Я перевіряю, скільки у мене залишилося здоров'я.
Зелена смужка стає відчайдушно низькою.
Я ледь жива. Тримаюся на волосині.
Як мені вижити?
Не маю жодного уявлення.
Як до цього дійшло?
Навіть після еволюції я, як і раніше, покладалася на несподівані напади, щоб битися, як зазвичай.
Я блискавично піднялася з 1-го рівня на 2-й.
Очевидно, кількість досвіду, необхідного для підвищення рівня, накопичувалася.
Оскільки я еволюціонувала і отримала рівень, я подумала, що це може бути гарний час, щоб розробити нову тактику і отримати нові навички своїми очками навичок.
Виявилося, що я накопичила пристойну кількість очок, тож змогла отримати два вміння.
Першою була "Контроль ниток".
Як випливає з назви, вона дозволяла мені маніпулювати моїми нитками.
Витрачаючи MP, щоб викликати її, я могла змусити рухатися свою нитку так, як мені хотілося. Це була чудова здатність, яка ідеально підходила мені, оскільки моя павутина — це моя головна зброя.
Однак на 1 рівні нитка ледве смикалася.
Чорт забирай!
Що ж, це все одно було краще, ніж магічні навички, якими я зовсім не вміла користуватися, і це повинно стати в нагоді, коли рівень майстерності підвищиться.
Друге вміння... що ж, це була величезна помилка.
Для таких, як я, що покладаються на несподівані атаки, виявлення ворога є надзвичайно важливим.
Не лише для того, щоб мати змогу випередити інших монстрів, але й для того, щоб самій не стати жертвою несподіваного нападу.
Ось чому я придбала навичку, яка називається "Виявлення".
Оскільки після її використання у мене починався сильний головний біль, я вирішила тимчасово деактивувати її.
І так, я продовжила свої дослідження.
<Вміння досягло необхідного рівня. Вміння [Оцінка LV 5] стало [Оцінка LV 6].>
Оцінка! Нарешті! Тепер у мене щось вийде!
Якщо припустити, що максимальний рівень дійсно був 10, то зараз вона має бути хоч трохи корисною! Напевно!
Я затамувала подих, перевіряючи результати самооцінки.
...Що... це було...?!
Що це було? Що? Що?!
Хто ти така?! Ти не та Оцінка, яку я знаю! Моя Оцінка завжди була скоріше нікчемною дитиною, яка завжди мене розчаровувала! Вона не була крутою, здібною красунею, як та, що зробила це!
Куди поділася моя справжня Оцінка?!
І що мені тепер робити зі скаргою "Нікчема!", яку я потайки підготувала?!
Я повинна була бути розчарована, що все, що я отримала — це супер-безглузду нову функцію, і бурчати з цього приводу!
Як ти могла мене так зрадити?!
Скажи мені, чорт забирай!
Хаф... хаф... хаф... хаф...!
Упс, я трохи перебрала.
Я зробила глибокий вдих, щоб заспокоїтися. Ха... хаа... хах... хах. Гаразд, уже краще!
Ааа...
Чи не була це занадто велика еволюція для моєї навички Оцінювання? Різниця була занадто великою...
Але це було те, чого я хотіла від Оцінки в першу чергу.
Однак я не очікувала такого раптового повороту.
Це було схоже на те, якби ботанічка з середньої школи набралася нахабства і раптово змінила свій імідж у старших класах.
І так, я розумію, що це дуже дивне порівняння.
Так чи інакше, ця нова та вдосконалена Оцінка була насправді дивовижною. Тепер я могла прочитати свою статистику, яка колись була цілковитою таємницею, простим поглядом. Там були навіть тверді цифри, що, безсумнівно, стане в нагоді відтепер.
Але була одна маленька проблема. Мені здавалося, чи мої показники були наднизькими?
Мені не було з чим їх порівняти, тому я не була впевнена, наскільки вони погані, але вони точно не здавалися такими високими, як мали б бути для тієї, хто досягла 10-го рівня і вже один раз еволюціонувала.
А ще була проблема зі швидкістю.
Моя швидкість була вдесятеро вищою за інші показники. Дивно, правда? Так, я схильна робити акцент на швидкості в іграх, але це просто смішно.
