Розділ 9: Невдаха Класу S (2)
В Академії Стелла було дві великі події.
Однією з них була Церемонія Контракту з Фамільяром, а другою — Церемонія Успадкування Посоха.
Церемонія Успадкування Посоха була особливою, адже Академія Стелла була престижним навчальним закладом.
— Відтепер ви успадкуєте посох, яким користуватиметеся в академії.
Академія Стелла мала достатньо грошей, тому не позичала посохи. Вона просто безкоштовно віддавала їх учням.
— Однак, щойно ви зробите вибір, змінити його буде дуже складно, тож обирайте з розумом.
Лі Хан-Воль сказав це, але іронія полягала в тому, що посох обирав власника, а не навпаки.
Посох сам відгукувався на гідного власника — так виникав резонанс.
Під час церемонії учні — від класу F до класу S — підбирали посохи відповідно до свого рівня, тому право першого вибору мало величезне значення.
Кожен посох мав свій ранг, і Академія Стелла володіла посохами низького, середнього та високого рівнів, починаючи з найнижчого.
У Класі F більшість посохів були найнижчого рангу, і лише кілька належали до нижньо-середнього рівня.
З іншого боку, посохи, які обирали учні Класу A та Класу S, починалися вже з нижньо-середнього рівня.
Несправедливо? Ні. Саме так працювало магічне суспільство.
Обери посох і працюй над тим, щоб стати кращим магом. Це був єдиний шлях.
Як і казали всі старші маги, головною метою було стати магом високого рангу.
— Круто.
Деякі посохи ширяли в повітрі, інші були встромлені в підлогу або складені в шухлядах.
Кожен посох мав власну волю, а навколо них відчувалася дивна, загадкова аура.
Коли Бек Ю-Соль побачив їх на власні очі, вони здалися йому навіть красивішими, ніж він уявляв.
— Який посох ти збираєшся використовувати?
— Оцей. Ще до вступу в академію я знав, що саме він мені підходить.
— Це посох низького рангу. Хіба ти не казав, що обереш середній?
— Я усвідомив свої межі. Батько купив мені посох, тож я намагався ним користуватися, але як би не старався, не зміг увійти в резонанс із посохом середнього рівня. Доведеться задовольнитися лише низьким.
У середньому посохи, які обирали учні Класу A та Класу S, були чудовими. Через це Бек Ю-Соль трохи нервував.
Це була Церемонія Успадкування Посоха.
Насправді ця подія відбувалася у фіксованому порядку залежно від персонажа, якого обирав гравець.
Тому він уже знав, що виберуть головні герої, такі як Полум'яна, Ма Ю-Сон, Джеремі, Айзель та Хон Бі-Йон.
Однак Бек Ю-Соль не знав, що обере сам.
На відміну від інших персонажів, які починали з Класу S, він із самого початку був у Класі F.
— Якщо вже обирати, то краще паличку.
Короткі називалися паличками, а довгі — посохами.
Паличками зазвичай користувалися магічні воїни-лицарі, які спеціалізувалися на ближньому бою та мали неймовірну швидкість пересування. Вони чудово проривали ворожі формування та використовували скорострільну магію.
Якщо спрощувати — паличка була чимось на кшталт штурмової гвинтівки.
Посохами ж користувалися магічні воїни-жерці. Вони славилися потужною магією великого радіуса дії, яка вимагала тривалого часу на активацію.
Загалом, посох скидався на базуку або снайперську гвинтівку.
Однак жоден із цих варіантів не підходив Бек Ю-Солю. Передусім тому, що він узагалі не покладався на посохи — виключно на холодну зброю.
— Гей, як думаєш, що він обере?
— Ну, він же в Класі S, хіба не щось неймовірне?
Бек Ю-Соль і тут опинився в центрі уваги.
Погляди, спрямовані на нього, ніби говорили:
— "Ти в Класі S, але навіть не можеш увійти в резонанс із жодним посохом, так?"
Йому не потрібно було нічого особливого. Не те щоб в академії були настільки видатні посохи. Якщо вийти на фарм у підземелля фамільярів, можна знайти спорядження й краще.
Але Бек Ю-Соль усе одно мусив щось обрати, і поки він роздумував, до нього зі спини підійшов хлопець.
