Розділ 48 — Зелений Ключ Ліфанель (3)
Він розчистив шлях, щоб безперешкодно дістатися до місця спочинку Божественного Духа Ліфанель, після чого Бек Ю-Соль вирушив назад до академії. Хоча наставник Лі Хан-Воль підозріло на нього поглядав, нічого не робив.
"Треба буде якось відвести підозри й незабаром зводити Айзель у який-небудь справді автентичний ресторан…"
Прийнявши таке рішення, він поспішив назад до Світового Дерева й кілька тижнів сумлінно тренувався.
[Рівень характеристики «Затримка Витоку Мани» підвищено!]
Нарешті він почав бачити перші відчутні результати.
[Затримка Витоку Мани, рівень 3]
[Сила: +8%]
[Спритність: +12%]
[Чуття: +20%]
[Шосте Чуття: активується за рахунок ментальної сили користувача, виявляє явища мани в радіусі 24 м і активує когнітивне прискорення. Автоматично спрацьовує, коли користувачеві загрожує небезпека.]
[Швидкість циркуляції кров'яної мани: 2%]
Він поспіхом перевірив характеристики, і вони справді виявилися вражаючими. Посилення було величезним. Окрім інших ефектів, Бек Ю-Соля особливо тішило навіть невелике підвищення швидкості циркуляції.
[Бек Ю-Соль]
[Характеристики]
[Сила: 2 зірки (49%)]
[Чуття: 2 зірки (34%)]
[Спритність: 2 зірки (33%)]
[Витривалість: 2 зірки (07%)]
[Міцність: 0 зірок (97%)]
[Ментальна сила: 1 зірка (59%)]
[Мана: ~]
Показники здібностей Бек Ю-Соля також стрімко зростали, майже досягнувши половини другого зоряного рівня. Однак до вражаючого рівня йому було ще далеко.
У середньому першокурсники Стелли мали фізичну силу та спритність на рівні приблизно однієї зірки або вище, а показники ментальної сили, чуття та мани сягали приблизно трьох зірок або більше. А в головних героїв навіть траплялося по кілька показників на рівні чотирьох зірок і вище.
Натомість показники Бек Ю-Соля були жахливо низькими, і йому ще належало подолати довгий шлях. Тоді як інші учні ставили ману на перше місце серед найважливіших характеристик, для нього найважливішою була сила. Однак, він ще навіть не подолав половини другого зоряного рівня. Йому потрібно було докладати ще більше зусиль, невпинно прагнути до вдосконалення, жертвувати плоттю й кістками та проливати кров заради свого розвитку.
Подолавши тиск духу, він вихопив Теріпон і глибоко вдихнув, вкладаючи в удар усю силу свого клинка.
Дззззз!
Хоча довжина клинка не збільшилася, його щільність зросла, тож він став трохи, але помітно міцнішим і стійкішим.
— Фух…!
Тиск у цьому просторі й далі було важко витримувати, але завдяки кращому контролю над витоком мани він тепер міг упевнено володіти мечем. Угору, вниз, ліворуч, праворуч. Він рухав мечем без жодного базового стилю чи техніки. І його техніка не привід для жартів.
Уся концепція фехтування будувалася на припущенні, що клинки зіштовхуватимуться один з одним, тож для нього вивчення фехтування не мало сенсу. Йому навряд чи коли-небудь доведеться вступати в поєдинкина мечах, як іншим фехтувальникам. Насправді йому потрібно було навчитися протистояти магічним атакам за допомогою зброї. На жаль, у цьому світі не існувало майстра, який міг би навчити його такому фехтуванню.
Тоді як більшість персонажів згодом зустрічали майстра й отримували осяяння, йому доводилося тренуватися самотужки. Це було страшенно складно. У грі він міг просто телепортуватися, а потім вколоти або рубонути мечем, але реальність була зовсім іншою.
Він згадав битву з некромантом. Тоді його атака промахнулася, і він випадково влучив у не життєво важливе місце. Некромант контратакував, завдавши йому серйозного поранення. Тоді він подумав…
"...Зрештою, мені потрібно опанувати лише одну річ."
Необхідні прості уколи й рубаючі удари, які точно вражатимуть життєво важливі місця ворога. Тому він постійно розмахував мечем, щоб навчитися робити це швидше й точніше. Якщо махати мечем під таким тиском, ефект від тренувань неодмінно мав бути кращим. Це було схоже на тренування в обтяжувальному одязі — приблизно за тим самим принципом, який він бачив у фільмах і коміксах.
Оскільки Бек Ю-Соль не знав правильних методик тренування, він просто наслідував те, що бачив по телевізору. А потім раптом відчув, ніби в його легенях утворилася дірка.
