Розділ 30 - Атака Некроманта (2)
Дорога до кладовища Мартевіс зайняла близько трьох годин. Хоча дирижаблі та просторові брами в Арканіумі були добре впорядковані, шлях усе одно залишався довгим. Пройшовши через просторову браму і діставшись до станції пересадки, Бек Ю-Соль годину їхав потягом, потім ще пів години простояв у черзі до наступної брами, а після цього ще цілу годину добирався автобусом.
— Тобі пощастило, студенте. Сюди ходить всього кілька автобусів. Мало не довелося б верхи їхати.
Бек Ю-Соль усміхнувся. Якби не встиг на автобус, єдиним варіантом було б осідлати коня. Як і на Землі, не всі землі були безпечними, тому дороги прокладали далеко не всюди. В Ефірному Світі коні досі залишалися одним з основних засобів пересування.
Коли він прибув до кладовища Мартевіс, його здивувала кількість людей. Половину становили найманці, іншу половину — молоді маги другого-третього класу. Решта були торговцями, які скуповували припаси та трупи монстрів.
"Чому тут стільки народу?"
Для кладовища це виглядало дивно. У грі тут майже нікого не було, окрім неігрових персонажів. Під час Третьої Великої Війни проти темних магів більшість кладовищ законодавчо зобов'язали регулярно проходити очищення через постійну появу некромантів.
— А, це? Тут очищення не проводять.
— Чому?
Бек Ю-Соль зупинив одного з шукачів пригод і нарешті почув пояснення.
— Якщо провести очищення, гуль зникне, так?
— Ну... так?
— Якщо гуль зникне, не буде вампірських кажанів, які ними харчуються. Якщо зникнуть кажани, не стане й хижих риб, що полюють на них. Правильно?
— Е-е... мабуть?
— А хижі риби — це наша основна здобич. Якщо вони зникнуть, ми, найманці, залишимося без роботи. Торговці, які живуть з нашого промислу, теж. А потім фабрики в сусідньому селі. І що тоді буде?
Якщо коротко:
Очищення території → вимирання гуль → вимирання вампірських кажанів → вимирання хижих риб → безробіття серед найманців → безробіття серед торговців → дрібні підприємці помирають з голоду → кінець світу.
Приблизно така логіка.
— Тепер зрозумів?
— Так...
Зрештою, вся історія зводилася до того, що місцеві здіймали галас:
— Ми всі помремо з голоду!
Через це чиновники Священної Імперії навіть не намагалися наближатися до кладовища.
"Якщо подумати, в Ефірному Світі справді було багато таких кладовищ."
У грі він не звертав на це уваги, але тепер усвідомив, наскільки реалістично все було продумано. Виявляється, за цим стояла цілком логічна причина.
"Хоча все одно... хіба некроманти не повинні лякати людей? У будь-якому разі, серед такого натовпу буде важко когось знайти."
Після коротких роздумів він вирішив, що це навіть на краще. Якщо людей багато, то й зупинити атаку буде легше. Він звернувся до іншого перехожого:
— Слухайте, ви, часом, не бачили магів у такій же уніформі, що й у мене?
— Кадети Стелли? Останнім часом їх тут повно. Сьогодні теж бачив. Ціла група зайшла на кладовище.
Схоже, Хон Бі-Йон, Айзель та інші вже вирушили на полювання. Ймовірно, вони подалися до північного лісу шукати хижих риб. Бек Ю-Соль вирішив розшукати їх самостійно.
[Кладовище Мартевіс]
[Увага! Не заходьте наодинці.]
"Моторошно..."
Не звертаючи уваги на стару вивіску, що рипіла та розгойдувалася на вітрі, він пройшов крізь іржаві ворота. Вологе гірське повітря одразу наповнило легені. Щойно він віддалився від табору, кількість людей різко зменшилася. Залишилися лише голоси птахів та звірів. Звуки вітру, що бився об гілки дерев, сильно скидалися на плач привида. Щоправда, в Ефірному Світі це цілком міг бути справжній привид.
Скріііі!
Десь у хащах щось ворухнулося. Бек Ю-Соль миттєво насторожився й кинувся вперед.
"Хижа риба."
Особливий монстр, якому не заважала літати подоба риби. Без далекобійної магії Бек Ю-Соль був слабким у повітряному бою. Втім, високі дерева грали на руку.
Хрусь!
Кіаааа!
Дворівнева хижа риба з темною лускою кинулася вперед, демонструючи гострі зуби. Її язик був неприродно довгим і гострим.
Шух!
Язик блискавично полетів до його шиї. Та Бек Ю-Соль уже використав [Blink] і піднявся вгору. Зберігаючи позицію, він спрямував меч Теріпон униз і ще раз використав [Blink].
Хрусь!
Лезо глибоко ввійшло в шию монстра.
Фшшх!
Кяяяяяя!!
Риба несамовито заверещала. На жаль, удар не смертельний. Він кілька разів поспіль встромив меч, однак чудовисько все ж відкинуло його.
— А-а?!
