Через три дні після битви з принцом-демоном усі четверо мешканців кімнати 10 снідали в їдальні гільдії.
«Нарешті цей день настав! Наше перше завдання в якості охоронців!» вигукнув мечник Нільс.
«Нільсе, заспокойся. Інакше у тебе не вистачить сил на справжню роботу», - застеріг Рьо. Нільс не надто втручався у свій сніданок, що було для нього незвично.
«Я просто радий, що ти супроводжуєш нас, Рьо», - сказав священик Ето, коли той їв, натякаючи на своє гарне виховання. «Тепер ми будемо в порядку, що б не сталося».
Амон, учень-мечник і єдиний серед них шукач пригод F-рангу, теж не міг приховати свого хвилювання. «Цей досвід також ознаменує мою першу співпрацю з іншими групами».
«Якщо ми будемо робити свою роботу так, як пояснив Абель минулої ночі, я впевнений, що все буде добре. Незважаючи на його зовнішній вигляд, він є лідером групи рейтингу «Б», а це означає, що його поради базуються на багатому досвіді».
Вони вчотирьох випадково зіткнулися з Абелем вчора ввечері, коли вечеряли в їдальні. Він був досить люб'язний, щоб пояснити їм основи місій супровідного типу.
«Якщо вас найняли десять чоловік для супроводу, то ви, ймовірно, наглядаєте за п'ятьма вагонами. Залежно від обставин, їх може бути до семи, але основи залишаються незмінними. Зазвичай троє з вас йдуть попереду з головним возом, троє - з останнім, а четверо розподіляються в середині колони».
«Я так розумію, це означає, що ми не зможемо відпочити у возах, хм... Шкода».
«Ти ніколи не втомлюєшся, Рьо, тому можеш просто йти далі.
Не кажучи вже про те, що вози завжди завантажені речами, а це означає, що ніколи не буде місця, коли супроводжуючі зможуть сісти в них. Повернемося до строю. Він може змінюватися в залежності від складу групи, наприклад, від кількості священиків або спеціалістів, таких як маг і лучник. Цього разу ти з Делонгом і його людьми, так? Вони, в основному, ветерани, які займаються супроводом, тож ви можете залишити логістику на нього».
Що ж до власних припасів, то з цим у четвірки не було жодних проблем, оскільки вони дізналися, що брати з собою на семінарі для початківців.
«Дідько, цей клас для новачків - не жарт...»
Ніхто не почув Абелевого бурмотіння.
Поснідавши, вони вчотирьох попрямували до місця зустрічі трохи раніше, ніж було продиктовано.
«Що важливіше... Ви троє абсолютно впевнені, що хочете назвати свою групу «Кімната 10»?"
Рьо ставив їм це питання незліченну кількість разів, починаючи з учорашнього дня. З підвищенням Нільса та Ето до E-рангу з'явилася можливість назвати власну групу, але вони обрали назву «Кімната 10».
«Так, це точно. Вона ідеально відображає нас, чи не так?» сказав Нільс, і з його впевненості було зрозуміло, кому в першу чергу належить ця ідея. Хоча було б легко здогадатися, що це був він, навіть без його зауважень.
Ето сумно посміхнувся, спостерігаючи за грою між Нільсом і Рьо. Амон виглядав невиразно незручно, але й не перечив Нільсу. Бо, незважаючи на їхнє буркотіння, Нільс був опорою Кімнати 10.
Єдиним жорстким правилом щодо назв груп було те, що наклеп на когось був заборонений. Наприклад, «Абель-ідіот» точно не був би дозволений як назва групи. Гільдія також змушувала групи змінювати свої назви, якщо вони намагалися подати щось, пов'язане з королем або королівською родиною. Це було схоже на те, як на сучасній Землі слово «королівський» не можна було використовувати без дозволу в таких місцях, як Англія.
