Розділ 18 - Практика в Підземеллі (6)
— Я не ховалася…
Полум’яна по черзі дивилася то на Бек Ю-Соля, то на Хон Бі-Йон. Спостерігаючи за боєм від початку й до кінця, її сумніви ставали дедалі сильнішими.
— Як ти це зробив?
— Що саме?
— Та паличка балів… Як… як ти зламав нею магічний щит?
Бек Ю-Соль ненадовго замислився. Десятки тисяч гравців відкрили цю особливість, просто дуріючи в грі. Однак, схоже, у сетингу оригіналу вона так і не з’явилася.
Тож Бек Ю-Солю залишалося лише відповісти ухильно.
— Вона дуже міцна.
— Якою б міцною не була та паличка, як можна пробити магічний щит простим замахом? Якби це було так легко, то поясни мені, чому звичайні лицарі зникли з цього світу?
Вона мала рацію. Хай би як Бек Ю-Соль тренував своє тіло, він ніколи не зміг би пробити захист мага.
"Хотілося б пояснити, що ця магічна паличка майже як багований предмет і ефективна лише тому, що Хон Бі-Йон ще зовсім недосвідчена з магічними щитами…"
Щойно він ляпне таке, Хон Бі-Йон і справді спробує його вбити. Бек Ю-Соль миттю викинув з голови ці страшні думи.
Через відсутність нормального пояснення підозри Полум’яної лише посилилися. Вона довго мовчала, а потім раптом запитала:
— Хто… хто ти такий?
"І це справді стається, га?"
Менш як місяць минув із того моменту, як Бек Ю-Соль вирішив не привертати до себе уваги, а все вже дійшло до такого.
"Може, розкрити їй правду?"
Він на мить замислився.
"Я теж людина із сучасного світу, як і ти. І я знаю, що цей світ заснований на ігровому сетингу, а не на романтичному фентезі."
Але це було б занадто квапливо. Бек Ю-Соль ще не склав про неї остаточної думки. Схоже, іншого виходу не було. Йому лишалося лише стояти на своєму.
— Я не погана людина. І не збираюся тобі шкодити.
— Що? Що це означає?
— Саме те, що я сказав. Ти можеш остерігатися мене, але не мусиш. Раптом що, я міг би допомогти тобі.
— Допомогти мені…?
На обличчі Полум’яної з’явилося збентеження.
Настав час іти. Найкраще було залишити їх зараз, коли вони потонули в емоціях.
— Я б хотів розповісти більше, але часу майже не лишилося. Бувай.
Бек Ю-Соль розвернувся й попрощався. Якщо він просто тихо зникне, усе буде гаразд.
Трясь!
Раптом щось влучило йому в потилицю. Від різкого запаморочення на очах мало не виступили сльози.
Гуп!
Позаду нього на землю впали чотири загострені палиці.
— Га…?
Озирнувшись, він побачив спантеличений вираз на обличчі Хон Бі-Йон, яка й кинула ті палиці.
— Я думала, ти їх зловиш. Ти ухилявся від усієї магії та пасток зі сліпих зон, але не зміг зловити це?
Цього й слід було очікувати.
"Навичка Затримка Витоку Мани – Шосте Чуття – теж має межі."
Паличка балів теж містила магічну силу, тож зазвичай він би ухилився. Але тривалість Шостого Чуття залежала від його ментальної витривалості, тож зараз була відключена.
Одразу після входу в підземелля він трохи активував Шосте Чуття, а після зустрічі з Юслеком та іншими викрутив його на максимум. Через що у нього страшенно боліла голова.
Якби атака була смертельною, Шосте Чуття зреагувало б миттєво, але цього разу — тиша.
"Чорт, це зіпсувало мій крутий вихід."
Він потер потилицю й тихо застогнав.
— Навіщо ти їх кинула?
— Я програла. Тепер вони твої.
Можливо, справа була в її гордості. Бали були важливі, але вона не могла просто піти, програвши простолюдину. Однак їй усе одно судилося посісти третє місце.
"Якщо я візьму їх усі, мій рейтинг стане надто високим."
Бек Ю-Соль геть не потребував нагороду за третє місце. Це було спорядження, яке збільшувало вихід мани. Оскільки його надавала академія, продати десь його теж не вийшло б.
— Гаразд. Візьму одну. Інші три залиш собі.
Бек Ю-Соль підняв лише одну загострену палицю й швидко пішов.
Йому було цікаво, якими поглядами проводжали його Хон Бі-Йон і Полум’яна, але якщо він зараз озирнеться, то знову зіпсує свій вихід.
