Розділ 19 - Лицарство (1)
Перша Практика в Підземеллі нарешті завершилася.
Із 141 студента Класу A та Класу S вибуло 39.
Попри почесне друге місце, Хе Вон-Рян відчував поразку й гіркий післясмак, тому ввечері одразу попрямував на тренувальний майданчик Класу S.
Навіть якби Айзель не втрутилася в останню мить, здобути перемогу було б важко.
Хоча Ма Ю-Сон майже вичерпав сили, йому вистачило б короткого перепочинку, щоб швидко відновити витривалість. З іншого боку, Хе Вон-Рян майже повністю витратив ману, тому не був певен, переміг би він чи програв, якби бій тривав довше.
"Я... Я не можу перемогти його, що б не робив. Невже різниця в наших талантах настільки велика?"
Ма Ю-Сон ставився недбало майже до всього, але коли знаходив щось, що розпалювало його цікавість, робив усе можливе, щоб досягти в цьому вершини.
"А потім?"
"Та-дам!"
Результати перевершували навіть експертів, які присвятили одній галузі понад десятиліття.
Ма Ю-Сон завжди був таким. За це його всі обожнювали.
"Вибач, я робив це заради розваги, але в мене вийшло краще."
Це було щире вибачення. Він навіть не думав насміхатися з іншої людини. Саме тому Хе Вон-Рян розлютився ще сильніше. Усвідомлення того, що він не може виграти бодай один бій у хлопця, який майже не докладає зусиль, зачіпало його гордість.
"... Ні, зараз не час звинувачувати себе. Треба довести себе до межі."
Він дістав свій посох і став перед величезним опудалом-манекеном, поки його мана шалено вирувала.
Від початку й до кінця він демонстрував одну магічну навичку за іншою. Опудало навіть не встигло активувати свої фірмові захисні здібності, як було знищено вщент під безперервним шквалом атак.
— Хе Вон-Рян, може, трохи пригальмуєш?
— Принцесо Хон Бі-Йон.
Хе Вон-Рян, який довгий час бездумно витрачав свою ману, нарешті заспокоївся після слів Хон Бі-Йон.
Він уже використав кілька магічних навичок, що сильно виснажували тіло, і тепер перебував на межі виснаження.
Скільки б він не тренував витривалість, не вивчав магічні формули та не відточував магічні навички, він не міг перевищити межу кількості мани, яку здатне зберігати його тіло.
Безупинно викликаючи магію атрибута полум'я, Хон Бі-Йон стала поруч із Хе Вон-Ряном і нагадала йому заспокоїтися.
Попри те, що вона не могла використовувати стільки атрибутів, як Хе Вон-Рян, і поступалася йому талантом, завдяки величезному запасу мани та могутнім успадкованим королівським навичкам вона була здатна виконувати вражаючі магічні навички 3-го класу.
— Вас теж хтось переміг, принцесо?
— Теж? Тебе також перемогли?
Хе Вон-Рян здригнувся від цих слів. Він обмовився, що було зовсім не схоже на нього.
Проте Хон Бі-Йон промовчала. Вона не належала до людей, яких хвилювали подібні дрібниці.
— Так. І мене переміг той, хто був останнім у всьому першому курсі. Це мене вбиває.
Виправдань було багато.
Наприклад, місцевість постійно змінювалася, усі її магічні навички були давно відомі через популярність, а її стиль був зосереджений на руйнуванні, через що страждала точність, тоді як суперник відзначався швидкістю.
Але зрештою виправдання залишалися лише виправданнями.
Факт того, що Хон Бі-Йон програла, бо була недостатньо сильною, не змінювався.
Після цього вона здобула кілька очкових паличок і посіла третє місце. Хоча вона не стала першою, її мати була цілком задоволена.
Раптом усвідомивши, що посіла третє місце лише тому, що Бек Ю-Соль не забрав ті палички балів, Хон Бі-Йон встромила посох у землю.
Якщо чесно, сама думка про те, що вона віддала палички балів Бек Ю-Солю через власну гордість, викликала в неї огиду..
Бах! Бах!
Мішень попереду повністю згоріла.
"Що було б, якби Бек Ю-Соль справді забрав усі палички балів? Що б я робила, якби не потрапила до рейтингу?"
Вона згадала, яке полегшення відчула її стривожена душа, коли він повернув їх.
"Як же це дратує!"
Їй це не подобалося. Не те щоб вона не любила Бек Ю-Соля. Вона просто ненавиділа себе за те, що лякалася, хвилювалася, заспокоювалася й раділа через кожен вчинок звичайного простолюдина.
"Одного дня я спалю його самовдоволену фізіономію."
