Розділ 10 - Невдаха Класу S (3)
Кампус академії Стелла заливався гоміном, і всіх хвилювала лише одна тема.
— Ви чули? Цього року одразу двоє студентів увійшли в резонанс із посохом верхньо-середнього рангу.
— Божевілля. За всю довгу історію таких було лише п’ятеро, а тепер ще двоє з’явилися в один рік.
— Я чув, що всі ті п’ятеро стали великими магами…
Ті двоє, про яких вони говорили, були Ма Ю-Соном і Бек Ю-Солем.
— До речі, ви чули історію про Бек Ю-Соля?
— Кажуть, на демонстраційному тесті магічних навичок він використав "Blink". Хіба це не базова магія?
— Я навіть не вчив "Blink". Батьки казали, що це щось на кшталт забороненої магії. Нібито це “рідкісна сміттєва навичка, що має 99% шанс убити мага, який наважиться її використати".
— Я теж її не вчив. Хіба не кажуть, що жоден професор більше не викладає цю навичку? Останнім часом усі неконтрольовані магічні навички вважають забороненими.
— …
Чуючи такі чутки, Полум’яна й далі поспішала коридором.
Після занять Зал Самопідготовки кишів студентами, що прямували до тренувального комплексу, але всі тільки й говорили про Ма Ю-Сона та Бек Ю-Соля, через що вона нервувала.
— Полум’яна! Теж ідеш займатися самостійно?
Почувши знайомий голос, вона поспіхом приховала свій вираз обличчя й озирнулася. До неї з усмішками наближалися кілька дівчат.
Полум’яна хитро всміхнулася.
— Малеча, невже я схожа на людину, залежну від навчання?
— А хіба ні? Ти постійно вчишся так, ніби тобі більше нічого робити.
"Не віриться. Ці дрібні нахабки ще й сміють мені перечити."
— Ми ж праві?
— Аха-ха! Але чому ти весь час називаєш нас малечею? Ми ж одного віку.
Ці слова ніби вдарили Полум’яну просто в серце. На мить вона завмерла, але зуміла зберегти спокій і м’яко всміхнулася.
— Мабуть, це тому, що вдома я звикла бути старшою сестрою.
Після того як вона усвідомила, що переселилася в роман із сучасного світу, поводитися як дитина їй стало важко.
— То сьогодні теж підеш займатися сама?
Запитала висока дівчина.
Полум’яна кинула на неї погляд. Високу дівчину звали Джекі, і колись вони недовго були знайомі в середній школі. Після вступу до Стелли вони швидко здружилися, бо Джекі теж була простолюдинкою.
"Але чому ти вдягаєшся як я?"
Полум’яна пам’ятала стару Джекі сором’язливою дівчинкою з пухкими щоками та круглими окулярами, але після вступу до старшої школи та почала копіювати її зачіску, манеру говорити й стиль одягу.
Полум’яна трохи хвилювалася через це, але вирішила не зациклюватися, подумавши, що це просто підліткові гормони.
— Навчанню немає кінця. Але я не сама. Буде спеціальне навчальне заняття, тож я піду туди.
— С-спеціальне заняття? Ти так багато вчишся…
— Гаразд, я пішла.
— Добре. Наступного разу разом сходимо в кафе!
Провівши дівчат, вона вже зібралася йти, але раптом зустріла чийсь погляд.
Це був Хе Вон-Рян — хлопець з гострим розумом і яскраво-фіолетовим волоссям, що дивно гармоніювало з сірими очима.
Він був спадкоємцем мага дев’ятого класу, володаря Вежі Повного Місяця, і видатним магом, рівним Ма Ю-Сону.
Щойно помітивши його, вона одразу підійшла до нього.
— Ідеш вчитися?
— Ага.
— Ти погано виглядаєш. Щось сталося?
Для нього було рідкістю настільки щиро хвилюватися.
— Та нічого особливого.
Полум’яна недбало похитала головою. Потім випадково озирнулася й помітила дівчину, яка ще не пішла та визирала з-за стіни, підглядаючи.
То була Джекі.
"Вона? Чому вона досі тут?.."
Джекі зникла так швидко, що той зоровий контакт здався маренням. Полум’яна вже хотіла її покликати, але незграбно опустила простягнуту руку й почухала потилицю.
У неї не залишилося вибору, окрім як іти коридором і вести з Хе Вон-Ряном безглузду розмову.
Цей коридор студенти жартома називали територією Класу S, бо тут були окремі зали самопідготовки й тренувальні комплекси для Класу S.
— Ти ж ідеш у тренувальний комплекс?
— Не можна нехтувати щоденними тренуваннями.
— Ти надто старанна. Якщо так працюватимеш, довго не проживеш.