Гуп!
Сильний удар у спину миттєво викликав нудоту. Проте Бек Ю-Соль перекотився убік.
Шик!
Язик, схожий на сталеву голку, пробив землю саме там, де він стояв мить тому. Бек Ю-Соль негайно змахнув мечем.
Хрусь!
Язик відлетів убік.
Пііііяяяя!
Монстр видав ще огидніший вереск. Убити його було непросто, але тепер він повністю втратив засіб атаки. Перестрибуючи між деревами за допомогою [Blink], Бек Ю-Соль опинився над головою створіння та з усієї сили встромив меч йому в око.
Гуп!
[Навички отримали досвід.]
[Характеристики отримали досвід.]
Він важко дихав поруч із трупом хижої риби.
— Чорт забирай... це було складно...
Хижа риба належала до монстрів другого рівня. Формально вона мала той самий ранг, що й вогняна ящірка, але була набагато небезпечнішою. Міцна луска, далекобійні атаки та здатність літати.
"Керування в повітрі все ще дається нелегко."
Сам ліс не був для нього вигідним полем бою. Якби він хоч трохи помилився під час використання [Blink], наслідки могли бути фатальними. Тому він тримав Прискорення Мислення на межі можливостей. Підвівшись, Бек Ю-Соль розібрав тушу та витягнув ядро мани. Зазвичай цінні частини монстрів зберігали у спеціальних морозильних скринях, але зараз часу не було. Просуваючись далі, він помітив кілька напіврозритих могил. І, нарешті, знайшов те, заради чого прийшов. Величезний надгробок, значно більший за всі інші. За легендою тут був похований якийсь генерал. Усі написи давно стерлися. Втім, це не мало значення. Завдяки Всевидцям він міг бачити потрібну інформацію.
"У мене немає сили, щоб змести армію скелетів так, як це зробив Ма Ю-Сон."
Якби він спробував наслідувати його методи, то дуже швидко сам отримав би власний надгробок на цьому кладовищі. Але це не означало, що рішення не було.
————
Айзель напівуважно слухала пояснення керівника клубу. Кашиф Дерек продовжував свій нескінченний інструктаж.
— Ви помітили ділянку на карті? Ми отримали ці відомості від найманця, який уже сім років працює на кладовищі. Рухатимемося вздовж північного хребта. Кожен має вполювати щонайменше трьох хижих риб. Ви...
Його голос лунав без упину. Керівник клубу був надзвичайно балакучим. Втім, Айзель не ігнорувала його. Посада керівника спеціального клубу давала право командувати студентами під час справжніх полювань. Закінчивши пояснення, Кашиф подивився на неї.
— Айзель. Просто довірся нам. Ми все владнаємо.
Наразі вона не входила до жодного клубу. Це полювання було тимчасовою заміною студента другого курсу, який вибув. Після нього вона була зобов'язана брати участь у клубній діяльності. Навіть без неї бажаючих вистачало. Спеціальні експедиції траплялися рідко, тому користувалися великим попитом. Для першокурсників можливість полювати разом зі старшими була справжньою удачею.
— Зрозуміла? Довірся нам. Немає чого боятися.
— Добре.
Цей керівник клубу її відверто дратував.
Кашиф Дерек.
Старший син родини віконтів Дерек.
Кажуть, вони здобули славу завдяки успішному бізнесу. Він також намагався залицятися до Айзель, постійно підкреслюючи статус своєї родини. А вона була відомою біднячкою. Попри цькування в академії, її врода привертала надто багато уваги. Через це хлопці регулярно намагалися до неї підступитися. У його поведінці постійно відчувалося:
"Я кращий за тебе."
Це дратувало, але вона ніколи цього не показувала. Полювання були необхідні для отримання стипендій та заслуг. Клубів, готових прийняти її, майже не залишилося. Першокурсники не могли створювати клуби самостійно. А клуби, які отримували дозвіл на зовнішні експедиції, були ще рідкіснішими. Якщо її виженуть звідси, другого шансу може не бути.
"Потрібно просто витерпіти три роки."
Айзель змусила себе усміхнутися.
— Позіхаю... Коли вже вирушимо?
— Замовкни, дурню! Невже не розумієш, наскільки важливий інструктаж?
— Та розумію. Але скільки можна повторювати одне й те саме?
Поруч точилася невимушена розмова, що трохи заспокоїло Айзель.
"Старші Док Чхоль-Гван і Бан Ді-Йон..."
Лише вони ставилися до неї як до звичайної першокурсниці, а не як до доньки зрадника.
— Док Чхоль-Гване! З таким ставленням ти довго в реальному бою не протримаєшся!
Кашиф вибухнув гнівом. Але Док Чхоль-Гван лише знизав плечима й напружив величезні м'язи.
— Досить балачок. Ходімо вже.
Він різко підвівся й попрямував зовсім не тим маршрутом, який так старанно планував Кашиф.
— Ти!.. Стій! Це наказ керівника!
— Ех. Просто ходімо за ним. Ми всі жерці. Без єдиного лицаря буде важко.
