуче кивнув, захоплено поплескавши Нільса по плечу. «Гаразд, ми повертаємося назад у тому ж складі, в якому прийшли сюди. Наступні два дні будьмо зосереджені».
«Сер, так, сер!»
Через два дні, так само, як і під час подорожі до Вітнаша, вони прибули до Луне, не зустрівши жодних проблем.
◆
Мене звати Альфонсо Спіназола. Я онук маркграфа Луне. Цього року мені виповнилося дев'ятнадцять. Оскільки мої батьки вже померли, за відсутності проблем, я стою в черзі на те, щоб стати наступним маркграфом. Зачекайте, ні, все це не має значення. Найбільша проблема, яка стоїть переді мною зараз, - це одна жінка, яка останніми днями перебуває в жахливому настрої.
Її звуть Сера, вона мій інструктор з меча. Вона ельфійка і до того ж неймовірно вродлива. Слово «красива» звучить для неї занадто тривіально... Але по-іншому, як на мене, її не можна описати. Звісно, краса не має жодного стосунку до її здібностей як майстра меча.
Колись давно я припустився серйозної помилки. Я спробував використати грубу силу, щоб зробити її своєю. Результат моєї помилки? Розтрощене плече і меч, встромлений в це плече. Ви все правильно почули. Після того, як вона зламала його, вона навмисно занурила в нього своє лезо. Я перелякався до смерті...
Звичайно, це була неминуча ціна, яку я заплатив за свій нерозумний вчинок... Відтоді моя вчителька стала для мене об'єктом страху і захоплення. Скільки я її знаю, вона майже ніколи не посміхається. Вона також мовчазна. Я ніколи не чув, щоб вона обговорювала щось, окрім наших тренувань. Вона також навчає лицарів, і вони говорили про її поведінку майже те ж саме, тож я думаю, що це просто її особистість.
Лицарі знають про мою минулу помилку... Іноді мені цікаво, чи знають вони також про моє розтрощене, простромлене плече... Але ніхто нічого не сказав після цього... Зазвичай, мене б висміяли за те, що я зробив, але...
Після того випадку я з усіх сил намагався змінити себе. Соромлячись своєї нерозумної поведінки, я щодня прагну стати аристократом, гідним бути наступним маркграфом Луни, тим, кого не будуть критикувати за спиною. Звичайно, мені ще треба пройти довгий шлях, але я продовжую докладати максимум зусиль.
Ну, а тепер про мене. Найбільшою проблемою на даний момент є поганий гумор моєї наставниці в останні кілька днів. Однак це не означає, що вона несправедливо дорікає мені або накидається на мене фізично. Я просто почуваюся трохи незручно, ось і все. І не тільки мені. Усі в маєтку, включно з лицарями, почуваються так само.
◆
Мене звуть Рейлітта, і я працюю покоївкою у лорда-мера. Мій головний обов'язок - піклуватися про пані Серу, яка є інструктором з фехтування в маєтку. На жаль, міледі вже кілька днів перебуває в депресії. Звичайно, вона виконує свої професійні обов'язки, як завжди, і ставиться до нас, покоївок, доброзичливо, як завжди. Але оскільки я спілкуюся з нею щодня, я знаю, що вона почувається так похмуро.
Навіть коли я запитую її, чи щось не так, вона відповідає: «Я в порядку» або «Як завжди». Тож я не знаю точної причини її поганого настрою. Однак... я думаю, що тренувальний бій в тренувальному центрі, який відбувся днями, може мати щось спільне з її поганим настроєм.
Я проста служниця, тому не дуже розуміюся на мечах і магії. Але навіть я можу сказати, що битва між нею і... Як там звали її супутника? О, так, пан Рьо. Навіть я можу сказати, що битва між нею і паном Рьо була дивовижною. Через місце, де я працюю, я часто бачу, як тренуються лицарі, і як служниця пані Сери, я часто бачу, як вона б'ється з ними. Але... різниця між її поєдинками з лицарями і тим, що вона мала з ним, була як різниця між дорослим і дитиною... Ні, якщо подумати, то скоріше між богом і мурахою.
А потім, після того, як закінчився їхній жартівливий бій, пані Сера обійняла пана Рьо. Вона одразу ж відсторонилася, але я вперше бачила її такою жвавою і такою, що явно насолоджувалася собою. Не кажучи вже про те, що вона сказала, що він «дорогий» для неї...
Пані Сера - вражаюче вродлива жінка... наче сама богиня краси. Тим не менш, про неї не ходять ніяких дивних чуток. Її видатна зовнішність і неймовірна сила викликають захоплення не лише у лицарів, а й у всіх інших членів маркграфського дому. Хоча сама жінка до всього цього байдужа...
