Розділ 8 - Невдаха Класу S (1)
Раннього зимового ранку мелодійний спів птахів лунав по всьому місту.
Навіть в Арканіумі територія Академії Стелла вважалася великою, і за наявності всіх необхідних умов студенти не були змушені залишати її межі протягом усього навчального року.
Академія також мала чимало приватних кабінетів для аристократів.
Самотня темна кімната.
Хон Бі-Йон сиділа навколішки. Перед нею стояла Хон Йі-Ель, професорка природної стихії вогню, відома як Срібний Шип. Вона дивилася на Хон Бі-Йон своїм пронизливим поглядом.
— Три неправильні відповіді?
Побачивши цей холодний вираз обличчя, Хон Бі-Йон опустила голову, і її срібне волосся, якому заздрили всі студентки, безладно впало вниз.
Жодних виправдань.
Мати Хон Бі-Йон завжди казала:
— Якщо ти неправильно розв’язала задачу, значить, ти винна, бо недостатньо старалася в навчанні.
"Ляп!"
Разом із різким звуком пролунали ще три ляпаси поспіль.
— Підніми голову.
Мати жбурнула екзаменаційні аркуші їй в обличчя.
Деякі розлетілися вбік, інші вдарили прямо по обличчю, але Хон Бі-Йон, схоже, це зовсім не хвилювало.
— Розв’язуй заново, поки не зрозумієш як слід. Від початку й до кінця.
Це було надзвичайно принизливо.
Цей тест на розподіл по класах виявився дивно складним.
Навіть серед трьох задач, які вона не змогла вирішити, відсоток правильних відповідей був нижчим за десять, тож соромитися провалу не було причин.
І все ж це було ганьбою.
Інші студенти Класу S, яких можна було вважати її суперниками, відповіли правильно хоча б на одне або два питання. А троє студентів, які розв’язали всі три задачі, були звичайними людьми без попереднього навчання чи підготовки в магічній академії.
— Навіть герцогська принцеса Айзель із занепалого герцогства Морф відповіла правильно на два питання. Якщо ти не можеш вирішити задачі, які під силу навіть таким комахам, значить, ти нічим не краща за них. Розумієш? Вважай себе комахою й пробуй знову.
— Так, мамо.
Хон Бі-Йон порожнім поглядом знову подивилася на екзаменаційний аркуш.
Цей іспит, який перевіряв креативність, логічне мислення та здатність аналізувати, був переповнений задачами, які її розум не міг осягнути.
Задачі містили незнайомі техніки, закляття та формули.
Як вона взагалі мала це вирішувати? Вона лише слідувала тому, чого її вчили, та інтерпретувала те, що вивчила.
— Тобі здається це жорстоким? Усе це заради твого ж блага. Ти... Ти не повинна стати такою, як я. Якщо станеш ганьбою королівства, як я, яку вигнали й змусили стати жалюгідною професоркою... ні, цього не можна допустити.
Хоч це й було ганьбою для королівства, не кожен міг стати професором Академії Стелла. Це була академія найкращих магів.
Але матір Хон Бі-Йон хотіла більшого, ніж професорська посада Стелли.
Наприклад, королівство Адолевіт.
Для Хон Йі-Ель це було неможливо, бо їй бракувало таланту.
Тому вона піклувалася про Хон Бі-Йон, наче про дорогоцінний самоцвіт.
— Я роблю це заради тебе. Ти... ти повинна перевершити свою сестру. Га? Ти розумієш почуття своєї матері?
"Я не розумію."
— Так, мамо.
Попри це, Хон Бі-Йон відповіла, що розуміє.
Навіть після того, як мати пішла, вона все ще не могла зрозуміти задачі.
Тоді в її голові виникло питання.
Хто були ті студенти, які змогли це вирішити? Як у королівстві міг існувати маг, здатний розв’язати задачу, яку не змогла навіть вона? Адже вона вивчала магію з трьох років.
"То навіщо я так себе мучаю?"
Поховавши глибоко в серці образу, вона тонкими руками схопила екзаменаційний аркуш.
