Розділ 51 - Академічна конференція (3)
Дві підготовлені дошки були різного розміру — за проханням Майзен. Дошка Майзен була неймовірно великою, тоді як дошка Альтеріші становила лише приблизно чверть від її розміру. Майзен допомагали четверо дослідників, тоді як Бек Ю-Соль нічого не робив і просто стояв осторонь.
— Як цікаво. То почнімо? У нас є пиво?
— Пане Хальсекодене, будь ласка, тримайте себе в руках.
— Досить, починаймо!
Після крику Хальсекодена Альтеріша та Майзен взяли по маркеру для своєї дошки. Маркер Альтеріши був різнокольоровою магічною ручкою, створеною за концепціями Бек Ю-Соля, що ґрунтувалися на його знаннях про майбутнє.
— Хм? Що це за ручка?
— Магічна ручка, і не лише кулькова, а й кольорова? Вона може змінювати колір натисканням кнопки?
— Це... може принести чималі гроші.
Коли в очах деяких підприємців спалахнув інтерес, алхіміки затамували подих і зосередилися на роботі двох алхіміків.
Щойно захопливе протистояння почалося, чоловік, який сидів у кутку аудиторії, машинально дістав із кишені цигарку.
Жінка, яка сиділа поруч, ляснула його по руці.
— Командире Каене, тут не можна курити!
— ...Точно.
— Ох, ви безнадійні.
Каен поклав цигарку назад до кишені й зосередився на конференції. Хоча його початковим завданням було зовсім не відвідування конференції, це протистояння виявилося настільки захопливим та цікавим, що він забув про свою справжню місію.
"Хіба це не весело?"
Дивлячись на командира загону, Хеджін похитала головою. Заступниця командира Хеджін Макарон належала до Тринадцятого підрозділу Вежі Нового Місяця — загону знищення темних магів. Вона була елітою серед еліти найкращої у світі організації магічних воїнів, яка діяла в тіні, і навіть мала право судити Раду Магічного Кола — вершину магічного світу. До того ж Каен, який сидів поруч із нею, був її начальником і свого часу знищив незліченну кількість темних магів шостого рівня небезпеки, успішно виконавши сотні місій.
Цього разу її відправили сюди на пошуки високорівневих монстрів, які ховалися серед суспільства. Та з усіх можливих місць їй випало потрапити саме на цю до біса нудну конференцію алхіміків.
"Нудьга!"
Її знання алхімії обмежувалися базовими речами, які вона опанувала ще в студентські роки.
Вона глянула на професорку Майзен. Цього разу об'єкт, за яким вони стежили, був дуже незвичайним: ним виявилася професорка престижної Академії Стелла, елітного закладу для магічних воїнів.
"Хіба таке взагалі можливо?"
Академія Стелла. Навіть сама її назва говорила за себе, взірець бездоганної репутації. І тепер одна з її професорок, можливо, зазнала впливу темної магії. Попри це командир загону повністю довіряв словам великого майстра Вежі Нового Місяця, і це було проблемою. Як би Хеджін не міркувала, ця місія здавалася безнадійною.
— Хм? Хм?
Тим часом атмосфера поступово змінилася. Алхіміки, які затамували подих, спостерігаючи за розв'язанням, почали занепокоєно переглядатися.
— Це...
— Схоже, але витлумачено трохи інакше.
— Але...
Один з алхіміків уже збирався висловити свою думку, але зупинився. Мабуть, усі присутні в цій кімнаті думали про одне й те саме. Бо...
"Тлумачення асистентки простіше й зрозуміліше, ніж у професорки Майзен, чи не так?"
До того ж остаточна відповідь дещо відрізнялася. Нарешті вони перейшли до розв'язання другої задачі. Приблизно в цей момент кілька алхіміків почали перешіптуватися.
— Це...!
— Ми бачили різні трактування розв'язання другої задачі, але...
— Це щось нове...
Це не стосувалося професорки Майзен, оскільки її розв'язання не надто відрізнялося від тих, які вони вже бачили в інших задачах. А от розв'язання Альтеріші було зовсім іншим. Ніби вона дивилася на задачу з іншого виміру.
Не було жодних мінімальних умов чи правил поєднання магічного кола із самою речовиною. Було відомо, що для другої задачі потрібна теорема спряження для чотиривимірних кристалічних речовин. Також було відомо, що розв'язати її можна лише після написання щонайменше двохсот рядків. Але Альтеріша розв'язала її всього за дев'ятнадцять рядків.
— Господи. Я магічний інженер, тож не надто тямлю в алхімії, але навіть я це розумію.
Науковці усвідомили, чому Альтеріша почала з такої маленької дошки. Вона була впевнена, що зможе розв'язати всі п'ять задач на цьому невеликому просторі.
Коли почалося розв'язання третьої задачі, атмосфера поступово змінилася. Пояснення професорки Майзен Тайрен було безперечно вражаючим. Починаючи з третьої задачі, не було жодної людини, яка хоча б раз змогла її розв'язати. Професорка Майзен справді вражала, але...