Перепрошую, що відхилилася від теми. У всякому разі, пані Сера останніми днями дуже пригнічена. І ми, покоївки, страшенно за неї хвилюємося.
◆
Того дня Сера вперше за деякий час відвідала гільдію шукачів пригод. До речі, перед тим, як прийти сюди, вона встигла побувати в північній бібліотеці, на заправці та в кімнаті №10 у гуртожитку гільдії.
Вчора вона знайшла довідкові матеріали з алхімії та големів у північній бібліотеці у відділі книг з обмеженим доступом. Це були не книжки, а стоси пергаменту, приблизно на дюжину сторінок, і досить старі. Відома як Господиня Північної бібліотеки, Сера була набагато краще обізнана з її колекцією, ніж будь-хто з бібліотекарів. Проте вона ніколи не помічала згорток пергаменту до своєї знахідки.
Тож, бажаючи повідомити новину Рьо, який шукав інформацію про алхімію, пов'язану з големами, вона подолала вищезгаданий шлях. Ще однією причиною приходу до гільдії було те, що вона не бачила його в бібліотеці та на Ситій станції протягом останніх п'яти днів. Коли вона проходила крізь двері будівлі, кілька пар очей мимоволі звернулися до новоприбулої. Потім, після того, як їхні погляди відводилися, вони поверталися назад, щоб сфокусуватися на ній. Багато хто робив подвійні дублі.
«Гей, це ж...»
«Сера Вінд...»
«Леді Сера...»
«Рідкісне видовище, правда?»
«Га? Хто ця прекрасна жінка?»
«Ідіот! Це ж пані Сера! Єдиний член її власної групи «Б»!"
Вдаючи, що не чує цих перешіптувань, Сера попрямувала прямо до стійки адміністратора.
"Привіт, Ніно, - звернулася Сера до Ніни, однієї з адміністраторок гільдії. «А ти добре виглядаєш сьогодні».
"Ласкаво просимо, Серо. Чим я можу вам допомогти?»
«Я шукаю Рьо, шукача пригод D-рангу. Я хотіла сказати йому, що вийшла на слід того, що він шукає».
Загалом, гільдія приймала будь-які повідомлення або товари для передачі своїм шукачам пригод, але не розголошувала жодної інформації про діяльність своїх членів, оскільки ця діяльність могла бути, і часто була, пов'язана з їхніми завданнями. Необхідно бути дуже обережним, щоб зберегти конфіденційність інформації, пов'язаної з завданнями.
Як авантюристка категорії «Б», Сера добре знала про це, що пояснює, чому вона сформулювала свій запит саме так, як сформулювала. Малося на увазі, що вона шукала його, щоб розповісти, про що він її просив. Насправді вона не брехала.
«А, ясно... Ну, Рьо та інші зараз на роботі.
«Ох... Тоді я прийду завтра.»
З цими словами Сера розвернулася, збираючись йти.
«Будь ласка, зачекай, Серо.»
Ніна поспішила зупинити її, а потім покликала підійти ближче. Коли ельфійка підійшла, секретарка стишила голос і заговорила.
«Рьо і ще кілька людей взялися за завдання, яке привело їх до іншого міста, тож вони не повернуться ще деякий час».
Відчай охопив обличчя Сери, щойно вона почула слова іншої жінки. Ніна теж помітила різку зміну, що сталася з нею.
«С-серо, з тобою все гаразд?»
«А? О, так, я в порядку... Просто добре... А скільки це «деякий час»...?»
«Ця робота підпадає під категорію «тиждень або більше», тому... я не знаю точних термінів їхнього повернення, але думаю, що ще тиждень або більше...»
Ніна здогадалася, що робота передбачала супровід до Вітнаша і назад, і що вони повернуться після того, як закінчиться фестиваль з нагоди відкриття порту, але вона не могла сказати Сері про все це. Тому все, що вона могла передати, це те, що до їхнього повернення мине більше тижня.
«Зрозуміло... Зрозуміла. Дякую.»
Тоді Сера відійшла від прилавка. Вона була в шоці, і будь-хто міг би сказати це з одного погляду. Жоден з шукачів пригод не заговорив з нею, натомість просто мовчки проводжав її.
Минув тиждень, а її серце все ще було затьмарене.
Я навіть не знала про існування Рьо ще місяць тому, тож це просто я повертаюся в минуле... Я знаю, що в голові, але... Аааа... тепер я дуже добре розумію, чому він так сподобався Королю фей...