— Я й не збираюся жити довго.
— Он як? Якщо помреш, не клич мене на похорон.
— …Чому?
— Я не люблю юккеджан. Краще приготуйте рисовий суп.
— Хм… Так і зроблю.
Після цих слів силует Хе Вон-Ряна зник у тренувальному комплексі. Студенти, які прагнули практичних тренувань, зазвичай пропускали навчальні заняття, бо вважалося, що туди ходять або слабкі учні, або ті, хто більше любить теорію, ніж справжні бої.
Звісно, Полум’яна йшла на спеціальні заняття не лише заради навчання.
За сюжетом оригінального романтичного фентезі на ці заняття мали прийти принцеса Хон Бі-Йон і Айзель.
Можливо, там мало статися зіткнення між головною героїнею та лиходійкою. Але, окрім бажання подивитися на це, була ще одна причина.
Тому що там мав з’явитися новий персонаж — Бек Ю-Соль, якого не існувало в оригінальному романі.
"Бек Ю-Соль…"
Хлопець, який здійняв галас після підкорення Теріпона верхнього-середнього рангу, і персонаж, якого взагалі не було в оригінальному творі.
"Хто він узагалі такий?"
Вона тричі читала оригінал і досконало знала світ твору.
Але ім’я Бек Ю-Соль у романі не згадувалося жодного разу.
Навіть Теріпон в оригіналі вважався безхазяйним.
До того ж той хлопець надто легко відповів на так звані три диявольські запитання.
Ніби намагався щось комусь показати.
"Хм…"
"…Можливо, він хотів показати це мені."
На церемонії успадкування посоха чому він заговорив саме зі мною? Що ховалося за тією розслабленою й хитрою усмішкою?
Із цими думками вона дісталася аудиторії, де проводилися спеціальні заняття. Там уже зібралося понад п’ятдесят студентів.
Вона повільно озирнулася.
Заняття організував Кайл — хлопець, що посідав сімнадцяте місце й теоретично входив до числа найкращих студентів академії.
Кайл із Класу A проводив навчальні сесії для учнів із поганими оцінками з певною метою, але через те, що на лекцію прийшло багато студентів із Класу S, у нього був похмурий вираз обличчя.
Холодний піт стікав по його фірмових окулярах, які блищали так яскраво, що Полум’яна не бачила його очей.
"Ма Ю-Сон теж прийшов?"
Ма Ю-Сон із блискучими очима сидів поруч із Бек Ю-Солем, який виглядав нудьгуючим. Айзель сиділа в далекому кутку, а принцеса Хон Бі-Йон — з іншого боку, зберігаючи свою гордовиту поставу.
Мабуть, Хон Бі-Йон прийшла, щоб дізнатися про три диявольські запитання, а Айзель — просто повчитися.
"Не думала, що Ма Ю-Сон зайде сюди…"
Якби в цьому світі й існував головний герой, то це мав бути хтось неймовірно благословенний самим світом. І таким міг бути лише Ма Ю-Сон.
І все ж Ма Ю-Сон виявляв до Бек Ю-Соля надто сильний інтерес.
Це не випадковість.
Бек Ю-Соль явно діяв навмисно та дуже обережно.
Він навіть прийшов показати їй, що увійшов у резонанс із Теріпоном. Було очевидно, що він знає про її існування.
"До того ж, я чула, що на тесті розподілу по класах він не чіпав жодних інших запитань, окрім трьох диявольських… Як він узагалі дізнався, що може потрапити до Класу S, розв’язавши лише три диявольські запитання?"
З такими думками вона теж сіла, а Кайл, який проводив заняття, повільно поправив окуляри.
"Чорт, що ці монстри забули на спеціальних заняттях?.."
Хоча Кайл був простолюдином, він мав дуже високий рейтинг. Він хотів використати своє становище, щоб спокійно жити, тому намагався налагоджувати зв’язки, навчаючи дворян із Класів F–D із низькими оцінками.
Але на лекцію прийшло п’ятеро студентів із Класу S.
"…Ні, це навіть добре. Навпаки, це шанс."
Серед тих п’яти особливо виділявся Бек Ю-Соль. Подейкували, що на тесті розподілу він отримав найгірший результат.
Його оцінки були настільки жахливими, що Кайл не міг зрозуміти, як той потрапив до Класу S.
А що, як він доведе, що здатен навчати навіть студентів Класу S? Тоді решта просто не матимуть вибору, окрім як визнати його.
"Фух…"
Бек Ю-Соль важко зітхнув. Поруч Ма Ю-Сон удавав скромність і заговорив своїм звично дружнім тоном.
— Ю-Солю, чому ти тут?
