Розділ 29 - Атака Некроманта (1)
Настала весна.
Перший семестр у Академії Стелла починався в січні, і навесні всі іспити першої фази вже були завершені. Порівнюючи з Кореєю, це можна було вважати проміжними іспитами. Упродовж цього часу Бек Ю-Соль поступово зближувався з Альтерішею.
— О, ти теж так вважаєш? Я теж намагалася додати до магічної ручки функцію зміни кольору за допомогою кнопки.
— А ще спробуй додати гумку на іншому кінці.
— Гм, як у механічному олівці? Гарна думка!
Кажуть, один фанат своєї справи завжди впізнає іншого. Альтерішія, яка була справжньою ентузіасткою в алхімії, швидко розгледіла характер Бек Ю-Соля, і невдовзі почала ставитися до нього по-дружньому. А він непомітно підкидав їй ідеї для винаходів, яких сам найбільше потребував. Звісно, робив він це дуже обережно. Якби він просто виклав їй усі задуми, це лише б притупило її власну творчість. У вільний час він також ненав'язливо давав підказки щодо техніки Перехресної Алхімічної Інженерії. Спочатку Альтерішія опиралася, стверджуючи, що професор розлютиться, якщо дізнається про це. Та коли Бек Ю-Соль поділився кількома несподіваними натяками, вона зрештою не змогла перемогти власну цікавість. Заплющивши очі на ризики, дівчина почала потай проводити дослідження ночами.
"Але, зрештою, бракує найголовнішого."
Альтерішія була видатним алхіміком, проте в розв'язанні формул залишалася напрочуд слабкою. Скільки б підказок Бек Ю-Соль не давав, доки він змушений дотримуватися меж сили оповіді, їй буде надзвичайно важко самостійно дійти до правильного розв'язку.
"Гм... Що ж робити?"
Вона мала розв'язати цю формулу раніше за Майзена Тайрена, але підштовхнути Альтерішію до потрібного висновку виявилося занадто складно.
— Старий, чого це ти блукаєш із таким відсутнім виглядом?
Занурений у роздуми після виходу з лабораторії Альтерішії, Бек Ю-Соль несподівано почув голос Полум'яної за спиною.
Він здригнувся.
— Хто тут старий?
— Ти.
Після тієї розмови Полум'яна почала звертатися до нього саме так. Він не знав, чи це її звична манера спілкування, але вона завжди підбирала слова, які били просто в серце.
— Не розумію, чому ти називаєш мене старим.
— Чому? У тебе що, кінь із возом подорожчали?
— Про що ти взагалі говориш?
— Бачиш? Старий. Навіть сучасного сленгу не знаєш. Цей вислів уже давно в моді.
Бек Ю-Соль поняття не мав, про що йдеться.
"І чому сучасні діти вигадують такі заплутані жарти?"
"Та все одно я не старий. Навіть якщо в минулому житті мені було двадцять дев'ять, я все ще у своїх двадцяти."
— У будь-якому разі не ходи навмання. Ти ледь у мене не врізався.
"Вона явно намагається витягнути з мене якусь інформацію. Саме так."
Через попередження від системи він нічого не міг їй розповісти. А навіть якби міг, усе одно не став би. Проте одну річ він мусив сказати — бути обережною.
— Гей. Щодо твоєї подруги.
— А. Джекі?
— Так. Щодо неї...
— Це взагалі-то злочин.
"Ти перебила мене ще до того, як я щось сказав."
— Ні. Коли це я просив познайомити мене з нею? Я хотів сказати, щоб ти добре про неї подбала.
— Справді? А я вже подумала. Навколо повно вовків у людській подобі. Тьху, покидьки. Скільки їх не гамселиш, нічому не вчаться.
"Що вона взагалі має на увазі під вовками?"
— Гм, то ти хочеш, щоб я няньчилася з Джекі?
— Так. Зараз вона може бути в дуже поганому стані. Ти її найближча подруга, тому прошу, подбай про неї.
