Боже... Сороконіжки страшні. Серйозно, якого біса? Я більше ніколи в житті не хочу бачити стільки комах.
Ого. Я виснажена.
Ноги тремтять. Напевно тому, що я бігла так довго, що вичерпала жовтий індикатор витривалості - мою миттєво доступну енергію.
Настав час відпочити.
Я озираюся ще раз, щоб перевірити, чи не переслідує мене армія сороконіжок. Нічого подібного, жодних ознак.
Я розкладаю павутиння, щоб зробити просту домівку.
У ту мить, коли я закінчую павутину, щоб забезпечити собі відносну безпеку, всі сили витікають з мого тіла, і я падаю.
Ого, я, мабуть, трохи травмувалася.
Ці сороконіжки можуть бути слабкими поодинці, але ця величезна орда була серйозною загрозою.
Якби стільки їх накинулося на мене одночасно, я б нічого не змогла зробити.
До того ж, вони можуть викликати параліч. Якби мене вкусили хоча б раз, я, напевно, була б повністю знерухомленою здобиччю.
Після цього все, що я могла б зробити, це чекати, поки вони мене зжеруть.
Одна ця думка змушує мене здригатися.
Мені слід було б ретельніше подумати про те, чому в цій місцевості так багато сороконіжок.
Або, можливо, мені слід було звернути увагу на відсутність інших монстрів навколо.
Я маю на увазі, що самі по собі сороконіжки шалено слабкі.
Озираючись назад, було дивно, що навколо не було інших хижаків, коли навколо було так багато здобичі. Я думала, що, можливо, інші монстри не хотіли їх їсти через їхню паралізуючу отруту, але в підземеллі, повному отруйних чудовиськ, це здавалося непереконливою причиною.
Швидше за все, інші монстри або уникали цієї місцевості, знаючи, що там живе рій сороконіжок, або випадково заходили туди і були з'їдені.
Враховуючи, що навіть моєї швидкості ледве вистачило, щоб втекти, для повільніших істот це може бути просто неможливо. Вони б спробували втекти, але їх би миттєво наздогнали, а після того, як вони були б покусані та паралізовані, навколо них роїлися б тонни сороконіжок і...
Жахливо. Брр..
Гадаю, навіть менші монстри мають способи компенсувати свою вразливість.
З точки зору чистої бойової здатності, я теж слабша, але якщо я зроблю павутину, то зможу заманити в пастку і перемогти монстрів, сильніших за мене.
Тож тільки тому, що щось здається слабким, не означає, що ви можете втратити пильність.
Скажімо так, ця маленька зустріч допомогла дуже добре засвоїти цей урок.
У будь-якому випадку, я залишилася живою, і до того інциденту я з'їла не одну сороконіжку.
Заробила кілька рівнів і все таке інше.
Хоча, незважаючи на всі ці линьки, які я робила, я не відчуваю, що стаю більшою.
Зазвичай линька допомагає тваринам збільшуватися, чи не так?
Я маю на увазі, що технічно я зростаю в певному сенсі, піднімаючи рівень, але розмір мого тіла не змінився. Побачивши свою велетенську маму, коли я вперше вилупилася, я подумала, що з часом теж можу стати такою великою...
Але поки що немає жодних ознак того, що це станеться.
Оскільки цей світ має рівні і все таке, то, можливо, еволюція теж існує, чи щось таке?
До речі, про рівні...
Після того, як я оцінила цілу армію сороконіжок, мій рівень навички оцінювання підвищився.
Це те, що вони називають щасливим випадком?
Наразі я по-новому подивлюся на результати моєї безперервної самооцінки. Під час переслідування армією сороконіжок у мене, звісно, не було на це часу.
<Малий менший таратект LV 7 Безіменний Статус: Слабкий>
Що значить "Статус: Слабкий"?! Це занадто розпливчасто!
До того ж, називати мене слабкою - це... Ну, гадаю, я це вже зрозуміла. Але не могли б ви хоч трохи пом'якшити говорити це?
Той факт, що моя власна оцінка назвала мене слабкою, лише доводить, що я нікчема за мірками цього світу.
Це відстій.