— Кхе… Глк!
Коли з його серця вибухово хлинула мана, перед ним з'явилося дивне повідомлення:
[Отримано частину особливої техніки дихання мани.]
[Отримано навичку: «Дихання Духів».]
Світ пожовтів і почав обертатися.
Тіло налилося свинцевою вагою, і йому стало важко втримувати рівновагу. Відчуття по всьому тілу надмірно загострилися, через що почала наростати нудота, а ще й заклало вуха.
Світ почав віддалятися.
— Ух…!
Ноги Бек Ю-Соля почали підкошуватися. Якби він зараз упав, то міг би не витримати тиску й задихнутися. Тому він спробував безпечно сісти на землю, хапаючись за все, до чого міг дотягнутися.
Раптом пролунав голос.
— Гей, що ти робиш? Ти не чуєш мого голосу? Чуєш мене? Не чуєш? Шкода, що чуєш не ти.
— А! Та що за…? Ти мене налякала!
Світ знову миттєво повернувся до норми. Нудота зникла в одну мить, а дихання, яке довгий час було утруднене через запаморочення, знову стало нормальним.
— Хап… хап…
Далекий голос прошепотів йому на вухо. Це безперечно був голос привида. Саме той голос, який він постійно чув у дитинстві в серіалі жахів «Село з привидами».
— Га? Ти чув мій голос?
— Ух!
До того ж слова були точнісінько такими самими, як у серіалі! Він швидко озирнувся, але нікого не побачив.
— Ти ж мене чув, правда?
— Хто ти…? Де ти?
— Я тут. Подивися сюди.
Він повільно повернув голову в бік джерела голосу — і справді побачив там когось. Божественний Дух Ліфанель.
"...Га? Ні, зачекай. Справді? Ліфанель справді зі мною заговорила?"
— Що…? Труп розмовляє?
— Я не мертва! Жалюгідна людино!
— Та якого біса? Як ти можеш говорити?
— Я весь цей час розмовляла. Ти, мабуть, глухий.
— Ні… Тоді чому я не чув тебе раніше?
— Бо ти стаєш дедалі більше схожим на мене. Мабуть, тому.
— Що?
— Щойно ти видихнув точнісінько так само, як я. Для людини це неможливо. Так дихати можуть лише божественні духи.
"Тепер, коли я думаю про це… Повідомлення ж справді з'явилося."
[Дихання Духів, рівень 1]
[Опис: за допомогою дихання духів можна гармонізуватися з природою. Однак швидкість обміну мани в кровотоці різко зростає, що призводить до божественної ерозії.]
[Ефекти]
[Перша форма: посилення сили на 107%]
[Друга форма: посилення спритності на 125%]
[Третя форма: посилення чуття на 147%]
[Четверта форма: посилення витривалості на 101%]
[Максимальна тривалість: 15 секунд]
[Рівень божественної ерозії: 1%]
— Що це таке…?
Він отримав неймовірну навичку. Хоча її тривалість була короткою, це була надзвичайно потужна навичка, яка миттєво піднімала його фізичні характеристики з рівня трьох зірок до чотирьох. Однак покарання було надто серйозним. Воно називалося божественною ерозією і було тісно пов'язане з втратою людського тіла.
Духи могли підтримувати свою форму за допомогою власної мани. Але для нього витік мани та втрата фізичного тіла… означали смерть. Навичка була чудовою, але що частіше він нею користуватиметься, то коротшим ставатиме його життя через її дію.
— Це цікаво. Вдруге в історії людина видихає дихання духів. У тебе теж така слабка присутність. Таке враження, ніби в тобі зовсім немає мани, наче тебе не існує в цьому світі.
— Що це означає…?
— Тобі краще не залишатися тут надто довго. Зараз ти гармонізуєшся зі мною. Якщо так триватиме й далі, зрештою ми можемо стати одним цілим. Я цього не хочу. Та й ти теж.
Від стрімкого потоку інформації його голова на мить пішла обертом.
"...Здається, я приблизно розумію, що вона має на увазі."
У його тілі не було жодної краплі мани. А це означало, що в світі, де все складалося з мани, сама його присутність була надзвичайно слабкою. Саме тому його життя було коротким.
Усі предмети та живі істоти повинні мати ману. Тому навіть якщо з навколишнього середовища в них вливається чужа мана, вони можуть зберігати відчуття власної присутності завдяки своїй мані, яка визначає їхню сутність. Але він не мав такої здатності. Якби мана лугу увірвалася в нього, він став би лугом. Якби в нього влилася мана моря, він став би морем.
Стан, за якого тебе може підхопити й понести навколишнє середовище, називався синдромом витоку мани. Він знав про це, але відчути все на власній шкурі було доволі дивно.