Так, так, так.
Тепер я просто хотіла порівняти свої показники з показниками інших монстрів.
Хоча, виходячи з моїх результатів, ймовірність того, що мені вдасться оцінити їхні показники, була не дуже високою.
Насправді, мені ще жодного разу не вдавалося оцінити щось, що перевищувало рівень іншого монстра.
Але оскільки мій рівень майстерності підвищився, цілком можливо, що мій відсоток успіху також збільшився. Принаймні, варто було спробувати.
Я вирушила на пошуки монстрів і нарешті знайшла одного, схожого на мишу. Гаразд, час оцінювання!
<Елро Грей LV 2: Оцінка статусу не вдалася.>
Ах... Як я і підозрювала, оцінювати стати інших істот все ще було занадто складно. Ну що ж.
Мах, мах, мах... Фвум! Круть, круть, круть. Кусь!
<Вміння досягнуто необхідного рівня. Уміння [Отруйне ікло LV 6] стало [Отруйне ікло LV 7].>
Оооо. Отруйне ікло, вперед до перемоги!
Тепер, коли я знала, наскільки слабкою була моя статистика, не буде перебільшенням сказати, що я не мала можливості атакувати без укусу.
Тому рівень моєї першої й єдиної атаки, Отруйного ікла, був дуже важливий.
Так чи інакше, на сьогодні з пошуками було покінчено.
Я змайструвала простеньку павутинку прямо на місці.
Тепер, коли моя безпека була забезпечена, я могла з’їсти мишу... або ні. Насправді я не була дуже голодна. Не те, щоб я не могла їсти, але я вирішила, що краще приберегти їжу на ранок, коли я, ймовірно, буду більш голодною.
Тож залишалося тільки спати. О, і ще одне.
Боін. Тяг, тяг. Блюп.
Ні, я не робила нічого непристойного. Я тренувалася в Управлінні Нитками.
В результаті тренувань я виявила, що можу контролювати лише одну нитку за раз. Вона рухалася зі швидкістю равлика. Однак, поки нитка торкалася мого тіла, діапазон, у якому я могла її контролювати, був досить великий. І споживання MP було досить незначним. Чим більше знаєш, тим краще спиш!
Але поки що вона не мала особливого потенціалу, щоб бути корисною в бою.
Тож перед сном я вирішила витратити трохи MP, щоб потренуватися і подивитися, чи зможу я підвищити рівень майстерності. Якщо мені це вдасться, то й обмеження повинні послабитися.
Оскільки Оцінка виявилася пізньоквітучою, Контроль Ниток, ймовірно, теж може стати корисним на 6-му рівні або близько того.
Хоча це може зайняти деякий час.
Так чи інакше, коли мій рівень став трохи вищим, з’явилося кілька речей, які я хотіла б спробувати.
З одного боку, я сподівалася повернути свій занедбаний проєкт з виявлення ворогів, оскільки моя навичка "Виявлення" виявилася марною. Знаю, мрію про щось велике.
<Кваліфікація досягла необхідного рівня. Навичка [Контроль ниток LV 1] стала [Контроль ниток LV 2].>
А кажуть, що казан, за яким стежать, ніколи не закипить!
Боін. Тяг, тяг, тяг. Смик!
Зі збільшенням рівня діапазон руху нитки трохи покращився.
Цього все ще було недостатньо, щоб бути корисним у крайньому випадку, але це був помітний прогрес, тож, можливо, вона досягне точки практичності раніше, ніж я очікувала.
У мене все ще було багато MP, тож я вирішила продовжувати наполегливо працювати над підвищенням майстерності.
Позіхання... Це був гарний нічний сон.
Зрештою, я продовжувала тренуватися доти, доки майже повністю не закінчилися MP, і мені вдалося підвищити свою навичку "Контроль ниток" до 3-го рівня.
Насправді я планувала продовжувати шліфувати майстерність, доки повністю не закінчиться моя MP, але коли вона почала закінчуватися, у мене з’явилося погане передчуття щодо цього.
Я не можу сказати, чому саме, але мої інстинкти підказували мені, що без MP буде небезпечно, тому я вирішила зупинитися до того, як досягну цієї межі.
