Розділ 24 - Груповий Проект (3)
— Ха-а...
Тренувальний комплекс Класу S, кімната для самостійних занять.
Полум'яна без особливого бажання розмахувала посохом, удаючи тренування. Згодом вона важко зітхнула й попрямувала до кімнати відпочинку. Зосередитися ніяк не вдавалося.
— Щось сталось?
До кімнати зайшов виснажений Хе Вон-Рян, витер піт і сів поруч. За чутками, останнім часом він тренувався незбагненним для пересічних людей чином.
— Та ні, нічого такого.
— Справді? Якщо тебе щось турбує, можеш розповісти мені.
— Ого, говориш наче якийсь дідусь. Між іншим, я старша за тебе на три місяці.
На її слова Хе Вон-Рян засміявся. Йому подобалася її манера спілкування.
— Фух. Я втомилася. То що відбувається?
Перш ніж відповісти, Хе Вон-Рян швидко озирнувся.
— Ти не бачила Ма Ю-Сона?
— Твого хлопця?
— Він мені не хлопець, а суперник.
— Та годі, ти весь час його шукаєш. Я вже почала думати, що ви зустрічаєтеся.
— Він суперник, тому...
— Ну, якщо так. Після занять він же щодня кудись ходить розважатися, хіба ні?
Хе Вон-Рян нерішуче відкрив рота.
— Річ у тім, що останнім часом після занять він нікуди не ходить. Просто зникає.
— Хм? Не думаю, що сидить у гуртожитку. Він ненавидить байдикувати.
Полум'яна на мить замислилася, намагаючись пригадати оригінальний сюжет. Але жодної особливої події в цей період вона не пригадала.
— Гадки не маю.
Зрештою вона нічим не змогла допомогти Хе Вон-Ряну.
"Чого це я взагалі хвилююся?"
Зараз її значно більше турбував Бек Ю-Соль, ніж Ма Ю-Сон. Раптом дещо згадавши, вона запитала:
— Гей, ти знаєш Бек Ю-Соля?
— Так.
— І що ти про нього думаєш?
— У якому сенсі?
— Та просто... Ти добре розбираєшся в людях.
— Ніколи так не вважав.
— Ще й як розбираєшся. Тож скажи.
Хе Вон-Рян розгубився, але Полум'яна знала. У майбутньому люди, яких він відзначить, стануть видатними особистостями.
— Ну... Він здається мені досить незвичайним студентом.
— Справді?
Вона знову замовкла.
Хе Вон-Рян запитав:
— Бек Ю-Соль... тебе турбує?
— Так. Ще й як.
Вона відповіла, насупившись. Обличчя Хе Вон-Ряна ледь помітно змінилося, але Полум'яна цього не помітила.
— І що саме тебе в ньому турбує?
— Він надто дивний. Його прагнення до лицарства в наш час. Його характер, його вчинки, та й...
— Та й?
Вона ледь не згадала оригінальний сюжет, але вчасно прикусила язика.
— Можливо, він такий самий, як я. Але я не можу сказати, про що думаю, бо боюся, що він виявиться не таким, як я.
Щойно вона договорила, Хе Вон-Рян підвівся.
— Га? Ти ж казав, що вислухаєш мене.
— З'явилася термінова справа.
— Що? Це нечесно.
Полум'яна кинулася за ним, але він зник так швидко, що наздогнати його було неможливо.
— Що це з ним?
Вона дивилася йому вслід, коли здалеку до неї наблизилася Джекі з неприродно скутою міною. Наче спеціально чекала цієї миті.
— Полум'яна.
— А, привіт.
Полум'яній досі було ніяково залишатися з Джекі наодинці. Хоч у компанії інших друзів вони спілкувалися без проблем.
— Що сталося?
— Зачекай, я маю дещо тобі передати... До речі, ти весь цей час була з Хе Вон-Ряном?
— Га? Так. Не кажи це таким тоном. Ми ж одногрупники.
— А, ні... Просто Хе Вон-Рян — спадкоємець Вежі Повного Місяця.
"І що з того?"
Джекі ще якийсь час дивилася в той бік, де зник Хе Вон-Рян, а потім схаменулася й поспіхом простягнула Полум'яній записку.
