Я вижила.
Якусь мить я насолоджуюся радістю від цього факту. Я жива. Як же чудово жити.
Але в той же час паніка повільно переповнює моє серце.
Що ж мені тепер робити?
Моє гніздо зруйноване, не підлягає відновленню. Я дивлюся на місце, яке атакували.
Там у стіні величезний кратер.
Ха-ха.
Як дивно.
Хіба в стіні взагалі можливо зробити таку воронку?
Я думала, що кратери утворюються, коли в землю врізаються метеорити або щось подібне.
То як я дивлюся на кратер на вертикальній поверхні? Він здається досить глибоким.
Як дивно.
Незважаючи на те, що я стою в беззахисному заціпенінні, бджоли на мене не нападають. Може, земляний дракон і їх налякав. Я не можу їх звинувачувати. Ця тварюка - жах. Мені й самій страшно.
Справді, що мені тепер робити?
Я все ще можу спробувати прорватися через територію бджіл і повернутися до початкового проходу.
Якщо, звісно, не повернеться земляний дракон.
Цього разу мені пощастило, що я вижила. Але якщо те ж саме повториться, я сумніваюся, що мені пощастить так само.
Це схоже на те, що дракон побачив, що моє гніздо йому заважає, і навмисно зруйнував його.
Іншими словами, якщо я зроблю ще одне, це, ймовірно, ще більше роздратує монстра.
В такому випадку, про цей варіант не може бути й мови. У будь-якому випадку, я занадто боюся це зробити.
Мої нерви вже зовсім розхитані.
Останнє, що я хочу зробити, це накликати на себе гнів земляного дракона.
Звісно, можливо, я помиляюся, і за руйнуванням мого гнізда не стоїть ніякої особливої мотивації.
Враховуючи, наскільки він могутній, цілком можливо, що це був прорахований хід.
Але з точки зору такої слабачки, як я, результат був однаковий у будь-якому випадку. Якщо я зіткнуся з земляним драконом, я помру. Ось так просто.
Я вже двічі успішно уникала смерті.
Обидва рази мені надзвичайно пощастило. Однак я не думаю, що везіння було єдиним фактором.
Чи можливо, що, незважаючи на свою величезну силу, дракон не помітив, як я сховалася?
Гадаю, що так. Принаймні, хочу так думати. Інакше мені не залишиться нічого, за що можна було б зачепитися.
Мій єдиний спосіб вижити.
Ховатися, і якось триматися подалі від дракона, подалі від його території. Тільки так.
Я можу покладатися лише на свій навик стелсу.
Коли я його отримала, я не думала, що він буде особливо корисним, але тепер це мій рятівний круг.
Рівень навички - 5. Чесно кажучи, це мене трохи нервує, але я не маю іншого вибору, окрім як покластися на нього.
Я прийняла рішення.
Я дивлюся на землю. Земляний дракон залишив по собі чудові сліди. Мій погляд слідує за ними туди, куди прямував дракон.
Там є один великий прохід. Значить, він десь там, унизу. Одна думка про це змушує мене нервувати.
Я йду в протилежному напрямку.
Очевидно ж. Хто б пішов за драконом за власним бажанням?
Я не знаю, куди веде ця стежка.
Чесно кажучи, напевно, було б краще проігнорувати свої почуття і вилізти з ями, але це просто неможливо.
Якщо відкинути всю логіку, моє серце категорично проти цього курсу.
Я продовжую з обережністю, ховаючись на ходу. Якби ж то у мене була картонна коробка, ідеальний засіб для маскування.
(Легат: Хто не зрозумів це відсилка на гру Metal Gear, де можна використовувати картону коробку для стелсу)
Фух. Тепер я, мабуть, трохи заспокоїлася?
Якщо подумати, то мій HP отримав серйозний удар, коли я впала раніше, але зараз він повністю відновився.
Автоматичне відновлення HP - це круто.
Якби ж то я використовувала для цього очки навичок, а не виявлення.
Але мені вдалося навчитися цьому самотужки, тож це спрацювало.
Я була надто виснажена, щоб звернути на це увагу раніше, але мені цікаво, як швидко вона відновилася.
Оскільки мій рівень навичок відносно низький, то, мабуть, не так швидко, але, здається, він міг би без проблем впоратися з невеликими травмами.