Хоча їй сказали, що він не повернеться ще тиждень, Сера все одно щодня заглядала до північної бібліотеки та Ситої станції, сподіваючись, що він повернеться раніше. На жаль, вона так і не знайшла того, кого сподівалася побачити, і завжди поверталася до маєтку маркграфа пригніченою.
Через вісім днів вона знову зустріла Ніну.
Після ранкового тренування з лицарями Сера попрямувала до північної бібліотеки. Вона обнишпорила кожен куточок не лише великої читальної зали, але й секцію книг з обмеженим доступом... але, як і очікувала, людини, яку вона шукала, там не було.
Зневірена, як ніколи раніше, вона попрямувала до Ситої станції. Клієнтів було небагато, оскільки обідня перерва закінчилася незадовго до того. Як би там не було, це був саме той час, коли вона зустріла Рьо.
Сера штовхнула двері закусочної і зайшла всередину. Там вона побачила... мага води, що насолоджувався каррі! Вона мало не розплакалася від радості, побачивши його. Вона не знала чому, лише знала, що її почуття були щирими.
Рьо приділив каррі всю свою увагу. Можливо, по-іншому можна сказати, що він практично накинувся на нього... Спостерігаючи за ним, вона виявила, що не може поворухнутися на кілька миттєвостей.
Раптом він підняв голову, і його очі побачили її. Правою рукою він тримав ложку, а лівою махав їй. Побачивши це, Сера розплилася в широкій усмішці, і підійшла до Рьо.
◆
Лише шукачі пригод рангу Б і вище могли отримати доступ до секції книг з обмеженим доступом у північній бібліотеці, а це означало, що Рьо був не сам. Поруч з ним сиділа ельфійка з платиновим волоссям, що спадало до середини спини і було зібране у вільний хвіст. Сама Богиня Краси.
Сера.
Зазвичай тим, хто не відповідав вимогам, не дозволялося і кроку ступити в цю зону, навіть у супроводі Б-ранга або вище. Присутність Рьо тут була можлива виключно завдяки Сері, яка пішла безпосередньо до мера і отримала його дозвіл. Метою його візиту було прочитати документи, які вона знайшла в секції заборонених книг, коли він був у Вітнаші на роботі, - пергамент, що містив інформацію про конкретний вид алхімії, який його цікавив. Виносити з бібліотеки будь-які публікації, документи та інші матеріали з секції книг з обмеженим доступом було заборонено. Тому єдиною можливістю поглянути на згортки пергаменту для нього було отримати спеціальний дозвіл на вхід до секції.
Побіжно переглянувши сторінки, Рьо підняв голову.
«Це досить захоплююче»
«Правда? Я подумала так само, тому я знала, що повинна розповісти тобі, Рьо..."
«Мені шкода, що тобі довелося так довго чекати, поки я повернуся з роботи».
Йому було прикро, що Сері довелося піти до гільдії і розшукати його, щоб розповісти про ці матеріали, поки його не було тринадцять днів через місію з супроводу до Вітнаша. Все, що він міг зробити, це щиро подякувати їй.
«О, ні, все гаразд. Не хвилюйся про це».
Збоку її вираз обличчя здавався йому трохи задоволеним.
«Гаразд, я зроблю кілька нотаток», - сказав Рьо, кладучи на стіл стос паперу, ручку та чорнило.
"Все, що написано на пергаменті, неможливо скопіювати за допомогою “Транскрибу”. На відміну від звичайного паперу, що значно полегшило б нам роботу».
розчаровано зауважила Сера.
«Га?»
«Гм?»
Рьо видав дивний питальний звук, і Сера відповіла в свою чергу. З якоїсь причини вони не були на одній хвилі.
«Ти щойно щось сказала про транскрибування?»
«Так, я точно сказала щось про транскрибування».
Інтонація, вибір слів і багато іншого може так різко змінити значення... Слова справді такі складні речі...
«Отже, якби це було написано на папері, а не на пергаменті, я міг би використати цим “Транскрибуванням”, про яку ти згадувала, щоб негайно скопіювати це на інший аркуш паперу?»
«Так. Виходячи з твого питання, можна припустити, що ти не знаєш про заклинання «Транскрибування», чи не так, Рьо?» запитала Сера, радісно посміхаючись тепер, коли вона нарешті зрозуміла причину його розгубленості.
Я не проти повторювати їй, що не знаю, що таке «Транскрипція», якщо це означає бачити цю посмішку...
В думках Рьо панував безлад. Зусиллям волі він змусив свій розум повернутися до виконання завдання.
«Так, це воно...»