— ...Альтеріша ще більш вражаюча.
Хтось мимоволі озвучив свої думки вголос. Проте ніхто його не дорікнув, бо всі думали про те саме.
Професорка Майзен витерла холодний піт із чола, розгублено дивлячись на дошку.
"Цього не може бути..."
"Що це за розв'язання, якого я ніколи не бачила й навіть не могла уявити? Воно схоже на моє, але трохи відрізняється."
Причина такої разючої різниці насправді була очевидною. Бек Ю-Соль передав Альтеріші формули з далекого майбутнього. Це була формула зі світу, який набагато випереджав сучасність. Альтеріша змінила її відповідно до власного смаку, використавши власний метод.
Іншими словами, розв'язання Майзен було хорошим, тоді як розв'язання Альтеріши можна було назвати досконалим. Коли було представлено настільки бездоганне розв'язання, як його можна було порівнювати з незавершеною науковою роботою?
Нарешті почалося розв'язання четвертої задачі, і професорка Майзен більше не могла мовчати. Дошки було недостатньо. Навіть попри те, що вона використовувала дошку вчетверо більшу за дошку Альтеріши, місця все одно не вистачало.
Професорка попросила принести ще одну дошку, але тим часом Альтеріша безперервно записувала формули на своїй маленькій дошці. Приблизно тоді алхіміки один за одним почали щось усвідомлювати: хтось схоплювався зі свого місця з криком, а хтось затуляв собі рота.
— Тепер я розумію...! Тепер нарешті видно, чому професорка Майзен не могла завершити ці формули!
Хальсекоден теж щось усвідомив і голосно розсміявся. До цього всі старші алхіміки розглядали п'ять задач окремо, використовуючи різні трактування. Професорка Майзен Тайрен не була винятком. Але підхід Альтеріші був іншим. Вона розглядала всі п'ять задач як єдине ціле, об'єднувала їх і просувалася вперед у розв'язанні!
Кілька надзвичайно геніальних алхіміків навіть змогли певною мірою передбачити розв'язання останньої, п'ятої задачі. І їхні припущення виявилися правильними. Альтеріша успішно переплела всі п'ять задач в одну, досягнувши гармонійного поєднання.
— Як вона побудувала багатовимірну термодинаміку на основі теореми Ернеста й досягла відображення Хронікала?!
— Якщо це так, ми зможемо довести гіпотезу про 3,8-кратне посилення кутового магічного обертання.
Гуп!
Нарешті завершивши всі розв'язання, Альтеріша легенько постукала маркером по дошці й обернулася.
Одні алхіміки закричали від подиву, інші вибігли назовні або сиділи, не вірячи власним очам. Це було величне усвідомлення того, що вони можуть опинитися на початку нової ери, де історію переписують просто на їхніх очах.
— АААААА!
— Це божевілля! Справжнісіньке божевілля!
Навіть найспокійніші алхіміки не могли приборкати цей хаос. Ба більше, вони самі були приголомшені. Хто взагалі міг заспокоїти інших у такій ситуації?
— Аргх...
Тепер ніхто більше не дивився на Майзен. Здавалося, Альтеріша затьмарила їх усіх.
Дошки, яку попросила Майзен, досі не було. Молодший, який вийшов по неї, під враженням від розв'язань Альтеріши зовсім забув про своє доручення.
Хрусь! Хрусь!
Кожна вена на тілі Майзен напружилася від люті.
"Неприпустимо. Ці дурні всіх вас обманюють. Хіба ви не бачите? Формули схожі. Це розв'язання просто таке саме, як моє. Без сумніву. Вони вкрали мою формулу. Чому ви не розумієте? Як жінка, якій трохи за двадцять, могла самостійно розв'язати всі ці задачі? Навіть я за підтримки десятків дослідників ледве змогла розв'язати ці чотири задачі!"
Майзен подивилася на Альтерішу, і в її очах проступили кровоносні судини.
— Аль... теріша...
— Професорко?
У цій моторошній атмосфері Альтеріша мимоволі відступила на крок. Бек Ю-Соль, потай міцно стиснувши посох у руках, став перед Альтерішею, заступивши їй шлях.
— Скільки... ще ти... будеш... обманювати мене... й принижувати? Змінювати вкрадену наукову роботу... і видавати її за свою... Тобі це подобається?
— Гей! Охорона! Зупиніть її!
Стан професорки Майзен був дивним. Алхіміки повставали зі своїх місць, а ведучий швидко взяв ситуацію під контроль. Саме тоді, коли магічні воїни, які стояли на варті, вже збиралися рушити... Альтеріша вигукнула:
— Стійте! Зізнайтеся!!
Нарешті професорка Майзен уперше відреагувала нормально. Вона моторошно повернула голову до них і розтулила губи, щоб прошепотіти:
— Що... ти сказала?
У її виразі обличчя було щось моторошне й лякаюче, але Альтеріша не збиралася зупинятися.
