Розділ 10: Гори здобичі
Після завершення полювання в склепі Бархана, Віід повернувся до Сіґалла з Граалем Хелайн у руках. Сіґалл уже одужав і викопував трави.
— А, ти нарешті прийшов. Як моя місія? Чи вдалося тобі повернути втрачений скарб Фрейї? — Сіґалл засипав Вііда запитаннями одне за одним.
— Так, ось він. — Віід дістав Грааль Хелайн і показав його Сіґаллу.
— Ооо! Нарешті цей священний артефакт може бути повернений Ордену Фрейї. Дякую. Чесно кажучи, коли я вперше тебе побачив, я не дуже багато від тебе очікував через твій низький рівень, але ти справді здійснив великий подвиг.
*Дзень*
= = = = =
Місія завершена: Вкрадений скарб Фрейї
Орден Фреї отримав пророцтво, що пророкує прихід епохи, коли знову запанує Хаос.
= = = = =
Сподіваючись змінити долю, Орден виховував обдарованих учнів і розвивав їхні таланти. Ці святі лицарі та жерці отримали завдання повернути вкрадені священні скарби.
Сіґаллу було наказано дістати Грааль Хелейн, але він зазнав невдачі там, де ви досягли успіху.
*Дзень*
= = = = =
Слава зросла на 200 пунктів (+200)
Ви отримали новий рівень!
Ви отримали новий рівень!
= = = = =
Як і очікувалося, нагороди були на іншому рівні, порівняно з іншими місіями, оскільки це стосувалося храму.
200 слави та підвищення рівня на 2!
Проте Сіґалл не взяв Грааль Хелайн.
— Вибач, що завдаю тобі ще більше клопоту, але чи не могли б ви доставити Грааль Хелайн до Ордену Фрейї?
— Я?
— Так. Я міг би віднести його туди, але темрява знову намагається піднятися. Були ознаки її спроб.
— Ознаки… ти маєш на увазі…
— Це лише ненадійна чутка, але здається, Бархан намагався розгадати секрети безсмертя під час Останньої битви. Ходять чутки, що він намагається повернутися до життя і знову сформувати свою армію. Проте ніхто не знає розташування чи розміру його сил. Я благаю тебе; будь ласка, достав Грааль Хелайн до Ордену Фрейї! Я мушу підготувати своїх побратимів-авіанів до можливої атаки і не маю часу.
*Дзень*
= = = = =
Місія: Доставити Грааль Хелайн
Сіґалл перебуває в ситуації, коли він не може вирушити до міста-держави Сомре, де базується Орден Фрейї.
Йому потрібно готуватися до повернення Безсмертного Бархана. Ти той, кому Сіґалл довіряє найбільше.
Складність: C
Вимога до місії: Ви повинні завершити місію протягом трьох місяців.
Нагорода: Невідомо
= = = = =
«Це була ланцюгова місія!»
— Це завдання здається критичним для миру на континенті. Я не можу знайти в собі сили відмовитися від цього важливого прохання. Я поверну скарб до храму якомога швидше.
*Дзень*
= = = = =
Ваша група прийняла місію.
= = = = =
— Дякую! — Сіґалл радісно замахав крилами.
Незалежно від того, як сильно Сіґалл намагався поводитися з гідністю, він не міг змінити того факту, що був милим авіаном із симпатичною зовнішністю. Насправді Вііду довелося відвести погляд, щоб не розсміятися від яскравого обличчя Сіґалла та блискучих очей.
Проте він залишався зосередженим, плануючи скористатися гарним настроєм Сіґалла. Це була нагода для його спеціальності: лестити людям, щоб витягнути якомога більше інформації. Інстинкти Вііда не дозволяли йому пропустити жодної можливості, і тут була золота нагода.
— Сіґалле-німе, я чув, що ви найвідоміший травник у Лавіасі.
— Га? Ах, я дещо в цьому знаю, хоча серед авіанів ти не знайдеш красивішого чи крутішого травника.
Похвала тішить будь-яку людину, і це особливо добре працює на птахоголових авіанів.
— Тож як ви розрізняєте трави?
— А? Ти хочеш вивчити медичну ботаніку?
— Так. Я хочу навчитися всьому, що може навчити Сіґалл-нім. Зрештою, хіба не має значення все, що робить така велика людина, як ви? Правда в тому, що я хочу піти вашими слідами і стати великим мудрецем, як ви.
— Мені подобається, як ти думаєш. Звісно, важливо вміти розрізняти трави, але ключовим фактором є спосіб, як ти їх викопуєш із землі.
