Розділ 52 - Торгова компанія «Зоряна Хмара» (1)
— Зрештою, нічого не вийшло.
У відповідь на слова Хеджін Каен кивнув. За таких сильних емоцій неодмінно мали залишитися якісь ознаки. Однак датчики, що реагували на коливання темної мани, мовчали.
— Ну, психометрія Вежі Нового Місяця теж не бездоганна, правда? Скільки разів ми вже поверталися ні з чим? Ой, я від нудьги ледь не померла! А ти, здається, навіть отримував від цього задоволення.
У відповідь на слова Хеджін Каен мовчки кивнув. Йому справді було цікаво. Як людина, що свого часу йшла шляхом майстра алхімії, він мав глибокі знання в цій галузі, тож міг належно оцінити, наскільки видатною насправді була ця жінка, Альтеріша.
Місія завершилася безрезультатно, але враження від неї нікуди не зникло. Попри те, що їх розділяла майже вся зала, Каен не міг перестати спостерігати за Альтерішею.
— До речі, а той хлопець, якого вказали співавтором. Він же старшокласник, хіба ні? Цей малий виглядав досить милим, правда?
Каен перевів погляд на хлопця на ім'я Бек Ю-Соль. Те, що старшокласник долучився до розв'язання трьохсотрічної нерозв'язаної проблеми, справляло враження, а як людина, зацікавлена в алхімії, Каенові стало цікаво, що він собою являє. Але цього було недостатньо, щоб приділяти йому особливу увагу.
Однак те, що сталося далі, було підозрілим.
— Прошу не вказувати мого імені в статті.
Одразу після презентації роботи, посеред хаосу, що панував на конференції, Бек Ю-Соль заявив, що не хоче слави. У результаті в статті мали згадати лише Альтерішею та невідомого алхіміка.
Звісно, на самій статті це не закінчилося б, і зрештою кожен, хто захотів би дізнатися трохи більше, все одно докопався б до правди. Однак увага громадськості була б зосереджена виключно на Альтеріші, а оскільки його особу не розкривали, корпоративне спонсорство цілком опинилося б у її розпорядженні.
"Чому?"
Каенові стало вкрай цікаво, навіщо він це зробив.
— Ти розслідувала його?
Коли він запитав Хеджін, та подивилася на свою долоню й відповіла:
— Так. Щойно отримала повідомлення, і нічого особливого в ньому немає, крім того, що його рідне місто знищили темні маги просто перед його вступом до академії. Він із простолюдинів, а оцінки в нього найгірші. Але дивно, що він навчається в Класі S. Я не вчилася в академії, тому не знаю, але хіба потрапити до цього класу не надзвичайно складно?
— ...Це правда.
— До того ж він навчається у найпрестижнішій магічній академії світу, але не здатен користуватися магією. Дивний він у всіляких аспектах.
Слово «дивний» здавалося недостатнім, щоб описати цього хлопця.
— Але, крім цього, справді нічого особливого. Це ж інформація від Матри, тож вона має бути точною, правда?
— Так, зрозумів.
Хоч би що він думав про це, Загін винищення Вежі Нового Місяця був надто зайнятий, щоб перейматися якимось старшокласником. Розмірковуючи про це, Каен дивився на Бек Ю-Соля, аж раптом той повернув голову. На мить їхні погляди зустрілися. Однак Бек Ю-Соль відвернувся, ніби це був просто випадковий погляд.
Каен на мить насупився, але його магія сприйняття та бар'єр тіньової завіси Хеджін безсумнівно діяли. Звичайний старшокласник не міг їх помітити.
"Мабуть, мені здалося."
Подумавши так, Каен відвернувся й сказав:
— Ходімо. Ми тут закінчили.
— Ага! Мені теж набридло це нудне місце!
Вони стрімко зникли, наче їх підхопив вітер, не залишивши по собі жодного сліду.
Поки Альтерішею оточували журналісти й бізнесмени, професор Майзен непомітно вислизнула через задні двері.
Ситуація була просто жахливою. Професор Майзен увійшла через головний вхід, тоді як Альтеріша — через задній. Але коли настав час іти, Альтеріша вийшла через парадні двері, а професор Майзен була змушена скористатися заднім входом.