Ні, зачекайте. Хіба я не вирішила, що не можна відкидати щось тільки тому, що воно не дуже сильне?
Зрештою, у мене є моя павутина.
Навіть якщо моє тіло кволе, поки у мене є моя павутина, я ніколи не буду переможена, напевно. Можливо.
Якщо подивитися на це так, то я зовсім не слабка, так?
Я маю на увазі, що я упереджена, але я б сказала, що я насправді досить сильна...
Я можу заманювати монстрів у пастку своєю павутиною, брати гору в засідках і кусати своїми отруйними іклами, коли моя ціль нерухома.
Так. Мушу визнати, я граю нечесно. Але у мене немає вибору, оскільки в чесному бою я перебуваю в невигідному становищі. Тому я приймаю будь-яку допомогу, яку можу отримати.
Я просто маю бути впевненою, що я задаю темп, граю на своїх сильних сторонах.
Якби так було завжди, у мене б ніколи не було проблем.
Я так втомилася. Пора спати.
Доброго ранку!
Я ще навіть не відчуваю, що повністю відпочила. Але раптом мої очі розплющуються.
Що це за відчуття? Не знаю чому, але моя інтуїція махає величезними червоними прапорами.
Я швидко встаю і додаю більше ниток до своєї павутини. Тоді я помічаю джерело мого передчуття.
<Елро баладорадо LV 9: Оцінка стану не пройдена>
Це величезна змія.
Вона виглядає досить товстою, щоб без проблем проковтнути людину, а її тіло має щонайменше 10 метрів завдовжки.
Загалом, вона здається сильною. Не кажучи вже про дев'ятий рівень.
Досі найсильніший монстр, якого я бачила, був 4-го рівня. Тож це великий стрибок.
З точки зору виду, перевага очевидна. Це, в поєднанні з її вищим рівнем, означає, що якщо ми битимемося чесно і справедливо, у мене немає жодного шансу.
Мене кидає в холодний піт. Я наче жаба, яку спіймала змія. Тільки я павук.
Моє тіло закам'яніло від страху, але я змушую його якось рухатися. Повільно відступаю, намагаючись збільшити відстань між нами.
Але змія не робить цього.
Не звертаючи уваги на павутиння між нами, вона рветься вперед!
Звісно, вона потрапляє в павутину. Але тут змія розвертається і рве її!
Я розвертаюся і кидаюся геть, швидко, як перелякане кроленя. Я тікаю через аварійний вихід з павутиння, яке я нашвидкуруч змайструвала, саме тоді, коли змія проривається крізь перший бар'єр і нападає на те місце, де я щойно була.
Інстинкти підказують мені тікати. Але я не тікаю.
Я бачу її. Змія заплуталася в павутинні.
Вона може розірвати нитки, але не може звільнитися повністю.
Ціле павутиння і розірване тепер сплітаються навколо її тіла.
Це може спрацювати! Це та перевага, яка мені потрібна.
Я чіпляюся за тіло змії, поки вона борсається.
У той момент, коли я кусаю її, я починаю випускати більше ниток зі свого заду. Якимось чином я прориваюся крізь її тверду луску і встромляю свої отруйні ікла в її тіло! Змія б'ється сильніше, коли починає відчувати біль від отрути.
Коли я обплутую її ще однією ниткою, вона б'ється ще сильніше.
Змія раз по раз б'є моє тіло об стіни і підлогу, але я тримаюся з усієї сили і рішучості!
Мій жовтий індикатор витривалості вичерпується. Кожного разу, коли я отримую удар, мій зелений індикатор здоров'я теж падає.
А щоразу, коли я створюю нитку, зменшується і червоний індикатор загальної витривалості.
Коли червоний індикатор вичерпається, я, ймовірно, не зможу більше виробляти павутиння.
Якщо це станеться, то це лише питання часу, коли змія вирветься з моїх пут.
Я маю перемогти цього монстра до того, як це станеться. Я вкладаю всю свою енергію в те, щоб вкусити і викачати нитку.
Опір змії починає слабшати, повільно, але впевнено.
Коли моя жовта смужка витривалості вже давно зникла, а червона зупинилася лише на 10 відсотках, змія нарешті заспокоюється.