Ти не повинен пошкодити коріння. Починай із того, що повільно і обережно вигрібаєш навколишню землю…
*Дзень*
= = = = =
Нова навичка: Медична ботаніка
= = = = =
* * *
Віід ще трохи пополював у склепі Бархана, перш ніж вирушити повертати Грааль Ордену Фрейї. На жаль, він не завершив полювання в Руїнах Балога, Святому місці Ґахета чи Реліквіях Секмайла. Але самому завершити всі ці місця було неможливо. Найслабшими монстрами в тих мисливських угіддях були Лицарі Смерті. Інші монстри: Балоги, Суккуби, Криваві леді та Криваві лорди — усі були монстрами вище 400 рівня. Вони були занадто сильними навіть для Вііда.
Ці монстри інстинктивно помічали гравців, тож він не міг пересуватися, ховаючись, як він робив раніше, щоб уникати Лицарів Смерті. Але він і так збирався покинути Лавіас, тож його це не дуже турбувало.
— Ласкаво просимо, людино!
Власник продуктового магазину був авіаном, якого Віід добре знав, але його все ще сприймали як чужака через надзвичайно коротку пам’ять авіанів.
— Я хочу купити двісті Пір’їн легкості та тисячу Плодів небес.
Власник магазину здивувався.
— Ох, це буде досить дорого, якщо купувати стільки, це нормально?
Оскільки в Лавіасі було мало відвідувачів, товари завжди були завищеними в ціні. Прості предмети, що продавалися в продуктових магазинах, були щонайменше в чотири рази дорожчими, ніж ті, що продавалися в Цитаделі Серабурга. До того ж, вони не мали зброї з хорошими характеристиками за ціну. Віід не міг використовувати більшість спорядження, адже воно призначалося для авіанів.
Проте були деякі предмети, ексклюзивні для Лавіаса. Пір’їна легкості та Плід небес належали до цієї категорії.
*Дзень*
= = = = =
Предмет: Пір’їна легкості
Міцність: 1/1
Кількість використань: 1
Робить тіло легким, як пір’їна, тож можна уникнути пошкоджень при падінні на землю.
Ціна: 50 срібних
= = = = =
*Дзень*
= = = = =
Предмет: Плід небес:
Солодкий плід, що росте лише в Лавіасі. Їстівний протягом 6 місяців після збору. Значно підвищує Інтелект і Удачу, якщо використовувати в кулінарії.
Ціна: 15 срібних
= = = = =
— Хм… це коштуватиме 250 золотих, але я візьму 235 золотих, тільки для тебе. Дякую за твою підтримку!
Сила слави!
Віід досяг рівня слави понад 1200, відкриваючи нові підземелля та завершуючи карти. Завдяки цьому навіть ставлення продавця до нього змінилося.
— Чи потрібно тобі ще щось?
— Чи можу я взяти кілька яєць авіанів?
— Наші яйця? Навіщо тобі вони?
Яйця авіанів зберігалися та висиджувалися в окремій зоні, оскільки авіани несли величезну кількість яєць. Насправді були авіани, які відкладали яйце щодня, тож кількість була немислимою. Новонароджені авіани нічим не відрізнялися від звичайних птахів, але після досягнення 10 років вони починали повільно набувати унікальної форми авіана. До 30 років вони могли розмовляти, набувати вищого рівня інтелекту і починали жити в містах.
— Я люблю природу так само, як і авіани, і я не зустрічав благороднішої раси. Якби у мене була можливість, я б із вдячністю погодився стати їхнім прийомним батьком.
Завдяки цьому Віід отримав 300 яєць авіанів.
Він відчував, як його шлунок бурчить від самого погляду на них. Звісно, Віід не мав наміру їх вирощувати.
«Чи отримаю я нагороду, якщо поверну їх батькам?»
На жаль, авіани не мали тісних стосунків зі своїм потомством. Кому б він їх не приніс, ніхто не дав би йому нагороди. Віід вирішив приготувати яйця і з’їсти їх. Кожне яйце було не лише смачним, але й підвищувало здоров’я та ману на 500, а також покращувало кулінарну навичку на 2%.
Перед від’їздом Вііду потрібно було відвідати ще одне місце — Зал початкового тренування. Там залишалася незавершена справа, і він не міг її проігнорувати.
«Цього разу я досягну успіху», — рішуче подумав Віід.
Віід розчинив двері і увійшов до тренувального центру.
— Ласкаво просимо! — Півнеподібний авіан весело привітав Вііда. Зі своїм товстим тулубом і потужними ногами інструктор виглядав досить своєрідно для авіана. Проте усмішка швидко зникла, і її замінив урочистий вираз, коли він упізнав, що це знову Віід.