"До цього часу на неї вже, мабуть, вплинула Скверна. Її психічний стан буде дуже нестабільним."
Бек Ю-Соль і сам не знав, чому Джекі так страждає. А навіть якби знав причину, все одно не зміг би пояснити через силу оповіді. Тепер йому залишалося лише довіритися Полум'яній.
— Гм, я не сказала б, що я її найближча подруга, але... так склалося, що сьогодні ввечері ми з клубом вирушаємо на полювання, бо ж вихідні. Я за нею пригляну. А тепер мені вже час!
Проводжаючи її поглядом, Бек Ю-Соль задумався:
"У такому разі варто перевірити й інших студентів."
Джекі, Аршуан і Хе Вон-Рян.
Серед них найбільший вплив мали Джекі та Хе Вон-Рян, але що буде з Аршуан? Цього він не знав.
"Хто міг би подбати про неї?"
Він не був близький до фракції Хон Бі-Йон, тому майже нічого не знав про стан дівчини на ім'я Аршуан.
"А може, поки Джекі та Хе Вон-Рян поводяться дивно, Аршуан залишається нормальною?"
Людина, уражена Скверною, була однією з цих трьох. Аршуан не виглядала проблемною, але, про всяк випадок, він вирішив навідатися до Хон Бі-Йон, яка саме відвідувала заняття з Дослідження Трансформації Атрибутів. Цей предмет навчав пробудженню другого атрибута. Подейкували, що навіть студенти з одним атрибутом після проходження курсу могли відкрити ще один завдяки винятковій майстерності викладача. Звичайно, найбільше він підходив магам, які прагнули досягти успіху в кількох атрибутах, а не таким дивакуватим особам, як Полум'яна, Бек Ю-Соль чи Хон Бі-Йон. Для неї це був просто обов'язковий предмет. І не більше.
Магічні тренування зазвичай проводилися на великих полігонах, але через накладання занять там завжди було людно. Увійшовши до аудиторії, яка була майже вдвічі меншою за олімпійський футбольний стадіон, Бек Ю-Соль протиснувся до місця, де зібралося особливо багато студентів. Як і очікувалося, всі вони прийшли подивитися на демонстрацію магії принцеси Хон Бі-Йон.
Фшш!
Її акуратно зібране сріблясте волосся майоріло в повітрі, а щоразу, коли спалахували червоні очі, навколо розсипалися яскраві іскри.
— Вау... Вона неймовірно, неймовірно красива.
— Вона точно людина? Мабуть, справжній янгол.
І справді, Хон Бі-Йон нагадувала знаменитість світового масштабу. Адже всі знали її як принцесу Королівства Адолевіт — наймогутнішого королівства магічного світу. Та й це не все. Вона також славилася як маг вогню з геніальним талантом, якого історія ще не бачила.
— Ого...
Опустивши посох і витерши холодний піт із чола, Хон Бі-Йон глибоко дихала, побіжно поглядаючи на студентів, які милувалися нею. І раптом її погляд завмер на місці, де стояв Бек Ю-Соль. Побачивши його, вона насупилася, різко відвернула голову й знову підняла посох.
— Раааа!!!
— Квак! Квак!
Чомусь полум'я стало в кілька разів потужнішим, ніж раніше, але, мабуть, йому лише здалося. Після завершення заняття студенти, які щойно захоплювалися нею, поспішно розійшлися. Причиною були всі ті жорстокі витівки, які Хон Бі-Йон регулярно влаштовувала навколо себе. Втім, наступного разу вони однаково повернуться з тим самим захватом. Бек Ю-Соль не належав до її відданих шанувальників, тому просто залишився стояти й чекати. Хон Бі-Йон кинула в його бік короткий погляд, а потім, зітхнувши, підійшла.
— Чого тобі?
— Маю дещо сказати.
У цей момент до неї підійшли члени її фракції.