"...У будь-якому разі, я справді отримав хорошу навичку, яку можна використати в надзвичайній ситуації. Будемо дивитися на це позитивно. Це те, що називають козирем."
Його погляд зустрівся з поглядом духу Ліфанель. Вона й досі не могла розплющити очей або поворухнутися, але чомусь він відчував, що вона дивиться прямо на нього.
— То чому ти раптом заговорила?
— Ну, у мене є приблизно 1269 речей, які я хочу тобі сказати. З чого ж почати?
— Почни з того, що тобі потрібно від мене.
— Шкода. Тоді ось перше питання! Чому ти так звиваєшся на підлозі?
"Що?"
— Вправи.
— Вправи?
— Я не можу користуватися магією. У мене синдром витоку мани. Тому я тренуюся фехтувати.
— Але чому ти робиш це так незграбно?
— …А ти що в цьому розумієш?
— Я все знаю! Я вже бачила когось такого, як ти. Та людина чудово володіла мечем. Вона могла розсікати і магію, і духів.
— Щ-що…?
Він ніколи не чув такої історії. Навіть у грі про фехтувальника не згадувалося. Якщо він був достатньо вправним, щоб розсікати магію, то мав бути надзвичайно могутнім.
Невже така людина справді могла існувати?
Це не було неможливо.
Він міг передбачити щось подібне на власному прикладі. Навіть не враховуючи Блінк, він користувався мечем Теріпон менше місяця, а вже міг розсікати слабку магію. Можливо, у минулому не існувало настільки надпотужної зброї, але синдром витоку мани все одно міг існувати.
Іншими словами, цілком можливо, що колись жив хтось, хто не міг опановувати магію, але завдяки цій конституції тіла тренував свої фізичні здібності до крайньої межі.
Не все могло бути розкрито в грі. Пам'ятаючи про це, він запитав:
— Хто ця людина? Я можу з нею зустрітися?
— Ні, не можеш. Її вбили дванадцять учнів Прародителя Магів.
— Прародитель Магів…
Це була людина, яка жила в набагато давнішу епоху, ніж він думав.
— Я була близька з тією людиною.
— …І що?
— Я багато разів бачила її фехтування. Вона була чудова. А ти просто посередність.
— Я й сам це знаю.
Бек Ю-Соль не знав, що на це відповісти.
— Я можу навчити тебе техніки дихання тієї людини та її рухів. Я все записала.
— …Що? Справді?
— Натомість є одна умова.
Він і не очікував, що зможе навчатися безкоштовно. Але якщо те, що говорив Божественний Дух, було правдою, і якщо він справді міг цьому навчитися, його розвиток неодмінно кардинально змінився б. Він отримав можливість зустрітися з майстром, якого вважав недосяжним. Тому, якою б не була її пропозиція, він був готовий погодитися.
— Урятуй мене.
Окрім абсурдних пропозицій.
— Як я тебе врятую? Провести тобі серцево-легеневу реанімацію? О, у тебе ж немає серця, тож це не спрацює. Шкода.
— Не насміхайся з мене, зла людино.
— То що я можу для тебе зробити?
— Я не можу зробити звідси й кроку, і ніхто мене не розуміє. Я напівмертва.
— І що?
— Серце… Принеси мені серце.
Почувши відповідь, він був охоплений глибоким розчаруванням. Це була неможлива умова. Перед тим як стати духом, Ліфанель мала величезну силу. Як він міг дістати серце іншого духу?
— Вибач, але це неможливо.
— Серце духу не обов'язкове. Просто… чисте серце божественного звіра…
— Якщо ти використаєш його, то втратиш більшість своєї сили, знаєш?
Почувши це, голос Ліфанель на мить став м'якшим.
— Це краще, ніж назавжди залишатися в пастці тут…
У її голосі прозвучала якась гіркота.
Назавжди. Самотня.
Він навіть не міг уявити, наскільки самотньо їй було всі ці роки, застрягши тут наодинці, тому йому стало важко на серці.
— Ну, якщо це лише серце звичайного божественного звіра… можливо, це не зовсім неможливо.
— Справді?
— Ага.
Зрештою, він прийшов сюди й пройшов через усі ці тренування саме через майбутню Церемонію укладання контракту з фамільяром. Тоді він неодмінно зустріне безліч божественних звірів. Ворожих, дружніх і нейтральних божественних звірів.
Однак навіть у місці, де їх існувало безліч, не було жодної гарантії, що він справді зможе здобути серце, гідне Ліфанель.
"Значно реалістичніше, ніж шукати серце божественного духа. Якщо воно зможе заповнити єдину частину, якої їй бракує, я готовий докласти зусиль."