"Клята, клята..."
Майзен, сівши у свій безпілотний екіпаж, кусала нігті. Її акуратно укладене волосся тепер було розпатлане й скуйовджене.
— Ух...!
Гуп! Гуп!
Майзен мовчки билася головою об вікно, виплескуючи свою лють, коли поруч пролунав низький голос:
— Заспокойся, Майзен.
— Ти, ти!
Поруч сидів чоловік у сонцезахисних окулярах. Його чорне як смола волосся мало легкий зелений відблиск. Він спокійно перегортав записник, ніби весь цей час був тут. Це був професор Райден із Академії Стелла, представник Відділу Нового Місяця. Він різко відчитав Майзен:
— Ти влаштувала інцидент.
— Ц-це... Це не був інцидент...
Майзен запнулася й спітніла. Невже хтось міг бачити цю виставу?
— Ти мало не влаштувала буйство. Лише завдяки обмеженню, накладеному на тебе, тобі вдалося себе стримати. Якби твої емоції посилилися ще трохи й ти таки зірвалася, це могло б зруйнувати всі наші плани.
— ...Пробачте.
— Ха, «пробачте»?
Райден гірко засміявся.
— Ти думаєш, простого вибачення достатньо? Лідер культу вкрай розчарований. Ти втратила обидві свої цінності.
Першою цінністю було те, що вона була професором Академії Стелла. Другою — її потенціал розв'язати проблему Перехресної техніки алхімічної інженерії. Однак першу цінність вона невдовзі мала втратити, адже привласнила дисертацію своєї асистентки, а друга тепер не мала жодного значення, оскільки хтось інший уже завершив формулу.
— Ні, ні! Ще не все скінчено. У мене є зв'язки в комітеті з питань плагіату. Я легко владнаю цей інцидент. Я... я не вилечу з академії!
Почувши це, Райден із клацанням закрив записник і повернув голову, зустрівшись поглядом із Майзен. Під його холодним поглядом, який наче сприймав людей не інакше як комах, Майзен важко ковтнула.
— Замовкни й сиди тихо. Найкраще, що ти можеш зробити, — не висовуватися й сидіти тихо. Зрозуміла?
У відповідь на ці принизливі слова Майзен не могла сказати жодного слова.
— Сиди тихо й мовчи, доки лідер культу не дасть подальших вказівок.
Залишивши ці слова, Райден розчинився в повітрі. Залишившись сама, Майзен вчепилася нігтями у волосся.
"Бек Ю-Соль, Бек Ю-Соль...!"
Вона щосили придушувала нестерпне бажання зірватися. Кусала нігті, рвала на собі волосся й дряпала шкіру, аби стримати себе.
"Ще не час, ще не час!"
Зараз вона не могла дати волю своєму гніву. Коли настане можливість загнати цю людину в кут, вона мала виплеснути все одразу. Заради цього Майзен мужньо терпіла.
"Просто почекай ще трохи, Бек Ю-Соль...!"
[Прогрес осквернення темною магією: 49%]
Поки тривала презентація, Бек Ю-Соль за допомогою своїх Всевидців стежив за прогресом осквернення темною магією професора Майзен. Щойно показник мав перевищити 50% — критичну межу, за якої ставало можливим магічне підтвердження, — він раптово зупинився.
"…Гадаю, я слухняно сидітиму тихо до запланованого епізоду, де вона влаштує буйство. Хоч би як я намагався і скільки зусиль не докладав, визначений наперед епізод залишається незмінним. Я думав, що якщо силоміць підвищу рівень осквернення Майзен до 50%, то, можливо, якимось чином зможу запобігти жахливій катастрофі восьмого епізоду. Але підготовка все одно невпинно просувається."
Ситуація завершилася позитивно, а активація невщухлої образи теж вдалася. Цей майже читерський предмет безперечно мав значно полегшити проходження восьмого епізоду. До того ж відтепер розвиток алхімії обертатиметься навколо Альтеріши. Не було потреби турбуватися про її безпеку.
Після того як вибухнув такий масштабний інцидент, Алттеріша стала надзвичайно цінною постаттю в Академії Стелла. Тепер її тихо супроводжуватимуть охоронці, забезпечуючи її захист.