Крім того, я також помітила, що моя червона смужка загальної витривалості все ще повна.
Чому так?
Раніше такого ніколи не траплялося, тож мені цікаво, чи могло щось статися, щоб вона перестала зменшуватися, але я не маю жодного уявлення, що це могло бути.
Це ж не баг, коли він насправді зменшується, але не відображається належним чином чи щось таке, так?
Було б дуже неприємно раптово втратити витривалість і бути паралізованою абощо.
Але я вірю в тебе, Оцінца! Я знаю, що можу розраховувати на те, що ти завжди прикриєш мою спину! Я вірю в тебе, хоча коли я думаю про твій послужний список... Ні, я все ще повністю вірю в тебе! Я думаю так.
Моє вміння оцінювати теж потребує вдосконалення.
Зрештою, минуло вже чимало часу відтоді, як вона востаннє підвищувала рівень, і весь цей час я безперервно оцінювала все. Враховуючи гігантський стрибок вперед, коли вона досягла 6-го рівня, я покладаю великі надії і на наступне підвищення рівня. Сподіваюся, скоро вона почне показувати навички та інше... Не знати ефекти деяких з моїх здібностей трохи незручно. А одна з незрозумілих мені навичок може допомогти мені вийти з поточної ситуації. Напевно, це занадто багато, щоб сподіватися на це, але це невеликий шанс трохи покращити ситуацію. Я готова прийняти будь-яку допомогу, яку можу отримати в ці відчайдушні часи. Можливо, є якась навичка, яка може повідомити мені про розташування ворога або щось подібне? Якщо це можливо, я могла б постійно відстежувати місцезнаходження дракона під час подорожі. Було б добре, якби я могла використовувати "Виявлення", але це марна справа. Карта теж була б непоганою. Я поняття не маю, чи приведе цей шлях кудись у безпечне місце. Я маю на увазі, що так само ймовірно, що він приведе мене кудись де ще більш небезпечно. І тоді я, мабуть, загину. Так чи інакше, поки що мені доводиться покладатися на свою удачу, погану чи хорошу. Будь ласка, благаю тебе, нехай цей шлях приведе мене кудись у безпечне місце.
Шлях, яким я йду, досить великий. Достатньо великий для 2 метрових бджіл, які можуть безперешкодно літати по ньому, а також для 5 метрової гігантської істоти, схожої на богомола, що молиться.
<Елро Грешігард LV 7: Оцінка статусу не вдалася>
Гігантський богомол використовує свої серпоподібні кігті, щоб перехопити рій бджіл. На відміну від звичайного богомола, ця істота має шість рук. Він схожий на демона Асуру. Бджоли намагаються атакувати з повітря, але не можуть підлетіти надто близько, боячись потрапити в зону дії серпів, тож битва заходить у глухий кут. Я ховаюся в тіні каміння, спостерігаючи за ситуацією. Жодна зі сторін не помітила моєї присутності. Моя невидимість все ще працює навіть краще, ніж я думала. Обережно підглядаючи за ними, я оцінюю їхній вигляд.
<Елро Грешігард: Монстр типу богомола, що молиться, який живе у Великому Лабіринті Елро, на нижньому рівні. Він відзначається сильними фізичними атаками своїми серпами.>
О, одну з бджіл розрізало навпіл. Ці штуки мають бути дуже гострими, щоб розсікти когось одним ударом. Якщо вони такі сильні, то можуть навіть перерізати мою нитку. Що ж, схоже, воно мене не помітило, тож я вирішила проскочити повз нього. Але зачекай. У результатах оцінювання є кілька слів, яких я раніше не бачила.
<Великий Лабіринт Елро, Нижній рівень: область, розташована між Середнім і Підземним рівнями. Населена багатьма могутніми монстрами.>
Ого, справді? То це місце називається Нижній рівень? Чекайте, то є ще нижчий рівень, ніж цей? Значить, тут теж багато сильних монстрів... Краще б воно мені цього не казало. І все ж я здивована, що є ще нижчий рівень, ніж цей. Все, що я можу собі уявити - це пекельне місце, що кишить надсильними монстрами. Це ж найнижчий рівень найбільшого лабіринту в світі! Монстри завжди стають сильнішими, чим далі ви спускаєтесь у підземелля, і якщо цей нижній рівень вже має досить сильних монстрів, то підземний рівень може бути тільки гіршим. Ціла купа ворогів в одній лізі з тим земляним драконом... Просто уявити собі це жахливо.