— Вираз твоїх очей говорить, що ти став сильнішим. Але я попереджаю ще раз: якщо ти зазнаєш невдачі, ти можеш померти. Чи все ще хочеш прийняти цей виклик?
— Так, — просто відповів він.
Не в силах чинити опір перевагам завершення виклику, Віід вирішив спробувати ще раз, незважаючи на небезпеку. Інструктор повів його до темного входу, який вів лише до чорного коридору, де не можна було побачити навіть власних рук і ніг. Тут можна було вижити, лише використовуючи всі інші почуття: нюх, слух і дотик.
— Якщо ти зазнаєш невдачі, цього разу я не прийду тебе рятувати. У такій ситуації ти, ймовірно, помреш. Якщо хочеш залишити заповіт, я із задоволенням збережу його для тебе.
— Якщо хочеш, я дам його тобі, коли повернуся, — сказав Віід із кривою посмішкою.
— Амбітний, бачу. Можеш іти всередину.
Віід увійшов до темного тунелю, тримаючи меч напоготові. Він не пройшов і кількох кроків, як…
*Свист!*
На виразний звук летючої зброї Віід інстинктивно ухилився і контратакував.
*Дзинь!*
Звуки зіткнення металу. Швидка реакція зап’ястя. Потік повітряних течій.
Іскри спалахували з кожним ударом меча, коротко освітлюючи темний коридор. Віід намагався розгледіти нечіткі силуети своїх нападників, але поглинаюча темрява викликала страх, а завивання вітру розривало його. Рівень Вііда міг зрости, але можливості Сталевих Варварів також зросли, щоб відповідати йому. Їхні скоординовані атаки приховували слабкості і максимізували сильні сторони. Безперервні атаки не давали йому часу на роздуми і змушували залишатися в обороні.
«Ухилитися. Не можу ухилитися. Удар. Промах».
Щойно він вибирав, який рух зробити, йому доводилося обирати наступний. Ворог атакував безперестанно, кінцівки били, як блискавки. Долаючи страх перед ворогом, його тренування спрацювали, і тіло почало рухатися саме по собі. Він парирував, ухилявся і контратакував із більшою люттю. Насправді він покращився до того рівня, коли іноді мав вільну руку, відбиваючи безперервні удари.
Віід згадав відчуття лускання повітряних кульок. Безумовно, цього разу небезпека була більшою, і швидкість Сталевих Варварів була справді вражаючою, але коли він звик до початкового шоку, решта далася легко…
«Шаблон. У їхніх рухах є шаблон. Я мушу знайти точну послідовність».
Віід почав синхронізувати свої рухи з атаками Сталевих Варварів, удосконалюючи власну послідовність рухів.
«Як вода, я мушу стати плинним, як вода».
Синхронізуючись із рухами Варварів, Віід із неприступної стіни перетворився на вир. Під час бою здавалося, що його серце ось-ось вибухне. Коли кров закипіла, його руйнівна сила почала ламати їх одного за одним.
*Тріск! Тріск!*
Він більше не боявся Сталевих Варварів. Вони більше не були загрозою.
За 30 хвилин Вііду вдалося знищити всіх сто Сталевих Варварів. Він звалився на підлогу, коли закінчив, його груди здіймалися від виснаження.
— … Ха, — він задихався і намагався рухатися, але болючі м’язи заважали йому. Його серце шалено калатало, а витривалість небезпечно впала. Він відчував гострі уколи голоду в шлунку.
Темний коридор засвітився, і з’явився півнеподібний інструктор.
Обличчя авіана спалахнуло здивуванням, коли його погляд упав на рештки Сталевих Варварів.
— Неймовірно! Ти перший, хто досяг успіху з другої спроби тут.
Віід хитко підвівся, потребуючи підтримки крил інструктора.
— Я пройшов Зал початкового тренування?
— Звісно!
— Якщо це не надто великий клопіт, чи могли б ви сказати, скільки людей пройшло це до мене?
— Тут ти перший. Якщо говорити про весь континент, ти приблизно 400-й.
Близько 3800 людей пройшли Базовий тренувальний зал. Це були ті, хто підвищував свої характеристики, постійно б’ючи опудала протягом місяця.
Це була вражаюча кількість, враховуючи величезну рішучість і силу волі, необхідні для виконання такого завдання. Проте кількість тих, хто пройшов Зал початкового тренування, була значно меншою. Це могло бути через те, що багато хто не міг знайти Зал початкового тренування, але більш імовірною причиною була складність тесту.