— М-Моя наукова робота явно краща за вашу, професорко! Хіба вам було недостатньо вкрасти роботу, яку ви щойно представили? Скільки ще моєї роботи ви збираєтеся вкрасти, перш ніж у вас прокинеться совість?
Алхіміки невдоволено загомоніли.
— Що? Та стаття про Червоне зілля, яку вона представила раніше, належала її асистентці?
— Хм, ну... щось і справді здавалося дивним...
У голові Альтеріши одна за одною промайнули незліченні думки — переважно гіркі спогади про час, проведений із професоркою Майзен.
"Ти дурна дівчина. І це все, на що ти здатна?"
"Пробачте."
"Я сказала тобі все підготувати як слід! Скільки разів мені ще повторювати, щоб ти зрозуміла?"
"Але... але я зробила все так, як ви хотіли, професорко..."
"Навіть якщо я сказала щось неправильно, ти мала сама це зрозуміти! Ти працюєш під моїм керівництвом уже стільки років і досі не здатна зробити таку просту річ?!"
"Пробачте! Будь ласка, будь ласка, не виганяйте мене!"
"Слухай уважно. Без мене ти навіть не зможеш ступити на поріг академічного світу. Зрозуміла? Тож роби все як слід!"
Її обманювали, у неї крали результати її праці, її пригнічували, і вона терпіла величезні страждання через професорку Майзен. Їй хотілося плакати, але вона мусила стримуватися. Усі ці спогади хлинули назад.тЦей сплеск емоцій...
— Професорко...
Вона вибухнула разом з усіма накопиченими почуттями.
— Професорко, ви ще дурніша за мене!
Тиша.
Від цього боязкого, але сповненого рішучості твердження всі алхіміки широко роззявили роти від подиву.
— Ох...!
Навіть професорка Майзен застигла, широко розплющивши очі.
— Ха-ха-ха! — Хальсекоден вибухнув сміхом. — Як кумедно. Сьогоднішня презентація справді була дуже цікавою!
Можливо, саме через його сміх Майзен теж опанувала себе. Але краще б вона цього не робила. Прийшовши до тями, Майзен швидко усвідомила, у якому становищі опинилася.
"Що я наробила?"
Вона озирнулася залом.тКолишні колеги, знайомі й товариші, які колись поважали одне одного. Усі вони дивилися на неї з виразами, у яких читалися огида й жалість.
— Ні, ні. Це неправда! Подивіться! Ця жінка вкрала мою наукову роботу! Чому, чому ви не розумієте?
Ніхто не відповів на її слова. Можливо, тому що вона вже частково втратила розум, але від професорки, яка двічі намагалася привласнити наукову роботу своєї асистентки, більше не було жодної користі.
— Виведіть її.
— Ні... Ні! А-а-а!
Після холодного розпорядження Хальсекодена ситуацію було завершено: двоє охоронців витягли Майзен із залу.
Гуп!
— У-у-ух...
Можливо, через те, що вся напруга нарешті спала, кільком посадовцям і охоронцям у костюмах довелося поспішити до Альтеріші, коли вона безсило опустилася на підлогу.
— Ви в порядку, асистентко Альтеріша? Ось, у нас є вода й рушник.
— Може, вам дати якісь ліки?
— Поруч є університетська лікарня, якою я керую. Хочете пройти обстеження?
— Ха-ха-ха...
Через таку разючу зміну ставлення Альтеріша нарешті усвідомила, що саме вона щойно зробила.
Гуп!
Вона підняла голову й подивилася на Бек Ю-Соля, який наближався до неї. Він, як завжди, усміхався, але чомусь саме сьогодні ця усмішка здавалася їй незабутньою.
— Асистентко Альтеріша, ви сьогодні добре попрацювали.
Бек Ю-Соль простягнув їй руку, і Альтеріша тепло усміхнулася та потиснула її.
— Так!
.
.
.
П.П Meterlink:
(«Магічна ручка, і не лише кулькова, а й кольорова? Вона може змінювати колір натисканням кнопки?»
В молодших класах на таку ручку слинки пускав. Фокус в тому, що в одному корпусі одразу кілька трубок з чорнилами різного кольору.)
(«...знищив незліченну кількість темних магів шостого рівня небезпеки.»
Не поняв? Темні маги мали б бути людьми? Якого дідька їх розвиток оцінюють як магічних звірів? Якісь подвійні стандарти.)
(«"Неприпустимо. Ці дурні всіх вас обманюють. Хіба ви не бачите? Формули схожі. Це розв'язання просто таке саме, як моє. Без сумніву. Вони вкрали мою формулу. Чому ви не розумієте? Як жінка, якій трохи за двадцять, могла самостійно розв'язати всі ці задачі? Навіть я за підтримки десятків дослідників ледве змогла розв'язати ці чотири задачі!"»
Не якась там "жінка", в наполеглива асистента та талановитий учень, який підніс досягнення свого вчителя на новий рівень. Ну трошки креативу, і погана ситуація перетворюється на найкращу з можливих. Ну ж бо, пенсія, крути шестерні, я знаю, ти вмієш.)