Бек Ю-Соль глибоко вдихнув, відчувши полегшення. Якби все відбувалося за планом, ще цілий рік минув би до того моменту, коли маги отримали б існування, відоме як предмет. Однак завдяки тому, що Альтеріша пробудилася набагато раніше, ніж у грі, перед Бек Ю-Солем широко відкрилися можливості для зростання.
Звісно, темні маги теж отримають інформацію про Перехресну техніку алхімічної інженерії. Але їхня майстерність не могла зрівнятися з Альтерішею. Навіть в оригінальній грі вона без особливих зусиль перевершила темних магів, які вже на рік випереджали її за рівнем майстерності. До того ж це було не єдине досягнення.
[Напрямок основного епізоду зазнав значних змін.]
[Ваша сила оповіді значно посилюється.]
[Ви можете відновити функціональність предмета, який зазнав погіршення. Ви можете успадкувати деякі здібності та навички, якими володів персонаж Бек Ю-Соль.]
Хоч Бек Ю-Соль і не проходив епізод, він отримав нагороду так, ніби завершив його. Досвіду він не отримав, але й цього було достатньо, щоб залишитися задоволеним. Нагороди ще належало забрати, однак насправді він уже вирішив для себе, що саме хоче отримати.
— Ах... Ахх...
Альтеріша застогнала, лежачи на сидінні потяга. Усі місця першого класу та VIP-місця були вільними, і вперше в житті вона отримала можливість насолодитися такою розкішшю, безкоштовно зайнявши дорогі місця.
— Наче сон...
— Надалі відбуватиметься ще більше речей, схожих на сон. Ні, можливо, нам навіть вдасться зробити реальністю те, що досі було можливим лише уві сні.
Досі, попри те що Альтеріша лише презентувала теорії, спонсорства й зацікавленості було не так багато, як вона очікувала. Широкий загал розумів, що розв'язання цієї проблеми — неабияке досягнення, але не усвідомлював, наскільки воно було надзвичайним.
Невдовзі, щойно буде створено й представлено перший винахід, Альтеріша отримає величезну увагу та незліченні дзвінки. Це буде момент, коли в її руках опиниться сила, що перевершує сили цілих держав.
Альтеріша радісно засміялася, гойдаючи ногами. Дивлячись на неї, Бек Ю-Соль, прихилившись до вікна, подумав про людину, з якою вони щойно зіткнулися.
"Це, безсумнівно, був Каен."
У світі існувало дві магічні вежі, які вважалися найкращими. На світлі — Вежа Повного Місяця. У тіні — Вежа Нового Місяця.
Вежа Повного Місяця була найвищою та найвідомішою магічною вежею у світі й була відома світові як єдина магічна вежа, удостоєна титулу «Велика Вежа». А тими, хто стримував неперевершену силу Вежі Повного Місяця та Магічної Ради, була Вежа Нового Місяця, яка вирізнялася винятковою майстерністю полювання на темних магів та осквернених істот.
Лідером 13-го Загону винищення Вежі Нового Місяця був Каен. Він був найелітнішим із них. Навіть перебуваючи поруч, він володів настільки досконалим мистецтвом приховування, що якби не магія зв'язку, яку виявило його Шосте Чуття, Бек Ю-Соль навіть не помітив би його присутності.
"Чому ці небезпечні типи тут? Невже вони помітили осквернення темною магією Майзен Тайрен?"
Але наскільки Бек Ю-Соль знав, вони ніколи не втручалися в жодну подію в жодній часовій лінії.
"Якби мені вдалося встановити з ними добрі стосунки. Завдяки знанням про всю інформацію та всі процеси у світі, якими вони володіють, а також їхнім грізним силам, вони стали б найнадійнішими союзниками. Але якби вони виступили проти мене, то перетворилися б на найстрашніших ворогів. Звісно, імовірність того, що вони стануть моїми союзниками чи ворогами, надзвичайно мала. Щоб досягти такого рівня, потрібно виконати безліч завдань на прихильність і різноманітних побічних завдань. На Землі лише дуже небагатьом гравцям вдалося вийти на контакт із Загоном винищення. У будь-якому разі, треба бути обережним."
