Розділ 6 - Вступ (4)
Цей світ був сетингом відеогри. Однак тут потрібне додаткове пояснення.
Гра Ефірний Світ базувалася на оригінальному любовному фентезі-романі «Не кохай нещасну принцесу».
Роман розповідав про молоду дівчину на ім’я Айзель, яка в дитинстві втратила батька та родину. Вона росла серед інтриг лиходійки Хон Бі-Йон, навчаючись у магічній академії. Врешті-решт усе призвело до того, що вона зблизилася з одним із чоловічих головних героїв… щось на кшталт цього.
У процесі її жага помсти згасла, і Айзель, героїня, яка колись була величнішою та сильнішою за будь-кого іншого, зрештою здалася й сховалася за спиною чоловічого головного героя. Роман завершився сумною кінцівкою й отримав хвилю критики. Проте гра Ефірний Світ безпосередньо використала цю історію.
Однак зміст гри повністю відрізнявся від оригінального роману.
До гри додали нового персонажа на ім’я Полум'яна, і саме вона стала справжньою головною героїнею.
Концепт гри не був чимось особливим. За сюжетом, Полум'яна — жінка, яка жила звичайним життям у сучасному світі; людина, що любила читати любовний роман «Не кохай нещасну принцесу» й випадково потрапила до цього світу.
У результаті, після того як її витіснили з ролі головної героїні, Айзель отримала прізвисько «Хибна головна героїня», оскільки справжньою героїнею цього сетингу була Полум'яна. Вона також стала ігровим персонажем.
— Отже, тепер мені просто потрібно бути обережним із тією, кого звуть Полум'яною.
Гул!
У відповідь на гучний звук Бек Ю-Соль підняв голову, і його поле зору перекрила величезна аудиторія.
На трибуні стояв літній чоловік із бородою до пояса. Він тримав щось схоже на мікрофон і пристрасно виголошував промову, розбризкуючи слину.
— Кхм! Навіть зараз! Темні маги сіють хаос у магічному світі! Доля мага — захищати світ від сил, що ховаються в темряві!
Голос, який лунав ніби відлуння, був одночасно знайомим і дивним.
— Ух, заступник директора такий нудний.
— Одразу після вступу така промова?
Озирнувшись, він помітив понад тисячу студентів, вишикуваних у п’ять колон. На них була шкільна форма Академії Стелла — чорна основа з вигадливою золотою вишивкою.
Після кількох повторень сюжету ця сцена стала для Бек Ю-Соля звичною, адже це була церемонія вступу до Академії Стелла.
— …Дивне відчуття.
Сцена, яку він колись бачив у 3D-грі, перетворилася на ідеальну реальність. Усі студенти були живими та мали почуття.
Він перевів погляд, шукаючи дівчину на ім’я Полум'яна.
Невисока дівчина з красивим чорним волоссям спокійно оглядала оточення.
Вона була настільки милою, що в грі її постійно описували словами на кшталт «чарівна», і всі, незалежно від віку чи статі, потайки дивилися на неї.
— Вона теж із сучасної епохи.
Спочатку Бек Ю-Соль хотів підійти до неї й запитати, чи справді вона походить із тієї ж реальності, що й він.
Було б краще триматися поруч із кимось із сучасного світу, щоб зрозуміти, як вибратися звідси або хоча б вижити.
Хіба не логічно припустити, що між ними може виникнути відчуття єдності й вони зможуть підтримувати одне одного, оскільки жили в одній сучасній епосі?
Але він не знав, якою жінкою вона була, тому відмовився від цієї ідеї. Вона могла просто встромити ніж йому в серце, щоб позбутися ще одного переселенця, який знає цей світ, і він би помер так, що ніхто навіть не дізнався б.
— Мені потрібно більше інформації.
Поспішати не було потреби. Вона потрапила сюди через оригінальний роман, тоді як Бек Ю-Соль — через оригінальну гру, яка пішла ще далі. Навіть якщо сам він був лише статистом із роллю приблизно як у NPC із місцевої крамниці.
— Тож я сподіваюся, що всі першокурсники й надалі присвячуватимуть себе боротьбі з темними магами — сьогодні, завтра та завжди! На цьому все!
— Далі студенти, які вступили з найвищими балами, а також представник першокурсників складуть присягу.
Представник першокурсників і студенти, які посіли місця з другого по п’яте, піднялися на трибуну. Це були Хе Вон-Рян, Айзель, Полум'яна і Хон Бі-Йон.
— Вау, як у них усіх можуть бути ідеальні мізки та зовнішність одночасно?
— І не кажи…
Завжди існували яскраві люди, на яких усі дивилися знизу вгору, на відміну від Бек Ю-Соля, який посів останнє місце серед 1141 студента.
Усіх п’ятьох можна було вважати винятковими студентами з видатним талантом, але один із них вирізнявся особливо.
— Представник першокурсників, Ма Ю-Сон!