Хоча у мене є ще одна думка. Швидше за все, місцевість, де я була раніше, була Верхнім рівнем. Зрештою, там були люди, які досліджували його, тож він, ймовірно, пов'язаний із зовнішнім світом. В такому випадку, я могла бути ближче до виходу, ніж думала. Але, гадаю, зараз це вже не має значення. У всякому разі, мені треба вибратися з цього рівня. А коли я виберуся звідси, залишиться ще й Середній рівень. Сподіваюся, цей шлях з'єднаний з наступним поверхом. Я дуже не хочу спускатися до підземного рівня.
О, ще одна бджола тікає. Тоді вони, мабуть, програють. Цей богомол дуже сильний. Напевно, навіть сильніший за змію. Що дивно, враховуючи, що змія здавалася мені раніше монстром-босом... Очевидно, що з драконом вона не йде ні в яке порівняння, але цей богомол все одно здається сильним. Змія стрімко падає в моєму ментальному рейтингу. Що, як за мірками Нижнього рівня вона відносна слабачка? Ну, можливо, ще зарано судити про щось подібне. Цілком можливо, що богомол просто надзвичайно сильний. Принаймні, так мені здається на даний момент. Щойно богомол вбиває третю бджолу, його спіткає абсолютно несподівана доля. Точніше, з нізвідки з'являється гігантський павук і розчавлює її своїми щелепами. Що? Чекайте... що?
<Великий таратект LV 18: оцінка статусу не вдалася>
Ого. Це моя супер-розвинена форма. Серйозно?
<Великий таратект: Розвинена форма павукоподібного монстра виду таратект. Хижак з потужною отрутою в іклах.>
Ооо. То якщо я продовжуватиму еволюціонувати, то стану такою?
Він ще малий порівняно з гігантською мамою-павучихою, яку я бачила раніше, але, схоже, має близько тридцяти футів завдовжки. Він карликовий порівняно з богомолом.
Зачекайте, він вкусив ту штуку і вбив її, навіть не висмикнувши жодної нитки, чи не так?
Чи означає це, що він має шалено високу силу? Мій показник сили все ще лише 21... Скільки разів я маю еволюціонувати, щоб досягти цього?
У будь-якому випадку, мені пора йти, поки він мене не знайшов. Цю битву мені не виграти.
Так, одна річ абсолютно ясна:
Нижній рівень — божевільний.
І що з того, спитаєте ви? Саме те, що ви щойно бачили!
Тепер моє життя ще більше залежить від мого вміння бути невидимою.
Може, я поквапилася з рішенням? Може, варто було спробувати прорватися через територію бджіл?
Але, принаймні, я не відчуваю того відчуття неминучої загибелі, яке було біля того дракона.
Крім того, навіть бджоли можуть перемогти деяких монстрів тут, тож я не вважаю, що не виживу.
Звичайно, богомол і той великий старий павук здаються сильними, але, крім них, може, я зможу впоратися з рештою? Ну, якщо я побачу монстрів, яких, на мою думку, зможу здолати, то з’їм їх. В іншому випадку я буду діяти в стелс-режимі.
Наразі мій червоний індикатор витривалості все ще не зменшився.
Якщо я можу довіряти цьому індикатору, то панікувати не варто. Я можу просто не поспішати, поки не буду впевнена, що знайшла здобич, з якою зможу впоратися.
До того ж, я хочу уникнути помилок і не привернути увагу звірів класу драконів.
Я крадуся крадькома.
Іноді я зупиняюся, щоб подивитися, як інші монстри з’ясовують стосунки, але мені не хочеться втручатися, тому я завжди поспішаю далі.
Боже, нижній рівень дикий. Я думала, що богомоли здаються сильними, але виявляється, що вони тут у кращому випадку середнячки.
Окрім великого павука, який зжер богомола, тут є велика, схожа на лева, тварюка з крилами, гігантська змія, схожа на еволюцію того виду, з яким я стикалася раніше, і всілякі інші божевільні монстри.
Нереально.
Щоб не вплутуватися у все це, я крадуся якомога непомітніше, і поки що мені це вдається.
Я маю на увазі, що якщо мене спіймають хоча б раз, це, ймовірно, кінець гри.