Отже, оскільки правила були відносно м'якими, існувало велике розмаїття назв груп, навіть для авантюристів, пов'язаних з містом Луна.
Багряний меч.
Біла Бригада.
Червоний Дракон і Синій Вовк.
Лорд Крейс і соратники.
Броньована бригада.
Станьмо ковалями.
Кавоварка.
Перемикач.
Диявол.
І тому подібне...
Говорячи про останню групу, після інциденту з примусовим переміщенням у підземеллі кілька днів тому, гільдія можливо говорила з ними про назву, а можливо, і не говорила... Звісно, вони вибрали назву лише тому, що вона звучала круто. Жоден з них не був прихильником диявола чи чогось подібного. Ніхто навіть не знав, чи існує взагалі релігія, присвячена дияволам...
Цього разу «Кімната 10» працювала разом з «Кавоваркою», яку очолював авантюрист D рангу Делонг.
До призначеного часу зустрічі залишалося ще понад півгодини, але біля південних воріт вже вишикувалися шість возів. Коли вони наблизилися, до них підійшов чоловік, судячи з вигляду, купець.
«Ви, мабуть, ті шукачі пригод, які погодилися на цю супровідну місію, так? Мене звати Гуго, і я очолюю торговельну групу, яка замовила цю роботу. Радий нашому знайомству».
Амон тихо зітхнув з полегшенням. Він трохи хвилювався, що купець виявиться владним. Поруч з ним, Рьо був єдиним, хто це помітив.
«Я Нільс з десятої кімнати. Ці хлопці - Ето, Амон і Рьо».
Після того, як знайомство плавно завершилося, голос пролунав з-за їхніх спин:
«О, ви всі рано».
Обернувшись, вони побачили шістьох шукачів пригод, які йшли до них.
«А це члени “ Кавоварки”, які також будуть супроводжувати нас».
Хьюго був добре знайомий з іншою стороною через численні минулі випадки, коли вони погоджувалися на супровід з ним.
«Привіт, Делонгу. Я з нетерпінням чекаю, коли ми знову попрацюємо разом».
«Давно не бачилися, Хьюго, і я теж. Ви четверо, мабуть, з десятої кімнати, так? Абель про вас згадував. Давайте гарно попрацюємо разом, гаразд?"
Здавалося, Абель заклав для них основу після того, як залишив їх минулої ночі. Незважаючи на свій зовнішній вигляд, він досить добре маневрував за лаштунками і взагалі був тактовним.
Четверо мешканців 10-ї кімнати відповіли йому ввічливо.
«Ми теж з нетерпінням чекаємо на це».
Хороші привітання мають важливе значення. Привітання - це універсальний інструмент спілкування, адже ви можете налагодити стосунки з іншими, просто привітавшись!
◆
Цього разу метою торгового каравану було найбільше портове місто Королівства Найтлі, Вітнаш. Розташоване на південний захід від Луне, подорож диліжансом в один бік займала два дні. Ця конкретна робота з супроводу була подорожжю в обидва кінці, тобто два дні туди, дев'ять днів у Вітнаші і два дні назад - загалом тринадцять днів. Дев'ятиденне перебування було значно довшим, ніж у звичайному торговельному каравані, а отже, час, який вони витрачали на роботу, був набагато довшим, тому кожен з них отримував по п'ять золотих монет як компенсацію.
Але під час перебування у Вітнаші вони були звільнені від обов'язків охоронців. Оскільки вони могли вільно проводити свій час, робота в цілому не була надто обтяжливою. Дуже приємні умови для замовлення, орієнтованого на шукачів пригод D і E рангу.
Хоча трьом членам групи «Кімната 10» пощастило отримати цю роботу, перед ними все ще стояло питання заповнення десятого місця в списку. Рьо приєднався до них, бо йому дуже захотілося риби. Минуло вже чимало часу з того часу, як він востаннє куштував морепродукти.