Сам Бек Ю-Соль теж не хотів сюди приходити.
— Тобі ж не потрібно це слухати. Напевно, є якась особлива причина?
"Нічого такого не було."
Бек Ю-Соля просто змусили відвідувати ці заняття як попередження для студентів із низьким рейтингом, які погано склали тест розподілу.
"Зараз не час…"
Епізод 3 – Церемонія успадкування посоха, який почався раптово, завершився дуже незвичним чином, і велика кількість отриманого досвіду була гарною новиною.
Але найгірше полягало в тому, що він привернув до себе зайву увагу.
Спокійне життя Бек Ю-Соля в академії було зруйноване.
А ще дратував той клятий Теріпон, через який на нього тепер усі витріщалися, хоча сам посох став абсолютно марним.
"Навіщо ти взагалі прийшов до мене?"
Бек Ю-Соль ніколи не бачив випадків, коли власником Теріпона ставав хтось, окрім Полум’яної, тому зовсім не розумів намірів цього посоха.
— Гаразд. Досить балачок, почнемо заняття.
Коли Кайл постукав по дошці, кілька студентів-простолюдинів підвели голови, а дворяни невдоволено скривили губи.
Але оскільки його підтримували професори, ніхто не наважувався йому перечити.
— Сьогодні ми розберемо завдання з Розподільчого Тесту. Як ви знаєте, там були сумнозвісні задачі, які вже прозвали трьома диявольськими запитаннями, і одну з них я розв’язав.
Очі Хон Бі-Йон спалахнули. Саме заради цього вона й прийшла.
"Як узагалі можна розв’язати ті три запитання?"
Лише той, хто впорався з ними, міг їй це пояснити, а інших таких людей не було, тому вона просто прийшла на лекцію.
Інші студенти теж дуже зацікавилися, тому уважно дивилися на Кайла. Він був задоволений такою увагою й поправив окуляри.
— Тоді спершу я покажу, як розв’язується задача. Насправді це пастка. Її створили, щоб випадково підштовхнути до хибної відповіді, але передусім…
Деякі студенти дістали зошити й почали записувати, а пояснення Кайла звучало досить переконливо.
Однак воно лише звучало переконливо, і не було правильною відповіддю для розв'язування. Ма Ю-Сон це помітив, моргнув і тихо штовхнув Бек Ю-Соля в плече.
— Що думаєш? Правильно він пояснює?
Бек Ю-Соль не міг сказати, чи правильне пояснення, бо не носив Всевидців.
"Три диявольські запитання? Про що він взагалі?"
Бек Ю-Соль прийшов сюди не вчитися, тому йому було важко вловити суть розмови.
У результаті він відповів ухильно.
— Не знаю.
Бек Ю-Соль сказав це тихо, але в аудиторії було настільки тихо, що більшість студентів його почула.
— Хто це?
— Бек Ю-Соль.
— А… Той самий?
Дивний студент, який провалив усі інші запитання, але правильно відповів на три диявольські.
І те, що Бек Ю-Соль сказав: «Не знаю»…
"Це…"
"…Він натякає, що пояснення Кайла неправильне?"
Саме це й означало.
Зрештою, Бек Ю-Соль правильно відповів на всі три запитання, а Кайл, хоч і вступив із максимальним балом із теорії, правильно розв’язав лише одне з трьох диявольських.
"Трісь!"
Кайл випадково розчавив крейду в руці.
Бек Ю-Соль складно подивився на Ма Ю-Сона. Саме він створив цю атмосферу, але тепер лише усміхався очима, удаючи, ніби нічого не сталося.
"Покидьок, ти це навмисно зробив?"
Персонаж Ма Ю-Сона від самого початку був саме таким.
Роздратований Кайл заговорив жорсткіше.
— Моє пояснення неправильне, Бек Ю-Солю? Тоді, може, сам поясниш?
— Еее…
Бек Ю-Соль знав, що все до цього йде. Він із докором глянув на Ма Ю-Сона, а тоді вдягнув Всевидці.
Три диявольські запитання.
Хоч їх так і прозвали, насправді вони були майже безглуздими.
Якщо м’яко описати одну з задач:
(Маг промовив: Велика земле, відгукнися на мій поклик. Після цього маса землі подвоїлася. Чому?)
Відповідь була простою.
(Елементи землі зібралися разом, тому маса подвоїлася.)
Звучало абсурдно, але суть була саме в цьому.
Однак Кайл аналізував задачу надто математично.
— Після активації закляття елементи швидко зв’язуються між собою за допомогою каталізатора — мани, бла-бла-бла… у результаті маса землі збільшується…
Таким був його висновок.