Тож я намагаюся просуватися вперед, не зупиняючись на сон, але це врешті-решт наздоганяє мене, і моя непохитна червона смужка витривалості нарешті знову починає зменшуватися.
Я так і не зрозуміла, чому вона не падає, але в будь-якому випадку, тепер я знову на часовому ліміті. Я маю поїсти до того, як ця цифра впаде з 38 до 0, інакше…
Я кажу це, але я не зіткнулася з чимось, що могла б побити, тому я вирішую піти спати на день.
Скажу чесно — я взагалі ледве можу заснути.
Досі я завжди спала принаймні в простому будинку, але я не хочу більше ризикувати, тому вперше за своє павуче життя лягаю спати без укриття.
Я весь час нервуюся, тому мені не вдається глибоко поспати.
Це не надто страшно, але якщо я продовжуватиму так спати, я знаю, що це врешті-решт буде переслідувати мене.
З іншого боку, в моєму попередньому житті мій середній нічний сон становив близько чотирьох годин, тож, мабуть, деякий час я буду в порядку.
Отже, зі сном поки що все більш-менш гаразд, але їжа стає справжньою проблемою.
Я повинна якось знайти їжу в цьому монструозному божевільні.
Це мене турбує, але виявляється, що роздобути їжу досить легко. Підозріло легко, насправді.
Це дивно, чесно кажучи. Монстри тут страшенно сильні. Але серед них є й слабкіші, на кшталт тих, що я бачила у Верхньому шарі.
Змії — один із прикладів.
Ніколи не думала, що настане день, коли я буду називати цих змій слабкими.
Справа в тому, що мені дуже цікаво, чим харчуються ці крихітні монстри.
Я маю на увазі, якщо ти занадто слабка, щоб їсти, ти просто станеш головною стравою, чи не так? Ось що таке "виживає найсильніший", насправді.
І це, безумовно, те, як мій час у цьому підземеллі проходив до цього часу. Але деякі з цих хлопців навіть погладшали. Мабуть, бджоли націлилися на них як на основне джерело їжі.
Отже, поспостерігавши за різними слабкими монстрами деякий час, я дійшла висновку, що всі вони мають одну спільну рису.
Вони всі отруйні.
Це як одкровення.
Я маю природний імунітет до отрути, тож без проблем можу з’їсти щось подібне, але більшість нормальних істот не будуть їсти щось отруйне.
Ці хлопці слабкі, але оскільки вони отруйні, інші монстри не їдять їх, якщо вони самі не мають стійкості до отрути.
За цією логікою, навіть якщо монстр знайде мене, він може пощадити мене з тієї ж причини.
Проте, немає сенсу ризикувати, якщо я можу просто продовжувати крастися потайки.
Так чи інакше, я з’ясувала, що у цих слабких монстрів є два основних джерела їжі.
Одне з них — інші дрібні мальки. Здається, це найпоширеніший спосіб: битися і поїдати один одного.
Тож я вирішила, що просто дочекаюся моменту, коли навколо не буде жодного поганця, і сама приб’ю слабака несподіваною атакою.
Друге, так би мовити джерело їжі, до якого вони вдаються лише тоді, коли вони дійсно у відчаї.
<Елро гаструх LV 3: оцінка статусу не вдалася>.
Ця істота за формою нагадує пласку чорну комаху.
Власне, вона нагадує комаху, але поводиться, як равлик. Ці істоти прилипають до стін лабіринту і повільно повзуть по ньому дуже схожими на равликів рухами. Я вирішила назвати їх равликами.
У нижньому шарі є тонни цих жуків-равликів.
Щоразу, коли я дивлюся на стіну, я завжди помічаю принаймні одного. Ось скільки їх там.
Чому інші монстри їх не їдять? Їх же так багато! Так я думала по дурості, поки не з’їла одного з них сама.
О, так, я була дурепою.
Треба було хоча б трохи підготуватися, перш ніж намагатися з’їсти одного з них. Але зараз немає сенсу жалкувати про це.
Тільки після того, як я з’їла одного, я по-справжньому зрозуміла, чому вони є крайнім засобом.
Так, я зробила це. Я з’їла одного.
Я використала нитку, щоб стягнути його зі стіни, і прикінчила його своїм отруйним укусом, так і не зрозумівши, наскільки жахливою була ця істота.