Коли він жив у Лісі Рондо, рибу було надзвичайно важко дістати. Будучи на межі смерті у боротьбі з кулею-приманкою... Втратив свідомість від нападу гігантської креветки... Мало не вбитий кракеноподібним чудовиськом... Такими були його спогади про море.
Зачекай-но секунду. Востаннє я їв рибу... це могло бути, коли я ще був живий на Землі...?
Його обличчя зблідло від усвідомлення цього жахливого факту. Поки він боровся з реальністю, Кавоварка Делонґ покликав його.
"Рьо, ти з Ганном і Джоном з моєї групи. Я призначаю вас трьох у задній віз».
Рьо не встиг озирнутися, як їхні позиції в каравані були визначені.
«Гаразд, народ, ми вирушаємо».
Процесія рушила, з головним возом, що їхав першим. Хоча «рушила» - це перебільшення, оскільки шукачі пригод йшли пішки, а вози з товарами рухалися з неймовірно повільною швидкістю.
Ганн з Кавоварки не гаяв часу на розмову з Рьо, коли вони крокували поруч з караваном у його хвості. «Гей, Рьо, - покликав він. «Ти ж маг, так? Яка твоя стихія?»
«Вода.»
«Вода, так? Досить рідкісний атрибут. Я навіть не знаю, чи є в нашій гільдії маги води... Джон, ти знаєш такого серед шукачів пригод Луни?"
«Ні... Майже впевнений, що таких немає. Я знаю магів вогню, повітря, землі... А цілителі - це все одно світло... Водяних і темних магів не пригадую.»
«Тоді не дивно, що останнім часом я єдиний маг води, якого зустрічають люди...
Ганн розсміявся, почувши це горе-зауваження Рьо. «Але вчора Абель сказав мені, що ти дивовижний, Рьо, так що я покладав на тебе великі надії.
«Так, я теж майже не повірив у те, що він сказав».
Завдяки Абелю здавалося, що він не стане об'єктом насмішок.
Абель - чудова людина. Наступного разу я пригощу його їжею... До речі, про їжу... Сподіваюся, він не забув про свою обіцянку пригощати мене вечерею цілий тиждень...
Рьо згадав обіцянку, яку вони дали в підземеллі... Хоча саме він був тим, хто забув про неї весь цей час.
«О, мені стало цікаво. Ми вільні робити все, що захочемо протягом дев'яти днів у місці призначення, так? Це дуже довго»
«Хіба тобі ніхто не сказав? Час цього торгового каравану навмисно збігається з фестивалем відкриття порту Вітнаш, який проводиться раз на п'ять років. Якщо я правильно пам'ятаю, фестиваль триває тиждень, і ми будемо там весь цей час».
«Фестиваль?! Звучить весело!»
«Так, це точно. Вони теж викладатимуться на повну, адже він буває лише раз на п'ять років. Там є що робити і на що подивитися, тому багато людей з інших країн також приїжджають. Ми не мусимо працювати, поки ми там, плюс торгова фірма забезпечує нас житлом, що робить цю роботу шалено приємною. Тому нарікань з нашого боку немає, це точно».
Ганн і Джон, безумовно, були в дуже гарному настрої.
"Не кажучи вже про те, наскільки добре підтримується дорога між Луною і Вітнашем. Її також регулярно патрулюють, тому бандити майже ніколи не з'являються. Тепер ти розумієш, чому така робота ідеально підходить для Д- і Е-рангів?»
«Тоді як же нам пощастило, що нас взяли на таку легку роботу...?»
«Так, про це... Справа була в тринадцяти днях. Майже півмісяця... Більшість авантюристів Луни знімають там кімнати, так? Тож витрачати гроші на місце, яким вони не користуватимуться майже два тижні, це... ну, це марнотратство. Ось чому робота на тривалий термін все ще не популярна. Але саме тут з'являєтесь ви і кімната 10. Оскільки ви всі живете в гуртожитку гільдії...»
