Якщо я хочу розбити яйце, і якщо я хочу вижити, я повинна стати сильнішою.
Я не хочу бути вбитою монстром, людиною чи кимось іншим.
І оскільки цей викрадач яєць з’явився на моєму порозі, здається, що люди час від часу заходять так далеко.
Немає жодної гарантії, що батьки яйця теж не ховаються десь поблизу.
Зараз моє павуче тіло досить рухливе.
Я можу стрибати майже на сім футів у повітря, а також лазити по стінах.
До того, як я побудувала свій дім, я зустрічала інших монстрів, коли блукала на вулиці, але я була досить швидкою, щоб без проблем уникати їх.
Ну, хіба це не означає, що ти насправді досить сильний монстр, запитаєте ви? Я теж так думала.
Але, очевидно, я помилялася.
Як я можу бути сильною, якщо не можу розбити навіть яйце?
Моя найкраща зброя — це нитка та отруйні ікла. Я можу обплутати ворогів павутинням і вбити їх своєю отрутою.
Ця золота комбінація — мій ключ до перемоги, тобто будь-яка ситуація, коли вона не спрацює, означатиме мою поразку.
Мої павутиння та ікла необхідні для мене — ні, для всіх павучих монстрів.
Прийшовши до такого висновку, я дотримувалася схеми, що полягала в тому, щоб зробити своїх супротивників безпорадними за допомогою своєї нитки, перш ніж прикінчити їх.
Використовуючи цю стратегію, я витягнула третю жабу неушкодженою, і коли я закінчила їсти, знову пролунав Божественний Голос (тимчасово).
<Умова виконана. Отримано звання [Пожирач нечистот].>
<Набуті навички [Стійкість до отрути LV 1] [Стійкість до гниття LV 1] внаслідок отримання звання [Пожирач нечистот].>
<Навичка [Стійкість до отрути LV 1] була інтегрована в [Стійкість до отрути LV 3].>
Гей, я отримала новий титул.
Тобто я не можу отримати його навмисно, роблячи всі ті інші речі, але він падає на мене, коли я навіть не намагаюся?
Гей, я нічого не можу вдіяти, якщо моя їжа нечиста!
Мені тут нічого їсти, крім монстрів!
Що ж, гадаю, скаржитися Божественному Голосу (тимчасово) мені не допоможе.
Отже, навички, які я отримала, це Стійкість до отрути і… Стійкість до гниття?
Що це означає? Тепер я можу їсти гнилі речі?
Не думаю, що це дуже корисно, але це краще, ніж нічого.
І в мене вже є навичка "Стійкість до отрути", але судячи з того, що сказав Божественний Голос (тимчасово), вона додала мені ще один рівень до того, що я вже маю.
Що ж, якщо мої навички стануть сильнішими, то і я, мабуть, теж.
Хоча збільшення мого опору не допоможе мені розбити це яйце.
<Вміння досягло необхідного рівня. Вміння [Павутиння LV 5] стало [Павутиння LV 6].>
Через деякий час після того, як я дуже старанно гралася з т… гм, я маю на увазі, тренувалася з моїми нитками павутини, мій рівень майстерності зріс.
Тепер, коли я знаю, що моя павутинка — це вміння, я намагаюся робити з нею все, що завгодно, щоб підвищити рівень майстерності.
Підвищення рівня майстерності може покращити такі речі, як еластичність павутини, і в цьому випадку яйце може просто розбитися.
Однак це зайняло чимало часу, щоб вирівняти його.
В результаті всередині мого будинку тепер повністю біла стіна.
Порівняно з тим, коли я вперше зробила його, мій будинок сильно змінився за кілька днів.
По-перше, у мене стало більше павутиння.
Спочатку я просто натягнула по одній павутині над кожним з трьох проходів перехрестя, але тепер у мене є ще кілька павутинок, встановлених уздовж проходів.
Я подумала, що через одну пастку буде легко прорватися.