"Якщо я не розв’яжу цю задачу сьогодні, то не зможу покинути цю темну кімнату."
————
Бек Ю-Соль не пишався цим, але у своєму минулому житті він досить добре ладнав із людьми.
Коли він вступив до Академії Стелла, то намагався побудувати хороші стосунки з однокласниками. Це було нове життя, і, можливо, він ніколи не зможе повернутися назад, тому хотів прожити його сповна.
Але Бек Ю-Соль потрапив до Класу S.
Клас S був переповнений диваками, які зовсім не були товариськими. Усі старання Бек Ю-Соля були зруйновані від самого початку.
— Ех...
У нього вирвалось зітхання.
На відміну від класів від F до A, де в одному курсі було кілька класів, Клас S існував лише один. Із 1141 студента лише 41 належав до Класу S, тож це виглядало логічно.
Коли він відчинив двері аудиторії й увійшов, більше половини студентів займалися самостійним навчанням. Похмура атмосфера змушувала його почуватися так, ніби він сходить із розуму.
"Не вчіться так завзято. Погуляйте трохи, розважтеся. От, беріть приклад із мене..."
Бек Ю-Соль тихо пройшов на заднє місце, сів і повільно озирнувся навколо.
Він знав багато облич.
Персонажі, яких він бачив лише як анімаційні моделі на двовимірних чи тривимірних екранах, тепер стали справжніми людьми.
Ба більше, оскільки більшість із них були популярними в грі, через п’ять-десять років кожен із них стане знаменитістю.
Наслідний принц Імперії Скальвен, спадкоємець Вежі Повного Місяця та інші.
Звісно, не всі прославляться в хорошому сенсі.
Було цілком можливо, що п’ятеро чи близько того магів, які сиділи тут, включно з Ма Ю-Соном, у майбутньому зрадять магічний світ і стануть його ворогами. Із їхніми здібностями вони перетворяться на жахливих супротивників.
"Мабуть, краще, щоб це зупинила головна героїня, але... Хто знає, що станеться?"
Бек Ю-Соль глянув на чорноволосу дівчину, яка сиділа в задньому правому кутку. Вона була повністю занурена у самостійне навчання. Він мусив забути ту Полум’яну, яку знав. Дівчина перед ним була оригінальною Полум’яною, яка ніколи не стикалася з іншими гравцями.
Навіть Бек Ю-Соль не знав, яке майбутнє вона створить. Усе, що він знав, — це уривки інформації про окремі події майбутнього.
Буде погано, якщо я приверну її увагу. Вона досі думає, що цей світ — звичайний любовний фентезійний роман.
Якщо Бек Ю-Соль почне діяти інакше, ніж в оригінальному сюжеті, вона помітить його існування.
У будь-якому разі я надто сильно це усвідомлюю.
Декілька студентів Класу S теж кидали на нього погляди, поки він їх розглядав.
Чому якийсь нікчемний студент на ім’я Бек Ю-Соль потрапив до Класу S? Вони напевно ставили собі це питання. Вони всі так старалися, щоб опинитися тут, тож їх могло дратувати, що хтось на кшталт нього змішався з ними без жодних очевидних зусиль.
— Це він?
— Виглядає трохи як ботанік...
— Ні, мій батько сам звертався до факультету. Напевно, справа в тій дівчині в кутку разом із ним.
— Хм... Можливо, вони справді здібні?
Замість роздратування, вони, схоже, були... настороженими.
"Не може бути. Проблема в тому, що я в Класі S?"
Бек Ю-Соль нервував через спокійних студентів Класу S значно сильніше, ніж очікував.
Кажуть, кількість студентів Класу A, які вже сходили до факультету з питанням, чому Бек Ю-Соля прийняли до Класу S, хоча їм відмовили, перевищила десять осіб. Для них проблема була не в тому, що вони не потрапили сюди, а в тому, що вони не могли змиритися з тим, що такий нікчемний студент, як Бек Ю-Соль, сидить у "Класі S".
Але дивним було інше.
Усі вони отримали одну й ту саму відповідь.
(Бек Ю-Соль заслуговує бути в Класі S.)