Замість бездумного завдання бити опудало протягом місяця, щоб пройти Зал початкового тренування, потрібно було зрозуміти суть бою проти груп.
Це не міг зробити будь-хто!
Навіть після повторних невдач мало хто мав волю продовжувати намагатися після десятків смертей. Така наполегливість потрібна була, щоб пройти Базовий тренувальний зал.
Звісно, нагорода відповідала рівню складності та неймовірному ризику.
— У тебе є потенціал стати справжнім бійцем. Чи маєш ти намір покинути свій марний клас і стати Майстром Бою? Ти зможеш екіпірувати будь-яку зброю. Твої удари кулаками і ногами також стануть сильнішими. Це секретний клас Практика бойових мистецтв.
*Дзень*
= = = = =
Зміна класу: Майстер Бою (Прихований):
Ви зможете використовувати спеціальні навички, пов’язані з цим класом.
Ви зможете підвищувати Майстерність зброї ще далі. Атака та Життєздатність також значно зростуть.
Бажаєте змінити клас?
Так | Ні
Попередження:
Якщо ви зміните клас, прихований клас «Легендарний скульптор місячного світла» автоматично зникне.
= = = = =
Лише ті, хто мав природне розуміння бою, могли пройти Зал початкового тренування. Лицар, Лучник чи будь-який інший клас могли підвищувати свій рівень за допомогою Майстерності зброї. До того ж, можливість використовувати будь-яку зброю і змінювати її під час бою була величезною перевагою.
Лук для атак на далекі відстані. Списи для протистояння кавалерії, потужні сокири… Усе це було б у його негайному розпорядженні.
Сила атак і життєздатність зростали б швидше, ніж у інших класів.
Майстер Бою.
Це була нагорода, запропонована лише тим, хто пройшов Зал початкового тренування. Більшість людей без вагань обрали б стати Майстром Бою.
Але…
Вііду не довелося думати над своєю відповіддю. Хоча він випадково отримав клас Скульптора місячного світла і спочатку мав багато жалю, усе це тепер було в минулому.
Принади та приховані переваги класу Скульптора приваблювали його. Хоча він не знав, наскільки сильним був клас Майстра Бою, його рішучість не похитнулася.
— Я залишу свій поточний клас.
*Дзень*
= = = = =
Ви відхилили пропозицію змінити клас!
= = = = =
Обличчя інструктора позначилося розчаруванням.
— Гаразд. Ось тобі ще одна нагорода, яка залежить від твоєї поведінки під час бою, — продовжив інструктор. — Також у тебе є шанс отримати нову навичку. Що б ти не зробив, для тебе буде створена навичка. Роби, як хочеш.
Віід глибоко задумався. Навичка — це не те, що можна отримати лише зусиллями, тож цю можливість не варто втрачати.
«Яка навичка мені потрібна?» — міркував він.
«Бій на мечах?» Ні, вона йому не потрібна. Він ще не міг повністю використовувати свої наявні навички бою на мечах.
«Робота ногами?» Поки що він використовував спеціальну роботу ногами лише коли намагався скоротити відстань до супротивника в бою на далекій дистанції або коли ухилявся від магічних заклинань. Його базові інстинкти були більш ніж достатніми, тож ця навичка йому також не потрібна.
Звісно, у сутичці з висококваліфікованим супротивником йому знадобилася б робота ногами, але він міг компенсувати це іншими навичками.
«Магія?» Він не міг вивчити її зараз, але коли його Інтелект перевищить 300, він зможе вивчити магію, незалежно від класу. Це було щось для розгляду в далекому майбутньому.
«Святі чари?» Він навіть не думав про це вдруге. Після довгих роздумів він вирішив просто зробити щось випадкове.
«Що б я не зробив, буде створена навичка, яка мені підійде».
Він міг робити що завгодно, але зі встановленою сценою він не мав уявлення, що робити. Віід стояв нерухомо, поки інструктор дивився на нього.
Раптом Віід відчув невпевненість, думаючи про від’їзд із Лавіаса. Спогади про короткий період, проведений із Дайні, заполонили його одразу: мисливські угіддя, які вони обійшли, усі Скелети-лицарі, Скелети-маги, Солдати, Дуллахани, Лицарі Смерті та Духи, яких вони разом перемогли. Усе це він залишав позаду без шансу повернутися.
Вона могла вже й не бути живою. Він усе ще шкодував, що не попрощався з нею наприкінці.
— Ааа… — Віід відкрив рот і видав тихий звук. Крик поступово ставав гучнішим, доки не загримів усією печерою.
— ААААААААА!!!