Тук-тук!
Поки Бек Ю-Соль упорядковував свої думки, хтось постукав у двері. Оскільки VIP-місця були відокремлені, увійти всередину можна було лише після того, як хтось ізсередини відчинить двері.
— Хто там...?
Він уже збирався запитати, хто це. Але коли Бек Ю-Соль повернув голову й подивився у вікно, то здивувався, широко розплющивши очі.
Скрип! Скрип!
Попри те, що потяг хитало, впізнати цю людину було нескладно.
"Це ж... невже?"
Неподалік стояв чоловік із каштановим волоссям, у капелюсі-федорі, із загостреними ельфійськими вухами та золотавими очима за окулярами в золотій оправі. Він був одягнений у вишуканий костюм, а загадкова усмішка не видавала його справжніх намірів. Президент Торгової компанії «Зоряна Хмара» — Меліан.
У міру розвитку епізодів гри та розширення ігрового світу за межі академії, протагоніст, Полум'яна, став повноцінною дорослою людиною, а кількість доступних для гри персонажів природно збільшилася. Тоді, залежно від різних розгалужень сюжету, можна було вільно розвивати стосунки з усіма персонажами різного віку та статі в ігровому світі. Однак чотири персонажі все одно особливо сильно захоплювали гравців.
Великий Герцог Селфарм, охоронець Гір Крижаного Хребта.
Президент Торгової компанії «Зоряна Хмара» Меліан, серце Південних Рівнин Згаслого Місяця.
Адмірал Галісвейл, командувач Східним флотом Драконячої Хвилі.
Хе Вон-Рян, Великий Майстер Вежі Повного Місяця, стовп Західної пустелі.
Серед них Меліан, президент Торгової компанії «Зоряна Хмара», був відомий своєю рисою [Золоте правило долі], завдяки якій став найбагатшою людиною у світі.
— Н-невже...!
Коли Альтеріша впізнала його, вона від шоку широко роззявила рота, а Меліан у відповідь усміхнувся.
— Перепрошую, але чи не могли б ви приділити мені трохи часу?
— Так, ем... Що вас сюди привело?
— У мене є справа до вас обох, тож я вирішив прийти, попри те що це може здатися втручанням.
Бек Ю-Соль намагався зберігати спокій, відчиняючи двері.
— Заходьте.
— Дякую.
Заввишки понад 190 сантиметрів, він, здавалося, неодмінно вдарився б головою об стелю, якби трохи не пригнувся.
— Радий познайомитися з вами, алхіміку Альтеріша, і... ви, мабуть, той самий алхімік, який вирішив приховати свою особу? Ви обоє надзвичайні люди. Аж очі відпочивають, коли на вас дивишся. О, якщо не надто багато прошу, чи можу я дізнатися ваше ім'я?
— Я Бек Ю-Соль, першокурсник Академії Стелла, бойовий факультет, Клас S.
— О, ви зі Стелли? Радий познайомитися.
Хоча Меліан уже знав про нього все, він усе одно запитав Бека Ю-Соля, як його звати, вдаючи, що нічого не знає.
— Щ-що привело вас сюди?
Альтеріша запитала з сумішшю очікування та здивування. Насправді вона сподівалася, що її відкриття переверне світ догори дриґом. Але вона не очікувала, що такий гігант, як Меліан, особисто прийде до неї.
Здавалося, великі корпорації та магічні вежі чекали з контактом з Альтерішею, доки не з'являться конкретні результати. Але «Зоряна Хмара»? Меліан? Її серце схвильовано калатало, і вона глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися.
— Можливо, ви вже знаєте, але я хотів би укласти з вами ексклюзивний контракт на використання ваших розробок у «Зоряній Хмарі».
Її серце знову шалено забилося, і вона глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися.
— Звісно, якщо ви вже знаєте мене, то, мабуть, чули, що я дуже щедрий у своїх умовах. Отже, бажаєте ознайомитися з контрактом?
Альтеріша кивнула, і Меліан дістав із кишені кілька сторінок контракту та передав їх їй.
"Боже мій!"