З такою кількістю павутиння знадобиться деякий час, щоб щось потрапило до центру.
Тепер мій дім став ще безпечнішим, ніж раніше.
Цього було недостатньо, щоб підвищити свій рівень майстерності, тому я вирішила прикрасити стіни.
Я нанесла свій шовк на всю стіну, покривши її білим кольором.
Звичайно, це були не звичайні прикраси.
Нитки шпалер були з’єднані з моїм павутинням так, що коли здобич потрапляла в пастку, волокна автоматично відривалися від стіни і обмотувалися навколо нещасної жертви.
Я дуже пишалася цією пасткою, для створення якої знадобилося чимало спроб і помилок.
Приблизно в той час, коли я почала наклеювати шпалерні нитки, мій рівень майстерності зріс на одиницю.
Після того, як вони були закінчені, моїм останнім проєктом було нанизування невидимих ниток всередині мого будинку.
Ці нитки не мали липкості, і вони відклеєються одним дотиком. Якщо я залишу її в спокої надовго, природний потік повітря врешті-решт розірве її ще до того, як вона поглинеться шпалерними нитками.
Думаю, я змогла зробити такі тонкі нитки, бо мій рівень майстерності сягнув 5.
Вони призначені для виявлення ворога. Кінці невидимих ниток з’єднані зі мною, тож якщо щось до них доторкнеться, я знатиму, що це.
Я розробила це павутиння виявлення, щоб протистояти незручному факту, що я не можу бачити позаду себе.
Оскільки мені не потрібно турбуватися про свою спину, коли я вдома, я вирішила встановити кілька таких волокон навколо будинку.
Я сподіваюся, що з часом зможу дистанційно керувати ними, коли буду перебувати поза домом.
Після всього цього, мені майже нічого було робити, тому я просто почала безглуздо накопичувати більше ниток, поки нарешті не досягла 6-го рівня майстерності.
Завдяки цьому я отримала можливість робити високоякісні, схожі на шовк нитки, тож я виготовила кілька клубків таких ниток і залишила їх валятися де попало.
Звісно, природно, що виготовлення всіх цих ниток призвело до того, що я зголодніла. Саме тому я не гаяла часу, пожираючи чергову жертву своєї павутини.
Всі монстри в цій місцевості, схоже, отруйні, тому мої отруйні ікла не можуть убити їх дуже швидко.
Що ж, як тільки він потрапив у мою пастку, я матиму стільки часу, скільки захочу.
Як результат, моє вміння "Отруйні ікла" піднялося до 4-го рівня, а вміння "Стійкість до отрути" — до 5-го рівня.
Наразі я перемогла трьох Елро Ранданели, одного ж Елро Пекато, одного Елро Василіска та одного Фінджікота.
Крім того, були ще дві вже знайомі мені жаби.
Це підземелля — розсадник жаб, чи що?
Я вже перемогла чимало монстрів, але ще не бачила жодної людини.
Елро-ранданели — це маленькі динозавроподібні монстри. Троє з них напали на мене одразу, що мене дуже налякало.
Але всі троє чудово потрапили в мою павутину, тож мені не довелося хвилюватися.
Елро Пекато — химерний монстр, що нагадує щось середнє між пінгвіном і пеліканом з мавпячими руками.
Фінджікот — химерно величезна, схожа на бджолу істота, настільки велика, що зайняла майже всю три метрову ширину проходу. Завдяки цьому, однак, моя павутина затягнула його в пастку без жодних проблем.
Найбільшою проблемою був Елро Василіск.
Він виглядав як гігантська ящірка, але, відповідно до своєї назви, у нього була якась атака скам’яніння. Думаю, він мав такий самий скам’янілий погляд, який ви бачите в іграх та фантастичних історіях — він перетворив одну з моїх передніх ніг на камінь. Який жахливий ворог.
Я так злякалася, що вдалась до стратегічного відступу, тобто сховалася за яйцем.
