Я полював у лабіринті зі своєю командою шукачів пригод.
Більшість шукачів пригод заходять у ці лабіринти, щоб підвищити свій рівень. Звісно ззовні теж є монстри, але не так багато, як всередині підземелля.
Зокрема, в цьому підземеллі було багато видів монстрів, тому матеріали з них можна було продати за високу ціну.
Підвищення рівня та збір ресурсів. Ось чому шукачі пригод відважно йдуть лабіринтом.
"Гей, погляньте на це. Це павутина."
Я подивився туди, куди вказував один з моїх супутників.
Там, ледь-ледь світячись у відбитому світлі, лежало павутиння з рівномірно розташованих геометричних візерунків.
Павутиння - гніздо павукоподібного монстра під назвою таратект, який часто зустрічається у Великому лабіринті Елро.
"Там є павук?"
"Повинен бути. Я його спалю."
Таратекти - дуже слабкі монстри.
Поки ви остерігаєтесь їхнього отруйного укусу, вони просто дрібні мальки, не варті уваги.
Але іноді деякі з них плетуть ось такі павутини.
Ці пастки надзвичайно небезпечні.
З липких і міцних волокон дуже важко вирватися самостійно, якщо вас спіймали. Очевидно, це можливо, якщо ви маєте достатньо сили, але зазвичай втеча вважається неможливою.
Найпростіший спосіб звільнитися - спалити павутину.
Нитки важко розірвати грубою силою, але вони надзвичайно чутливі до вогню.
Мій соратники підпалив павутину кінцем свого смолоскипа.
Воно легко спалахнуло і продовжувало горіти деякий час.
"Ого, агов. Воно горить далі в проході!"
"Це велике гніздо. Ти ж не думаєш, що воно еволюціонувало?"
Від слів мого друга у мене по спині пробігли мурашки.
Монстри іноді можуть еволюціонувати. Коли це відбувається, вони стають набагато сильнішими, ніж раніше. Еволюційно нерозвинені представники виду таратект дуже слабкі, але коли вони еволюціонують, з ними стає майже неможливо впоратися. А з тими, що плетуть павутиння, це вдвічі складніше.
Коли вогонь згас, ми досліджували обгорілу ділянку, де було гніздо.
"Гей, дивись..."
"Не може бути."
Скрикнув мій соратник, а я підняв очі до неба, ніби шукаючи відповіді. Хоча, звісно, я бачив лише стелю.
На наших очах по землі були розкидані кістки і луска величезної змії. Разом зі скелетами ще кількох монстрів.
Якби одна істота вбила все це, це було б по-справжньому жахливо.
Скелет гігантської змії, ймовірно, належав монстру під назвою Елро баладорадо.
Це було високорівневе чудовисько за шкалою сили.
"Де труп істоти, яка тут жила?"
"Його... тут немає."
"З гнізда тягнеться нитка, ось тут. Мабуть, воно втекло."
Я подивився на нитку, яку знайшов мій друг. Це було таке волокно, яке павуки-монстри постійно виробляють.
Якщо ми підемо по ній, то знайдемо того, хто збудував це гніздо.
"Що ж нам робити?"
"Підемо за ним."
Було б небезпечно дозволити цій істоті блукати безконтрольно.
Якби вона була еволюційно розвиненою, ми, можливо, не змогли б її здолати, але в такому випадку ми б просто рятувалися втечею і повідомляли цю інформацію зовнішньому світу.
