Розділ 15 - Практика в Підземеллі (3)
У магічній академії жваво розпочалися практичні заняття.
Існувало чимало практичних занять, але найбільше студенти чекали саме на справжні бойові тренування.
Серед них було й підземелля, що кишить демонічними істотами, сповнене химерних явищ, скарбів і таємниць на кожному кроці.
Полум'яна оглянула студентів Класу A та Класу S, що зібралися у Стелла Доум.
— Усього 141 людина…
У Класі A-1 та Класі A-2 було по 50 студентів, а в Класі S — 41.
Однак в оригіналі загальною кількістю студентів Класу S мало бути 39. Полум'яна очікувала побачити 40 людей разом із собою, але не очікувала появи ще одного студента.
"І звідки взявся Бек Ю-Соль?"
В оригіналі було 1140 першокурсників, але разом із нею їх стало 1141. Інакше кажучи, Бек Ю-Соль уже існував в оригінальному романі. Проблема полягала в тому, що вона ніколи навіть не чула його імені.
"Треба діяти обережно. Я єдина людина в цьому світі, яка знає оригінал, тож рано чи пізно зможу все з'ясувати."
Полум'яна ненадовго перестала спостерігати за студентами та оглянула довколишній краєвид. Це був простір, що здавався напрочуд реальним. Трава колихалася під вітром. Вдалині зеленіли луки простягалися аж до самого горизонту, ніби полегшуючи тягар у її серці.
Проте цей простір, Стелла Доум, не був справжнім.
Стелла Доум нагадував окремий вимір, встановлений глибоко під територією Академії Стелла. Його можна було змінити як завгодно, розширити або перебудувати. Саме тому тут проводили не лише різні спортивні заходи, а й практичні тренування в підземеллях.
Інакше кажучи, майже все, що бачила Полум'яна, було створене штучно.
— Молодий пане Джеремі, ви вже обрали курс?
— Так. Звісно.
— Оскільки ви записалися на курс Дослідження м'якої магії, я теж його взяла.
— Справді? Тоді постараємось разом.
Полум'яна обернулася на голос поруч.
Кронпринц Джеремі.
В оригінальній історії він був жорстоким і нещасним другорядним персонажем, одержимим Айзель, але зрештою його покинули, так і не відповівши на його почуття.
"Гарний…"
Він здавався ідеальним красенем. Високий, елегантний, із теплою усмішкою, що майже не сходила з його обличчя.
Талановитий, добрий, невинний на вигляд, вихований і дотепний — навіть Ма Ю-Сон лишався в тіні в плані зовнішності.
А якщо додати статус кронпринца Імперії Скальвен, він здавався просто бездоганним.
Його невинний погляд легко збуджував жінок, а легка грайливість, яку він іноді демонстрував, лише додавала йому чарівності.
Однак усе це було ретельно прорахованою частиною його образу.
— Я не повинна дати себе обдурити цією маскою.
Джеремі був настільки досконалим, що навіть знаючи правду, Полум'яна все одно відчувала тремтіння в серці. Проте вона не мала наміру зближуватися з ним, бо чудово знала його справжню натуру.
Поки вона пильно дивилася на нього, Джеремі повернувся й зустрівся з нею поглядом.
— А.
На обличчі промайнуло здивування. Він помахав рукою, сліпуче усміхаючись.
— Ох…
Він справді був надто гарним. Полум'яна швидко відвела погляд, але від того тремтіння в серці ще довго не зникало.
"Якщо я теж стану одержимою, моє життя скінчиться. Я не маю похитнутися. Тепер я розумію тих дівчат, які крутяться біля Джеремі…"
Дивовижно, але навіть у цій академії існували фракції.
Навіть якщо рівень здібностей був приблизно однаковим, уже зараз було зрозуміло, хто згодом посяде вище становище. У стінах академії всі здавалися рівними, але після випуску різниця в статусі ставала очевидною. Студенти престижної академії усвідомлювали це ще з першого курсу й постійно намагалися приєднатися до впливових груп.
І серед них найвідомішою була фракція кронпринца Джеремі. Там зібралися не лише діти високопоставлених родин, а й студенти, чиї здібності викликали повагу будь-де. Незалежно від статі, чарівність і статус Джеремі притягували людей мов магніт.
Полум'яна не належала до жодної фракції, але намагалася завести якомога більше зв'язків. Вона переродилася в цьому світі й мусила підготуватися до майбутнього, адже тепер житиме тут до самої смерті.
"А тоді… Бек Ю-Соль…"
Полум'яна перевела погляд на нього.
Чорне волосся, чорні очі та напрочуд світла шкіра. Обличчя, якому більше пасувало слово «милий», ніж «гарний», і розслаблена усмішка, що зовсім не відповідала такій юній зовнішності. З боку він здавався доволі приємною людиною. Чимало студентів уже намагалися згуртуватися навколо Бек Ю-Соля, але вона знала, що він усіх відшив.
