Розділ 35: Клуб (2)
— Ого! Які ж вони щедрі.
Повернувшись до гуртожитку, Бек Ю-Соль дістав чек, захований усередині грамоти, і в нього мало не відвисла щелепа. Він аж ніяк не очікував винагороди в цілих п'ять мільйонів кредитів.
— Давненько я не їв яловичини.
Для таких багатіїв, як Хон Бі-Йон чи Хе Вон-Рян, це були дрібниці, але для нього та Айзель це була справді величезна сума.
"Скільки ж курячих ніжок можна купити за такі гроші?.."
Він і так непогано заробляв на полюванні у вихідні, але цього ледь вистачало. Такий приємний бонус миттю підняв йому настрій. І це був далеко не кінець нагород за вирішення цього інциденту.
"Осередок сили некроманта."
Осередок сили, який ще називали другим серцем, був предметом, який створював кожен некромант. На таке були здатні лише маги, які працювали з духовними сутностями, а через те, що некроманти останнім часом стали великою рідкістю, дістати подібний предмет було майже неможливо. Бек Ю-Соль отримав осередок сили, з якого повністю вичерпали ману. Він і так збирався вимагати його, навіть якби йому не запропонували. Усі дванадцятеро студентів, які брали участь у битві, були готові віддати йому левову частку здобичі. Але він вважав це зайвим, тому трофеї поділили між усіма.
"Мені цього цілком вистачить."
Найважливішим у цьому світі було те, як ти носиш свої речі. У майбутньому Бек Ю-Соль збирався екіпірувати чимало предметів, тому не міг дозволити собі зайвий тягар. Саме тому він планував створити підпростір, використавши цей осередок сили. Поки що йому бракувало матеріалів і технологій, але найближчим часом, завдяки здібностям Альтеріши, це стане цілком можливим. Щоправда, для цього доведеться зрештою розв'язати одну давню невирішену проблему.
"Скоро цим і займуся."
Далі настала черга нагороди від Системи.
[Епізод 4 «Напад некроманта» завершено.]
[Отримано велику кількість досвіду!]
[Через унікальний розвиток сюжету Проект Сузір'їв надає додаткову винагороду.]
У грі Ма Ю-Сон самотужки знищував усіх скелетів некроманта. Після цього він власноруч розправлявся і з самим некромантом. Бек Ю-Соль цього не зробив. Натомість він об'єднався з іншими студентами й відбив напад некроманта, майже не допустивши жертв. Навіть на його власний погляд це було неабияким досягненням.
"Не дивно, що це сузір'я чи що воно там вирішило видати додаткову нагороду."
[Список нагород]
[1. Ослаблена версія предмета, який використовувався у грі.]
[2. Ослаблена версія навички, здобутої у грі.]
[3. Досвід.]
— Знову ті самі нагороди?
Він зовсім не нарікав. Останнім часом він дедалі гостріше усвідомлював власну слабкість, тож саме цього йому зараз найбільше бракувало.
"Що ж вибрати?"
Навіть якщо він отримає ослаблену версію предмета чи навички, згодом вони повернуть собі первісну силу, коли він проходитиме нові епізоди й накопичуватиме силу оповіді. Але це потребувало надто багато часу. Найголовніше — тепер він ясно зрозумів, наскільки слабкий. Покладатися лише на час було замало. Йому потрібна сила просто зараз.
"Я надто слабкий."
Саме це він ще раз усвідомив під час бою з некромантом. Той уже виснажився, насильно викликавши шістьох елітних скелетів. Будь на його місці Хон Бі-Йон чи Айзель, бій давно б закінчився. А якби це був Ма Ю-Сон, то, можливо, він поклав би некроманта одним ударом. Та Бек Ю-Соль був не таким. Він провозився цілий день навіть із настільки ослабленим противником.
"Немає сенсу йти тим самим шляхом, що й усі. Треба максимально використати знання, які я маю."
Предмет поки що брати було зарано. Насамперед йому були потрібні Затримка Витоку Мани та [Blink]. Посилення Затримки Витоку Мани збільшило б його базові характеристики, силу атак і водночас подовжило б життя, яке могло обірватися ще до закінчення академії. Втім, у нього вже було кілька задумів, як зміцнити Затримку Витоку Мани, тому зараз це можна було відкласти. Отже, залишалося...
— Використати досвід, щоб покращити [Blink].
[Обробка винагороди.]
[Необхідну кількість досвіду для навички [Blink] набрано. Ранг підвищено.]
————
[Blink]
[Клас: 2]
[Максимальна дальність: 12 м]
[Максимальна кількість зарядів: 3]
[Перезарядження: 3 секунди]
Максимальна кількість зарядів зросла до трьох. Відстань не збільшилася, але й цього було більш ніж достатньо.