«Боже, Рьо, ти не перестаєш мене дивувати. Хоча ти справляєш враження, що знаєш досить багато, не кажучи вже про твої різні сильні сторони, ти не знаєш найелементарніших речей».
«Хіба це робить «Транскрибування» однією з таким фундаментальних концепцій...?»
Вислухавши все це, йому вдалося вирішити одну головоломку. Різні папери, які часто зустрічаються в гільдії авантюристів... Брошури, які Ніна показала йому під час реєстрації... Все це було Транскрибом. Це пояснювало величезну кількість паперу! На Фі замість друкарського верстата цей тягар взяла на себе магія!
Озираючись назад, можливо, відповідь була там з самого початку. Якби існувала магія, найзручніший інструмент з усіх, друкарський верстат ніколи б не був винайдений.
«А можу я теж використовувати закляття "Транскрибу"?"
«Хм, гарне запитання. Незважаючи на те, що це неелементарна магія, як не дивно, є ті, хто може її використовувати, а є ті, хто не може. Наприклад, її використання перевіряється на іспиті для бібліотекарів, тож усі, хто його склав, можуть нею користуватися. Але... якщо ти збираєшся займатися бізнесом у місті, тобі доведеться найняти транскрибатора».
Виявляється, у цьому світі теж існують друкарі хоч і під іншою назвою...
«Ага! Я щойно щось зрозумів. Якби всі вміли транскрибувати, то книги не було би такими дорогими люди просто копіювали б їх побачивши в бібліотеці..."
«І це те, що ми називаємо нелегальною діяльністю».
Виявляється, у цьому світі теж існують закони про авторське право...
«Завжди треба купувати книжки правильно. Заради авторів, знаєш.
«Твоя правда. Я так і зроблю.»
Сера засяяла, коли Рьо покірно погодився.
Він переписав якомога більше, перш ніж зробити перерву. Коли він це зробив, він запитав Серу про те, що вже деякий час не давало йому спокою.
«Я давно хотів запитати, а ти часто користуєшся бібліотекою, Серо?»
«Так, я часто там буваю.»
«Хіба це не дорого коштує, платити щоразу за вхід...?»
«Гм...» Її погляд раптом відірвався від його.
«Е-е-е, Серо?»
«Н-ну... бачиш... оскільки я працюю в маєтку лорда, вхід для мене безкоштовний...»
«О Боже, я так тобі заздрю!» промовив Рьо з глибини свого серця.
«Спочатку я платив, але мер був шокований, коли дізнався, що мої внески складають понад дев'ять десятих доходів цієї бібліотеки, тому він наполіг на тому, щоб я користувався нею безкоштовно... Хоча й завдяки цьому він потурає мені, коли я прошу про неможливе, і саме тому дав тобі доступ до забороненої зони книг..." Вона різко прочистила горло, ніби натякаючи, що він має бути вдячним.
«Я, звичайно, вдячний за його щедрість, - щиро відповів він.
"Ах, до речі, - сказала Сера, різко змінюючи тему розмови. Пізніше я відведу тебе до моєї знайомої Транскрипторки, і вона покаже тобі, як працює магія «Транскрибування».
«Дякую... Чекаю з нетерпінням.» Рьо вирішив погодитися. «Я дійсно не знаю про магію елементарних речей...
«Чесно кажучи, я не дуже добре знаюся на людській магії, а точніше, на магії Центральних провінцій... Але з тих пір, як я покинула свій лісовий дім, пройшло вже багато місяців, так що, думаю, я зможу відповісти хоча б на кілька твоїх питань, Рьо».
Скільки ж їй тоді років...
«Рьо. Ти щойно думав про щось дивне, чи не так?»
«Н-ні...»
Вона насупилася на нього. Він відвів погляд.
«Мені близько двохсот років, плюс-мінус.»
Погляд Рьо здивовано повернувся до неї.
«О, Боже, я сказала щось несподіване?»
«Мила дівчина, яка лукаво посміхалася». Так він назвав би образ Сери та її лукаву посмішку.
«Ні... Я просто здивований, наскільки ти все ще красива, незважаючи на те, що прожила два століття...»
«П-припини.» Несамовито почервонівши, Сера відвернула голову вбік. «Навіть мені ніяково чути, коли ти кажеш це мені в обличчя».
◆
Після того, як вони разом поїли каррі в ресторані, вони попрямували до знайомої Сери Транскрипторки. Хоча вона була розташована на вулиці, віддаленій від головного бульвару, вона могла похвалитися розкішною вітриною.