Коли вона уявила, що дурне опудало має обличчя Бек Ю-Соля, руйнівна сила її наступальної навички несподівано зросла. Раптом Хон Бі-Йон згадала спеціальну лекцію, що відбулася кілька днів тому.
"Вдає із себе хорошого простолюдина. Хмф."
Дивовижно, але після того, як вона спробувала змінити спосіб мислення під час розв'язання трьох підступних запитань, її досягнення в магії почали стрімко зростати. Вона навчилася спрямовувати полум'я в значно різноманітніших напрямках і продумувати стратегію перемоги над ворогом набагато ретельніше. Вона все ще не була впевнена, що здатна розв'язати три диявольські запитання, але прогрес був очевидний.
Посох Хон Бі-Йон завмер, коли її думки дійшли до цього.
"Він був лише простолюдином із найгіршими оцінками та паскудним характером, але водночас єдиною людиною, здатною допомогти їй подолати її єдину ваду."
Жоден із наставників королівської родини ніколи не пропонував такого унікального методу, як Бек Ю-Соль.
— Принцесо.
У цей момент з'явилася магічна лицар супровід Хон Бі-Йон, Єтерін, тримаючи невелику коробку.
— Так. Що сталося?
— Від майстрів надійшла посилка. Модифікацію посоха Теріпон завершено. Повідомити його просто зараз?
— А, так. Так буде найкраще.
— Зрозуміло.
Побачивши, що Єтерін збирається залишити тренувальний майданчик, Хон Бі-Йон несвідомо схопила її за плече.
— Щось не так, принцесо?
— Ем... Ні, забудь. Я сама передам йому. У мене все одно є справа дорогою.
— Розумію.
Отримавши коробку, Хон Бі-Йон глибоко зітхнула.
Я збожеволіла...
Не знаю, про що я думала, коли сказала, що сама занесу це йому.
Ну, раз уже погодилася, нічого не вдієш.
Вона попрямувала до Другої Головної Вежі, де перебував Бек Ю-Соль.
Зовні Академія Стелла нагадувала великий маєток, але дванадцять Головних Веж і двадцять чотири Зоряні Вежі, розкидані по території, робили її схожою радше на замок.
Перша Головна Вежа виконувала роль головної будівлі академії, де перебували магічні лицарі Стелли, директор, заступник директора та рада керівників. У Другій Головній Вежі розташовувалися дослідницькі лабораторії викладачів.
Той факт, що він пішов саме до Другої Головної Вежі, означав, що він зустрічався з професором.
"Невже на самому початку семестру є щось, про що варто радитися з викладачами? Скільки не думаю, досі не можу зрозуміти."
— Студентко Хон Бі-Йон. Будь ласка, заповніть форму для входу.
...
Хон Бі-Йон, яка вже збиралася увійти до Другої Головної Вежі, раптом опам'яталася.
"Чому я роблю це сама? Ми могли б зустрітися в кампусі або на тренувальному майданчику. Якщо я прийшла аж сюди, то виглядає так, ніби я, член королівської родини, ганяюся за простолюдином."
Це зачіпало її гордість.
— Ні. Я повертаюся.
Хон Бі-Йон вийшла з входу до Головної Вежі та зітхнула.
— Він справді дратує мене в багатьох сенсах, цей простолюдин...
— О, принцесо. Що ви тут робите?
У той самий момент вона почула знайомий голос, усміхнулася й підняла голову.
— А... Давно не бачились, пані Гамеріль.
— Хе-хе, тепер я лише скромна професорка.
Професорка Гамеріль колись навчала Хон Бі-Йон магії в королівському палаці. Вона мала лагідний характер і володіла вишуканою магією, тому була для Хон Бі-Йон чимось значно більшим за простий взірець. У певному сенсі вона була справжньою наставницею життя. Коли вона залишила замок, Хон Бі-Йон дуже сумувала, тому була рада знову побачити її в Стеллі.
— Що привело вас до Другої Головної Вежі?
— О, у мене була невелика справа, але зараз уже повертаюся.
— Справді? А тим часом професори Другої Головної Вежі зараз усі сходять з розуму.
— Щось сталося?
— Нічого особливого. Просто через студента на ім'я Бек Ю-Соль. До нього прийшли маги, тому там зараз справжній хаос.
— ...
Вона знову почула це ім'я.
Те саме ім'я.
Хон Бі-Йон байдуже запитала, вдаючи незацікавленість:
— Що там із тим простолюдином?
— Можливо, мені не варто про це говорити, але ви колись билися з Бек Ю-Солем?
— Так.
— Він не використовував жодних магічних навичок.
— Так.
Вона схилила голову від сорому. Суперник навіть не бився з нею всерйоз, але вона все одно не змогла перемогти. Їй здавалося, що вона страшенно осоромилася перед своєю улюбленою наставницею.