— Ось це... Хлопець на ім'я Херік попросив передати. Повідомлення від кафедри алхімії.
— Справді?
Полум'яна відразу розгорнула записку.
Те саме було і в оригінальному сюжеті.
(Повідомлення: Практичне завдання змінено. Замість Зілля Життєвої Сили D необхідно виготовити Зілля Тайрен Пойнт.)
Нічого особливого в цьому не було, але це означало початок основної сюжетної лінії. Обличчя Полум'яної посерйознішало.
— А, і ще дещо... Нам сказали не повідомляти інших студентів. Ти ж розумієш, що це означає?
— Нічого особливого. Не переймайся.
На цих словах обличчя Джекі похмурішало, але Полум'яна цього не помітила, бо продовжувала дивитися на записку.
"Професор Майзен поводиться ще більш по дитячому, ніж я думала."
Вона тихо засміялася, одразу зрозумівши, що іншим студентам заборонили повідомляти членів дванадцятої групи Бек Ю-Соля.
"Може, мені втрутитися?"
Вона вже подумала негайно все розповісти, але тут же передумала. Якщо подумати, в оригіналі ніхто теж не попередив Айзель. На кафедрі алхімії вона була майже вигнанкою. Інші студенти навмисно відгороджували її мовчанкою через те, що вона навчалася в Класі S та мала високі оцінки. Через цей випадок Айзель ще сильніше замкнулася в собі та зазнала чимало болю, але, будучи головною героїнею, зрештою подолала це.
"Мені не обов'язково їй допомагати. Усе це заради доброї справи."
Щоб не допустити катастрофічного фіналу, вона мала триматися подалі від Айзель і поступово змінювати оригінальний сюжет. До того ж нинішня Айзель уже не сама.
"Бек Ю-Соль. Якщо він також знає оригінал, то зможе запобігти цьому інциденту."
Для початкового завдання потрібен був відрубаний хвіст вогняної ящірки. А для нового — панцир павука Атарікс.
"На моєму місці він би підготував саме панцир павука Атарікс, а не хвіст вогняної ящірки. І як побачив би спантеличене обличчя професора Майзена Тайрена, то ще б дорікнув."
Інакше кажучи, якщо він принесе панцир павука Атарікс, то мусить знати оригінальний сюжет так само добре, як і вона.
"Чудова нагода перевірити цього покидька."
Полум'яна остаточно прийняла рішення.
У вихідні академія Стелла зачинялася. Більшість студентів присвячували цей час тренуванням чи саморозвитку, а дехто проводив дозвілля за найпопулярнішою спортивною подією магічного світу — Лігою Духів. Для Бек Ю-Соля це було недоступною розкішшю. Він дуже хотів долучитися до Ліги Духів, але був надто слабким. Вчитися йому не потрібно було, а тренування вже майже не давали приросту сили.
Тому щовихідних він кудись вирушав. Не до Арканіуму. Скориставшись просторовою брамою, він дістався іншого міста.
Шуух!
На мить здалося, ніби він падає зі скелі, поки навколишній пейзаж розмивався.
— Ласкаво просимо до стадіону Тегу!
Голос пролунав просто біля вуха. Він успішно пройшов крізь варп-портал. Бек Ю-Соль похитав головою, проганяючи запаморочення, і підняв погляд. Високо в небі височів гігантський бар'єр абрикосового кольору.
Стадіон Тегу.
Близько ста років тому його збудували для найвидатнішого співака світу на ім'я Тегу. Але в день першого виступу на арену напали темні маги, тому стадіон так і не став концертним майданчиком, перетворившись на фортецю. Тепер більшість темних магів зникла, але деякі досі створювали безлад.
Коли він спускався помостом від просторової брами, до нього поспішив маг. Той поглянув на форму Бек Ю-Соля та золотий кишеньковий годинник на поясі й шанобливо кивнув.
— Ласкаво просимо до Тегу, маг Бек Ю-Соль!
— Я ще не маг. Лише курсант.
— Ха-ха. Курсанти Стелли заслуговують такого самого ставлення, як і справжні маги.
"Ось він, ефект Стелли."