Саме тоді гумові нитки навколо яйця перетворилися на камінь і розлетілися на друзки.
Може, це спрацює і з яйцем? З обережним оптимізмом я дозволила ящірці продовжити атаку скам’яніння, але на яйце це не вплинуло.
Насправді, ящірка виснажила себе, атакуючи мій щит, тож я змогла прослизнути і прикінчити її без жодних проблем. Що, в біса це за яйце таке?!
Після цієї зустрічі мені довелося страждати зі скам’янілою ногою, поки я не підняла рівень і не полиняла знову.
Оскільки в процесі я отримала навичку "Стійкість до скам’яніння", це була загальна перевага, але все одно це було щонайменше так само небезпечно, як і моя перша зустріч із жабою.
О, так, як я і казала: я підвищила рівень. Тричі, якщо бути точною. Зараз у мене 5-й рівень.
Наскільки мені відомо, я володію такими навичками:
[Отруйне ікло LV 4]
[Павуча нитка LV 6]
[Оцінка LV 2]
[Табу LV 1]
[Єретична магія LV 1]
[Стійкість до отрути LV 5]
[Стійкість до кислоти LV 2]
[Стійкість до гниття LV 1]
[Стійкість до скам’яніння LV 1].
Я піднялася на цілих три рівні, але мої навички не дуже змінилися.
Мабуть, бонус до навичок із підвищенням рівня не такий великий, як я думала.
Не схоже, що з кожним рівнем я отримувала надто багато очок навичок.
Я дуже зраділа, коли Божественний Голос (тимчасовий) сказав, що у мене стало більше очок навичок, але я не можу зрозуміти, як із ними отримати нові навички.
Я намагаюся уявити всілякі навички, які можуть існувати, але нічого не можу зробити.
Коли вміння, про яке я подумала, не існує, Божественний Голос (тимчасово) не скаже ні слова, а коли існує...
<Недостатньо очок вміння.>
...це все, що він скаже.
Правила для навичок складніші, ніж я спочатку припускала.
Ще один ліниво проведений день. Ах, як я люблю свій маленький дім...
Що? Яке яйце?
Я не знаю, про що ви говорите. Я не пам'ятаю жодного великого білого клубка гумових ниток.
Їжа сама приходить до мене без жодних зусиль з мого боку, а будинок повністю захищений, тож я можу дрімати досхочу, хоч і знаходжуся посеред небезпечного підземелля. Я застелила тверду підлогу м'яким шовком, тож тут приємно і комфортно.
Я розслаблено займаюся своєю щоденною рутиною з виготовлення ниток. Таке життя.
Думаючи про це зараз, я розумію, що в минулому житті мої дні були досить насиченими.
Тоді я не звертала на це уваги, але, озираючись назад, як я могла жити з чотирма годинами сну на добу?
Раніше моє життя складалося з того, що я рано прокидалася, щоб піти до школи, потім приходила додому і грала у відеоігри, поки мене не охоплювала сонливість.
Так, саме так я і жила.
Грати в ігри було весело і все таке, але, озираючись назад, я не знаю, навіщо я витрачала на це стільки часу, коли я не була зобов'язана цього робити. Між моєю гордістю за те, що я була серед найкращих гравців, і тим, що я піддавалася очікуванням моїх однолітків, я думаю, що я починала виходити за межі своїх можливостей.
Я, яка турбується про очікування інших людей? Сміх та й годі!
Я абсолютно самодостатня. Кого хвилює, що про мене думають інші?
Принаймні, так я себе переконувала... Але з початком нового життя я зрозуміла, що, можливо, трохи піддалася цьому людському пориву. Тож тепер, коли я живу справді вільним від обов'язків життям, я відчуваю себе вільною, залишаючи все інше позаду.
На початку я хвилювалася, що мені буде нестерпно нудно через те, що у мене так мало справ, але, очевидно, я даремно хвилювалася. У мене, звичайно, є багато вільного часу без інтернету та ігор, але це не так вже й погано.