"Чоловіки круті, коли не озираються."
— Він ідіот?
— Може, це тому, що він простолюдин.
Стелла Доум.
Високо в небі.
Дванадцять професорів та інструкторів, серед яких був і Лі Хан-Воль, стояли навколо, спостерігаючи за голографічною картою, що ширяла в повітрі.
На карті було сто сорок один червоний маркер — студенти, які зараз проходили практику.
Від Класу A до Класу S.
Щороку до академії вступав принаймні один видатний студент, але цей рік видався особливим. Тут було не один і не два учня, які варті уваги.
— Хм.
Лі Хан-Воль задоволено кивнув, дивлячись на злагоджені рухи студентів. Цей набір першокурсників уже зараз показував результати кращі, ніж будь-який попередній.
Ті, хто швидко об’єдналися в команди, здобували палички балів чисельною перевагою, а ті, хто залишився без команди, викликали щасливчиків на дуелі, щоб відібрати їх.
— До речі, чому голограма така нестабільна?
— А, це тому, що в контрольній кімнаті зібралося багато професорів без занять, щоб подивитися за практикою. Крім того, прийшло чимало людей із магічних веж.
— Не дивитись. Вони прийшли спостерігати.
— Ну, професорам теж було цікаво.
Щойно ці слова пролунали, вухо Лі Хан-Воля прорізав голос.
— Ха-ха, вибачте за сервер голограми, професоре Лі Хан-Воль.
Брови Лі Хан-Воля насупилися. Голос був знайомим, але не належав професору.
— Що тут робить старійшина Магічної Ради?
— Стеж за язиком, професоре. Як ти смієш так говорити зі старійшиною Телріксом?
Це вже був інший голос. Заріна Ейон — членкиня Ради Блакитної Вежі та могутня чарівниця, яка майже ніколи не залишала свого місця.
— Не можу повірити.
— Хе-хе, треба діяти раніше за інших, якщо хочеш знайти таланти.
— Ну, дивитися доволі цікаво. У мої молоді роки я був набагато більш вражаючим.
— Гей, старий дідугане. Я досі пам’ятаю, як ти намочив штани у своєму першому підземеллі!
— Та в тебе вже старечий маразм! Мені тоді було лише тринадцять!
Лі Хан-Воль засміявся, слухаючи голоси незліченних магів, що лунали в його вухах.
"Це була лише перша практика першокурсників у підземеллі, але подивитися на неї зібрався такий натовп?"
— Ну, це й не дивно.
У багатьох магічних приватних організаціях — магічних вежах, гільдіях та корпораціях — можна було зв’язатися зі студентами будь-коли, якщо отримати дозвіл Стелли.
У минулому величезні організації часто пропонували студентам підтримку й спонсорство, і це було вигідно як академіям, так і самим студентам.
Але цього року конкуренція була особливо жорсткою. Головні події для відбору найкращих талантів — Випробування Виживання Стелли та Турнір Дуелей Стелли — ще навіть не почалися.
Але ж уже з’явилися великі маги.
Вони рухалися не тому, що просто хотіли. Інші старі теж почали діяти, тож їм довелося прийти, аби найталановитіших не перехопили.
— Інструкторе Лі Хан-Воль. Що робити з монітором?
— Що робити? Зосередьмося на Класі S. Цим старим теж цікаво.
Невдовзі на екрані з’явився сорок один студент Класу S.
Передусім, Пун Харанг із Класу S.
Маг, що спеціалізувався на магії вітру, і боєць із чудовими навичками ближнього бою.
Спостерігаючи за тим, як його силует танцює серед вітру, невимушено нейтралізуючи демонів та однокласників, маги не стримували захоплених вигуків.
Шин Хваран із Класу S.
Вона володіла атрибутом блискавки — спадковою магією, що дозволяла одночасно керувати електрикою й вітром. Біло-зелені блискавки, які кружляли навколо неї, мов буря, виглядали радше прекрасними, ніж руйнівними. Її магічний атрибут звався Громовий Удар.
Крім того, усі студенти Класу S користувалися незвичною магією або демонстрували видатні здібності.
І серед них найбільше виділялася Полум’яна.
Людей, здатних користуватися природним атрибутом ельфів, металевим атрибутом дворфів чи світловим атрибутом ангелів, було безліч. Навіть зараз у Стеллі таких можна було знайти чимало. Але людина, здатна володіти всіма трьома атрибутами одразу… Це справді був безпрецедентний випадок в історії.
— О, Хе Вон-Рян і Ма Ю-Сон зустрілися.