Ось що трапляється, коли недооцінюєш слабака!
<Досвід досяг необхідного рівня. Індивідуальний малий малий таратект виріс з LV 7 до LV 8.>
<Всі базові атрибути збільшилися.>
<Отримано бонус за підвищення рівня навички.>
<Навичка досягла необхідного рівня. Уміння [Стійкість до болю LV 1] стало [Стійкість до болю LV 2].>
<Використано бали уміння>
<Досвід досяг необхідного рівня. Індивідуальний малий малий таратект виріс з LV 8 до LV 9.>
<Всі базові атрибути збільшилися.>
<Отримано бонус за підвищення рівня вміння.>
<Вміння досягло необхідного рівня. Уміння [Отруйне ікло LV 5] стало [Отруйне ікло LV 6].>
<Вміння досягнуто необхідного рівня. Уміння [Нічне бачення LV 9] стало [Нічне бачення LV 10].>
<Умову виконано. Уміння [Розширення зору LV 1] було отримано з уміння [Нічне бачення LV 10].>
<Отримано очки уміння.>
Ого, це було багато.
Гадаю, що отримання тонни очок досвіду, коли перемагаєш ворога, який не в твоїй лізі, справедливе в будь-якому світі.
Я навіть піднялася на два рівні.
Змія була сильним супротивником. Якби я билася з нею віч-на-віч, у мене не було б жодного шансу.
У неї було міцне тіло і сильний захист з захисним лускатим покривом. Судячи з того, як вона прорвалася крізь моє павутиння, її швидкість, мабуть, теж була високою. Можливо, вона навіть була швидшою за мене.
До того ж, змії однаково отруйні. Без сумніву, ця змія теж була отруйною.
Відверто кажучи, навіть коли вона потрапила у мою павутину, шанси на перемогу були приблизно п'ятдесят на п'ятдесят.
Всі мої рани загоїлися, коли я підняла рівень і полиняла, але до цього мій рівень здоров'я був небезпечно низьким. У мене також майже закінчилася витривалість. Це було близько.
Але весь цей ризик приніс велику винагороду.
Коли я полювала на сороконіжок, я зрозуміла, що наближаюся до 8-го рівня, але я ніколи не очікувала, що досягну 9-го рівня одним махом.
Я дуже рада, що підвищила свій рівень, але мої навички також значно зросли.
Безумовно, не завадить мати більший опір болю, а Отруйне ікло — один з моїх козирів разом з Павутинною ниткою.
Коли моє вміння "Отруйне ікло" зростає, це означає, що моя сила атаки збільшується на стільки ж.
Або, інакше кажучи, Отруйне Ікло все ще залишається моїм єдиним способом атаки.
Це може стати мені в нагоді, якщо я зіткнуся з противником з високим опором до отрути. Ніякого каламбуру.
Але найбільше в цьому раунді прокачування мене вразило вміння "Нічне бачення".
Так. Якщо подумати, то це дійсно мало сенс, щоб я мала це вміння.
Мабуть, саме тому я могла бачити в цьому підземеллі, незважаючи на повну відсутність джерел світла.
Тепер мій рівень цієї навички підвищився, і пейзаж навколо мене став повністю видимим.
Отже, 10 — це, мабуть, найвищий доступний рівень. Іншого пояснення цій чіткості немає.
Якщо тільки 10 не є максимальним рівнем саме для навички нічного бачення, а не для інших навичок, звісно.
Крім того, я отримала навичку "Розширення зору", гадаю, як бонус за те, що я підвищила рівень нічного бачення до 10-го. Це чудово і все таке, але, чесно кажучи, я поняття не маю, що вона насправді робить.
Судячи з назви, ви можете подумати, що моє поле зору тепер має бути набагато ширшим, але, схоже, це не так.
Що ж, це не перший раз, коли я отримую навичку, ефекти якої я не можу зрозуміти з самої лише назви.
Було б добре, якби я могла використовувати Оцінювання навичок, щоб уникнути подібних проблем, але я не можу.
Здається, одна з умов Оцінювання полягає в тому, що я можу отримати інформацію лише про видимі речі.