Це був Ма Ю-Сон, представник першокурсників, який став лідером першого курсу Академії Стелла.
Він був ідеальним утіленням поняття абсолютної досконалості.
Він мав рідкісний потенціал досягти божественного рівня 9 зірок і природний талант керувати всіма атрибутами цього світу.
Саме тому Ма Ю-Сон був його головною турботою.
Навіть якщо він не зможе досягти справжньої кінцівки, йому все одно потрібно буде перетягнути Ма Ю-Сона на бік добра, щоб уникнути поганого фіналу.
Роль головної героїні Полум'яни полягала в тому, щоб вести вперед, а його роль — підтримувати головних персонажів із тіні.
— На цьому церемонію вступу завершено.
Після завершення церемонії зал вибухнув оплесками. Тим часом він завершив вступний день, просто спостерігаючи за головними героями.
[Епізод 2 «Вступ до Академії Стелла» завершено.]
[Отримано невелику кількість EXP.]
Думати, що школа — це лише веселощі та розваги, було не більше ніж дитячою фантазією.
Веселитися в школі з друзями? Емоційні гойдалки від нерозділеного кохання?
Усе це марення.
Проміжний іспит, фінальний іспит, пробний тест, завдання, домашня робота — і знову по колу. Ось що таке реальність.
— Давно вже закінчив університет, а тепер знову повернувся до старшої школи.
Казали, що Академія Стелла складніша за більшість корейських університетів, тож його майбутнє вже виглядало похмуро.
Найважливішим у школі були не побачення, не друзі й не фестивалі. Найважливішими були іспити.
В Академії Стелла тест проводили вже в перший день занять. І це був не якийсь простий тест.
Славетний Тест розподілу по класах.
Письмовий і практичний магічні іспити визначали внутрішній рейтинг навіть після вступного екзамену, який і без того славився своєю складністю. Студентів розподіляли по класах від F до S залежно від результатів.
Більшість головних персонажів, природно, потрапляли до класу S. А Бек Ю-Соль майже гарантовано опинявся в класі F, оскільки його оцінки та бойові здібності були на самому дні, через що він постійно програвав у «подіях».
У грі він просто ходив до бібліотеки або читальної зали й активував автоматичну систему навчання, щоб покращити оцінки, але в реальному житті таке було неможливим.
У результаті він просто бездумно дивився на екзаменаційний лист перед собою.
Хіба недостатньо просто бути допущеним до тесту?
Або, можливо, ні.
— За оригінальним сюжетом мене все одно мають зарахувати, тож просто залишу все порожнім. Мене ж точно не виженуть.
Поки він розмірковував, то помітив хлопця, який із байдужим виразом обличчя дивився у вікно — на відміну від нього самого, який хоча б удавав, що пише тест.
Ма Ю-Сон був видатним студентом.
Навіть його профіль із розпатланим чорним волоссям виглядав приголомшливо під сонячним світлом. Однак, попри яскраву зовнішність, обличчя в нього було напрочуд мляве.
— Він уже став таким?
Саме це і було головною проблемою Ма Ю-Сона. Попри те, що він ще не став дорослим, життя вже встигло йому набриднути.
Тому що воно було надто простим і передбачуваним.
Народжений у наймогутнішій родині світу, із геніальним розумом і талантом, він жив без жодних перешкод, тож усе давно перестало його цікавити.
Подальший розвиток подій сильно залежав від того, як головна героїня доглядатиме за Ма Ю-Соном.
Іноді Ма Ю-Сон міг опинитися навіть на боці зла.
Оголошення про темних магів, які прагнуть знищити людство, могло запалити іскру інтересу в людині, найбільшою проблемою якої була смертельна нудьга.
— У нього взагалі найсерйозніші сімейні проблеми.
Бек Ю-Соль глянув на його екзаменаційний лист і зрозумів, що той уже відповів на всі питання.
— Вау, він уже все розв’язав?
На відміну від нього самого, який не знав абсолютно нічого. І саме тоді його осяяла думка.
— Стривай, а хіба цей іспит не записаний у Всевидцях?
Під час гри він часто ходив до бібліотеки й читав книжки, щоб накопичувати різноманітні додаткові навички, тож був упевнений, що в окулярах зберігається величезний обсяг знань.
Подумавши про це, він дістав окуляри, і в ту ж мить відчув, як хтось схопив його за зап’ястя ззаду.
— Зачекай. Що це за окуляри?
— А? Е…
Поки Бек Ю-Соль розгублено заїкався, чоловік, схожий на викладача, вихопив окуляри й підніс їх ближче до очей.
— Під час тесту заборонено діставати окуляри, якщо вони не були попередньо схвалені.
— Ах, точно. Тепер згадав, що чув про багатьох магів, які шахраювали за допомогою підозрілих магічних зачарувань на окулярах. У Стеллі таке точно не пройде. Що ж мені робити?
Поки Бек Ю-Соль вагався, у його голові з’явилося повідомлення.