— Я зроблю все, що зможу.
— Дякую! Я чекатиму!
Почувши його слова, Ліфанель осяялася щирою усмішкою. Попри те, що вона, мабуть, прожила щонайменше кілька сотень років, вона все ще могла усміхатися так чисто. Ця думка знову вразила його.
— А, до речі, у мене дещо для тебе є. Це знак нашої обіцянки.
— Знак?
— Так! Подивися на стовп поруч зі мною.
Насилу долаючи вагу, що налягала на його ноги, він підійшов до стовпа й побачив там намисто, прикрашене квітами та травою.
— Що це?
— Це доказ того, що ти мій друг.
— О? А для чого воно? За ним можна отримати знижку в елітному універмазі?
— Це означає, що ти можеш стати моїм другом.
— …Ем, добре.
Він ніколи не чув про такий предмет у грі. Не знав, чи стане він йому в пригоді, але якась користь у нього неодмінно мала бути.
"Принаймні, якщо не буде чим розпалити вогонь, можна використати як дрова…Зачекай. Подарунок від божественного духа?"
Існування духів вважалося чимось надзвичайним у світобудові цього світу. Божественні духи були дивовижними істотами цього світу. Подарунок від такого духу неодмінно мав колись стати в пригоді, навіть якщо на перший погляд це було звичайне намисто без жодних особливих властивостей.
Він був переконаний. Це намисто ще зіграє дуже важливу роль у майбутньому.
————
Глибока ніч.
Академія Стелла. Дослідницька лабораторія Альтеріші.
Колись це місце більше нагадувало звалище, ніж склад, але завдяки регулярному прибиранню Бек Ю-Соля тут нарешті створили цілком пристойні умови для досліджень.
Цок-цок.
На годиннику було вже за третю ночі, але Альтеріша продовжувала дослідження. Адже завтра мала відбутися презентація.
Техніка перехресного методу алхімічної інженерії. Це була знаменита формула, яка спричинила справжній фурор, коли триста років тому один алхімік заявив:
«Я відкрив дивовижну формулу, яка може розв'язати цю проблему, але мені терміново треба в туалет».
Після чого помер у туалеті. Якщо ця формула була правильною, це було б настільки грандіозне відкриття, що весь академічний світ алхімії перевернувся б догори дриґом.
Протягом трьохсот років незліченні алхіміки намагалися її розгадати, але всі зазнавали невдачі, і зрештою вже ніхто не наважувався кинути їй виклик. Цю нерозгадану формулу визнали неможливою. Однак… цю формулу…
— А!
Нарешті було розгадано.ьУ тісній дослідницькій лабораторії Альтеріша нарешті завершила її розрахунки.
Гуп.
Альтеріша, успішно завершивши обчислення, опустилася на підлогу, наче з неї враз витекли всі сили.
— Я зробила це…
Голова йшла обертом.
"Це ж не сон, правда?"
Вона вщипнула себе за щоку, і від болю на очах виступили сльози. Раптом вона повернула голову й поглянула на учня, який дрімав у кутку. Хлопця, який щодня сумлінно приходив до неї, поки вона боролася з формулою. Хлопця, який став найбільшою допомогою в тому, щоб зробити неможливе можливим.
Бек Ю-Соль.
Їй хотілося негайно розбудити його й похвалитися своїм досягненням, але вона стрималася. Зрештою, він мав такий виснажений вигляд. Натомість вона додала ще одне ім'я до списку авторів статті.
[Співавтор: Бек Ю-Соль]
Хай як вона думала про це, саме завдяки Бек Ю-Солю їй вдалося завершити цю роботу. Без нього це було б неможливо. Тому включити його ім'я до статті було цілком справедливо.
— Фух!
Вона глибоко вдихнула. Їй було страшно й нервово від самої думки про майбутню презентацію, але вона все одно прийме цей виклик. Адже був хлопець, який так старанно працював заради неї, попри те, що всі інші його ігнорували й покинули.
Вона притиснула статтю до грудей.
— Техніка перехресного методу алхімічної інженерії.
Скільки вчених мріяло про нову еру, в якій алхімія та магічна інженерія, що колись вважалися несумісними, зіллються воєдино? Якщо це справді так, то завтра… світу слід підготуватися до світанку нової ери.
.
.
.
П.П. Meterlink
([Швидкість циркуляції кров'яної мани: 2%] Нема у гг окремо кров'яної мани. Є мана, що циркулює в крові, і це мізер, коли у нормальних магів для потоків мани виділена окрема система каналів. Наслідок відсутнього таланту мага у гг.)
.
АКТИВНІ НАВИЧКИ:
Breath of the Spirits – Дихання Духів (навичка посилення)