Можливо, мої стандарти щастя просто нижчі за норму. Чесно кажучи, поки я живу, мене все влаштовує. Теперішнього життя, з гарантованою їжею і дахом над головою, мені достатньо, щоб бути задоволеною.
Настільки, що я думаю, що, можливо, я могла б провести решту свого життя ось так. Хоча я не знаю, скільки живуть павуки-монстри.
І хоча в теорії це звучить гарно, я знаю, що колись настане час, коли мені доведеться покинути цей дім.
Якась непередбачувана ситуація, зміна навколишнього середовища, поява ворогів, здатних прорватися крізь моє павутиння...
Людей по типу крадія яєць, або дійсно сильного монстра, або ще щось.
Я не знаю коли, але впевнена, що час прийде.
Все змінюється, рано чи пізно.
Тож я вважаю, що, мабуть, краще підготуватися до того, що цей час може настати.
Так, я все це сказала, але ще занадто рано! Я не готова!
Причина моєї паніки? Один з входів мого будинку задимлюється на моїх очах.
Я тільки-но почала дрімати, як раптом спалахнула пожежа.
Повільно, невідворотно, дім, який я створила для себе, занурюється в море полум’я.
Так я виявила, що моя павутинна, яку я вважала майже непереможною, є надзвичайно слабкою до вогню.
Але звідки взагалі взявся цей вогонь?
Відповідь не довелося довго шукати — людина. Серед полум’я стоїть людина. Звісно, не крадій яєць. В одній руці він тримає факел.
Мабуть, він використав його, щоб підпалити мій будинок.
Чорт забирай.
Я не дуже добре бачу крізь полум’я, але можу розгледіти ще кількох людей позаду чоловіка.
Ця пожежа не випадкова. Очевидно, вони мають на меті знищити мою павутину.
А це означає, що вони також знають про павука-монстра всередині — іншими словами, про мене.
Якщо я залишуся тут, то або згорю, або потраплю до рук людей.
На щастя, вогонь ще не дістався мене, і якщо я втечу через аварійний вихід з іншого боку, то зможу врятуватися і від людей.
Я востаннє оглядаю своє житло.
З моменту мого переродження я проводила тут більшу частину свого нового життя.
Я так багато працювала, щоб зробити цей дім затишним і рідним.
Тут я зробила багато відкриттів, які принесли мені радість, смуток і все, що було між ними.
Це місце оберігало мене весь цей час.
Насправді, можливо, я навіть прив’язалася до нього більше, ніж до своєї кімнати в попередньому житті.
Ось наскільки сильним був час, проведений тут.
Я починаю тікати від вогню.
Складне гніздо з павутинних ниток відпадає, коли я легко розрізаю його.
Остання павутина.
Пройшовши крізь неї, я більше ніколи не зможу сюди повернутися.
Пройшовши крізь неї, я ніде не буду в безпеці.
Тим не менш, я проштовхуюся без вагань.
Я відчуваю непереборне бажання озирнутися, коли йду, але я чиню опір.
Все, про що я можу зараз думати, — це втекти якнайдалі.
І ось, мене вигнали з дому назавжди.
Окремо зазначу, що авантюристи, які підпалили мій будинок, очевидно, знайшли велику кількість моїх клубків ниток і яйце, яке я залишила.
На щастя, вогонь не дійшов так далеко, тому вони забрали все це з собою.
Я чула, що одяг, зроблений з тих ниток, має шалено високу ціну.
Кажуть, що король якоїсь країни купив її, і це стало мега популярною темою для обговорення на деякий час.
Що ж до яйця, то, мабуть, воно вперто пережило всі випробування і через деякий час успішно вилупилося.
Але я дізналася про все це набагато пізніше.
І коли я це зробила, моя перша думка була: Як добре, що я не розбила його.