Тому біля нього нікого не було.
"Чому ти завжди сам?"
До Полум'яної, яка задумливо спостерігала за Бек Ю-Солем, підійшла одна людина.
— Полум'яна, приєднаєшся до нас на цьому тренуванні?
Це була Джекі.
Останнім часом вони часто перетиналися на зустрічах із простолюдинами, але, коли вони з Джекі залишалися наодинці, між ними все одно проступала незручність та дистанція.
— Вибач. Цього разу я вже вирішила тренуватися сама.
— А, справді. На цьому тренуванні бали діляться між членами команди, тож нічого не поробиш, так?
— Е-е…
Джекі сказала очевидну річ, але чомусь це прозвучало так, ніби вона мала на увазі:
"Ти йдеш сама, бо ми лише тягар."
Полум'яна вирішила, що це просто її перебільшені думки, і легенько поплескала Джекі по плечу.
— Наступного разу підемо разом.
— Так.
Після слів Полум'яної Джекі повела групу в інший бік.
Полум'яна ще довго дивилася їй услід. Навіть усмішка Джекі, з якою вона вела друзів за собою, нагадувала їй себе. Її охопило дивне відчуття.
"Хе-хе. Це підлітковий вік. Саме той час, коли хочеться наслідувати свого кумира."
Полум'яна відігнала ці думки.
— Увага.
Гомін миттєво стих.
Лише одне слово викладача Класу S, Лі Хан-Воля, одразу заспокоїло весь зал. Поруч стояли професори, інструктори та помічники Класу A, але присутність Лі Хан-Воля відчувалася найдужче.
— Перед початком занять ми проведемо коротке тренування. Можете вважати це своєрідним тестом. Нам потрібно оцінити ваш рівень, щоб правильно вас навчати. Усім зрозуміло?
— Так!
— Мені не подобається, як звучать ваші голоси. Я чув, що тут зібралися перспективні молоді люди, але, схоже, це були лише чутки.
Губи деяких аристократів сіпнулися. Хай якою була репутація Лі Хан-Воля, він усе ще залишався простолюдином. Але ніхто не наважився виступити, адже студенти Класу S майже не реагували.
— Тренування проводиться на розсуд інструкторів. Якщо комусь це не подобається…
Він окинув натовп поглядом і з усмішкою продовжив:
— Тримайте невдоволення при собі. Інструктори не збираються вислуховувати ваші скарги.
Звісно, висловлювати невдоволення професорам було непросто навіть без Лі Хан-Воля.
Щосеместру кожен студент отримував підсумковий результат, і професори мали право додавати або знімати бали на власний розсуд. Якщо студент втрачав занадто багато балів, його відраховували. А бути вигнаним зі Стелли означало назавжди схилити голову від сорому. Навіть походження зі славетного роду не допомогло б уникнути ганьби.
— Айзель використала ці бали, щоб підштовхнути Хон Бі-Йон до прірви…
Оглянувши студентів, Лі Хан-Воль швидко продовжив:
— Коротко поясню правила тренування.
Полум'яна добре знала його зміст. Різноманітні аномалії, пастки та монстри зі справжніх підземель були відтворені тут, щоб студенти могли зіткнутися з реальними небезпеками.
— Чотири бали за вбивство демонічної істоти 1 рівня. Вісім балів за демонічну істоту 2 рівня. А той, хто знайде палицю балів, отримає двадцять очок. Студенти, які посядуть місця з першого по п'яте, отримають невеликі нагороди, а ті, хто набере нуль балів або провалиться, втратять очки.
"Невелика нагорода."
Очі студентів одразу засяяли. Академія Стелла постійно винагороджувала студентів, і найчастіше це було якісне магічне спорядження.
— Якщо ви боїтеся відрахування або не впевнені, що впораєтеся самі, можете створити команду. Але пам'ятайте, що в такому разі бали ділитимуться.
Щойно він закінчив говорити, постаті інструкторів, включно з Лі Хан-Волем, почали розмиватися. І не лише вони.
"Гррр!"
— Га?
— Що відбувається?!
Підлога почала підійматися.
Полум'яна одразу зрозуміла, що відбувається.
— Джек і бобове стебло.
Підземелля нагадувало величезне бобове стебло.
Підлога здійнялася так високо, що здавалося, ніби торкається хмар, а потім перетворилася на стовбур гігантського бобового стебла, вкритого густими гілками й листям.
Проте болота, річки, земля й кам'янисті ділянки залишилися частиною ландшафту, через що місцевість на перший погляд виглядала звичайною.