Після слів наглядача екран природно перемкнувся на них.
— Ну…
Двоє найвидатніших талантів зіткнулися одразу після початку практики.
— Схоже, вони розмовляють.
За мить почалася дуель.
Тунг!
На екрані Ма Ю-Сон пустив ману в ступні й рвонув до Хе Вон-Ряна.
— Потужний Стрибок!
І не один раз, а кілька поспіль.
— Ого, він безперервно активує Потужний Стрибок третього класу…!
— Йому справді лише сімнадцять?
Зазвичай маг досягав третього класу десь у середині або наприкінці двадцятих, а то й на початку тридцятих.
А Ма Ю-Сон у сімнадцять років вільно користувався магією третього класу.
Щойно він трохи підняв жезл, земля під Хе Вон-Ряном затремтіла, і в небо рвонув земляний стовп. В ту ж мить у нього вдарила блискавка, а з усіх боків ринули стіни полум’я. Але Хе Вон-Рян теж не стояв без діла. Він відкинув своє тіло назад ударною хвилею, а потім витягнув долоню вперед. По землі розповзся шар льоду, і з нього виросли десятки гострих крижаних шипів. Температура навколо Ма Ю-Сона миттєво впала, тож він плавив лід полум’ям, одночасно ухиляючись.
У відповідь Хе Вон-Рян викликав ще потужніший крижаний стовп.
— Вони обидва використовують три атрибути…!
— Неймовірно.
Звичайний маг міг користуватися лише одним атрибутом, а завдяки постійним тренуванням іноді опановував і два.
Але три атрибути — це вже було неможливо без вродженого таланту. Вони народилися особливими.
Бум! Бум!
Елементи зіштовхувалися між собою, створюючи строкатий хаос.
Це була напружена й захоплива дуель між сімнадцятирічними студентами.
Перемога не приходила швидко.
Хе Вон-Рян уже підготував магічні кола, продумав усе наперед і заманив Ма Ю-Сона в пастку, але його суперника не можна було легко здолати — сили були рівні. Та поступово перевага все більше схилялася на бік Хе Вон-Ряна. Від самого початку він готувався повністю придушити Ма Ю-Сона, навіть якщо доведеться пожертвувати частиною балів.
Бій уже майже завершувався поразкою Ма Ю-Сона.
І раптом небо прорвав величезний птах-монстр.
— Це…
То був прихований бос — жартівлива подія, яку професори підготували заздалегідь.
Студентам нічого про нього не казали, і жодної нагороди він не давав. Але демон із криком пролетів між Ма Ю-Соном і Хе Вон-Ряном, після чого впав і помер.
На трупі дивного птаха з обмерзлими крилами стояла дівчина, а навколо її тіла потріскували іскри.
— Айзель Морф…
Прихованих босів ніколи не знаходили випадково. Для цього потрібні були проникливість, чуття, здатність до аналізу та правильних висновків. А навіть знайшовши його, перемогти самотужки було надзвичайно складно.
— Ой, ви тут билися? Вибачте, що завадила!
Айзель дістала синє перо з тіла демона, легко зіскочила вниз і зникла.
Тим часом Ма Ю-Сон теж уже зник, а через те, що рельєф підземелля постійно змінювався, Хе Вон-Рян не міг його переслідувати.
— Хм, донька зрадника, герцога Морфа…
— Її родовід справді не приховаєш.
— Шкода. Якби її батько не впав у немилість, її талант міг би розквітнути ще сильніше.
Маги перекинулися кількома словами й замовкли. За смертю великого герцога Морфа стояла надто важка історія, тож продовжувати цю тему ніхто не хотів.
Саме вчасно на екрані спалахнув ще один запеклий бій.
Лі Хан-Воль теж зацікавився.
— Це принцеса королівської родини Адолевіт.
— А хто її суперник? Не впізнаю його…
— Нудно. Ей, Лі Хан-Волю, перемкни канал.
— Зачекайте хвилину.
— Цок-цок. Більшість людей тремтять лише від одного нашого слова, але звідки в того хлопця стільки сміливості?
Попри бурчання, старі маги не відривали очей від екрана.
— Хм…?
— Та магічна навичка… [Blink]?
Перед ними був надзвичайно дивний студент.
— Ім’я того студента — Бек Ю-Соль. Дуже незвичайний хлопець, який спеціалізується на [Blink].
На екрані Хон Бі-Йон розмахувала посохом, розкидаючи всюди своє унікальне вибухове полум’я.