— Угх...
Лицарі були рідкістю серед магічних бійців. Лише один із десяти обирав стояти на передньому краю поля битви. У клубі було всього четверо людей разом з Айзель. І хоча б один лицар уже був великою удачею.
— Не хвилюйся, Айзель. Що б той бовдур не втнув, старші все владнають.
— Так, зрозуміла.
Вона лише хотіла швидше почати полювання. Узявши посох, Айзель рушила за Док Чхоль-Гваном, який уже трощив усе навколо. Він практикував стародавній стиль магічного рукопашного бою. Хоча цей напрям вважався неефективним, його результати на практичних заняттях стабільно були серед найкращих на курсі завдяки винятковим рефлексам та фізичній силі.
— Гей, громило! Що ти твориш? Усе навколо ламаєш!
— А? Ой! Вибач! Ха-ха!
Його Потужний Стрибок, спрямований на перехоплення літаючих хижих риб, постійно руйнував навколишній ліс. Попри незручності, різниця між жерцем із лицарем і без нього була очевидною. Жрець міг застосовувати неймовірно потужну магію, якщо мав достатньо часу на підготовку.
Бабах!
Шість Блискавиць одночасно впали з неба. Шість хижих риб загинули миттєво.
Шшшш...
— Ого...?
— Гей, а першокурсниця доволі сильна?
Навіть Кашиф здивувався. Док Чхоль-Гван весело розсміявся. Для першокурсника така магія була майже неможливою. Швидкість підготовки, руйнівна сила та точність були бездоганними.
— Ого, схоже, нам попалося справжнє золото. Полювання буде легким!
Бан Ді-Йон жартома поплескала Айзель по спині. Айзель лише ледь усміхнулася.
"Полювання такого рівня занадто просте."
Вона була магом третього класу. Якби мала достатньо часу, то без проблем домінувала б у зоні полювання другого рівня. Вони продовжили спокійно просуватися вперед. Раптом неподалік пролунав потужний вибух.
Бабах! Гурррррр!
Це точно були не найманці. За коливаннями мани та шумом Айзель одразу зрозуміла — б'ються маги приблизно її рівня.
— Звучить доволі гаряче.
— Схоже, хтось поруч. Покажемося й підемо. Якщо мисливські угіддя збігаються, буде незручно. Згоден, керівнику?
— А... так. Саме так.
Насправді бився Док Чхоль-Гван. Рішення ухвалювала Бан Ді-Йон. А Кашиф був лише обличчям команди. Пройшовши стежкою між деревами, вони побачили групу з восьми людей. П'ятеро протистояли трьом. Деякі обличчя здалися знайомими.
"Хон Бі-Йон і Полум'яна?.."
З одного боку стояли Полум'яна, Хе Вон-Рян та незнайома дівчина.
З іншого — Хон Бі-Йон зі своїми супутниками.
— Я першою запустила закляття! Воно впало саме сюди!
— Дурниці. Це наша територія полювання. Отже, здобич наша.
Причина суперечки швидко стала зрозумілою. На землі лежала туша великої хижої риби третього рівня небезпеки. Надто цінна здобич, щоб хтось захотів поступитися.
"Хон Бі-Йон..."
Айзель ледь прикусила губу. Саме старша сестра Хон Бі-Йон очолювала магічних лицарів, які вбили її батька. Проте вона не дозволила емоціям взяти гору. Зараз потрібно було приховати ікла й мовчати.
"Сподіваюся, ми просто пройдемо повз."
Полум'яна та Хон Бі-Йон навчалися в Класі S, але між ними завжди панувала напруга. Та одна людина не змогла залишитися осторонь.
— Зачекайте, молодші! Давайте спокійно все обговоримо. Ха-ха.
Це був Кашиф.
— От же ж...
— Гм? Що з ним тепер?
Бан Ді-Йон виглядала роздратованою. Док Чхоль-Гван — спантеличеним. Але Кашиф зовсім не відчував настрою навколо. Він просто хотів втрутитися в суперечку красивих дівчат.
— Виникла проблема? Якщо потрібна допомога, я—
— Старший. Просто мовчіть і проходьте далі.
Існували винятки з ієрархії Стелли. Навіть якщо небо впаде. Принцеса Адолевіту Хон Бі-Йон не збиралася терпіти повчання старшокурсника. Полум'яна теж не виглядала задоволеною.
— Ви... як ви смієте так говорити зі старшим...
Айзель уже хотіла голосно зітхнути. Вона була впевнена, що зараз Кашиф почне вихвалятися своїм становищем. І саме тоді сталося щось дивне. Холодне, моторошне відчуття раптом охопило її тіло. Вона вже хотіла попередити Бан Ді-Йон. Та помітила дещо інше.
Скрип...
Трісь!
Із землі одночасно вирвалися десятки кістлявих рук. Усі миттєво зрозуміли, що сталося.
— С-с... скелети...
Некромантія.
Найстрашніша та наймогутніша магія знову повернула мертвих до життя.