Отже, вся інформація про навички, яку я маю на даний момент, — це те, що Божественний Голос (тимчасово) бажає мені сказати.
Оскільки я не можу бачити навички в будь-якій формі, я також не можу їх оцінити. Оскільки результати моїх оцінок прописані в моїй голові, ця інформація, швидше за все, вважається "видимою".
Але якщо я підніму свій рівень майстерності далі, можливо, навички з'являться в моїх результатах статусних перевірок Оцінкою, і тоді я зможу їх перевірити.
У будь-якому разі, поки що я нічого не можу з цим зробити, тож поки що мені доведеться залишити таємничі вміння у спокої.
Тепер, коли я нарешті вполювала якусь велику дичину, я вирішила, що мені час її з'їсти.
Спочатку я відбудую свій простенький будиночок, щоб інші монстри не напали на мене, поки я їстиму.
Зважаючи на те, яка величезна змія, я, мабуть, не зможу з'їсти її всю за один раз, тому вирішую влаштуватися в цій місцевості, поки не з'їм її повністю.
Таким чином, я роблю ці павутини трохи ретельніше, ніж мої звичайні тимчасові гнізда.
<Вміння досягло необхідного рівня. Вміння [Павутиння LV 6] стало [Павутиння LV 7].>
Сьогодні, здається, мені пощастило.
Моє вміння "Павутиння", яке вже давно не покращувалося, нарешті підняло рівень.
Можливо, те, що я так часто використовувала його під час битви зі змією, принесло свої плоди.
Так чи інакше, тепер дві мої основні навички, Отруйне ікло та Павутиння, піднялися в рейтингу одночасно.
Чесно кажучи, це, мабуть, сприятиме моїм бойовим можливостям набагато більше, ніж збільшення базових статів, які приходять з підвищенням рівня.
Я в чудовому настрої і готова наїстися досхочу.
Але перед цим мені треба позбутися зміїної луски. Вона занадто тверда, щоб я могла її з'їсти з нею.
Очищення від луски завершено! Ого, це було виснажливо. Роботи виявилося набагато більше, ніж я думала.
Оскільки луска була дуже тверда і міцно прикріплена, це зайняло деякий час.
Червоний індикатор витривалості, який відновився, коли я підняла рівень, знову впав на цілу чверть.
Це свідчить про те, яка це була важка робота.
Зате тепер я можу їсти без застережень! Без зайвих слів накидаюся на їжу.
Фу, гидота!
Дуже гірке. Напевно, це отрута, так?
Судячи з того, наскільки це гірко, змійка, мабуть, мала якусь супер-потужну отруту. Напевно, було б дуже погано, якби вона мене вкусила.
<Вміння досягло необхідного рівня. Навичка [Стійкість до отрути LV 5] стала [Стійкість до отрути LV 6].>
Приємно. На смак жахливо, але з точки зору навичок це чудова їжа.
Минуло вже кілька днів відтоді, як я перемогла змію.
Принаймні, мені так здається. Неможливо точно визначити, скільки часу минає в підземеллі.
Усякий час моє життя полягало в тому, щоб їсти і спати.
Я все ще не закінчила їсти змію, і нова здобич продовжує потрапляти в моє павутиння, так що я не можу рухатися далі, навіть якщо захочу. Я планувала лише зробити невелику перерву, але справи стають дедалі гіршими.
Такими темпами я знову повернуся до життя домосідки!
Я дивлюся на гору здобичі, яку я зловила за останні кілька днів.
Так, гора. Гора... Японською це яма... Ямада. Якщо подумати, хіба серед моїх колишніх однокласників не було когось на ім'я Ямада?
Ну, це вже не має значення.
Так чи інакше, моя здобич накопичується горою.
Це результат того, що я систематично позбуваюся всієї здобичі, яка потрапляє в мої тенета.
У моєму першому будинку я з'їдала здобич, як тільки отримувала її, але тут я не можу приступити до неї, поки не з'їм змію, і саме тому у мене з'явилася ця величезна купа.
Не було жодного міцного хлопця, який зміг би прорвати мою нитку, як змія, тож я змогла легко позбутися їх.