Якби тільки існувало вміння, яке дозволило б мені повернутися в минуле і зупинити себе до того, як я спробувала б це зробити.
Це було неймовірно огидно.
Смак не був схожий ні на що, що я коли-небудь відчувала в обох світах.
З моменту мого переродження в павука я їла всіляку гидоту, але це було найгірше, найогидніше що я їла.
Він був настільки огидним, що я навіть втратила трохи здоров’я, з’ївши його.
Це точно не можна назвати їжею.
З’ївши його, я навіть підвищила свій рівень опору гниттю, тож це повинно підказати вам, наскільки він непридатний для споживання.
Якби я не була твердо переконана у тому, що не можна залишати після себе недоїдки, я б навіть не намагалася його доїсти.
Так чи інакше, саме так я дізналася, що технічно я можу отримати їжу, коли захочу. Просто це пов’язано з великими стражданнями.
Але якщо йдеться про те, щоб з’їсти щось настільки огидне, що мені хочеться померти, або, власне, буквально померти від голоду, я обираю перше.
Тож якщо ситуація буде справді безвихідною, я знову з’їм равлика-жучка.
…Я дуже сподіваюся, що до цього ніколи не дійде.
У всякому разі, я роблю все можливе, щоб забути все це і рухатися далі.
Лабіринтова зона у верхній частині була повна розгалужених стежок, але цей - лише один довгий прохід.
Приємно, що я не ризикнула заблукати, але якщо цей шлях з’єднується з Нижнім рівнем, як я зможу повернутися назад?
Ну, немає сенсу про це думати.
Я впевнена, що він пов’язаний з Середнім рівнем! Принаймні, так я себе переконую.
Зараз мій червоний індикатор витривалості починає падати.
Хоча минулого разу я вижила, з’ївши жука-равлика, я дійсно хочу залишити це на крайній випадок.
Навіть зараз я бачу, як кілька з них повзають по стінах, але це не викликає у мене апетиту.
Я маю на увазі, що вони настільки огидні, що навіть інші монстри не хочуть їх їсти.
Ось чому я хочу знайти більш нормальну їжу, поки у мене ще є трохи витривалості.
Принаймні якщо вважати отруйного монстра нормальною іжею.
Я маю на увазі, що я їла отруйні речі вже деякий час, тож трохи запізно зациклюватися на цьому. Не те, щоб я не хотіла з’їсти чогось смачнішого — просто це не варіант… Я сумую за раменом швидкого приготування.
Гаразд, перевірка спереду, все чисто! Перевірка ззаду, все чисто! Небезпечних істот не виявлено! Чудово, чудово.
<Елро Ранданель LV 7: Оцінка статусу не вдалася>
<Елро Ранданель LV 7: Оцінка статусу не вдалася>
<Елро Ранданель LV 7: Оцінка статусу не вдалася>
Переді мною одне з тих згуртованих тріо монстрів. Ці хлопці дійсно подорожують по троє, незважаючи ні на що.
Однак, як і слід було очікувати для Нижнього рівня, їхні рівні досить високі. Якщо цей вид також еволюціонує до 10-го рівня, то вони вже близько. Але боюся вони не доживуть до цього майбутнього.
Я підкрадаюся до них ззаду, щоб застати зненацька. Тоді настав час дебютувати з моєю новою зброєю: закидною сіткою!
Що, ця назва занадто прямолінійна?
Як скажете! Навіть я не можу придумати розумну назву для кожної речі, ясно?
Хоча я була досить задоволена собою, коли придумала назву для Ранкового Павука.
Але тільки тому, що я зробила це одного разу, не означає, що ви повинні очікувати, що я буду вигадувати якісні каламбури кожного разу!
Як би там не було, закидаємо сітку, вперед!
Не думайте, що це звичайна стара сітка. Це нове обладнання... хм, воно дійсно потребує кращої назви... А, точно, пояснення.
Так, так. Коли я вперше кидаю цю штуку, це просто клубок ниток, але як тільки він досягає своєї мети - Бам! Вона розгортається у павутину і обмотує жертву!
Ця зброя - ідеальне поєднання делікатної роботи павутиння та ретельних маніпуляцій з керуванням нитками!
Всі три монстри миттєво заплутуються в павутинні.
Ха-ха-ха! Ось це улов!