Вона читала його тремтячими руками.
Умови були неймовірними — далеко за межами всього, про що могла мріяти Альтеріша, яка все життя жила в бідності. Це була справді приголомшлива пропозиція, здатна в одну мить позбавити її всіх фінансових турбот, що й пояснювало, чому його прозвали «Ідеальним перемовником».
Альтеріша заспокоїла схвильоване серце й дочитала контракт. Умови передбачали необмежене постачання матеріалів і технічного персоналу, а також астрономічну суму як аванс.
Звісно, були й певні обмеження, але... За таких умов вона могла створити безліч винаходів, про які мріяла, використовуючи будь-які матеріали, яких забажає! Кімната із золота? Водоспад із діамантів? Будинок, прикрашений коштовностями? Усе це могло стати реальністю. Можливо, було можливе навіть щось ще неймовірніше.
"Ю-Соль теж напевно зрадіє!"
Яскраво усміхнувшись, вона повернулася до Бек Ю-Соля, готова укласти угоду.
"О...?"
Чомусь Бек Ю-Соль не усміхався.
"Щось не так?"
Ексклюзивний контракт із «Зоряною Хмарою» безперечно був чудовою можливістю, то чому він дивився на неї з таким серйозним виразом?
"…Мабуть, на те є причина."
Вона вперше бачила хлопця з таким серйозним виразом обличчя. Навіть коли він розв'язував проблему Перехресної техніки алхімічної інженерії чи протистояв професорові Майзен, він завжди усміхався.
"Не поспішай радіти."
Зробивши глибокий вдих, Альтеріша обережно поклала контракт на місце й звернулася до Меліана:
— Перепрошую. Чи могли б ви дати мені трохи часу подумати?
— Хм, ось як?
Її слова застали Меліана зненацька.
— Справа не в цьому! Умови більш ніж достатні, навіть надмірні... але...
Вона подивилася на Бека Ю-Соля й продовжила:
— Мені потрібно трохи часу, щоб порадитися зі співавтором цієї технології.
— О, розумію...
Співавтор. Він думав, що це лише формальність, але, можливо, все було не так. Відкинувши ці сумніви, Меліан привітно усміхнувся й сказав Бек Ю-Солю:
— Бажаєте ознайомитися з контрактом?
Так, було очевидно, що це надзвичайний геній, який у підлітковому віці допоміг розв'язати трьохсотрічну нерозв'язану проблему. Але все ж він був лише старшокласником.
Меліан знав це з власного досвіду. Хай наскільки майстерним Бек Ю-Соль був у магії та алхімії, у переговорах він мав бути недосвідченим. До того ж, згідно з попереднім розслідуванням, Бек Ю-Соль був простолюдином, який нізащо не відмовився б від таких умов. Принаймні так він думав.
— …Хм?
Меліан не міг приховати здивування, коли зіткнувся з порожнім поглядом Бек Ю-Соля. Той про щось думав. Думав. Думати міг кожен, але далеко не кожен був здатен робити це перед обличчям його пропозиції. Отримати за одну мить суму, якої вистачило б навіть на забезпечення майбутніх поколінь.
І все ж, він усе ще вагався.
"Це..."
Меліан змінив свій погляд на нього.
Він зустрічав безліч людей, і більшість із них ламалися перед його багатством. Але зрідка... траплялися й такі, хто не ламався. І зазвичай вони обертали ситуацію на свою користь.
Це дратувало й залишало гіркий присмак, але іноді їхні контрпропозиції змушували його дивуватися. І тепер Бек Ю-Соль заговорив:
— Я відмовляюся.
— Що? Справді?
Почувши слова, на які й очікував, Меліан скривив губи в усмішці.
— Розумію. Що ж тоді...
Він забрав контракт і, склавши руки, сказав:
— Почнімо переговори спочатку.
.
.
П.П Meterlink
(«Коли настане можливість загнати цю людину в кут, вона мала виплеснути все одразу.»
Найсмішніше те, що у Майзен вийде виплеснути все одразу, але і все. Як казала одна чарівна фея, людожери не живуть довго й щасливо. У цій казці для нашого людожера щасливого фіналу не передбачено.)