Один з них був сильним на вигляд 6-го рівня, але зараз він просто частина здобичі.
Ну, високий рівень не обов'язково означає, що він буде сильним.
Я зараз 9-го рівня. За рівнем така сама, як і змія. Однак змія мала величезну перевагу з точки зору прямих бойових здібностей.
Насправді, без моєї павутини я, мабуть, не змогла б перемогти навіть низькорівневого монстра.
Я починаю думати, що раса істоти щонайменше так само важлива, як і її рівень. Навіть на одному рівні, якщо один вид перевершує інший, то шансів на перемогу практично немає.
Наведу екстремальний приклад: навіть якби цей гігантський павук, ймовірно, найсильніший монстр, якого я коли-небудь бачила, був 1-го рівня, я все одно не змогла б його перемогти.
Незалежно від наших рівнів, з таким великим супротивником ніяка стратегія не врятувала б мене від миттєвого розгрому.
Тож, окрім різниці в рівнях, між мною і змієм була ще й велика різниця в бойових здібностях.
При цьому три чверті тіла змії вже зникли в моєму шлунку. Чи слід мені вважати, що я покінчила зі змією на три чверті, чи ще одна чверть залишилася? Після цього на мене ще чекає ціла купа трупів монстрів, тож, мабуть, краще вибрати останнє.
З таким великим запасом вони можуть почати гнити до того, як я зможу їх з'їсти.
Але у мене є вміння "Стійкість до гниття", тож поїдання гнилі, мабуть, не буде мене надто турбувати.
Насправді, можливо, буде краще змусити себе з'їсти трохи, щоб підвищити свій рівень навички.
Зʼїсти?
Враховуючи все те, що я їла весь цей час, я впевнена, що зможу впоратися з трохи зіпсованою їжею на даному етапі.
Гаразд.
Як я і думала, я не можу піти звідси, поки не перетравлю гігантську купу їжі. Якщо я зможу якось прикінчити змію, то інші монстри не такі вже й великі, тож я впевнена, що впораюсь.
До того ж, якщо я не змушу себе закінчити все це, я справді перетворюся на затворницю.
Спочатку я планувала, що це буде імпровізоване житло, але я провела тут стільки часу, що воно стає таким же великим, як і мій попередній дім.
Коли я все це обмірковую, я відчуваю вібрацію в моїй нитці. Щось знову застрягло в моїй павутині.
О, Боже. Тепер у мене буде ще більше їжі.
Я ніколи не уявляла, що опинюся в ситуації, коли у мене буде занадто багато їжі.
Так чи інакше, я прямую до свого улову.
Здається, вона досить сильно б'ється. Може, я спіймала якусь велику дичину?
У такому разі моє перебування тут знову продовжиться.
Сподіваюся, що це щось дрібне. Це досить смішна проблема.
<Елро ранданель LV 3: Не вдалося оцінити стан>
<Елро ранданель LV 3: Не вдалося оцінити стан>
<Елро ранданель LV 4: Не вдалося оцінити стан>
Отже, я впіймала трьох монстрів. А, ці дівчата з'явилися в тріо і в моєму старому будинку.
Цей вид монстрів подорожує тільки по троє?
У будь-якому випадку, це може бути навіть гірше, ніж зловити великого монстра.
Переважно з точки зору кількості м'яса.
Наразі я додаю більше павутини, щоб ще більше ускладнити їхні рухи, перш ніж забирати їх, тягнучи всередину мого будинку.
Це нова техніка, яку я винайшла.
Це набагато зручніше, ніж щоразу вирізати шматок павутини.
Потім я створюю нову павутину і повертаюся до центру свого будинку з монстрами на буксирі.
Уф, всі троє разом вони важкі. Треба було брати їх по одному, хоча так навіть важче.
Ого-го! Дівчатка, це дратує.
Моє тіло тепер трохи болить. Насправді, мій рівень здоров'я навіть впав.
Чорт забирай! Добре, що у мене є ці дівчатка, на яких я можу зігнати свою злість. Це здається трохи ірраціональним, але мені байдуже.
Отже: Кусь! Кусь! Кусь!