Це було прощання з авіанами та його спогадами про Дайні. Він випустив усі свої пригнічені емоції в одному болісному крику.
*Дзень*
= = = = =
Нова навичка: Рик Лева
Це гучний крик, що потрясе небеса, і він сповнений волі бійця.
Ефект:Дух боротьби союзної армії зростає на 200%
На 5 хвилин лідерство підвищується на 170%
Будь-яка плутанина усувається
Нова характеристика: Лідерство
= = = = =
* * *
Село Баран процвітало після поразки Ящіролюдей. Будучи втіленням достатку та краси, статуя богині Фрейї приваблювала вельмож і купців із далеких країв. Можливо, завдяки благословенню статуї, містечко не зазнавало подальших вторгнень монстрів. Вельможі з ентузіазмом розповідали про статую, повертаючись до своїх міст.
Біля ніг статуї був невеликий напис, який більшість вважала нісенітницею:
«Хоча рівень скульптури низький, я сподіваюся, що завершений продукт статуї Фрейї буде прийнятий усіма і прославлений за свою красу».
Баран раніше був маленьким містечком, незважаючи на покровительство вельмож, королів і купців. Але зі збільшенням кількості гравців, які полювали поблизу Королівства Розенгейм, їх поступова міграція на південь у пошуках нових мисливських угідь і пригод швидко збільшила населення містечка.
Достаток підземель поблизу в поєднанні з наданням 15% підвищення швидкості відновлення життєвих сил і мани на цілий день для всіх, хто бачив статую богині Фрейї, були ключовими факторами в залученні нових жителів.
— Ця велична статуя була тут раніше?
— Хто її створив?
Люди були заінтриговані та вражені статуєю. Поширювалися чутки, що таємничий скульптор був у каральному загоні, який допоміг звільнити Баран.
Віід став знаменитістю.
Чиста усмішка та обличчя, свіже, як ранкова роса, зачаровували маси. Вони не могли терпіти, не бачачи її хоча б раз на день. Площа біля статуї була заповнена купцями, що продавали свої товари, та шукачами пригод, які прийшли помилуватися статуєю.
— Це зброя, що продається в Цитаделі Серабурга. Продаю дуже дешево за початковою ціною плюс трохи за транспортування.
— Купую предмети. Заплачу на 10% більше, ніж роздрібна ціна.
— Потрібні бійці вище 100 рівня для полювання на Саламандр і Вовкулаків. Ласкаво просимо також Розбійників або Асасинів!
— Шукаю групу для полювання в долині Чалупан або хоча б когось, хто мене туди проведе. Я рейнджер 120 рівня.
— Перший раз у містечку Баран. Запросіть мене до групи! Клас — Бард. Я співатиму красиво протягом усієї битви.
На шумній, переповненій площі раптово запанувала тиша. Це було через одного купця: Мапана.
Він був купцем 70 рівня. Хоч і новачок, він в основному доставляв предмети на великі відстані та перевозив товари з Цитаделі Серабурга чи сусідніх великих міст до містечка Баран, що швидко зростало і потребувало ресурсів. Клієнти миттю зграями кинулися до нього.
З мрією одного дня правити Королівством Розенгейм, Мапан наполегливо працював, щоб заробити гроші. Збирати гроші потроху було розвагою, яку можуть насолоджуватися лише купці. Мапан підкотив свій візок до кута після продажу всіх своїх предметів і потягнувся, заслужено розслабившись, дивлячись у небо.
Щось падало з неба.
— Ху… Га? Це…
Це була людина.
— Лю-лю-людина, людина падає з неба! — закричав Мапан на повні легені, вказуючи на небо.
— Про що він говорить? — Багато хто відмахнувся, вважаючи це нісенітницею, але деякі подивилися вгору, куди вказував Мапан.
Хтось дійсно падав із неба! Людина, що тримала дев’ять величезних мішків, з’явилася зверху, стрімко падаючи до землі з величезною швидкістю!
— Аааа!
— Тікайте, рятуйтеся!
Миттю площа поринула в хаос.
* * *
Свист!
Вуха Вііда боліли через шум від завивання вітру, що гудів навколо нього з шаленою швидкістю. Якби він ударився об землю на такій швидкості, кожна кістка в його тілі була б розтрощена на пил, не кажучи вже про те, що він став би кривавим млинцем. Навіть твердий камінь і величезні валуни розкололися б і розкришилися, якби він на них приземлився.
Навіть у цій, здавалося б, небезпечній ситуації Віід був спокійним. Трохи примруживши очі, він дивився на землю, щоб прицілитися для спуску.