«Навіть якщо ми залишимо Луну надовго, нам не доведеться турбуватися про втрату грошей на житло, чи не так?»
«У яблучко».
Шість членів «Кавоварки» колективно володіли будинком, тож їм не доводилося турбуватися про комісійні з тривалими термінами.
У «них» дійсно все продумано... Не дивно, що вони професіонали своєї справи. О, так.
«Гм,» сказав Рьо. «Можна запитати, як ви придумали назву вашої групи?»
Все, що Рьо міг собі уявити, це кавоварку на сучасній Землі, яка автоматично варила каву. До того ж, ім'я лідера групи було «Делонґ», що страшенно нагадувало відому кавоварку, яку мала компанія Рьо... Усі працівники любили цю кавоварку, бо вона завжди готувала смачну каву, тож, звісно, він теж знав про неї.
«А, це наш керівник придумав.»
«Ага. Його дідусь був відомим авантюристом, і я впевнений, що його група тоді називалася “Кавоварка”...»
«Як звали його діда?»
«Здається, Делонґа.»
Рьо глибоко кивнув, розуміючи.
До речі, з моменту свого перевтілення він ще не випив жодної чашки кави у Фі...
◆
Наступного дня вони зустріли групу людей, які, здавалося, щось ремонтували на узбіччі дороги. На чолі каравану Делонг пояснив Нільсу та іншим різні моменти, пов'язані з роботою супроводу, тож вони підготувалися на випадок, якщо незнайомці виявляться бандитами або чимось подібним...
«А, це ковалі. Вони лагодять поламані вози і таке інше.»
«Ковалі?» пробурмотів Нільс, розгублено крутячи головою. Що тут робили ковалі?
«Так. Група «Д» у Луні. Нагадай, як вони офіційно називалися? «Станьмо ковалями».
«О, я чув про них.» Нільс теж знав, бо це була дуже дивна назва. Якби він сказав це вголос у межах чутності Рьо, маг води, мабуть, відповів би щось на кшталт: «Не думаю, що тобі варто кидатися камінням, враховуючи, що ти назвав свою групу “Кімната 10”».
«Привіт, народ! Ми просто проходили повз!» гукнув Делонг до ковалів на узбіччі дороги, попереджаючи їх, коли вони проходили повз.
«Хм? О, привіт, Каво», - відповів один з них, не припиняючи своєї роботи. Він і четверо інших - усі п'ятеро були великими, кремезними чоловіками - ремонтували пошкоджене колесо на одному з трьох возів. Занепокоєні купці, яким належали ці транспортні засоби, спостерігали за цим неподалік. «Ви теж прямуєте до Вітнаша? Чув, що вони спускають на воду якісь фантастичні кораблі, тож обов'язково подивіться на них».
«Тепер ви знаєте, що ці п'ятеро - ковалі», - сказав Делонг. «Крім священика, решта - фронтові нападники, але всі вони дуже вправні в ковальській справі.
«То вони ковалі та шукачі пригод?» запитав Нільс.
«Так, вони такі. Він щось казав про кораблі, які спускали на воду, так? Вони, мабуть, їхали туди, щоб побачити їх, коли натрапили на торговий караван, який потрапив у біду. Гадаю, вони зупинилися, щоб допомогти купцям. У всякому разі, ці хлопці люблять робити такі речі». Делонґ хіхікнув. «Напевно, Абель винен у тому, що в Луні так багато таких добродушних шукачів пригод, як вони».
◆
Через два дні їхня група без пригод прибула до портового міста Вітнаш. Таким чином, «Кімната 10» завершила першу половину свого першого супроводу.
«Знайомтеся, це готель, в якому ми зупинимося, - пояснив Хьюго. «Ми забронювали дві кімнати, в яких може розміститися по троє людей, і одну кімнату, в якій може розміститися четверо. Будь ласка, зареєструйтеся на стійці реєстрації. Ми вирушаємо до Луне о дев'ятій ранку через два дні після закінчення фестивалю відкриття порту, тобто через десять днів. До того часу ви можете проводити час, як вам заманеться».