У її магії майже не було техніки чи контролю, але потужність і руйнівна сила були надто великими для сімнадцятирічної дівчини, тож маги уважно спостерігали за нею.
Однак…
Жодне полум’я не могло зачепити Бек Ю-Соля.
Він безперервно використовував [Blink], ухиляючись і використовуючи мінливий рельєф на свою користь. Неймовірна швидкість. Напрямок руху. Контроль дистанції.
Хлопець повністю контролював бій.
Коли він відбив вогняні стріли загостреною палицею, навколо пролунали вигуки.
— Ні, він справді може відстежити стрілу очима й ударити по ній…?
Звісно, більшість тренованих магів без проблем відбили б подібну магічну стрілу.
Маги завжди вкривали шкіру маною, і та сама реагувала на магію, що летіла в них, іноді навіть автоматично захищаючи. Найважливішими чинниками захисту були вміння циркулювати ману та контролювати її. Але ніхто не зміг би побачити стрілу чи вдарити по ній. Особливо на такій короткій дистанції.
Архімаги та високорівневі маги, які ще недавно відкрито захоплювалися боєм Хе Вон-Ряна та Ма Ю-Сона, тепер замовкли.
Перед ними відбувалося щось, що вони не могли зрозуміти навіть зі своїми знаннями й досвідом.
[Blink] мав безмежні можливості, але був неконтрольованою магічною навичкою.
Сотні років незліченні вчені намагалися підкорити цю базову магію, але всі зазнавали невдачі — гинули або лишалися каліками.
І посеред цієї невизначеності з’явився студент, який керував [Blink] так, ніби це були його власні руки й ноги.
— Це…
Усі мовчали.
Це було зовсім інше, ніж таланти на кшталт Ма Ю-Сона, Хе Вон-Ряна чи Айзель.
Воно того варте.
Цінність магії з безмежними можливостями.
— До речі… Чому він не використовує жодної іншої магічної навички й просто грається?
— Якби він використав інші навички, дуель закінчилася б швидше.
— Не розумію.
Поки всі ставили одне й те саме запитання, раптом пролунав голос.
— Ні. Це серйозний бій.
— …!
Серце Лі Хан-Воля здригнулося. Цей голос був водночас знайомим і незнайомим.
Директор Академії Стелла, яку вважали найкращою академією у світі.
Великий мудрець дев’ятого класу — Елтман Елтвін.
— Він був щирим із самого початку. Невже ви цього не бачите?
Після його слів старі маги з сенату, ради директорів Магічної Вежі та Великої Вежі мовчки завмерли.
— Цікаво. Кілька днів тому я читав казку, і те, як б’ється той студент… нагадує мені лицарство старих часів, — пробурмотів Елтман так, ніби говорив сам до себе.
Маги ж були приголомшені цими словами.
В епоху магічних воїнів, хіба лишилося місце лицарству, що зникло разом із холодною зброєю? Але як вони могли заперечити? Їхнім співрозмовником був великий мудрець — один із десяти на всьому континенті.
Навіть після того, як Елтвін безслідно зник, слово «лицарство», вимовлене великим мудрецем дев’ятого класу, продовжувало луною звучати в їхніх думках.
.
.
.
П.П Meterlink
(Вона володіла атрибутом блискавки — спадковою магією, що дозволяла одночасно керувати електрикою й вітром. Біло-зелені блискавки, які кружляли навколо неї, мов буря, виглядали радше прекрасними, ніж руйнівними. Її магічний атрибут звався Громовий Удар.) Раніше я багато де замінив атрибут на стихію, але, схоже, це геть різні речі. Такими темпами скоро ми побачимо атрибут чаю або атрибут печива. Не всі атрибути то стихії, але всі стихії це атрибути. Якщо я хочу щось зрозумів, блискавка це справжня назва атрибуту, а Громовий Удар це розмовна назва, або ж одна з навичок на основі цього атрибуту. Ох уж ці статисти, голову морочать зі своїми пафосними назвами.)
(З приводу лицарства - цілком поділяю подив професорів з приводу життєвого шляху гг. Я б сильно здивувався, якби хтось намагався збити дрон списом. Спис то хороший, але його найкращі часи давно позаду.)
.
АКТИВНІ НАВИЧКИ:
Power Jump – потужний стрибок (навичка переміщення)
Blink – телепортація на надкороткі відстані (навичка переміщення)
Mana Leakage Delay – Затримка Витоку Маги (навичка посилення)
– Sixth Sense – Шосте Чуття (навичка посилення )
– Cognitive Acceleration – Прискорення Мислення (навичка посилення)