Маючи лише курсантське посвідчення Стелли та кишеньковий годинник Стелли, він міг безкоштовно користуватися просторовими брамами, хоча звичайний прохід коштував не менше ста тисяч кредитів. Більше того, навіть за межами Священної Імперії до нього ставилися з повагою. У цьому світі магічних воїнів загалом вважали героями, а Стелла була елітою серед академій.
— Гляньте туди. Це курсант Стелли.
— І справді... Уперше бачу форму Стелли наживо.
Уніформа Стелли була впізнаваною здалеку. Плащ, схожий на довге пальто, та пентаграма — символ Стелли — були щедро оздоблені золотом. Це була гордість курсанта Стелли. Ось чому студенти престижних університетів так люблять носити форму.
Сповнений упевненості, він ішов із високо піднятою головою, час від часу ефектно розвіваючи край плаща. Здавалося, його плечі стали завширшки з футбольне поле.
— Куди прямуєте? Якщо ви тут уперше, ми можемо провести.
— Ні. Я вже бував тут кілька разів.
Минуло кілька тижнів відтоді, як він вступив до Стелли. Щовихідних він користувався просторовими брамами, щоб відвідувати навколишні міста або полювати. Йому потрібно було перевірити, чи знання з минулого світу працюють і тут. Результат виявився доволі обнадійливим. Хоч реальність внесла чимало змін, основні елементи залишилися незмінними. Тож останні кілька тижнів він полював на різних монстрів першого рівня небезпеки. Особливо складним це не було. Він вважав, що причиною стала його нещодавня зустріч із людьми, які справді хотіли його вбити.
"Сьогоднішня ціль — вогняна ящірка другого рівня небезпеки."
Попри те що вона лише трохи перевершувала звичайного звіра за силою та витривалістю, через магічний захист і надзвичайну швидкість її бойова міць відповідала щонайменше Класу 2. Бек Ю-Соль уже підвищив свою фізичну силу, а в швидкості йому взагалі не було рівних.
"Десь тут..."
Він довго блукав болотом, доки прямі дерева не затулили сонячне світло. Навколо панувала майже непроглядна темрява, але його чуття залишалися гострими.
По той бік кущів промайнула приблизно метрова червона ящірка.
Шосте Чуття.
Її місцеперебування відчувалося напрочуд чітко. Усі монстри містили в собі ману, а отже не могли сховатися від його Шостого Чуття.
Ящірка прискорилася.
"Скористатися [Blink], щоб наздогнати? Ні."
Ящірка була повільнішою за Бек Ю-Соля, зате довгі дистанції вона долала значно краще. Тож він вирішив дозволити їй сприйняти себе за здобич. І коли вона нарешті вирішила, що шанс настав, миттю кинулася вперед.
Пааах!
Відштовхнувшись від дерева, вона стрибнула просто на нього. Але Бек Ю-Соль навіть не глянув у її бік, лише ліниво витягнув Теріпон.
Хрусь!
Кіііік!
Лезо точно встромилося між її щелепами. Монстр другого рівня небезпеки загинув від одного удару. Після цього Бек Ю-Соль ще якийсь час стояв нерухомо.
"Здається... це було дуже круто."
Він без вагань простромив стрибучу ящірку мечем. Мабуть, виглядав як справжній майстер бойових мистецтв. Хотілося ще трохи постояти в цій чудовій позі — раптом хтось спостерігає. Але тримати вагу ящірки однією рукою виявилося важче, ніж він думав.
Рука почала тремтіти.
— От дурна ящірка. Чим ти харчувалася, що така важка?
Зітхнувши, він кинув тушу на землю та відрубав хвіст.
"Яка морока."
Ящірок тут було небагато, тому полювання виявилося незручним.
"От у Рекіні таких повно, та дорога туди зайняла б забагато часу."
Просторові брами були далеко не всюди.
————
Наступного дня.
— Усі підготували інгредієнти?
Айзель та члени групи дістали свої матеріали. Бек Ю-Соль також витягнув заморожену дерев'яну скриньку й відкрив її.
— Це...
Айзель насупилася, уважно розглядаючи хвіст вогняної ящірки.
На її обличчі проступило здивування.
— Він свіжий. Невже...
— Авжеж.
Він уполював ящірку буквально вчора. Свіжіше вже нікуди.
— Схоже, ти добре розбираєшся в інгредієнтах.