«Трохи праворуч…»
Віід відповідно скорегував своє тіло і прискорився до землі, оскільки хотів прибути якомога швидше.
— Аааа!!
— Тікайте! Поспішіть!
Він ясно бачив, як люди кричать і розбігаються в паніці. Купці стрибали і кидали свої ятки, ніби їх охопило полум’я.
«Невже в містечку Баран завжди було стільки людей?» — подумав Віід мляво.
Віід використав «Пір’їну легкості», коли був приблизно за 500 метрів над землею. Його тіло, яке падало на граничній швидкості, швидко сповільнилося, раптово отримавши величезний опір повітря, що значно уповільнило його спуск. Лише невелика хмаринка пилу піднялася при його приземленні. Однак через вагу дев’яти величезних мішків, які він ніс, його ноги занурилися в землю приблизно на 10 см.
— …
— Хто він?
— Він маг?
Гравці вказували на Вііда, абсолютно приголомшені подією, яку щойно побачили. Багато хто вже здогадувався про особу таємничого чоловіка, який упав із неба. Першою підозрою всіх було те, що це маг, який використовував магію польоту Але магія польоту не могла бути використана будь-ким. Лише маг з магією П'яти Колів Підтримки понад 300-го рівня мав можливість це робити.
Рівень 300 можна було вважати лише топовим гравцем у «Королівській дорозі». Який маг з’явився б так, падаючи з неба?
Через те, що Віід спустився з такою неймовірною швидкістю, він привернув набагато більше уваги, ніж зазвичай. Понад сотня гравців зараз дивилися на нього, коли він оглядав містечко.
Віід зосередився на ятці, яка не закрилася попри хаос, і подивився на Мапана, який ховався за статуєю богині Фрейї, виглядаючи на Вііда.
— Гей, ти, — раптово покликав Віід.
Мапан здивовано відповів:
— Та-так?
Віід лагідно сказав:
— Ти виглядаєш як купець, чи купуєш ти предмети?
— Чому, так, звісно! — Мапан поспішно кивнув, поспішаючи з-за статуї, боячись, що Віід може передумати. Мапан був бізнесменом, і він спеціалізувався на торгівлі предметами.
Після купівлі предметів у великих містах за низькою ціною і використання навички «Торгівля», яку могли отримати лише купці, він продавав їх за вищою ціною в інших магазинах. Купці могли заробляти багато очок досвіду, купуючи за надзвичайно низькою ціною і продаючи за значно вищою.
Віід сказав невимушеним голосом:
— Скільки б ти заплатив за це?
— Якщо продавати магазинам, прибуток складе 2% від початкової ціни. Я міг би заплатити щонайменше на 15% більше, ніж магазини, а при оптовій купівлі — на 18% більше. Я купував би, залишаючи собі лише 2% маржі, — відповів Мапан із кривою посмішкою.
Віід озирнувся, шукаючи когось, хто запропонував би кращу угоду, ніж Мапан, але ніхто більше не відгукнувся. Запропонована ціна була дуже чесною.
Навичка торгівлі купця залежала від того, як швидко він міг продати свій товар. Мапан, який міг залишити маржу в 2%, вважався дуже вправним купцем. Віід вирішив укласти з ним угоду.
— Якщо є якісь предмети, які ти збираєш, я продам їх тобі окремо.
Щелепа Мапана відвисла.
«Ця людина — великий улов!» — схвильовано подумав Мапан.
Скільки предметів він мав, щоб сказати, що продасть окремо, якщо Мапан щось збирає?
Під час продажу предметів набагато вигідніше продавати їх оптом.
— Будь-що. Я продав усі предмети, які мав, тож саме час купити ще, — нетерпляче відповів Мапан.
— Справді?
Віід перевернув свій мішок догори дном і струснув його. З нього посипалися ноги Дуллахана, кістки скелетів, вугілля, стебла дерев, іржаві короткі списи, кістяні палиці та інші предмети без кінця. Замшеві штани, золоті нитки, тканина для тунік та інші подібні предмети також вільно висипалися. Вони накопичувалися, доки не утворилася маленька гора.
— Я-як це можливо! — Очі Мапана не могли стати ширшими.
«Щоб принести стільки предметів… Де він полював?»
Логічно, таку величезну кількість предметів неможливо було зібрати: ці предмети можна було отримати лише через полювання, але ця кількість була поза межами можливостей будь-кого.
Враховуючи той факт, що не багато людей відкрили Лавіас, Віід збирав предмети у своїх секретних схованках по всьому підземеллю. Він не міг продати їх за хорошою ціною, якби продавав у магазинах Лавіаса. Однак він значно більше вигравав, продаючи їх купцям, які купували такі предмети за вищою ціною.