Після одного нічного сну мій MP повністю відновився.
Чудово. В такому випадку я можу практикувати Контроль ниток щовечора перед сном.
Гей, зачекайте хвилинку. Оскільки я вже повністю відновилася, чи не могла б я робити це і вранці?
Я все одно зазвичай не використовувала свій MP, тож якщо він відновлювався з часом, то чому б не дати йому накопичуватися, поки я полюю?
Так. Це здавалося мені більш ефективним.
Якби щось пішло не так, я могла б просто міняти режим тренування один раз на день, починаючи з завтрашнього дня, але я вирішила, що можу спробувати.
І так, я практикувала Контроль ниток. Коли мій MP майже вичерпався...
<Вміння досягло необхідної майстерності. Навичка [Контроль Ниток LV 3] стала [Контроль Ниток LV 4].>
...з’явилося повідомлення від Божественного Голосу (тимчасово).
Добре, добре. Досить легко.
Оскільки мій MP зменшувався, я не могла перевірити, наскільки покращився діапазон руху, але припустила, що 4-й рівень повинен забезпечити пристойний приріст.
У бою від нього, мабуть, все одно не буде ніякої користі, але, можливо, я зможу хоча б поекспериментувати з виготовленням з нього захисного одягу в моєму тимчасовому домі або щось таке. Я почала з нетерпінням чекати вечора.
Так чи інакше, настав час сніданку. На щастя, у мене все ще був той мишачий монстр з попереднього дня, тож моя основна страва була визначена.
Хм. От чорт.
Їжа зовсім не відновила мій MP. Я так і думала, але все ж таки.
Втім, з моменту моєї еволюції я була в хорошій формі.
Це було ознакою добрих змін. Наче Всесвіт казав мені, що прийшов мій час сяяти.
Хе-хе-хе. Тепер мене ніщо не зупинить! Хі-хі.
Все, що мені потрібно було робити, — це ставати сильнішою і пробиратися крізь лабіринт.
Я знала, що це підземелля невиправдано величезне, тому пошук виходу був скоріше довгостроковою метою.
Як би там не було, настав час для ще одного дня, коли я буду найкращою версією себе! Ха-ха.
Я досліджувала лабіринт у чудовому настрої.
Я маю на увазі, що в такій чудовій формі, в якій я була, жоден з монстрів не міг зрівнятися зі мною.
Якщо я помічала їх раніше, ніж вони помічали мене, я могла перемогти майже будь-кого несподіваною атакою!
А якщо ні, то на даний момент я можу бути достатньо сильною, щоб перемогти в чесному бою, чи не так?
Моя еволюція, мабуть, зробила мене набагато сильнішою, і рівень моїх навичок став досить високим, тож я, мабуть, не осоромилася б так, як тоді з жабою.
Тобто, я б не сказала, що була впевнена, що переможу, але моя впевненість у тому, що я зможу встояти, принаймні, зростала.
Те, що сталося з навичкою "Виявлення", було трохи прикро, але все ж я почувалася трохи бадьоріше завдяки еволюції, тож...
Нападайте на мене!
Жартую.
А?
Чому у мене раптом з’явилося таке зловісне відчуття?
Ніби інстинкти кричали мені, що треба негайно забиратися звідси.
Я повільно розвернулася.
Неподалік по довгій прямій стежці, якою я йшла, за мною гналася група чоловіків, одягнених як шукачі пригод.
От чорт. Люди!
І вони безпомилково націлилися на мене!
Але, напевно, не було нічого такого, з чим би не могло впоратися моє новостворене "я", так?
<Людина LV 29 Ім'я: Ґордо Оцінка статусу не можлива>
<Людина LV 27 Ім'я: Бардон Оцінка статусу не можлива>
<Людина LV 24 Ім'я: Онджін Оцінка статусу не можлива>
<Людина LV 27 Ім'я: Жольєр Жюсто Оцінка статусу не можлива>
<Людина LV 22 Ім'я: Ґайкун Оцінка статусу не можлива>
<Людина LV 23 Ім'я: Лекін Оцінка статусу не можлива>
Так, звісно впораєшся, ідіотко!
Що значить 29-й рівень?!