Задоволена, Айзель ледь помітно усміхнулася.
— Ти заздалегідь вивчив рецепт?
— Звісно.
— Так і знала.
— Добре. Тепер залишилося лише все бездоганно виконати.
У цей момент двері аудиторії відчинилися. Усередину зайшли троє алхіміків разом з Альтерішею та професором Майзеном Тайреном.
— Перш ніж почати іспит, дозвольте представити трьох алхіміків із Вежі Алхімії.
Майзен по черзі представив кожного. Бек Ю-Соль не знав жодного з них, але очі інших студентів буквально сяяли.
"Схоже, ці люди справді чогось варті."
Айзель стиснула кулаки. Її переповнювало хвилювання. Але... це хвилювання розбилося ще до початку випробування.
— Сьогодні ви готуватимете Зілля Тайрен Пойнт. Усі підготували інгредієнти?
Інші групи дружно кивнули.
Група Бек Ю-Соля — ні.
— Зачекайте, професоре.
— Що таке, Айзель?
Коли вона підняла руку, Майзен відповів напрочуд лагідним голосом. Від цього їй стало ще тривожніше.
— Це завдання... Ми мали готувати Зілля Життєвої Сили D.
— Так і було. Але хіба ти не отримала повідомлення? Я змінив завдання на Зілля Тайрен Пойнт.
Губи Айзель затремтіли.
— Я... не знала про це.
— Справді? Дивно. Я ж чітко попередила усіх. Правда?
Усі інші студенти кивнули.Побачивши цю картину, Бек Ю-Соль знову ледве стримав роздратування.
"Ого. Ти справді вирішила грати настільки брудно?"
Він очікував, що колись професор Майзен спробує йому нашкодити. Але не думав, що та зробить це так відверто.
Невже він не боїться покарання?
Бек Ю-Соль знав, що Майзен Тайрен мала зв'язки з Імперією Скальвен, тому навіть академія не могла так просто його зачепити. Але навіть так це вже занадто. Самому Бек Ю-Солю оцінки були не надто важливі. Проте для інших усе було інакше. Айзель прагнула побудувати кар'єру, а Маліван і Касахун мріяли стати алхіміками. Провал на старті став би для них серйозним ударом.
"Невже таке було в оригіналі?"
Кинувши косий погляд на Полум'яну, він побачив, що вона дивиться на нього зі щирим подивом.
Майзен ледь усміхнувся.
— Зачекай. Тільки не кажи, що... ви не підготували інгредієнти?
— ...
— Хм. Це створює певні труднощі.
Обличчя Айзель і двох хлопців зблідли.
Жахлива реальність, яку вони не насмілювалися уявити навіть у кошмарі, стрімко наближалася.
— Для алхіміка, який мусить пройти крізь незліченні можливості та перетворити їх на єдину істину, найбільший гріх — це неуважність і помилка з інгредієнтами.
— Ах...
Але вони нічого не могли вдіяти. Студенти були зобов'язані приймати будь-які зміни, які вносив викладач.
— Схоже, у мене немає вибору. Група 12...
"Відсторонена."
Саме це слово вона збиралася вимовити. Та раптом...
— Для завдання потрібно лише Зілля Тайрен Пойнт?
Бек Ю-Соль виступив уперед.
— ...Що?
— Те саме зілля, яким професор так пишається? Я можу приготувати його з цих інгредієнтів.
Бек Ю-Соль переглядав безмежний океан інформації, що плив перед очима завдяки Всевидцям. У грі алхімія була одним із його улюблених напрямів, тому він ретельно занотовував кожен рецепт. Один із його найулюбленіших.
Зілля Тайрен Пойнт, тип B.
За початковим сюжетом Майзен мала винайти цей рецепт лише в майбутньому, тому Бек Ю-Соль не збирався втручатися. Але тепер вибору не залишилося. Якщо супротивник грає брудно, доводиться відповідати тим самим.
.
.
.
АКТИВНІ НАВИЧКИ:
Blink – телепортація на надкороткі відстані (навичка переміщення)
Mana Leakage Delay – Затримка Витоку Маги (навичка посилення)
– Sixth Sense – Шосте Чуття (навичка посилення )
– Cognitive Acceleration – Прискорення Мислення (навичка посилення)