Закінчивши, Гуґо, який очолював торговельну фірму, і пішов на переговори зі своїми колегами-торговцями.
«Нільсе, ти і твої хлопці влаштувалися в кімнаті на чотирьох осіб, так? Ми візьмемо дві інші кімнати», - сказав Делонг.
«Так, звичайно.»
«Чудово. Тоді до зустрічі через десять днів».
І з цими словами Кавоварка попрямувала до стійки реєстрації.
«А-а-а», - зітхнув Ето, щойно вони увійшли до своєї кімнати. «Я радий, що ми дісталися сюди без жодних проблем».
Останні два дні вони дещо нервували через те, що це була їхня перша супровідна робота. Рьо теж не був винятком, відчуваючи, як до нього підступає втома.
«Як щодо того, щоб прогулятися містом, поки ми їмо?» запропонував Нільс.
Всі погодилися і вийшли з кімнати, щоб втамувати голод.
Оскільки післязавтра починалося свято відкриття порту, все місто кипіло енергією. Не лише головний проспект, але й різні бічні вулиці та провулки були заставлені кіосками. Вони вчотирьох їли різні страви, прогулюючись містом.
«Це... риба з картоплею, так?» Рьо затремтів, переповнений емоціями. «Так смачно...»
«Не можу повірити...» Ето сказав поруч з ним. «Я насправді їм ногу диявольської риби...» Він смачно прицмокував губами, коли їв смажену на грилі страву, що нагадувала лапки восьминога.
«Мелені креветки в цій запіканці роблять її ще смачнішою», - сказав Амон, насолоджуючись власною їжею.
Поруч з ним Нільс насолоджувався смаком кальмара-гриль, якого тримав в обох руках. «Думаю, я міг би підсісти на цього смаженого міні-кракена. Солодкий соус дійсно виводить його на зовсім інший рівень».
Зрештою, четверо мешканців кімнати 10 не зайшли того вечора до жодного ресторану. Натомість вони наїлися всілякої їжі, яку продавали в різних вуличних кіосках.
◆
Наступного дня все місто було в муках останніх приготувань до фестивалю, який розпочнеться завтра. Натовпи гостей з країни та з-за кордону один за одним в'їжджали до міста. Серед них виділялася одна особлива група. Вони походили з імперії Дебухі, і особливо розкішна карета в їхній процесії привертала до себе велику увагу... На дверях карети був зображений герб імператорської сім'ї.
«Ренд, якісь проблеми?»
«Прошу вибачення, Ваша Високість. Здається, виникла якась затримка з процесією Монархії Куфарі, що йде попереду нас. Доручити мені розібратися?»
«Ні, це не наша проблема, тож мені байдуже. Це не моя справа - втручатися в чужі справи. Давайте почекаємо. Я нікуди не поспішаю».
З цими словами третій імператорський принц, Конрад Штейн Борнеміша, ще глибше вмостився на диванних подушках карети. «Так ось як пахне море, - тихо пробурмотів він, вловивши солоний аромат, що долинав з вікон. «Чомусь на мене нахлинула ностальгія».
Як кумедно, що цей запах викликає ностальгію, коли в нашій імперії немає океанів. Найзаповітніше бажання Його Величності - відвоювати море для себе. Гадаю, те ж саме було і в його попередників... Але як тільки ми це зробимо, я впевнений, що це супроводжуватиметься безліччю неприємностей.
У цей момент карета знову рушила вперед.
«Ваша Високість, ми поїдемо прямо до резиденції мера, де зупинимося».
«Дуже вдячний, Ренде. Це полегшить нашу подорож, оскільки у нас там зустріч»
«Як скажете, мілорде. Після завершення ваших переговорів, його світлість також влаштує бенкет сьогодні ввечері.»