Прибуток!
Гроші!
Віід ніколи не поступався в цій сфері. Він ніколи не викинув би навіть предмет вартістю 1 мідяк.
— Т-така кількість предметів… — Очі Мапана злегка сіпалися. Він ніколи не уявляв, що хтось може побачити таку величезну кількість предметів за все життя!
— Скільки ти купиш?
Мапан відповів негайно, не було потреби навіть думати:
— Я куплю все, що зможу!
159 золотих — це були всі гроші, які мав Мапан. Купці могли заробляти гроші лише продаючи предмети, які купували в інших гравцях, але через жорстку конкуренцію ціни постійно зростали, тож отримати надлишок було важко.
— Тоді бери.
Щойно Віід дав дозвіл, Мапан почав сортувати предмети за їхньою ціною. Його здібності в оцінці предметів використовувалися саме для таких моментів, тож оцінка вартості предмета на ринку займала менше секунди.
1 золотий... 2 золотих... вартість швидко зростала, і незабаром він підрахував, що гора спорядження має чисту вартість 157 золотих.
Магічний рюкзак, який міг вмістити вдесятеро більше свого об’єму і зменшував навантаження до третини, висипав лавину предметів.
— То… — Мапан видав Вііду напружену посмішку, коли почав хитатися до сусіднього магазину.
«Наскільки це важко…?»
«Я відчуваю його біль…»
Натовп почав розходитися, але ті, хто залишився, дивилися на Мапана зі співчуттям. Тим часом інші купці дивилися з гіркою заздрістю, адже якби вони могли продати стільки предметів, вони б точно змогли значно підвищити свій рівень.
Після розширення Барана збройові магазини та ковальні ще не були побудовані. З іншого боку, було багато магазинів, які купували і продавали різноманітні предмети.
— Я вдячний за ваш бізнес! Оскільки предметів багато, я дам вам 169 золотих у цьому особливому випадку. Чи приймете?
— Дякую, пане! — Мапан зміг продати предмети за розумною ціною 169 золотих, торгуючись із власником магазину різноманітних товарів. Мапан радісно вибіг із магазину.
— Я мушу поспішити і подякувати йому!
Оскільки його рівень і майстерність значно зросли завдяки продажу великої кількості предметів, Мапан побіг на міську площу в надії хоча б подякувати. На щастя, Віід усе ще був на тому ж місці.
— Дякую! Мене звати Мапан. Якщо ви знову завітаєте, будь-коли…
Саме тоді Віід відкрив ще один мішок і перевернув його догори дном. Раптово висипалася ще одна купа предметів!
— Ц-ц-це… — Погляд Мапана застиг, коли він дивився на маленьку гору, що щойно утворилася перед ним. Він уже був приголомшений лише від одного з дев’яти мішків, які ніс Віід.
«… Це неможливо!» — Саме так подумав Мапан: усі дев’ять мішків були заповнені повністю різними предметами.
Віід висипав решту вісім мішків там, де стояв. Окрім першого мішка, шість мішків були заповнені дрібними предметами, тоді як два мішки містили зброю та обладунки. Разом предмети коштували вражаючу суму в тисячу золотих. Останній мішок був заповнений обладунками Лицаря Смерті та різними рудами, які він зберігав на той час, коли досягне 200 рівня. На цей момент він зібрав 145 залізних руд і 109 мідних руд!
Коли навичка ремонту досягала середнього рівня, можна було вивчити навичку ковальства, тож Віід зберігав ці руди до того часу.
— Будь ласка, скажи мені, де ти так тренувався!
— Ти прийшов із неба, але як ти це зробив? Навіть маг, як я, не відчув потоку мани!
— Чи могли б ви дати мені трохи грошей?
Гравці гуділи навколо Вііда.
За мить він став знаменитістю села Баран. Однак солдати, які охороняли село, незабаром зібралися навколо Вііда.
— Це ти, Командире?
— Ви, хлопці…
Це були солдати з Лігва Літварта: Хосрам, Дейл і Беккер.
— Ооо! Тож ти нарешті повернувся!
Старейшина Ґандільва та інші селяни також вийшли привітати Вііда. Побачивши, як солдати та селяни так відкрито і тепло вітають Вііда, цікавість усіх посилилася. Хто ця людина, яка буквально впала з неба і здобула всю довіру та повагу NPC?
Віід обмінявся привітаннями з Ґандільвою та солдатами. Бачачи, як змінилося село Баран, він відчув приплив емоцій.