Навіть якщо додати ті 10 рівнів, що я втратила, це все одно буде більше ніж удвічі!!!
І тут ще й шість людей плюс мінус одного і того ж рівня?! У мене немає жодного шансу, ну його до біса!
Тікаємо!
А, роздоріжжя.
Направо чи наліво? Давай... направо... Зачекайте, хм?
Я подивилася вниз по стежці зліва.
<Елро баладорадо LV 9: Оцінка статусу не вдалася>
Ви це серйозно?!
Вона була нижчого рівня, ніж та змія, з якою я билася раніше, але все одно — як я могла її перемогти, якщо вона не була обмотана павутинням?!
О Боже, змія переді мною і люди позаду?!
І обидві сторони дивилися прямо на мене!!
Тікаймо! Вниз по проходу праворуч! Я нізащо не піду проти смертоносної комбінації людина-монстр!
Яка ідіотка кричала: "Нападайте на мене"?! Я, ось яка!
Ні! Не може бути! Вона все одно женеться за мною!
Ця змія виглядає як бос рівня, а не звичайний моб!
Ви хочете сказати, що вони розмножувалися так само часто, як і звичайні монстри?!
І чому люди вирішили переслідувати мене саме зараз?!
Ваааааа!
Що це за звуки позаду мене?! Занадто швидко! Як вони могли встигати за мною?! Моя швидкість була ж 348!
Я думала, що це єдина область, де я була кращою за інших монстрів! Що вони в біса про себе думали, коли так за мною гналися?!
Га?! Монстри попереду?!
<Елро ранданель LV 5: Оцінка стану не вдалася>
<Елро ранданель LV 4: Оцінка стану не вдалася>
<Елро ранданель LV 4: Оцінка стану не вдалася>
Аааааа?! З усіх можливих моментів, чому це дурне тріо, з’явилося саме зараз?!
Якби був лише один, я б просто прослизнула повз! Як я могла прослизнути повз ряд із трьох?!
Що ж мені робити?! Ну ж бо! О Боже, у мене навіть немає часу подумати!
Гаразд! Пливи або тони!
Усе ще біжучи на максимальній швидкості, я побігла по стіні!
Ураааа! Я зробила це! Я справді зробила це!
Біг по стіні успішний!
Я оминула трьох монстрів!
Я чула шум за спиною, але не озиралася!
Я не знала, скільки часу ці троє виграють мені, але я повинна була відірватися, поки у мене був шанс!
Вибачте за це, дівчатка. Але це був просто ще один випадок виживає найсильніший.
Тепер принесіть себе в жертву і станьте моїми м'ясними щитами!
Бва-ха-ха-ха-ха!
Використовуючи цих монстрів, я успішно вижила! Напевно, мені варто було б помолитися за них на знак подяки... Зачекайте, га?
Обрив... на шляху?
Стоп, стоп, стоп, стоп — ще одна пастка, як гніздо сороконіжок?!
Аааа! Ні, ні, ні! Я біжу занадто швидко, щоб зупинитися вчасно!
Aaaaaa!
Раптом я стрімголов помчала у порожнечу.
А? Ого, яка жахливо глибока і широка яма. Ви, напевно, помрете, якщо впадете сюди.
Чекайте, впадете?! Це ж я падаю! Ніііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііііі!
Стрибки з тарзанки без мотузки? Це якийсь жарт! Зачекайте, мотузка? Мотузка!
Ну ж бо, павутинко, працюй зі мною!
Я випустила нитку і прикріпила її до стіни!
Гаразд, я врятована!
Ой, боляче.
Я перестала падати, але віддача від удару мого тіла в стіну на максимальній швидкості, не дуже приємне відчуття.
Боже, я думала, що помру.
Коли за тобою женеться змія і ти тікаєш, а потім падаєш з обриву, це зовсім не круто.
Може, мене покарали за те, що я була такою самовпевненою...
О, я зрозуміла. Гаразд, я каюся. Я побачила свою помилку, тож чи може це гучне, тривожне дзижчання, яке я постійно чую, припинитися, будь ласка?