"Та це не так важливо. Тепер я зможу користуватися [Blink] набагато вільніше..."
Як між одним і двома зарядами була величезна різниця, так і третій заряд відкривав безліч нових комбінацій. Він переживав, що навичку не можна буде підвищити за рахунок винагороди, але, на щастя, шкала досвіду [Blink] була вже майже заповнена.
"Цього достатньо."
Відчувши нові можливості, він переключився на іншу проблему.
"Айзель зараз у поганому стані."
У початковій історії Айзель загартовувалася, долаючи нескінченні труднощі й випробування, але, схоже, пригода з некромантом завдала їй надто сильного удару. Оскільки Бек Ю-Соль ніколи не читав оригінального твору, він не знав, як саме Айзель пережила ті події. Наскільки він пам'ятав, у початковій історії все було не легше, а, можливо, навіть гірше. Але залишати Айзель напризволяще він не збирався.
"Тепер, коли в мене три заряди, можна здійснити задумане."
Потрібно було допомогти їй подолати низьку самооцінку. І зробити це виявилося напрочуд просто. Достатньо було лише трохи підштовхнути її, щоб страхітливий талант, про існування якого вона сама навіть не здогадувалася, нарешті розквітнув. І цей момент мав настати значно швидше, ніж вона могла собі уявити.
————
Рано вранці
Айзель пливла крізь напівсонний світ. Здавалося, вона зависла просто в повітрі. Відчуття було навіть приємним. Холодний вітер торкався її щік. Коли вона спробувала вловити його кінчиками пальців, повітря почало слухняно обвиватися навколо них, мов клубок ниток.
"Щось не так."
Здавалося, всередині неї щось застрягло. Айзель несвідомо знову й знову намагалася це виштовхнути. Відчуття задухи поволі слабшало. Вона не припиняла своїх спроб до самого кінця.
— Айзель, прокинься!
Почувши голос у себе в голові, вона різко розплющила очі. Поспіхом озирнувшись, вона побачила студентів, які, так само як і вона, сиділи зі схрещеними ногами й медитували. А посеред аудиторії на неї дивився професор курсу «Медитація до Безодні» Фархель.
"Ах... Невже я заснула?.."
Оскільки заняття починалося рано-вранці, вона іноді дрімала. Щоправда, професор не раз повторював, що медитація — це аж ніяк не сон. Повз вухо Айзель пролетів прозорий метелик, передаючи голос професора Фархеля.
— Студентко Айзель. Як вам вдалося застосувати магію під час медитації?
"...Га?"
Вона повільно підняла погляд. Недалеко від неї в повітрі справді зависла крижана бурулька. Виявляється, вона створила закляття, навіть не усвідомлюючи цього.
"Коли?.."
Такого з нею ще ніколи не траплялося. Ще дивніше було те, що ніхто зі студентів цього навіть не помітив.
— Айзель?.. — через фамільяра покликав професор Фархель. — Якби я не прокинувся й не помітив цього, усе могло б закінчитися дуже погано. Швидше, розвійте магію. Почувши це, Айзель поспіхом скасувала закляття. І раптом усвідомила зміст слів професора.
"Навіть професор не відчув, що я чаклувала?.."
Маги надзвичайно чутливо реагували навіть на найменші коливання мани. До того ж створення магічного кола завжди супроводжувалося помітним сплеском. Раптом вона усвідомила. Жоден маг ніколи не стикався з подібним.
"Невже... Це теж ефект медитації?"
Бек Ю-Соль порадив їй цей предмет, і вона вирішила спробувати. Спочатку вона сумнівалася, але ефект виявився не просто хорошим — він був неймовірним. Збоку могло здаватися, що студенти просто дрімають або поринули у власні думки. Насправді ж, щоразу очищаючи свідомість і занурюючись у медитацію, вони неймовірно швидко підвищували концентрацію, а разом із нею — і швидкість створення заклять.
А сьогодні сталося щось неймовірне. Вона лише уявила потрібне закляття. Навіть не виконувала розрахунків магічної формули. І все ж магічне коло завершилося само собою. Звісно, це стало можливим лише тому, що вона досконало володіла цим закляттям і використовувала просту магію Класу 1. Але...
"Неймовірно."
Ні, це було не просто неймовірно. Це могло перевернути весь світ магії. Виявляється, розвиток мага відбувався набагато швидше, якщо не просиджувати від світанку до смеркання за столом, зубрячи магічні формули. Якби вона навчалася звичайним способом, чи змогла б коли-небудь досягти такого рівня?
Ні.