— Принцесо. Полювання скоро почнеться.
— Добре. Я незабаром приєднаюся. Ідіть поки без мене.
— Так.
Відпустивши своїх людей, Хон Бі-Йон знову запитала:
— То що?
Бек Ю-Соль подивився через Всевидці на членів її фракції, але силуету Аршуан серед них не побачив.
— У твоїй фракції є дівчина на ім'я Аршуан, так?
Почувши це, Хон Бі-Йон щиро здивувалася.
— Тобі не здається це трохи дивним?
— Га? Що саме?
— Ти приходиш до мене, принцеси, щоб запитати про якусь іншу дівчину?
— Га? І що тут такого?
Хон Бі-Йон кілька разів кліпнула червоними очима, ніби не могла повірити почутому, а потім важко потерла лоба.
— Так... Ти завжди був безсоромним. Аршуан зайнята підготовкою до вечірнього полювання. Це все? Я вже йду.
"Полювання? Якщо подумати, цей епізод ось-ось почнеться."
— Зачекай. Ви з Аршуан випадково не сварилися?
— Ха. І навіщо мені сваритися зі своїми людьми? Якщо виникає непорозуміння, його можна владнати розмовою.
— Добре. Саме це я й хотів почути!
— Що? І що це має означати?
— Останнім часом вона виглядає дуже заклопотаною. Чому б тобі не вислухати її?
Спантеличена й роздратована, Хон Бі-Йон насупилася.
— Чому я повинна опікуватися якоюсь іншою дівчиною?
"Що вона взагалі говорить? Вже забула власні слова трисекундної давності?"
— Тому що це твоя людина.
Почувши від нього свої ж слова, Хон Бі-Йон пронизала його палаючим поглядом, а потім розвернулася й пішла. Проте Бек Ю-Соль ще не закінчив. Тому машинально схопив її за руку.
"Він щойно торкнувся мене? Цей простолюдин надто вже зухвалий..."
— Я кажу це не просто так. Я справді хвилююся за тебе.
Попередження не з'явилося. Отже, настільки відкрита інформація не впливала на силу оповіді. Хон Бі-Йон ще раз люто подивилася на нього, висмикнула руку й пішла.
— Ти це зробиш? Я на тебе розраховую!
Вона нічого не відповіла. Але вже те, що не відмовила, був великою перемогою. Можливо, він і не знав майбутнього, в якому вона пробудиться як лиходійка, але характер у неї був не таким уже й поганим.
"До речі, полювання."
Академія Стелла не забороняла студентам брати участь у бойових заходах на кшталт полювання. На відміну від інших магічних академій, студенти Стелли були настільки здібними, що їх можна було одразу відправляти на поле бою. Сам факт носіння форми Академії Стелла під час виїздів уже підтверджував їхній статус, тому подібна діяльність лише заохочувалася. Звичайно, це стосувалося переважно студентів другого курсу й старше. Першокурсники також могли виходити за межі академії, але умови були значно суворішими, а охочих вирушати на полювання майже не знаходилося. Лише окремі винятково здібні студенти на кшталт Хон Бі-Йон могли виходити групами від клубів, щоб набиратися досвіду.
"До речі, Полум'яна теж казала, що вирушає на полювання."
Навіть без пояснень було зрозуміло, куди саме.
"Цвинтар Мартевіс."
Саме там розгортався Четвертий Епізод. У грі це був звичайний епізод для здобуття досвіду, тому Бек Ю-Соль не надто уважно стежив за сюжетом, але пам'ятав, що в ньому брали участь Айзель, Полум'яна та Хон Бі-Йон. Подія називалася «Атака Некроманта». Тоді з'являвся Некромант 5-го класу, який раптово викликав цілу армію скелетів. За проходження давали непоганий досвід і пристойні нагороди. Бек Ю-Соль також хотів взяти участь. Полювати на некроманта він не планував, але прихована нагорода цього місця могла дуже допомогти під час майбутньої Церемонії Укладання Контракту з Фамільяром. А оскільки результат церемонії цілком залежав від таланту, для людини без таланту на кшталт нього це було надзвичайно важливо. Бек Ю-Соль вирушив до Другої Вежі, знайшов інструктора Лі Хан-Воля й подав заяву на дозвіл залишити академію.