Як завжди, я добиваю їх своїм умінням "Отруйне ікло". Кусь!
<Умова виконана. Отримано звання [Майстер отрути].>
<Набуті вміння [Синтез отрути LV 1] [Магія отрути LV 1] внаслідок отримання звання [Майстер отрути].>
Ох? А ось і нові титули! Отрута, отрута і ще раз отрута!
Отже, "Синтез отрути" і "Магія отрути", так?
Як завжди, я поняття не маю, як використовувати навички, пов’язані з магією, тож поки що проігнорую це.
Більше магічних роздумів для мене, гадаю.
Щодо Синтезу Отрути, то я теж не дуже розумію, що це таке.
Це означає виготовлення отрути? Але я ж павук, тож я вже створюю її сама, чи не так?
Гаразд, досить про це. Я можу витратити більше часу на дослідження своїх здібностей пізніше.
Мені потрібно прикінчити двох інших монстрів і позбутися тріо.
І так: Кусь, кусь.
<Вміння досягло необхідного рівня. Уміння [Отруйне ікло LV 7] стало [Отруйне ікло LV 8].>
Ох? Уууу? Ууууу? Сьогодні в прогнозі погоди обіцяли зливу отрути? Ну, я ж не скаржуся.
Якщо 10 - найвищий рівень, то 8 має бути до біса токсичним, чи не так?
Так, воно добре діє, навіть на інших користувачів отрути.
Це навіть краще, ніж новий титул.
Гаразд. Тепер, коли я покінчила з трьома монстрами, я несу їх у тінь сусідньої скелі.
Ох, з моїми паскудними показниками важко нести трьох монстрів отак. Може, треба було нести їх по одному.
Чекай, а? Хіба я не робила щось подібне раніше?
І хіба я не шкодувала, що не понесла їх по одному?
А? Не питайте мене! Я нічого не пам’ятаю! У мене чудова пам’ять, ясно? Цього ніколи не було, ось і все! Зрозуміли?! Зрозуміли.
Так чи інакше, я вирішила випробувати своє нове вміння Синтезу Отрути під час їжі.
От тільки я не можу зрозуміти, як ним користуватися, тому все, що я можу зробити, - це експериментувати навмання.
І так: Синтез отрути! Я думаю, молюся — і прошепотіла б, якби мала рот, здатний формувати слова.
Якимось чином, це дійсно щось робить.
Як і з оцінкою, це ніби текст відображається в моїй голові.
<Меню синтезу отрути> <Слабка отрута> <Отрута павука LV 8>
Що це таке?
О, привіт. Якщо це відображається у мене в голові, то оцінка має над цим працювати.
<Меню синтезу отрути: Дозволяє створити отруту>
<Слабка отрута: Дуже слабка отрута>
<Павуча отрута LV 8: смертельна отрута, яку виділяють павуки. LV 8 дуже сильна.>
Хм. Отже, Павуча отрута — це лише моя оригінальна отрута?
Чи не означає це, що, отримавши Синтез отрути 1-го рівня, я отримала можливість виготовляти слабку отруту?
Я вибираю слабку отруту, щоб перевірити її.
Переді мною в повітрі з’являється кулька рідини, яка падає на землю і утворює калюжу.
Ох, блін. Мені потрібен якийсь контейнер для цього чи що? Заради інтересу, я оцінюю калюжу.
<Калюжа слабкої отрути>
Так. Це дійсно слабка отрута. Гаразд.
Іншими словами, Синтез отрути - це вміння, яке може виробляти отруту, не потребуючи жодних матеріалів чи чогось іншого?
Це могло б стати в нагоді, якби я була людиною, але я павук, тож...
Ну, залежно від того, як я його використаю, воно все ще може стати в нагоді.
Хм. Гадаю, виробляти отруту безплатно - хитрий трюк.
Ні, зачекайте, що?
Моя мана зменшилася. Тож це не було безкоштовно, зрештою.
Це робить все ще більш сумнівним.
З підвищенням рівня навичок, види отрути, які я можу виготовити, можуть збільшитися абощо, але оскільки я вже можу виготовити свою суперсильну павучу отруту, то... я не дуже відчуваю потребу в цій здатності.
Але я, мабуть, знайду їй застосування з часом. Принаймні, це все одно краще, ніж ті непридатні для використання магічні навички, чи не так?