«Швидкість транскрибування змінюється від людини до людини, - пояснила вона. «Отже, швидкі люди, природно, отримують більше роботи, що робить цю галузь досить прибутковою». Тоді давайте зайдемо всередину, добре?»
Коли вона відчинила їм двері, хтось вийшов.
«О, привіт, Серо.»
«Абелю, давно не бачились, га?»
Це був Абель, який тримав у руках пачку надрукованих паперів.
«Боже, Абелю, як незвично бачити тебе за роботою.»
«Зачекай... Рьо? Ти ж знаєш, що я постійно працюю..." здивовано сказав Абель. «Не зважай на це. Чому ти з Серою?»
«Ну... ти можеш називати її моєю вчителькою.»
«І... ти можеш називати його моїм учнем».
Вони посміхнулися одне одному.
«Ви двоє виглядаєте зараз як якісь лиходії...»
Абель, здавалося, був вражений їхнім ставленням. Саме тоді з магазину вийшла жінка років тридцяти з гаком.
«Абелю, не забудь зачинити двері, коли будеш виходити... О, Серо, ласкаво прошу."
"Ой, я втратив лік часу. Тоді я пішов. Я маю багато про що тебе запитати, Рьо, тож будь готовий до допиту, коли ми знову побачимося», - сказав Абель. Він пішов одразу після цього прощального слова.
"Привіт, Копілас, - звернулася Серас до жінки. "Сподіваюся, з тобою все гаразд відтоді, як я востаннє була тут. Рьо, це Транскрипторка, про яку я згадувала, Копілас. Вона найкраща на всю Луну.»
"О, припини, Серо, ти перебільшуєш. Приємно познайомитись, Рьо. Я Копілас, власниця цієї крамниці.
«А я Рьо, шукач пригод.»
Копілас і Рьо представилися одне одному.
"Копіласе, Рьо сказав, що не знає магії Транскрибування, тому я привела його сюди, щоб ти йому показала. Я знаю, що ми можемо завдати тобі незручностей, але чи не могла би ти дозволити йому поспостерігати?»
"Без проблем. У Абеля якраз було термінове замовлення, але я можу показати йому, як це працює на іншому моєму контракті".
З цими словами вона повела їх обох до своєї крамниці.
Магія транскрибування, яку їм продемонстрували, мала той самий ефект, що й копіювання та вклеювання сторінки. Вона тримала ліву руку над оригінальною сторінкою, а праву - над сторінкою, яку потрібно було переписати.
"Я бажаю, щоб за допомогою дива пера і паперу народилися двійнята. Транскрибування».
Це заклинання дублює ту саму сторінку. Сторінка не може бути збільшена або зменшена, і передається «як є», незалежно від розміру паперу, на якому переписується інформація. Звичайно, швидкість друку не могла бути такою ж швидкою, як у копіювальних апаратів на сучасній Землі, але оскільки на транскрибування сторінки формату А4 йшло лише п'ять секунд, швидкість була цілком практичною.
«Це фантастика», - сказав Рьо від щирого серця. Його захоплення могло бути ще глибшим після того, як сьогодні вранці він переписав вручну цілий стос пергаментів.
«Дійсно. Це одна з магій, яка повністю змінила спосіб життя людей».
«Серо, ти трохи перебільшуєш», - сказала Копілас, криво посміхаючись.
«Я в цьому не впевнений. Це справді дивовижна магія, Копілас, і саме тому я вважаю тебе та інших, хто її опанував, неймовірними».
З точки зору Рьо, більше людей повинні дивитися на світ так, як це робила Сера, тому що щось не обов'язково повинно бути яскравим, щоб бути чудовим.
«Копілас, мені сподобалася демонстрація. Дуже дякую.»
«О, ні, нічого особливого. І якщо тобі коли-небудь знадобиться щось переписати, Рьо, будь ласка, скористайся послугами моєї крамниці».
Рьо і Сера вийшли з крамниці. І тут вона раптом заговорила.
«Рьо, мені треба тобі дещо сказати.»
Який зловісний початок.
«Будь ласка, що?»
«Це. Саме це.»
«Що?»
"Досі я мовчала про твою ввічливість, бо я авантюристка класу “Б” і все таке. Але... з Абелем ти не був таким, як раніше. Тож і зі мною ти можеш говорити невимушено», - сказала Сера, надувши губи.
Рьо знайшов її дико чарівною. «Ну, якщо ти так наполягаєш...»
«Чорт забирай, ти все ще робиш це. Спробуй ще раз.»
«Гаразд, якщо ти так хочеш...»
«Молодець!» Вона щасливо посміхнулася у відповідь і знову почала йти.