Розділ 41 - Клуб Гурманів (1)
Демонстрація магічних навичок Айзель Морф була видовищем, від якого важко було відвести погляд. Цей бій навіть записали на відео, після чого записи швидко розлетілися серед глядачів. Звісно, невдовзі записи таємно винесли назовні й показали численним ентузіастам, які прагнули на власні очі побачити її неймовірні здібності. Її магія — точніше, її мистецтво — справила справжній фурор в академічних колах. Безперечно, магія Айзель вражала, але чимало жерців та інших магів також усвідомили, наскільки неймовірними були навички Бек Ю-Соля.
Від самого початку він заявив, що його стратегія розроблена винятково для жерця. Спершу було незрозуміло, що саме він має на увазі. Монстри були настільки небезпечними, що приборкати їх могли хіба що лицарі. Та його слова виявилися правдою. Бек Ю-Соль цілковито присвятив себе магії Айзель, рухаючись від початку до кінця, не думаючи про власне становище на арені. Його самовідданий захист глибоко вразив багатьох магів, які стали свідками цього, а його майстерність викликала захоплення.
Лицар існує заради жерця. Хіба Бек Ю-Соль, який пожертвував собою винятково заради Айзель, не був ідеальним лицарем? Кожен жрець мріяв мати лицаря, якому можна довірити все, як Айзель. Однак це було лише ідеалом і майже ніколи не ставало реальністю. Та Бек Ю-Соль виявив до Айзель саме таку відданість, тож не дивно, що серця всіх жерців були зворушені.
(Результати симуляції навчального бою з монстрами)
(Перше місце: Група 32 Бек Ю-Соль, Айзель)
(Друге місце: Група 31 Ма Ю-Сон, Хон Бі-Йон)
(Третє місце...)
— Ми програли вщент, — з гірким виразом обличчя сказав Ма Ю-Сон, дивлячись на результати з дошки оголошень у класі. Хон Бі-Йон мовчки витріщалася на бали, міцно стиснувши губи. Різниця в результатах була приголомшливою.
(Перше місце: 199 балів.)
(Друге місце: 127 балів.)
Сам факт, що їм вдалося набрати понад сто балів, уже був неймовірним. Тим паче двом людям, які взялися протистояти великому монстру з протилежною спорідненістю — такого ще ніколи не траплялося. Однак побачити просто над собою число 199 було шоком.
— Мушу визнати. Бек Ю-Соль більше нагадував лицаря, ніж я, а Айзель виконала роль жерця краще за тебе.
— ...Так.
Хон Бі-Йон довелося визнати деякі речі. Але одну вона прийняти не могла.
"Якби моїм лицарем був Бек Ю-Соль..."
Він існував винятково заради жерця. Він розробляв стратегії заради жерця, обирав позиції заради жерця й навіть вибрав арену, яка дозволяла жерцю сяяти. Ма Ю-Сон, безперечно, був чудовим лицарем, але зрештою Бек Ю-Соль виявився кращим.
"Якби Бек Ю-Соль був моїм лицарем, я теж могла б використовувати магію, таку ж могутню, як у Айзель."
Однак дедалі сильніше її непокоїло одне питання.
"Чому цей простолюдин так відданий Айзель?"
Вона не могла ні прийняти цього, ні зрозуміти. Якщо існував ідеальний лицар, хіба він не мав покірно служити їй — тій, кому судилося стати ідеальною королевою? А натомість такий лицар піклувався про іншу жінку.
"Треба дізнатися більше про Бек Ю-Соля."
Хон Бі-Йон простягнула руку Ма Ю-Сону. Оскільки вони не були друзями, рукостискання було доречним завершенням їхніх ділових стосунків.
— Ця оцінка була непростою. Але ти добре впорався.
— Так. Було б чудово якось знову попрацювати разом.
Чомусь голос Ма Ю-Сона звучав безсило, тож Хон Бі-Йон подивилася на нього й додала:
— Не будь до себе надто суворим. Ти зробив усе, що міг, а 127 балів означають, що ми теж виступили непогано.
Ма Ю-Сон вимучено всміхнувся.
"Зробив усе, що міг..."
Невже вона знала, що для нього його найкращі зусилля нічого не означали?
— Насправді я добре провів час. Це було захопливо.
— Що?
Хон Бі-Йон здивовано подивилася на нього.
— Так. Щось із глибин душі... Пекуче відчуття, через яке хочеться негайно перемогти. Я просто не можу його терпіти... Ти хіба не відчуваєш того самого?
Хон Бі-Йон щиро розгубилася.
— Ні. Анітрохи.
— Справді? Шкода.
"Що це за дивний тип?"
Наче відчувши, про що думала Хон Бі-Йон, Ма Ю-Сон легенько всміхнувся.
— Я піду.