<Досвід досяг необхідного рівня. Індивідуальний рівень Малого меншого таратекта зріс з 9 LV до 10 LV.>
<Всі базові атрибути збільшилися.>
<Отримано бонус до рівня навичок.>
<Отримано очки навичок.>
<Умову виконано. Індивідуальний Малий менший Таратект тепер може еволюціонувати.>
...Що це було?
Коли я підвищую свій рівень, я отримую дійсно приголомшливу інформацію.
"Еволюціонувати", кажеш? Це те, про що я думаю? Як у певній серії ігор, де ти вирощуєш кишенькових монстрів?
<Існує кілька варіантів еволюції. Будь ласка, виберіть один з наступних.>
* Менший таратект
* Малий таратек
Стій-стій-стій. Гаразд, дайте мені хвилинку. Зачекай хвилинку.
Дайте мені подумати про це. Це може стати величезним переломним моментом у житті людини. Хоча я павук, а не людина.
У всякому разі, я не можу зробити цей вибір легко.
Еволюція, так? Ну, це круто. Оскільки це такий ігровий світ, не так вже й дивно зіткнутися з чимось подібним, гадаю. Якщо я зараз почну жартувати з цього приводу, то вже ніколи не зупинюся.
Тож якщо я еволюціоную, чи не означає це, що я теж буду еволюціонувати і далі? Якщо у мене є вибір еволюціонувати, немає сенсу не скористатися цим шансом.
Отже. Менший таратект або Малий таратект.
Судячи лише з назв, різниця не така вже й велика. Тож який краще: "менший" чи "малий"?
О, якби ж то можна було застосувати оцінку до Божественного Голосу (тимчасовий)!
Тоді б я могла легко зрозуміти різницю.
Хм... Ну, може, я можу здогадатися?
Я припускаю, що Малий таратект був би дорослим варіантом мого теперішнього я.
Зрештою, з мого імені забрало б "менший".
Отже, зворотний бік цього в тому, що менший таратект прибирає частину з "малим". Я все одно стану вищим видом еволюціонувавши в "менший"?
Але оскільки "менший" все ще додається, я, ймовірно, все ще буду незрілим екземпляром.
У цьому, мабуть, і полягає різниця, я думаю.
В такому випадку, вибрати повинно бути легко. Маленький таратект повинен бути правильним вибором, так?
Зрештою, я не хочу еволюціонувати і залишатися неповноцінним видом. Крім того, хіба малий таратект не передбачає, що за ним є ще якісь еволюційні кроки? Наприклад, втратити малий статус і просто стати таратектом.
Я не знаю, наскільки я змінюся, еволюціонуючи, але, як мінімум, я впевнена, що це зробить мене сильнішою. У такому випадку я, мабуть, виберу ту, яка має більший потенціал для подальшого зростання.
Менший таратект теж може еволюціонувати, але я не хочу обирати його на основі цієї непевної надії.
Крім того, я не знаю, наскільки великим стане моє тіло, якщо я вирішу стати меншим таратектом, і це лякає.
Якщо я перетворюся на дорослого, це, ймовірно, означатиме, що я стану набагато більшою.
Я не думаю, що у мене раптово станеться величезний стрибок росту, як тільки я виберу наступну форму, але не можу сказати напевно.
Зрештою, це світ фентезі, тому я не можу виключити ймовірність чогось подібного: "Я еволюціоную! БУМ! Тепер я гігантська!"
І якщо така можливість існує, я не хочу ризикувати.
Я сумніваюся, що раптом роздуюся до розмірів того гігантського павука, що бачила коли народилася тут, але якщо я стану занадто великою, щоб поміститися в проході, в якому я зараз перебуваю, це, безсумнівно, буде проблемою.
Я вже бачила цього величезного монстра-фінікота раніше, але він майже повністю заповнив прохід завширшки три метри.
Здавалося, що пересуватися таким чином було трохи складно.
Я припускаю, що цей монстр зазвичай живе у більшому просторі, а ця особина випадково заблукала у вузькому проході.
Тож бути занадто великою, щоб вільно пересуватися, тут цілком можливо. В такому випадку, найкраще дотримуватися мого поточного розміру. Це ще одна причина вибрати маленького таратекта.