— Вам не потрібно соромитися. Він поставився до того бою цілком серйозно.
— Що...? Але ж він навіть не використовував магічних навичок?
— Через свої переконання.
— Переконання? Які саме...?
— Після сьогоднішнього тренування директор особисто залишив повідомлення.
Хон Бі-Йон ковтнула слину. Великий архімаг Елтман Елтвін спостерігав за тренуванням. Більше того, він навіть залишив коментар.
— Можливо, той студент прагне відродити лицарство, яке зникло в давні часи.
— Л-лицарство...?
Лицарство. Слово, яке давно зникло. Але люди сучасності все ще пам'ятали його. Адже більшість героїв казок, які повставали проти всіх труднощів і боролися зі злом заради порятунку світу, володіли мечами.
Навіть у світі, де все оберталося навколо магії, у серцях людей і досі жила мрія стати лицарем із мечем. Але, зрештою, це залишалося лише мрією. Усі захоплювалися цим романтичним образом, але меч був абсолютно марним.
У часи, коли маги могли керувати блискавками, викликати силу, здатну розколоти землю, і літати в небі, ніхто не витрачав би сили на заточування лез.
Інакше кажучи, сьогодні лицарство вважали жартом.
"Це не жарт" – хотіла сказати Хон Бі-Йон, але...
"... Той простолюдин справді не використав проти мене жодної магічної навички."
Він поводився з паличкою балів як із мечем і переміг її, використовуючи лише [Blink]. І це виглядало доволі круто. Інакше кажучи, Бек Ю-Соль не насміхався з неї. Він серйозно поставився до ситуації та діяв відповідно до власних переконань.
До того ж нещодавно, в обмін на спеціальну лекцію, він попросив переробити академічний посох на магічний меч.
"Невже він став би просити переробити той дорогоцінний посох вищого середнього рангу просто заради розваги? Він хотів володіти мечем навіть ціною відмови від усіх інших магічних навичок. Але я цього не знала і розлютилася, сказавши йому не жартувати зі мною."
— Він божевільний?
— Трохи... Так. Так і є.
Будь-кого, хто заговорив би про лицарство, висміяли б без упину.
"Що таке лицарство в наш час?"
Однак, народившись простолюдином, він доклав достатньо зусиль, щоб вступити до найпрестижнішої у світі Академії Стелла й навіть потрапити до Класу S. Він мав силу битися нарівні з нею, п'ятою в рейтингу...
"Бек Ю-Соль не жартував."
Це означало, що він щиро прагнув до лицарства.
— Але ж за невикористання магічних навичок в Академії Магії накладають величезні штрафи, чи не так? Під час тренувань він неминуче отримуватиме штрафні бали, а це...
— Так. Він знав про це і все одно обрав цей шлях. Хіба це не вражає? Він іде дорогою, якою інші бояться ступити.
Побачивши складний вираз обличчя Хон Бі-Йон, професорка Гамеріль продовжила:
— Студент Бек Ю-Соль уже здійснив великий подвиг, опанувавши неконтрольовану магію [Blink]. Навіть якщо він ітиме шляхом мага таким способом, його ім'я безперечно стане відомим. Але щоб він досяг ще більших висот... нам залишається лише повірити в його переконання.
Хон Бі-Йон мовчала, а Гамеріль, вибачившись за затримку, попрощалася та пішла.
Коли сонце почало заходити, Хон Бі-Йон ще довго стояла на місці, ніби приросла до землі.
— Що ти тут робиш?
— Ем...
Бек Ю-Соль вийшов через головні ворота Другої Головної Вежі, жуючи щось схоже на корінь лікарської трави.
Його легка хода зовсім не нагадувала лицаря.
"Що ж таке лицарство насправді...?"
Хон Бі-Йон похитала головою, відганяючи попередні думки. Він був лише непутящим простолюдином.
— Я прийшла не через тебе.
— О?
— Тримай.
— О, Теріпон? Гей. Можна мені коробку? Якщо продати її, можна виручити трохи грошей.
Хон Бі-Йон проігнорувала Бек Ю-Соля.
Вона вірила, що якщо залишиться поруч із ним ще хоч трохи, то піддасться дивному впливу цього дивакуватого простолюдина.
.
.
.
П.П Meterlink
(Опудало-манекен. Віддушина для емоційно нестабільних студентів та головний мученик в академії. Веселий і бадьорий, кожен день на роботі як останній, це все він – опудало-манекен.)
.
АКТИВНІ НАВИЧКИ:
Blink – телепортація на надкороткі відстані (навичка переміщення)
ПРЕДМЕТИ:
Teripon – Теріпон – посох-меч Бек Ю-Соля