[Виявлено втрату предмета Всевидці.]
[Бажаєте повернути його?]
— … Ні, не можна! А якщо мене справді виженуть через те, що подумають, ніби вони зачаровані магією?!
Поки він стояв нерухомо, викладач суворо кивнув, оглянувши окуляри.
— Магії в них немає. Наступного разу будь обережнішим.
— А, так…
Він повернув йому окуляри, і Бек Ю-Соль знову сів. Полегшення було не таким сильним, як він очікував.
— От халепа. Якби в них залишилися оригінальні функції, усе було б набагато гірше.
Безліч функцій цих на вигляд звичайних окулярів після зниження рангу зникли.
Якби не це, його могли б виключити зі школи через виявлення магічного зачарування.
Він вирішив носити окуляри так, ніби користувався ними вже десятки років.
— О…
І справді, відповіді на тестові питання почали з’являтися прямо перед очима. Він із захопленням почав записувати відповіді, але встиг розв’язати лише три задачі, коли його перервали.
— Іспит завершено. Здавайте листки.
— А? Що?
Аркуш із його рук злетів у повітря й опинився в руках викладача. Так само й листки інших студентів полетіли до нього. Не лише він один виглядав розчарованим — навколо лунали зітхання.
— От же. Я тільки-но зібрався нормально скористатися функціями.
Затиснувши магічну ручку в роті, Бек Ю-Соль постукував нею по парті.
Він бездумно грався нею, але наглядач, який перевіряв листки, раптом затремтів, а його обличчя спотворив лютий вираз. Він підійшов до Бек Ю-Соля з шаленою люттю.
— Віддай мені ці окуляри!
— Га?
— Швидко!
Бек Ю-Соль мало не втратив розум. Загроза справжнього мага змусила його серце провалитися кудись униз.
Він швидко простягнув окуляри, і наглядач із огидою торкнувся їх. Схоже, він вливав у них ману…
— Що з ним не так? Я ж навмисно детально розписав увесь процес розв’язання, щоб це не сприйняли як шахрайство.
— … Хмм.
Можливо, результат виявився не таким, як він очікував. Нахиливши голову й пробурмотівши: «Цього не може бути», він покликав асистента, який чекав попереду.
— Покличте доктора Греяна.
Асистент швидко вибіг із класу, і незабаром з’явився чоловік у білому халаті та окулярах.
Це був доктор Греян, професор факультету магічної інженерії Академії Стелла й визнаний світовий авторитет.
— Ну що, докторе?
— Хмм….
Доктор мовчки розглядав окуляри Бек Ю-Соля, а потім перевів погляд на екзаменаційний лист, і його очі широко розкрилися.
— Невже щось справді сталося?
Доктор довго бурмотів собі під ніс. По черзі дивлячись на обличчя Бек Ю-Соля, окуляри й тестовий лист, він нарешті заговорив.
— Те, як цей студент розв’язав задачі… я не можу не сумніватися.
— Як і очікувалося, він шахраював…
— Але це не шахрайство. Я не відчуваю жодного магічного зачарування ні в цих окулярах, ні серед речей цього студента. Я впевнений, що він розв’язав усе виключно власними здібностями.
А потім він широко посміхнувся.
— Ха, це надзвичайно цікаво. Заради такого й варто довго жити. Як і очікувалося, цьогорічні першокурсники дивовижні.
Він повернув листок викладачеві, ніби вже завершив перевірку. Потім доктор Греян поплескав його по плечу.
— У будь-якому разі, професоре Лі Хан-Воль, будь ласка, вибачтеся перед студентом і добре його скеруйте.
— … Зрозумів.
Доктор також поплескав Бек Ю-Соля по плечу й вийшов із класу.
Коли Бек Ю-Соль знову надягнув окуляри й здивовано подивився на викладача, той злегка похитав головою.
— Я помилився. Перепрошую.
Оскільки Бек Ю-Соль насправді шахраював, він навіть не знав, чи варто приймати це вибачення.
Але невдовзі він згадав, що його окуляри були настільки ідеальною частиною нього самого, що навіть маги не могли нічого помітити. Якщо вже доктор Греян нічого не зрозумів, то можна було сміливо сказати, що у світі не існує людини, здатної це викрити.
Якщо це настільки досконалий трюк, то чи не стає він уже навичкою, а не шахрайством?
Тож Бек Ю-Соль випрямив плечі й сказав:
— Кожен може помилитися. Просто будьте обережнішими наступного разу. З рештою, я великодушна людина.
.
.
.
(П.П Meterlink - (Flame - Полум'яна) Просто радійте тому, що вона не Спалах або що. А взагалі, я стараюсь як умога менше підглядати у переклад манхви, але краще ніж це я вже не вигадаю.)
(П.П Geus- Так-так-так, Бек Ю-Соль прям таки великодушний хахахах)
(Eisel - Айзель) Рука так і тягнеться до "Ельзи".