"Прокляття!"
На нашому шляху опинилася група Елро ранданелів та Елро баладорадо, тож ми з ними розібралися.
Щойно ми вирішили, що наздогнали того таратекта, як з'явилися ці неприємності.
Нам пощастило, і ми відносно легко впоралися з баладорадо, поки монстри билися між собою, але таратект втік, поки ми були зайняті.
"Що нам тепер робити?"
"Не думаю, що у нас є вибір, окрім як відступити. Ми не можемо переслідувати його далі."
"Твоя правда. Ми повинні повернутися і повідомити про це гільдію шукачів пригод."
Я кивнув у бік соратника.
Судячи з його розміру, істота, ймовірно, була досить молодою.
Але воно все одно втекло від нас так швидко. Це була не звичайна швидкість.
Такий маленький монстр, як таратект, не повинен був би пересуватися так швидко.
Очевидно, ця особина була надзвичайною.
Якщо вона вже була такою в дитинстві, невідомо, наскільки сильною вона стане, якщо перетвориться на дорослу особину.
Якщо ми нічого не зробимо до того часу, буде занадто пізно.
"Ми повинні відступити! Якнайшвидше!"
Це було найбільше, що ми могли зробити. Ми повинні були повернутися з усією поспішністю, щоб повідомити цю інформацію.
Таким чином, авантюристи вищого рангу і, можливо, навіть війська королівства могли б вжити заходів.
Кинувши останній погляд на те, куди пішов таратект, ми розвернулися і пішли геть.