<Фінджікот LV 4: Оцінка статусу не вдалася>
<Фінджікот LV 3: Оцінка статусу не вдалася>
<Фінджікот LV 5: Оцінка статусу не вдалася>
<Фінджікот LV 4: Оцінка статусу не вдалася>
Бджоли.
Це була група тих гігантських бджолиних монстрів, яких я бачила лише одного разу. І там був цілий рій, що літав навколо цієї діри в яку я впала.
Привіт...
Вибачте! Будь ласка, пробачте мені! Заради Бога, не дивіться на мене!
У мене був лише один спосіб врятуватися від бджіл, які збиралися напасти на мене.
І цей шлях був вниз!
Я пірнула знову! Я падала, але не так, як раніше!
Я зробила нитку, прикріплену до стіни, більш еластичною і використовувала її, щоб безпечно спуститися вниз, як справжня банджі-джампінгерка. Підстрибнувши два чи три рази, я зачепилася за стіну і прикріпила нову нитку.
Джеронімоооо!
Я повторила цей процес ще кілька разів, щоб спуститися вниз.
Так, я спустилася на землю!
Але бджоли все ще роїлися наді мною. Я змусила своє виснажене тіло знову почати бігти. Я повинна була забратися звідти так швидко, як тільки могла.
Але я запізнилася на кілька кроків.
Бджола сіла на мене. Потім я відчула гострий біль у спині.
?!?!?!?!
Ой! Вона в жалила мене!
А з рани в моє тіло щось потекло! Отрута!
Я не мала ніякого способу боротися з чимось, що було прикріплене до моєї спини.
Зачекайте, був один спосіб.
У мене майже не залишилося MP, але не було часу про це турбуватися!
Я використала контроль нитки, щоб маніпулювати павутиною і прикріпити її до бджоли на спині. Потім я намотала нитку навколо неї, щоб стиснути монстра.
Ого-го!
Я схопила нитку і смикнула бджолу зі своєї спини, шльопнувши її на землю, як майстерка дзюдо!
Я хотіла прикінчити її прямо там, але втекти було важливіше!
Я сховалася в тіні каменя біля стіни. Гігантські бджоли не повинні були дістатися до мене в цьому маленькому просторі.
Звісно, пожужжавши навколо і трохи роздивившись, жменька бджіл, що переслідувала мене, здалася і полетіла геть.
Я якось вижила.
Але я не вийшла неушкодженою. Я не бачила цього на власні очі, але знала, що в моїй спині була величезна діра.
У мене залишилося лише 6 хп. Решта 30 були втрачені в тій єдиній атаці. Це не було несподіванкою. Я знала, що мій захист був дещо низьким. У будь-якому випадку, я була вдячна своєму павучому тілу за те, що воно виявилося достатньо витривалим, щоб вижити після цієї жахливої рани.
Мені пощастило, що у мене також була висока стійкість до отрути. Ця тварюка точно впорснула мені отруту, коли вжалила.
Я не могла знати, скільки шкоди я отримала від отрути, а скільки від жала, тож не знала, чи моє вміння повністю нейтралізувало отруту. Проте я не сумнівалася: якби не стійкість до отрути, я була б уже мертва.
З такою раною я, напевно, не змогла б рухатися деякий час. Я навіть не знала, чи заживе вона сама по собі.
Тобто ідеальним варіантом було б підняти рівень і повністю одужати, як минулого разу.
З огляду на це, мені дуже хотілося піти і забрати бджолу, яку я спіймала скинувши з себе, прибити і зʼїсти, заради очок досвіду.
Але вилазити звідси здавалося поганою ідеєю.
Можливо, я могла б прикріпити до неї нитку за допомогою контролю нитки і тягнути її сюди потроху за один раз?
Раптом у мене з'явилося ще одне передчуття.
Я обережно визирнула з тіні скелі.
Там я побачила зв’язану бджолу, яка боролася на землі. А за нею, повільно, але впевнено наближалася фігура іншого монстра.
<Елро баладорадо LV 9: Оцінка статусу не вдалася>
Змія. Вона гналася за мною всю аж сюди?!
Ні, мабуть, ні.
Рівень був той самий, але, мабуть, інша особина.
Дідько.
Значить, цих змій може бути досить багато навколо, навіть якщо вони були схожі на монстрів-босів з моєї точки зору.