«Подумати тільки, що моя скульптура мала такий ефект…»
Під рукавом статуї богині Фрейї був напис, про який знав лише Віід. Щоразу, коли він його бачив, він дуже хвилювався. Якби Союн випадково прийшла і побачила це, сутички мечів було б не уникнути!
Завдяки вродженим силам статуї швидкість відновлення здоров’я та мани зросла на 15%, і ці ефекти тривали цілий день.
Статуя богині не лише впливала на Вііда та інших гравців, але й давала подібні результати для NPC. Вона значно допомагала солдатам NPC під час знищення монстрів і підвищення рівня. Якби шедевр такого рівня мав такий вплив, що сталося б у місті з Великим чи Майстерним твором?
Статуї могли посилювати військову силу міста.
«Скульптура може бути неймовірною і дивовижною річчю…»
Поки Віід дивився на статую, заглибившись у свої думки, з’явився купець, який купив його предмети, Мапан.
— Вибачте… якщо це не надто великий клопіт, чи можу я запитати, куди ви прямуєте далі?
Мапан, завдяки Вііду, зірвав джекпот. Він підвищив рівень 14 разів, а його навичка торгівлі зросла тричі!
Можна сказати, що це було чудо для купця.
Знизавши плечима, Віід відповів:
— Я збираюся пройти через гірський хребет Барук.
— Гірський хребет Барук?
— Так. Місце, куди я намагаюся дістатися, — це Вільне місто Сомре.
Пунктом призначення було місце, де базувався Орден богині Фрейї. Віід мав доставити Грааль Хелайн. Було два способи дістатися до Вільного міста Сомре.
Більш поширений і безпечний маршрут полягав у тому, щоб повернутися до замку Серабург, пройти через Королівство Брент і, перед тим як пройти Пустки Хілкос, піти прямо в південно-західному напрямку. Це було занадто складно для Вііда, адже не лише потрібно було три місяці, щоб туди дістатися, але й доводилося слідувати стежкою.
Це було занадто нудно для Вііда, тож замість цього він планував перетнути небезпечний гірський хребет Барук і дістатися до Вільного міста Сомре швидше. Хоча гірський хребет Барук був сумно відомий своїми монстрами, Віід мав секретну зброю на випадок надзвичайних ситуацій, тож він не був стурбований.
— Отже, ви йдете туди, — посміхнувся Мапан. — Чи могли б ви взяти мене з собою? О, будь ласка, не зрозумійте неправильно! Побачивши предмети, які ви принесли, я можу сказати, що наші рівні дуже різні, але я не намагаюся вас обтяжувати. Я добре знаю, що купці слабкі в бою, — пояснив він.
Купці були одним із слабших класів серед небойових класів. Однак скульптори вважалися ще слабшими за купців, і наразі Мапан не знав, що Віід — скульптор.
Який скульптор міг убити Лицаря Смерті чи Дуллахана? Більше того, скульптор, який шукав сильніших монстрів, бо йому набридло полювати на Лицарів Смерті, був немислимий.
— Навіть якщо ми створимо групу, я не отримаю багато очок досвіду. Я навіть покрию всі витрати на трави та бинти, використані для бою.
Найбільша частина втрат Вііда була через купівлю трав і бинтів. Мапан-купець сказав, що візьме на себе цю частину, знаючи, що якщо він щось дає, це буде повернено.
— Чого ти прагнеш?
— Предметів. Якщо ти вирішиш нести все, що випадає, ти будеш обмежений у багатьох аспектах. Мішки стануть занадто важкими, і ти не зможеш битися, тож я куплю все. Предмети, які ти б інакше продав, опиняться в мене, і твій тягар значно полегшиться.
Метою Мапана були предмети високого рівня. Слідувати за сильним бійцем було б величезною перевагою для нього. Лише один предмет від монстра 200 рівня був у десять разів ціннішим, ніж предмети від монстрів 50 рівня.
Він хотів отримувати предмети, слідуючи за Віідом, замість чекати в містечку. Оскільки він міг торгувати предметами в кожному містечку, це був зовсім не поганий бізнес.
Віід ненадовго задумався. Це була ситуація, вигідна для обох сторін, якщо він прийме пропозицію. Його попередня тактика зберігання предметів у схованці під час полювання могла використовуватися лише в Лавіасі, де не було інших гравців, що гасали навколо. Якби хтось використовував цю тактику на материку, інші вкрали б його здобич і втекли без жодних наслідків.
— Гаразд! Подорожуймо разом.
Том 2 Кінець.
Переклад: DeAM
https://t.me/DeAMtranslator