Саме так.
Тож він вирішив не перейматися. Якщо чесно, Клас F був переповнений ідіотами. Якщо була можливість сидіти в Класі S, то він хотів бути саме тут.
Хоча він і замислювався, чи буде все настільки просто...
Кожне переведення між класами залежало від індивідуального рейтингу в тестах. Бували випадки, коли студенти Класу F піднімалися аж до A, а генії навпаки падали з A до F.
Для Класу S винятків теж не існувало. Проте якщо хтось уже потрапляв до Класу S, опуститися нижче було надзвичайно рідкісним явищем.
До речі, у грі був один студент, який постійно залишався в Класі A й лише згодом ледве пробився до Класу S. Бек Ю-Соль не пам’ятав його імені, але добре пам’ятав, що той був зовсім ніяким.
Поки вони мовчки спостерігали один за одним, Бек Ю-Соль витяг із кишені невелику коробочку.
Сталевий Кишеньковий Годинник
Годинник, який слугував посвідченням особи студента Стелли, найпрестижнішої магічної академії. Це був надзвичайно особливий предмет, який цінувався значно вище за будь-яке посвідчення магічного воїна.
Казали, що якщо в тебе є цей годинник, то до тебе ставитимуться з великою повагою. Він не заслужив його власними зусиллями, але все одно відчував гордість.
Минуло трохи часу, і в аудиторії зібралося сорок студентів. Аудиторія легко вміщувала двісті людей, тож через таку малу кількість вона здавалася порожньою.
Рівно о восьмій ранку відчинилися передні двері, і хтось увійшов.
Це був Лі Хан-Воль, професор, відповідальний за Клас S. Щойно він з’явився, повітря в аудиторії змінилося. Під цією гнітючою атмосферою дехто зі студентів нервово ковтнув слину.
Темна шкіра, незліченні шрами по всьому обличчю й масивне тіло, вкрите м’язами — здавалося, він здатен убити людину.
Тож дивитися йому в очі було нелегко.
— Радий знайомству. Я Лі Хан-Воль.
Жодних пояснень не потребувалося.
Магічний воїн сьомого класу, Лі Хан-Воль.
Його репутація гриміла всюди. Він приводив майже безнадійні битви до перемоги на численних полях бою та в підземеллях, а чутки стверджували, що кількість темних магів, яких він особисто вполював, уже перевищила чотири цифри.
П’ятисот років тому бойових магів вважали дикунами. Магія тоді була радше академічною дисципліною — чимось для вчених, які сидять за столом і елегантно досліджують теорії.
Але в сучасності все змінилося. Тепер настала епоха, коли бойові маги зневажають учених магів.
У цьому світі темні маги постійно відкривають брами, пробиваючи діри в реальності, а маги відповідають за те, щоб їх стримувати.
Тому цілком природно, що професором Класу S став саме Лі Хан-Воль.
Можна було сказати, що маги приходять до Стелли, щоб навчитися битися.
Очі Лі Хан-Воля повільно оглянули кожного студента, а потім зупинилися на Бек Ю-Солі.
— Тут зібралося багато видатних студентів. А ще один дуже незвичайний студент.
Перша половина стосувалася всіх, окрім Бек Ю-Соля, а друга була адресована саме йому. Тільки дурень не зрозумів би цього.
Та Бек Ю-Соль спокійно витримав його погляд.
— Як ви всі знаєте, ця академія готує бойових магів. Як так звані магічні воїни, протягом наступних трьох років ви проходитимете поглиблене навчання.
Щойно Лі Хан-Воль заговорив, усі студенти зосередилися. У його голосі було щось таке, що охоплювало всю аудиторію.
— Незліченна кількість старших студентів здалася, бо вороги, з якими нам доводиться мати справу, надто сильні, а заняття в академії надто суворі. Я не очікую, що ви всі пройдете до кінця. Але хочу, щоб ви показали свою волю настільки, наскільки зможете.
— У цьому світі все зрештою зводиться до магії. Технології, які лежать в основі всіх предметів повсякденного вжитку, а також підземелля й брами — усе це створено магією. Чорт забирай, навіть демони є магічними істотами.