— Для тренування? Куди збираєшся?
— Думаю подихати свіжим повітрям у горах Мадар, де сама природа шепоче на вухо.
— Ну, лицарству і фехтуванню Стелла тебе точно не навчить.
— Га?
— Нічого.
Починаючи з другого курсу, студентам Класу S дозволялося самостійно вирушати на полювання. Проте першокурсникам це було категорично заборонено. Ба більше, відвідування зон із третім рівнем небезпеки й вище вимагало спеціального дозволу. Щороку в таких місцях траплялися жертви.
А якщо студента ловили?
У кращому разі — відсторонення.
У гіршому — відрахування.
Та Бека Ю-Соля це не хвилювало. Головне — не попадатися. Усе одно він збирався діяти потай. Лі Хан-Воль переглянув заяву. Бек Ю-Соль не хотів бути спійманим на брехні. Він уже кілька разів виходив на полювання самостійно. Професори були надто зайняті, щоб перевіряти кожну дрібницю, тому зазвичай заплющували на це очі. Поки він чекав, його увагу привернула ще одна заява на столі.
— Це ж заява Ма Ю-Сона?
— Так. Останнім часом багато хто вирушає на полювання.
— Авжеж. Усі поїхали на цвинтар Мартевіс через клубні заходи. Мабуть, він теж хоче заробити бали.
— Розумію. Ма Ю-Сон і Хе Вон-Рян і без того мають високі результати, але працюють дуже старанно.
Це питання він поставив лише для перевірки майбутнього розвитку подій.
— Насправді, здається, Ма Ю-Сон узагалі ніколи не бував на цвинтарі Мартевіс.
— Га? Хіба він не туди вирушив?
— Ні. Він використав дозвіл на виїзд, щоб провести вихідні вдома. А Хе Вон-Рян... так, він поїхав туди разом із Полум'яною.
"Зачекай."
"Щось тут не так."
"Без Ма Ю-Сона вони не переживуть подію з атакою некроманта..."
"Яка змінна змусила його раптом повернутися додому?"
Було лише дві причини, через які Ма Ю-Сон залишав академію: наказ батька через якусь важливу подію або особисте тренування. Але жодна з них зараз не підходила. Особливих подій ще не мало бути. Та й час для тренувань ще не настав. Пізніше, після поразки від добре підготовленого Хе Вон-Ряна, Ма Ю-Сон справді проходив важке тренування, але до цього моменту було ще далеко.
"Я зараз збожеволію."
Бек Ю-Соль мовчки прикусив губу. Зв'язатися з Ма Ю-Соном, який уже повернувся додому, було неможливо. Він перевів погляд на Лі Хан-Воля. Якби студент, який перебував за межами академії, повідомив про небезпеку, підкріплення неодмінно відправили б. Але для цього були потрібні вагомі докази. Елітні магічні лицарі Стелли не мали звички реагувати на голослівні заяви.
"А якщо вони запитають, звідки я це знаю, проблеми почнуться вже в мене."
Навіть у грі був поганий фінал, де Полум'яна випадково обирала неправильний варіант. Тоді її помилково звинувачували в тому, що вона темний маг, і страчували. Причиною стало те, що вона попередила магів про подію, яка мала статися в майбутньому. Після цього вони не запитували, як запобігти катастрофі. Вони запитували:
— Звідки ти це знаєш?
І починали розслідувати, чи не є вона темним магом. До того ж через силу оповіді Бек Ю-Соль узагалі не міг надати достатньо конкретної інформації. Залишався лише один вихід.
"...Схоже, доведеться розібратися з цим самотужки."