Поле Бобового Стебла не було відкритою рівниною. Верхні й нижні яруси мали складний рельєф, тому учням із далекобійною стрілецькою магією тут було трохи легше, ніж тим, хто спеціалізувався на магії по площі. Але подібні незручності не мали значення. Неможливо постійно битися лише на вигідній території, тому потрібно було вміти долати такі недоліки.
Коли бобове стебло нарешті перестало рости, пролунав голос Лі Хан-Воля.
— До речі, якщо ви переможете іншого студента, отримаєте всі його бали. Що ж, бажаю вам удачі.
З багатьох причин під час практики в підземеллі було краще працювати в команді. Особливо невигідно було натрапити на групу студентів наодинці. Тому більшість одразу почала об'єднуватися з тими, хто стояв поруч.
Полум'яна була магом-жрецем, через що їй було складніше діяти самій, але її магія була настільки різноманітною, що це тренування не було проблемою. По дорозі їй майже не траплялися демони.
Оскільки демони були створені ілюзорною магією, їхній інтелект значно поступався справжньому рівню, і вони могли виконувати лише обмежений набір дій. Летючих демонів можна було легко збити світловими сферами, а наземних — швидко перемогти природною магією.
Полум'яна добре володіла пастками, руйнуванням, захистом і лікуванням, тому тренування не здавалося їй надто складним. Ще зі середньої школи її вчили слухатися провідника.
— Уф, я так втомилася.
Приблизно за годину вона набрала 18 балів, убивши чимало дрібних і середніх демонів.
Однак такого результату можна було досягти, просто знайшовши одну палицю балів. Хоча навмисно шукати її було небезпечно, будь-хто, хто випадково натрапив би на неї, негайно забрав би її собі.
— А-а-а!
Десь удалині пролунав крик.
Таке траплялося часто.
Якими б елітними не були студенти Класу A, для багатьох це була перша справжня битва, тому вони не завжди могли впоратися з несподіваними пастками.
Земля могла раптово провалитися під ногами, дерев'яні батоги — злетіти в повітря, блискавка — вдарити зненацька, а стріли — полетіти з усіх боків.
Усе це були застарілі пастки, пристосовані до рівня першокурсників.
Більшість із них майже не становила загрози для Полум'яної. Вона була досить кмітливою й час від часу просто розгортала завісу світла.
— Гм?
Вона щось відчула й повільно рушила в тому напрямку. Спершу їй здалося, що це монстр, але це була людина.
— Студент може так добре приховувати присутність?
Це здалося їй дивним, але вона теж приховувала власну ауру.
Завдяки рисі Дитя Природи, у лісовій місцевості вона рухалася спритніше та легко маскувалася.
Тому, якщо противник був один, його можна було легко застати зненацька та відібрати бали.
Полум'яна повільно просувалася крізь густі гілки, аж поки не побачила чийсь силует.
Хлопець із чорним волоссям і чорними очима.
— Бек Ю-Соль? Чому він тут?
Одну руку він тримав у кишені, а другою недбало поплескував себе по плечу. Палиця в його руці була їй знайома.
— Палиця балів? Він уже її знайшов?
Над його головою чітко світилася цифра 20 — більше, ніж Полум'яна заробила за годину важкої праці.
Він і далі спокійно прогулювався, ніби щось шукаючи, та зовсім не помічав її.
— Добре. Треба його перевірити. Хто він узагалі такий? Яку магію використовує? Мені потрібна хоча б маленька підказка. До того ж, якщо я заберу палицю балів, це буде подвійна вигода. Активація.
На кінчику посоха Полум'яної спалахнуло жовте магічне коло. Це була магія світла, якою користувалися небесні ангели. Вона застосовувала магію напрочуд агресивно.
— "Light Bullet"!
У Бек Ю-Соля полетіла куля світла 2 класу.
Відстань між ними становила приблизно п'ятнадцять метрів. На такій дистанції він не встиг би використати захист, а отже зазнав би важких ушкоджень і вибув із тренування.
І в цей момент…
— …!
Бек Ю-Соль різко обернувся й зустрівся з Полум'яною поглядом одразу після активації магії.
— Га?.. Як?..
Вона навіть не встигла договорити.
Його постать розчинилася, мов міраж.
Світлова куля врізалася в нещасне дерево й зникла, а Полум'яна повільно опустилася на землю з примарним виразом обличчя.
Бек Ю-Соль безслідно зник.
.
.
.
(П.П Meterlink - (Stella Dome) Переклад другого слова введе в оману читача щодо природи місця, тому лишив як є. Стадіон Стелла, або що. По сенсу ближче до арени, але трохи не те, бо призначення кімнати значно ширше.)
((Nature's Child - Дитя Природи) Я лишаю англійською лише активні навички. Якщо братимусь за інший проект, буду перекладати все.)
(Щодо палиць балів. То буквально палички.)
.
АКТИВНІ НАВИЧКИ:
Light Bullet - куля світла