Як представник Імперії, графік Конрада був дуже щільно заповнений зустрічами.
Посмішка на його обличчі затьмарилася відтінком смутку. «Що ж, мабуть, буде так, як буде».
◆
Того вечора в місті проходив передвечірній фестиваль, а лорд Вітнаша влаштував бенкет у своїй резиденції.
«Пробач мені, Фіоно, - сказав Конрад. «Я знаю, що ти не звикла до таких місць, як це, і все ж я притягнув тебе сюди... Ти, мабуть, дуже втомилася, правда?»
«Конраде, будь ласка, не хвилюйся за мене».
Третій імператорський принц говорив до одинадцятої імператорської принцеси, коли вони приймали привітання від процесії присутніх.
"Лорд Рокслі після цього піде спати, тож ми скористаємося нагодою і самі розійдемося по своїх покоях. У нас ще багато справ, починаючи з завтрашнього дня і до кінця нашого перебування, тому переконайтеся, що ви добре відпочинете сьогодні, сестро».
З цим прощальним словом Конрад змінив місце розташування, супроводжуваний відвідувачами з інших країн, які мали намір привітати їх. Так Фіоні було б легше вислизнути, коли прийде час. Конрад завжди був тактовним принцом.
Невдовзі лорд Рокслі поїхав, проводжаючи всіх присутніх. Після його від'їзду Фіона і ряд інших гостей зробили те ж саме.
«З поверненням, Ваша Високість».
Фіона впала на ліжко, як тільки повернулася до наданої їй кімнати.
«Ваша Високість, - поспішила застерегти її Марі, її ад'ютантка. «Така поведінка не личить леді. Ми це вже проходили».
У цій поїздці їй була призначена роль покоївки. Ад'ютантка командувача, покоївка принцеси. Вона була вправною людиною, здатною бездоганно виконувати обидва обов'язки.
«Але Марі... Я виснажена.»
«Так, - сказала вона, - це видно по втомі, яка сочиться з кожної пори вашого тіла». Вона підняла Фіону і почала її роздягати.
"Я така рада, що Конрад сказав мені, що я можу піти до себе на ніч... Я вкотре усвідомлюю, що не підходжу для подібних заходів. Мій офіс і навчальний центр у тисячу разів кращі».
Зітхнувши, Фіона переодяглася у свій халат. Зазвичай покоївки допомагали своїм господиням перевдягатися, в тому числі і в домашній одяг, але ця імператорська принцеса проводила так багато часу в якості командувача армією, що вважала за краще доглядати за собою сама. По суті, служниця, яка їй допомагала, була лише завадою...
«Тому що принц Конрад завжди був небайдужий до вас, міледі.»
«Хоча я згодна, що він добра людина, я думаю, що в цьому випадку є щось більше. Я майже впевнена, що моя присутність зараз заважає йому працювати».
«Я дуже сумніваюся, що він вважає вас завадою!» вигукнула Марі.
«Ак, вибач. Я мала б краще це сформулювати. Ми з братом представляємо імператорську родину в цьому офіційному державному візиті. Це означає, що відповідальність лежить на нас обох. Тож якщо я скажу щось недоречне і ненароком втягну Імперію у щось... Ну, ти ж знаєш, що це лише створить нам проблеми. Ось чому я думаю, що він сказав мені піти до себе раніше.»
«Тепер я розумію. Подумать тільки, Його Високість виявив таку передбачливість...»
«Справді, я не можу не погодитися. Хоча між нами лише три роки різниці...» Фіона трохи похитала головою. «Він справді дивовижний.»
«Як і ви, міледі!» сказала Марі, роблячи все можливе, щоб підбадьорити старшого за званням офіцера, яку вона так поважала і якою захоплювалася. «Ваше володіння мечем і магією не має собі рівних!"
«Так, гадаю, жінка, яка володіє мечем і магією, цікава сама по собі», - відповіла Фіона зі сміхом.