Якщо вони знайдуть мене, коли я буду так сильно поранена, я не виберуся звідси живою.
Змія ліниво поповзла до бджоли.
Благаю тебе... Бери бджолу, тільки мене не помічай.
Але, зрештою, плазун нічого бджолі не зробив.
Точніше, не змогла.
Щось прорвалося крізь її тіло з жахливою швидкістю.
Що? Чи мої очі мене обманули?
На мій погляд, що б це не було, воно розірвало змію так само легко, як шматок паперу.
А знаєте, змія, захищена міцною лускою.
І була, майже такою ж швидкою, як і я.
І вона не встигла навіть зреагувати.
<Земнляний дракон Араба LV 31: оцінка статусу не вдалася>
Ось він був, спокійний, наскільки це можливо.
Всупереч своїй назві, дракон був більше схожий на вовка.
У нього було чотири лапи, які ступали по землі.
Довгий хвіст.
Без крил.
Те, що я побачила там, було імпозантно величним драконом.
О, Боже. Мої павучі інстинкти, людська логіка і крик душі в унісон кричали одне й те саме.
Нізащо. Ти ніколи не зможеш перемогти такого супротивника.
Насправді, я навіть не могла назвати його супротивником.
З точки зору цієї істоти, я була не більше, ніж кормом.
Навіть не здобиччю. Я була би з’їдена, як тільки потрапила би в поле його зору.
Ось наскільки великою була різниця між нами.
Про його високий рівень не варто було й думати.
Незалежно від рівня, ця істота була поза моєю лігою.
Земляний дракон Араба почав пережовувати розкидані шматки змії, один за одним.
Я відчайдушно намагалася заглушити своє дихання.
<Вміння досягло необхідного рівня. Навичка [Стелс LV 1] стала [Стелс LV 2].>
Замовкни! Благаю тебе, тільки тихіше! Що я робитиму, якщо ця тварюка почує тебе і помітить мене?!
Закінчивши пожирати змію, дракон пішов геть, навіть не глянувши на бджолу.
Слава Богу.
Я поняття не мала, чи то він мене не помітив, чи то помітив, але йому було байдуже, але в будь-якому разі я була жива.
На той час я вже мала більше, ніж достатньо досвіду перебування на межі життя і смерті, але цей випадок був майже напевно найгіршим.
Навіть просто згадувати про це зараз страшно.
Не може бути. Якщо ця тварюка блукала десь поблизу, мені треба було негайно тікати звідси.
Я озирнулася.
Я була на дні обриву, в який провалилася.
Здавалося, він був десь близько ста метрів у діаметрі.
Глибина, мабуть, була ще більшою. Я не могла точно сказати, наскільки високою була скеля.
Наді мною був величезний рій бджіл, що вкривав простір, наче стеля.
Я відчула полегшення, що вони були досить далеко, щоб моя навичка Оцінювання не спрацювала.
Якби воно спрацювало, то оцінка такої орди за один раз могла б позбавити мене свідомості.
Але якби я хотіла повернутися туди, звідки прийшла, мені довелося б пройти повз цей рій.
Піднімаючись по прямовисній скелі, не менше.
Але це неможливо.
Я не могла би ні від кого відбиватися, будучи боком притиснута до стіни, намагаючись видряпатися по ній.
І до того ж, я не могла би швидко рухатися або навіть націлити свою нитку належним чином.
Моя сила полягала в тому, щоб битися в обмеженому просторі.
Бджоли, з іншого боку, могли вільно літати в повітрі.
У мене не було жодного шансу на перемогу.
Але досліджувати місце, де мешкав цей звір, теж було б самогубством.
З дна ями вели кілька різних ходів.
Чи варто мені ризикувати і йти іншим шляхом, ніж той, яким пішла потвора?
Я не могла. З такою серйозною травмою зустріч з будь-яким монстром означала б мою загибель, навіть якщо це був не той дракон.
Ох-ох. Це, мабуть, кінець.
І ось я тут.
Де я помилилася?
Як мені вижити?
Я не можу дозволити цьому закінчитися в такому місці, як це.
Я не хочу вмирати.
І я почала планувати.