— Хей.
— Так?
Обернувшись, він побачив хлопця, який уже зняв плащ і дивився на нього з зухвалим виглядом.
Незнайоме обличчя.
— Хто…?
Почувши це, обличчя хлопця на мить застигло, але він швидко усміхнувся.
— Я? Юслек.
— Ага!...
Бек Ю-Соль удав, ніби впізнав його.
Проте Юслек одразу розкусив цей фарс.
— Ти… ти…
Юслек уже хотів зірватися, але стримався. Він хотів, щоб Бек Ю-Соль його знав, але не настільки, щоб тиснути.
— Ти. Який посох збираєшся обрати?
Його спокійний і холодний голос змусив Бек Ю-Соля зрозуміти, що Юслек явно не надто добре до нього ставиться.
Бек Ю-Соль глянув на його бейджик, де було написано Клас A.
"Він злиться через те, що я в Класі S, а він ні?"
До того ж, схоже, він вважав Бек Ю-Соля легкою мішенню порівняно з іншими учнями Класу S.
— Будь-який.
— Не розумію, чому ти в Класі S. У тебе немає ні амбіцій, ні агресії.
Він окинув Бек Ю-Соля поглядом і засміявся.
— Якщо ти простолюдин, обирай посох відповідно до свого рівня, як і належить простолюдину. Інакше буде складно, якщо ти наробиш проблем, а професорам доведеться через це страждати, так?
— Так. Не створюй проблем.
— Ах ти ж…
— Чого ти взагалі кричиш?
Бек Ю-Солю стало цікаво, тому він одягнув свої Всевидці та перевірив інформацію.
————
[Юслек Чекобейлен]
[Син маркіза Чекобейлена]
[Поплічник кронпринца Джеремі]
[Третьосортний хуліган]
————
Інформація була короткою. Уже з цього Бек Ю-Соль зрозумів, наскільки той незначний. Єдиним справді важливим записом було слово "поплічник".
"Жалюгідний хлопець, еге ж? Наступного разу, коли він заговорить зі мною, треба буде ставитися до нього краще."
— Тц. Я збираюся обрати он той, тож дивися уважно.
Предмет, на який указав Юслек, був чорною паличкою. Помірно вигнута, тонка й старомодна як для палички.
— О, а цей виродок амбітний.
Паличка називалася Едмарі-Етемірі, і це був майже найвищий доступний рівень — майже верхньо-середній ранг.
— Верхньо-середній… Зазвичай таким можуть користуватися лише професійні магічні воїни.
Тут було лише дві палички верхньо-середнього рівня. Їх виставили лише для мотивації учнів — щоб запалити в них іскру прагнення колись тримати в руках настільки потужну зброю.
Хоч інші і не мали настільки високий ранг, Навіть палички середнього рангу було складно приборкати без досвіду мага-ветерана, через що виникало питання "навіщо їх узагалі тут виставили?".
Для учнів межею був нижньо-середній ранг, незалежно від таланту. Навіть власники професійної ліцензії магічного воїна, ледве могли приборкати такі палички.
Однак це була Академія Стелла.
Місце, де зібралися найкращі учні з усього світу.
— Усі, станьте біля посоха, який входить із вами в резонанс.
Щойно слова Лі Хан-Воля пролунали, кожен учень рушив до бажаного посоха. Як і очікувалося, більшість еліт із Класу A та Класу S одразу увійшли в резонанс зі своїми посохами. З усіх боків долинали звуки тремтіння.
І серед них були особливо видатні учні.
— Вау, посох, який приборкала Хе Вон-Рян… Це ж Геден-Амікотон?
— Це ж посох середнього рівня, так? Не можу повірити.
— Неймовірно.
Головні герої почали брати посохи середнього рівня, які зазвичай можна було приборкати лише після багатьох років тренувань.
— Гей, здається, ти теж обрав посох середнього рівня?
— Принц Джеремі теж узяв середній?
— Принцеса Хон Бі-Йон обрала Суавітера-Лапон, середній рівень!
— Багато магів навіть із офіційною ліцензією ледве змогли б узяти той посох, який вона обрала.
— Цей рік якийсь ненормальний.