Коли Ма Ю-Сон відійшов, Хон Бі-Йон не могла відвести погляду від його спини. Лише через тривалий час вона похитала головою й розвернулася, відчуваючи тривогу. Вона поверталася до Класу S, коли зустрілася поглядом із жінкою. У неї було смолянисто-чорне волосся, гладеньке, наче шовк, обличчя — холодне, мов лід, а очі — такі чисті, ніби ніщо на світі не могло їх заплямувати. Вона була майже такого самого зросту, як Хон Бі-Йон, і носила значок третьокурсниці.
"... Сайєран."
Хон Бі-Йон насупилася й відвела погляд. Вона зовсім не хотіла зустрічатися із Сайєран, особливо тепер, коли зазнала такої нищівної поразки.
Сайєран Оркан.
У майбутньому їй судилося стати ворогом Хон Бі-Йон як наступниці герцога Оркана — довіреної особи нинішньої королеви Адолевіт. Вона підтримувала сестру Хон Бі-Йон, Хон Сі-Хву. Це була нестерпна жінка, яка зберігала холодну маску навіть перед лицем поразки й не гребувала жодними політичними маневрами, аби отримати бажане. Хон Бі-Йон спробувала уникнути її, звернувши до іншого коридору. Надто молода й недосвідчена, вона ще не розуміла, що Сайєран могла витлумачити як слабкість будь-який її рух. На щастя, у такі моменти Хон Бі-Йон мала на кого покластися. Це була не мати, не подруга й не хтось інший. Її наставниця — Хамеріл.
"Думаю, я навідаюся до Хамеріл."
В іншій частині академії група студентів жваво обговорювала нещодавній навчальний бій.
— Гей, ви бачили групу 32? Вони були неймовірні!
— Ще б пак! Спочатку я подумав, що це професори демонструють магію, коли побачив відео без жодних пояснень.
— А Бек Ю-Соль? Цей хлопець самотужки взявся проти п'ятьох монстрів!
— Мій професор із Вивчення Монстрів сказав, що Бек Ю-Соль, мабуть, має майже експертні знання про монстрів. Перемога стала можливою завдяки його широким знанням про особливості монстрів. Попри поразку в бою, Полум'яна відчувала полегшення та задоволення. Вона виклалася на повну. Зрештою лише це й мало значення. Тепер настав час занять.
Студенти, які сиділи по двоє-троє, поглядали на Айзель і перемовлялися. Попри все, між Айзель та іншими досі відчувалася певна відстань. Полум'яна теж це відчувала. Однак тепер усе було трохи інакше. Раніше вони просто ненавиділи її, а тепер відчували перед Айзель благоговіння.
"Якби все розвивалося за початковою сюжетною лінією..."
На цей час Айзель уже повільно ламалася б, замкнена в клубі Джеремі й не здатна втекти після потрясіння, спричиненого нещодавнім навчальним боєм. Вона продовжувала б занепадати, доки не перетворилася б на порожню оболонку колишньої себе. Але тепер це майбутнє повністю перекреслене. Айзель, яку вони знали, більше не існувала. Навіть зараз вони не могли не відчувати благоговіння перед нею, коли вона впевнено сміялася й насолоджувалася увагою інших студентів.
"Хто б міг подумати... що Кришталева Квітка розквітне так швидко."
Ця магія була фірмовим прийомом і козирем Айзель, створеним після того, як вона подолала всі труднощі та випробування свого життя. А тепер вона змогла показати її всім так рано. Можливо, усе це сталося завдяки Бек Ю-Солю. Через це Полум'яна була в чомусь цілком упевнена.
"Бек Ю-Соль безперечно повернувся в минуле заради Айзель."
В оригінальному романі Айзель і Ма Ю-Сон кохали одне одного, що зрештою призвело до знищення світу й сумного фіналу. Але що, як існувала невідома додаткова історія? Можливо, вона була приблизно такою.
Бек Ю-Соль, безіменний персонаж, усе життя кохав Айзель, але так і не отримав взаємності — аж до миті, коли світ опинився на межі загибелі. Тоді він вирішив повернутися в минуле, щоб змінити все...
"Це вже надто натягнуто?"
Через те, що вона перечитала надто багато романтичних історій, їй постійно спадали на думку всілякі дивні речі. Однак цього разу Бек Ю-Соль створив сцену винятково для Айзель — те, чого не зміг би зробити ніхто інший. Скільки часу Бек Ю-Соль витратив на підготовку до цього дня? Насправді Полум'яна була б у жаху, якби дізналася, що всю сцену він створив на місці за допомогою Всевидців. Але оскільки знати цього вона не могла, її дивне непорозуміння лише поглиблювалося.
"Нерозділене кохання."
Повернення в минуле заради того, щоб здійснити кохання й створити світ, де кохана людина зможе жити щасливо. Навіть якщо ціною цього стане повне забуття власного існування коханою людиною.
"Він же не шкодуватиме про це в останні миті свого життя? Ах, це вже занадто..."
Чомусь вона відчула незнайому емоцію й стискання в грудях. Вона не могла повірити, що на власні очі спостерігає історію із сумним фіналом у реальному житті, а не в драмі чи романі. Бек Ю-Соль сказав, що хоче жити. Мабуть, це означало, що він не хоче, аби його забули.