— Джерело життя — теж магія. Навіть причина, чому хмари плавають у небі й чому ми можемо ходити по землі, пояснюється магією.
— Обов’язок наших магічних воїнів — зупиняти темних магів, групу магів, які намагаються заплямувати наш світ Підземним Світом.
"Це не мій обов’язок."
Бек Ю-Соль сидів у цій академії лише заради виживання. Якщо чесно, він навіть не знав, чи зможе витримати навчання.
— Дехто вступив до цієї академії через обов’язок знищити темних магів, а хтось — заради грошей. Причина не має значення. Поки у вас є мужність боротися та непохитна воля...
Саме в той момент, коли Лі Хан-Воль збирався виголосити чудову промову...
Відчинилися задні двері, і до аудиторії хтось увірвався.
"..."
Усі студенти одразу звернули увагу на новоприбулу. Через задні двері впевнено зайшла жінка з довгим срібним волоссям — ні, дівчина.
Це була Хон Бі-Йон.
"Запізнилася...?"
Для людини, яка понад усе цінувала правила, це було вкрай незвично. Придивившись уважніше, Бек Ю-Соль помітив, що її щоки були неприродно червоними.
"Що вже сталося?"
Він приблизно знав про ситуацію в її родині. Хоч подробиць не знав, усе ж вирішив про всяк випадок перевірити її характеристики через Всевидці.
————
[Хон Бі-Йон Адолевіт]
[Лиходійка]
[Використовує магію вогню]
[Їсть цукерки з кореня очеретяного женьшеню]
[Іноді любить побути на самоті]
[П’є лише еспресо, зварене в стилі Акалії]
[Її мати — стерва]
[Гарантовано помре]
————
Після цього Бек Ю-Соль глибоко вдихнув.
Він міг дізнатися лише обмежену інформацію. Спочатку Хон Бі-Йон була дуже популярним персонажем, і більшість написаного тут уже була загальновідомою.
"Чому я не був трохи стараннішим у минулому?"
Було б дуже корисно, якби він записав більше деталей.
"Ну, принаймні, я не зовсім чужий для цих персонажів."
Більшість знала, чому саме там було записано її смерть. У певному сенсі це було навіть гірше, ніж у Айзель.
Айзель загинула виключно через Полум’яну, а смерть Хон Бі-Йон стала наслідком дій і Полум’яної, і Айзель.
"Мабуть, нічого не поробиш. Така доля лиходійки."
Бек Ю-Соль знав, що вона все одно приречена на смерть, тож хотів урятувати її, якщо зможе.
Проте ніс у Бек Ю-Соля був замалий, щоб встрявати в чужі справи. Зрештою, він був найслабшим у цій академії, тож кому він узагалі міг допомогти?
Вона була жінкою, від якої буквально віяло нещастям. У нього не залишалося вибору, окрім як триматися від неї якомога далі.
— Іди на своє місце й сідай.
Хон Бі-Йон кивнула на слова Лі Хан-Воля, поглянула на місце в правому кутку, а потім перевела погляд на Бек Ю-Соля.
Вона впевнено підійшла до нього й сіла просто позаду.
По його спині потік холодний піт.
"...Що?"
У лекційній залі, яка вміщувала двісті людей, залишалося ще сто шістдесят вільних місць, то чому вона мусила сісти саме за ним?
"Це випадковість? Параноя — чоловічий гріх. Не варто думати про зайве."
Як би сильно Бек Ю-Соль не намагався вдавати спокій, пекучий погляд позаду було неможливо ігнорувати.
Здавалося, що його шкільне життя пішло не так від самого початку.
.
.
.
(П.П Meterlink - Коли мова йде про навчальні класи конкретно Академії Стелла, я писатиму "Клас F", і так далі. В інших контекстах "клас" писатиму з маленької. Якщо кожен раз брати "Клас S" у лапки, це сильно засмічує текст непотрібними позначками. Вважаю, що для правильного акцентування уваги читача великої букви буде достатньо. Тож без лапок. )