Очі учнів засяяли, а навколо безперервно лунали захоплені вигуки.
Деякі думали:
— "Може, і я зможу? Ні, можливо, я навіть оберу кращу паличку!"
Якщо вони оберуть посох вищого рівня, ніж ці генії, то магічна вежа та професори-архімаги звернуть на них увагу.
Думаючи так, кілька учнів зібралися біля Едмарі-Етемірі — палички верхньо-середнього рівня, яка оберталася в повітрі навколо своєї осі.
Звісно, більшість із них були статистами, а не головними героями. Вони жадали палички, яку не могли контролювати, бо не знали власних меж.
— Відійдіть.
Учні біля палички обернулися на голос, а побачивши зарозумілого Юслека, одразу поступилися дорогою.
Усе тому, що він належав до фракції принца Джеремі, а його аура виглядала доволі сильною.
Із впевненим виразом обличчя він простягнув руку до посоха.
Потужна вібрація прокотилася залом.
— О-о…
— Невже він справді зможе увійти в резонанс із паличкою верхньо-середнього рівня?
Нізащо.
Юслек, обливаючись потом у боротьбі з Едмарі-Етемірі, незабаром міцно заплющив очі.
"Бах!"
Стався невеликий вибух мани, і залом пронісся легкий вітерець.
— Кха!
Юслек, якого відкинуло назад ударом, тупо дивився на паличку.
— Га… Що…?
Він навіть не припускав, що його відкинуть. На його писку застиг вираз збитої пихи. Людина має усвідомлювати власні межі.
— Боже мій…
Юслек нерухомо сидів на підлозі, поки інші учні по черзі намагалися встановити зв’язок із паличкою.
"Бах! Бах! Бах!"
Незабаром вибухи почали лунати один за одним, і лише після того, як більшість учнів зазнала невдачі, усі зрозуміли, що паличка жодного разу не увійшла в резонанс. Через це дедалі більше учнів почали здаватися.
Насправді, ліпше було здатися.
Тому що власник цього посоха був визначений із самого початку.
Ма Ю-Сон підійшов до палички, і в його сяйливих очах читалося рідкісне захоплення.
Інші учні одразу занервували.
— Гей, це ж Ма Ю-Сон.
— Ма Ю-Сон теж намагається отримати цей посох?
— Навіть для Ма Ю-Сона Едмарі-Етемірі виглядає складною…
Однак наступна сцена миттєво розбила їхні сумніви.
Ма Ю-Сон майже одразу увійшов у резонанс із Едмарі-Етемірі.
Учні роззявили роти, коли Ма Ю-Сон витяг паличку й узяв її до рук.
Навіть бачачи генія на власні очі, у це було важко повірити.
— Як і очікувалося.
Поки всі дивилися на Ма Ю-Сона, Бек Ю-Соль спостерігав за Полум'яною.
Згідно із сюжетом гри, власницею іншої високорівневої палички, Теріпон, мала стати Полум'яна.
Однак тут усе пішло інакше.
Якби Полум'яна завоювала Теріпон, це запустило б сюжетну арку Ма Ю-Сона. Він зацікавився б нею як ще одним генієм і почав звертати на неї увагу. Якщо ж вона зробить щось інше — відкриються інші можливості.
— "Що ти збираєшся робити, Полум'яна?"
Ця жінка не була частиною гри. Він мав пам’ятати про можливість того, що вона може піти іншим шляхом, ніж той, який їй судився, адже справжньої Полум'яної тут не існувало.
Знову.
Полум'яна рушила.
— Давай же, візьми Теріпон. Давай!
Ма Ю-Сон був надією цього світу, і якщо Полум'яна добре його підтримає та поведе у бік праведної фракції, майбутнє розвиватиметься значно легше. До того ж шанси на щасливий фінал теж були високими.
— Але чому? Вона зовсім не зацікавлена в Теріпоні…?
Коли Полум'яна ходила серед дивних паличок із насупленим обличчям, здавалося, що Теріпон її зовсім не цікавить. Або ж вона просто не знала про його існування.
— Цього не може бути…
Оскільки вона була головною героїнею цього світу з безмежними можливостями, вона могла увійти в резонанс із будь-якою паличкою. Якщо вона випадково візьме якийсь дивний посох, це створить проблеми, бо арка Ма Ю-Сона зникне.