Тож вона прийняла рішення. Вона знайде спосіб не дати Бек Ю-Солю зникнути з пам'яті всіх у його останні миті.
"Я єдина, хто може це зробити. Лише я, яка знає його таємницю, можу йому допомогти. Я мушу знайти спосіб."
Раптом їй дещо спало на думку. Він був готовий на все заради свого щирого кохання, навіть якщо ціною цього стане відмова від власного існування й повернення часу назад.
"Цікаво, як це — бути коханою так глибоко?" — замислилася вона. Ні, чому я знову про це думаю?"
Вона похитала головою, намагаючись очистити думки. Навчальний бій завершився успішно. Він не очікував цього, але високий бал отримала не лише Айзель — йому теж поставили чимало. Щоправда, в інших предметах він настільки зіпсував собі оцінки, що навряд чи взагалі міг розраховувати на стипендію. Але якби йому вдалося хоча б трохи покращити успішність, можливо, він зміг би уникнути попередження від академії. Його трохи непокоїло те, наскільки поганими були його оцінки.
[Епізод 5 «Імітаційний Бій із Монстрами» завершено.]
[Ви здобули величезну кількість досвіду!]
[Ви успішно спрямували історію в чудовому напрямку, тому як нагороду отримаєте додатковий бонус від Проєкту Сузір'я.]
— Чудово.
Оскільки Бек Ю-Соль спрямовував історію в унікальному напрямку, ці підозрілі панове залишалися задоволені й нагороджували його.
— Що я отримаю цього разу?
Він заздалегідь обмірковував це питання, але так і не визначився. Його спокушала думка попросити посилити його здатність до телепортації або Затримку Витоку Мани, але це здавалося трохи марнотратством. До того ж він хотів отримати щось корисне для наступного Епізоду — «Церемонії Укладання Контракту з Фамільяром».
Ідеальним варіантом був би магічний предмет, який міг би допомогти в цьому. Отримання фамільяра було надзвичайно рідкісною можливістю у світі магії. Академія Стелла лише раз давала учням шанс укласти контракт із фамільяром, і досягти успіху вдавалося лише жалюгідним 5–10% студентів. Ніхто не міг гарантувати, що йому вдасться укласти контракт із фамільяром. Однак будь-який предмет, який підвищував би прихильність, після одноразового використання став би марним. Потрібна була ідеальна нагорода, яка посилила б його Затримку Витоку Мани й водночас допомогла в наступному епізоді. Два зайці одним пострілом.
Раптом він згадав чудовий предмет.
— Я хочу отримати предмет як нагороду.
[Який саме предмет ви бажаєте?]
Після нетривалих роздумів він без вагань простягнув руку до одного з предметів, якими володів у минулому.
— Зелений Ключ Ліфанель
Хоча він і не належав до спорядження рівня стародавніх реліквій, яке носив його початковий персонаж, це був один із надрідкісних предметів, доступних лише гравцям дуже високого рівня. Ключ, що дозволяв спілкуватися з «божественним духом». Однак цей ключ мав лише одну функцію - відчиняти двері певного підземелля.
"Чи буде його функцію послаблено?"
Він нетерпляче чекав.
[Перевірку системою завершено.]
[Нагороду видано.]
— Чудово! — радісно вигукнув він.
Предмет було надано в повному вигляді, без жодних ознак послаблення чи змін. Можливо, той, хто намагався скористатися лазівкою в системі, був би розчарований, але цей предмет однаково було надзвичайно важко дістати.
"Зелений Ключ Ліфанель... Чому я не подумав про нього раніше?"
Розмірковуючи над власною покупкою, він зрозумів, що серед гравців зелений ключ Ліфанель був більше відомий як предмет для розвитку другорядного персонажа. Попри те, що це був своєрідний квиток до підземелля, який можна було отримати лише після досягнення дуже високого рівня, на високих рівнях він практично втрачав цінність. А от для персонажів низького рівня це підземелля було чудовим місцем для полювання: низька складність і багато очок досвіду.
Бек Ю-Соль отримав цей предмет, щоб тренувати свого другорядного персонажа, але так і не скористався ним. Він і гадки не мав, що одного дня отримає можливість використати його в реальному житті. Але спершу треба було знайти спосіб туди дістатися.
"Як мені вибратися назовні?"
Він замислився, але невдовзі зрозумів, що після інциденту з некромантом умови виходу з академії стали суворішими, тож вибиратися коли заманеться тепер було значно складніше.
— Ех...
Бек Ю-Соль провів рукою по волоссю, відчуваючи безпорадність. Раптом він згадав, як вибирався назовні у відеогрі, де діяли схожі обмеження.
"То що я тоді робив?"
Відповідь була простою й не вимагала довгих роздумів.
"Клуб."
Так, він записався до клубу. Він усміхнувся, коли ринули спогади.