Не мало значення, яким був спосіб розв’язку, якщо відповідь правильна.
Його пояснення допомогло б правильно відповісти саме на цю задачу. Але проблема полягала в тому, що при схожому запитанні воно вже не спрацювало б.
— Я не можу показати, як це розв’язати. Можу лише вказати на помилки.
— …Що?
За допомогою Всевидців він точно вказав на помилки в поясненні Кайла.
— У задачі йшлося про землю. Але що, якби це була вода чи вітер? Думаєш, твоя формула все одно б спрацювала?
— Це… Коли дійде до такого, можна буде використати іншу формулу.
— Ось у цьому й проблема. Чому для задач однакової природи потрібно використовувати різні формули? Хіба не розв’язок треба змінити, а не перебирати купу формул? Твоє рішення — чиста випадковість. Якщо чесно, воно взагалі не відповідає задуму екзаменатора. Для цієї задачі не потрібні ні формули, ні руни. Але ти насильно впихнув у неї свої знання.
Бек Ю-Соль мало знався на магії, тому вказував лише на ключові моменти, підсвічені Всевидцями.
— Якщо змінити ось цю частину, твій розв’язок повністю втрачає сенс. Як ти це поясниш?
Тоді він не знав, чи Кайл розв’язав цю задачу випадково, але наступну схожу він точно вже не зможе розв’язати.
У складних поясненнях не було потреби.
Адже достатньо було просто довести, що пояснення Кайла неправильне.
— А…!
— Це правда…
Розумні студенти зрозуміли слова Бек Ю-Соля й почали швидко записувати.
Полум’яна теж була дуже здивована, але намагалася залишатися спокійною. Натомість вона перевела погляд на Айзель і Хон Бі-Йон.
"…Хіба вони не мали посваритися?"
За оригіналом саме тут між ними мала спалахнути запекла суперечка. Але оскільки ні Айзель, ні Хон Бі-Йон не могли зрозуміти задачу, яку він щойно пояснив, вони повністю зосередилися на розв’язанні.
"Чи справді нормально радіти ситуації, де лиходійка та головна героїня не сваряться?… Ні, думаймо позитивно."
Кайл стояв ошелешений із широко розкритим ротом.
"Я… помилився?.."
Кайл усвідомив, що його пояснення було неправильним, і опустив голову.
А тоді чесно це визнав.
— Твої слова… Ти маєш рацію.
— Он як?
Хоч його пояснення повністю розбили, Кайл не розлютився й лише виглядав так, ніби почав сумніватися в собі.
— Можливо, мені просто пощастило розв’язати ту задачу…
Невдовзі після цього спеціальні заняття закінчилися, і Бек Ю-Соль покинув аудиторію швидше за всіх.
Він не лише не хотів залишатися у цьому задушливому, вологому приміщенні — перебувати поруч із Ма Ю-Соном також було надто виснажливо.
— Побачимося завтра!
Залишивши за спиною бадьоре прощання Ма Ю-Сона, він пішов обшарпаним коридором.
"Якщо я випадково зв’яжуся з таким типом…"
Він і сам не зрозумів, як ситуація так загострилася лише через посох на кшталт Теріпона.
Коли людей навколо стало менше, Бек Ю-Соль уже збирався повернутися до гуртожитку, але в кутку коридору, що вів до чоловічого гуртожитку, хтось стояв, спершись спиною на стіну.
Принцеса Хон Бі-Йон Адолевіт.
"Що?"
Бек Ю-Соль спробував пройти повз, удаючи, що не знає її, але вона стала перед ним.
— Що?
— Чому ти не пояснив розв’язок?
Не те щоб він не хотів пояснювати. Просто не міг.
"Як узагалі логічно пояснити настільки безглузде запитання?"
Насправді навіть той розв’язок, який він показав, не можна було застосувати до інших задач.
— Мені просто не було чого сказати…
— Розумію. Я все зрозуміла. Ти не хотів показувати свій розв’язок у такому місці, так?
"Е?"
Насправді справа була не в цьому. Але Хон Бі-Йон кивнула так, ніби чудово його зрозуміла.
— Гаразд. Тобі потрібна винагорода, так?
— Що? Винагорода?
— Так.
Сказала вона, постукавши себе по голові.
— Я заплачу справедливу ціну, тож покажи мені, як це робиться.
.
.
.
(П.П Meterlink - Усі Епізоди писатимуться з великої літери без лапок.)
.
АКТИВНІ НАВИЧКИ:
Blink – телепортація на надкороткі відстані (навичка переміщення)
ПРЕДМЕТИ:
Sentient Spectacles – Всевидці – окуляри Бек Ю-Соля
Teripon– Теріпон – посох Бек Ю-Соля