— Може, дати їй підказку?
Але ж вона читала оригінальний роман, тож мала хоча б приблизно знати.
Вона знала, що може обрати загадковий посох Іголаков, який спочатку був невигідним, але пізніше розкривав свою справжню силу, або ж узяти Тумультус, який в оригінальному романі обрала Айзель. Вона пішла шляхом зворотного гарему.
— Раз так, у мене немає вибору, окрім як непомітно підкрастися до Теріпона.
"Blink"
Непомітно Бек Ю-Соль підійшов до Полум'яної.
— Га?
Схоже, вона здивувалася, коли він раптом з’явився позаду. Він не хотів потрапляти на очі героїні, але іншого виходу не мав.
Бек Ю-Соль заговорив якомога дружелюбнішим голосом.
— Яку паличку ти збираєшся обрати?
Полум'яна насторожено відступила на крок.
— Гей, чого тебе це цікавить?
— Га? Та ні, я просто тинявся сам, тож хотів допомогти.
— Може, краще не лізти в чужі справи й обрати власний посох?
— Що? Тут щось не так.
Бек Ю-Соль знав, що Полум'яна була дуже товариською, адже добре ладнала і з дворянами, і з простолюдинами.
То чому вона так відгороджувалася від нього? Він не пам’ятав, щоб робив щось особливо помітне.
Але тепер відступати вже було пізно, адже він сам заговорив.
— Я ж просто хотів допомогти тобі обрати посох. Чого ти така груба?
— Краще обирай свій посох, а не лізь в чужі справи.
Що б він не казав, Полум'яна відповідала холодно.
— І що тепер робити?
— Просто… Мені здається, є посох, який тобі підійде…
— І що ти можеш знати?
Полум'яна скорчила невдоволене обличчя, але через її миле лице це виглядало не надто переконливо.
"Це вже божевілля. Я щось зіпсував? Або, може, їй просто нецікавий статист, який не є головним чоловічим персонажем?"
Бек Ю-Соль не розумів, чому вона насторожена до нього, але все одно мусив щось сказати. Він указав пальцем на Теріпон.
— Я чув про тебе багато чуток. Якщо це ти, хіба не зумієш взяти щось таке?
Срібна паличка не виглядала розкішно, але в ній відчувалося щось особливе, щось королівське. Коли він указав на неї, очі Полум'яної широко розплющилися.
— …Теріпон?
— Так, он там.
Однак вираз Полум'яної став дивним. Його щось насторожило, і він вирішив забрати руку назад.
Важке відчуття.
Щось м’яко торкнулося руки Бек Ю-Соля.
— …Що?
Він глянув на свою простягнуту ліву руку.
У його долоні спокійно лежав срібний посох.
Не яскравий, але в його простоті приховувалася шляхетність…
— …Теріпон? Чому він у моїй руці?
Перш ніж Бек Ю-Соль встиг зрозуміти, що сталося, Теріпон сам зробив перший крок.
"Шуух!"
Гучний резонанс, не слабший за Едмарі-Етемірі Ма Ю-Сона, прокотився всім залом.
— …
— …
У залі миттєво запала тиша, а всі погляди прикипіли до його лівої руки.
Усередині Бек Ю-Соль уже волав від жаху, обливаючись холодним потом.
— Але ж він мав належати Полум'яній…?
Схоже, цього разу він влип.
.
.
.
(П.П Meterlink - Тут посохами звуть і довгі посохи, і чарівні палички. Оскільки я не завжди зможу сказати за контекстом, у кадрі довгий прутень чи короткий, я притримуватимусь слова "посох".)
.
ПРЕДМЕТИ:
Sentient Spectacles – Всевидці – окуляри Бек Ю-Соля
Edmary-Etemiri – Етмарі Етемері – посох Ма Ю-Сона
Teripon– Теріпон – посох Бек Ю-Соля
Heden-Amicoton – Геден Амікотон – посох Хе Вон-Рян
Suavitera-Lapon - Суавітера Лапон - посох Хон Бі-Йон
Igolakov – Іголаков – посох середнього рівня
Tumultus – Тумультус – посох середнього рівня