Це було абсолютно неможливо. Навчання теж мало свої межі.
Їй раптом згадався Бек Ю-Соль, який порадив цей курс. Невже він знав про це й саме тому рекомендував медитацію? Але ж він сам казав, що стародавній спосіб ведення бою кращий.
"...Не розумію."
У голові Айзель панував повний безлад. Вона вже зовсім не могла зосередитися на медитації.
Дінь! Дон!
Щойно лекція закінчилася, студенти одразу ж повиходили невеликими групами. Айзель залишилася сама.
— Що сьогодні братимеш на обід? Кажуть, додали нове меню.
— Ага. Чизкейк і пасту з великою кількістю томатного соусу.
— Я теж таке візьму.
— Ходімо!
Настав час обіду. Айзель не пішла до їдальні. На її думку, тамтешні страви не вартували своїх грошей. До того ж вона була дуже бідною. Натомість буфет був дешевим. Найбільше вона любила маленьку локшину швидкого приготування в стаканчику, яка коштувала лише дев'ятсот дев'яносто кредитів. Іноді, коли їй було сумно або навпаки дуже радісно, вона дозволяла собі булочку з червоною квасолею за тисячу двісті кредитів.
Сьогодні був особливий день. Вона погладила свій важкий гаманець, і її щоки почервоніли.
"П'ять мільйонів кредитів."
Для декого в академії це була ціна одного обіду. Для неї ж — безцінний скарб і надійна опора. Айзель і досі не могла повірити, що тримає в руках п'ять мільйонів. Вона згадала ті часи, коли збирала кукурудзяні стебла й голодувала, щоб накопичити гроші на вступ. Принаймні тепер їй більше не доведеться хвилюватися через їжу. Саме тому сьогоднішній обід мав стати особливим.
...
Довго розглядаючи полиці з охолодженими продуктами, Айзель нарешті знайшла те, чого їй хотілося найбільше.
Булочку з кремом і червоною квасолею.
Розкіш за півтори тисячі кредитів.
Бррр~
Коли вона взяла її й спробувала покласти на касу, рука затремтіла. Вона підтримала її другою рукою, швидко щось підрахувала в голові й поспіхом вийшла до столика надворі. Розірвавши упаковку, вона завмерла.
"Коли востаннє я дозволяла собі таку розкіш?.."
Айзель ковтнула слину й уже широко відкрила рота, але раптом згадала одну людину.
Медитація, яка дозволила їй зробити прорив.
Порятунок від некроманта.
Перемога над темним демоном на першому курсі.
П'ять мільйонів кредитів винагороди.
Усе це стало можливим завдяки Беку Ю-Солю. Подумавши про нього, вона перестала вагатися. Відкусила великий шматок булочки. У ту ж мить усі її тривоги розтанули.
"Яка ж солодка...!"
Солодка червона квасоля й ніжний крем разом дарували вдвічі більше щастя.
"Після обіду теж треба старатися!"
Майже по-військовому швидко доївши булочку, вона енергійно підвелася й потягнулася. І саме тоді поруч пролунав голос.
— Як справи, Айзель?
Вона від несподіванки мало не підстрибнула.
— Що?! Що сталося?!
Джеремі Скальвен тихо засміявся. Його сяйлива усмішка була не стільки мужньою, скільки напрочуд чистою й милою, змушуючи серце мимоволі затремтіти.
"Принц Джеремі?.."
Він зробив крок ближче.
— Айзель. Ти вже вступила до якогось клубу?
— Н-ні.
— Справді? Тоді це дуже доречно.
"Га?.. Що він має на увазі?.."
Голова відмовлялася працювати. Поки Айзель розгублено завмерла, Джеремі з усмішкою сказав:
— Тоді як щодо того, щоб вступити до нашого клубу?
Для Айзель це була не просто приваблива, а неймовірно спокуслива пропозиція.
.
.
.
П.П Meterlink
(Осередок сили некроманта. Хоча у цій новелі це радше додаткова батарейка, мені постійно спадає на думку слово "філактерія". Некроманти не обов'язково повинні бути живими людьми. Оскільки вони легко підіймають на ноги навіть мертвих, вони так само можуть самі стати безсмертними, ставши різновидом нежиті - лічем. Такий собі безсмертний скелет з видатними здібностями до чаклунства. А щоб легше не вмиралося, темний чаклун може створити філактерію - предмет, який міститиме душу чаклуна. Допоки вона ціла, душа може керувати тілами без ознак життя як своїм власним. Кожен власник філактерії захищає її як найвищу цінність, і найліпший спосіб це зробити - не захищати її взагалі. Бажано щоб ніхто навіть не підозрював про існування цього предмета.)