Гаразд. Тоді вирішено. Я перетворюся на маленького таратекта!
<Індивідуальний малий менший таратект еволюціонує в малого таратекта.>
О, гаразд. Моя еволюція почалася досить швидко.
Божественний Голос (тимчасово) завжди дуже раптовий, але я хотіла б, щоб він давав мені трохи більше часу, щоб емоційно підготуватися до таких речей.
Я маю на увазі, що це моя велика е-во-лю...ція...
<Еволюцію завершено>
<Індивідуальна раса стала малим таратектом>
<Всі базові атрибути збільшилися>
<Отримано еволюційний бонус до навички>
<Навичка досягла необхідного рівня. Уміння [Табу LV 1] стало [Табу LV 2].>
<Вміння досягнуто необхідного рівня. Уміння [Єретична магія LV 1] стало [Єретична магія LV 2].>
<Вміння досягнуто необхідного рівня. Уміння [Стійкість до гниття LV 1] стало [Стійкість до гниття LV 2].>
<Вміння досягнуто необхідного рівня. Уміння [Сканда LV 1] стало [Сканда LV 2].>
<Отримано очки уміння.>
Що?! Що? Що?!
Я заснула?
Ні, це було більше схоже на те, що моя свідомість раптово згасла на мить або була перервана на секунду, чи щось таке?
Це, мабуть, ефект еволюції, так?
Вибач, Божественний Голос (тимчасовий), якщо ти збираєшся вирубити мене під час еволюції, було б непогано попередити про це!
А? Значить, я закінчила еволюціонувати?
Наскільки я можу судити, я не дуже змінилася...
О, моя самооцінка зупинилася.
Гаразд, час оглянути себе, щоб зрозуміти, що до чого.
<Малий Таратект LV 1, безіменний, статус: Слабкий>
О! О-о? Що?
Моя видова назва змінилася, тож еволюція, схоже, пройшла успішно.
Але рівень 1? Твій рівень обнуляється, коли ти еволюціонуєш? Мої показники не знизилися, чи що? Мій статус не змінився з "слабкого", тож не можу сказати. Стривайте, все ще слабка? Ох, блін...
Найбільше мене турбує те, що моя червона смужка витривалості виглядає майже порожньою.
Напевно, тому я відчуваю себе такою млявою і голодною. Я, мабуть, витратила купу енергії на еволюцію, так? Добре, що я маю такі величезні запаси їжі.
Зрештою, моя еволюція була успішною, але виявилася ризикованою справою.
Адже, я втратила свідомість і майже вичерпала енергію.
Якщо мені випаде нагода зробити це знову, я повинна буду добряче підготуватися.
Оскільки я втратила більшу частину своєї витривалості завдяки еволюції, я звертаю свою увагу на їжу.
Спочатку те, що залишилося від змії.
Якщо раніше ця велика істота вимагала дофіга зусиль, щоб її з'їсти, то тепер вона з легкістю потрапляє до мого шлунку.
<Вміння досягло необхідного рівня. Навичка [Стійкість до отрути LV 6] стала [Стійкість до отрути LV 7].>
Коли я доїдаю змію, мій рівень стійкості до отрути зростає.
Таким чином, завдяки цій змії я отримала два рівні для цієї навички. Ням-ням.
До того, як я еволюціонувала, така кількість їжі зробила б мене повною і роздутою, але зараз вона має такий незначний ефект, що я думаю, чи не зникла вона десь у норі. Наче все, що я щойно з'їла, зникло.
Натомість мій червоний індикатор витривалості стабільно відновлюється.
Тож навіть після того, як я з'їла змію, мій живіт не роздувся. Насправді, я все ще досить голодна. Моя червона смужка витривалості теж далеко не повна.
На щастя, в моєму нинішньому житлі є ціла гора м'яса монстрів.
До моєї еволюції я серйозно переймалася тим, як я збираюся все це з'їсти.
Напевно, такої кількості їжі вистачило б навіть для того додаткового виміру, який, очевидно, тепер має мій шлунок.
Тож я починаю наїдатися.
Їсти. І їсти. І їсти.
Я поглинаю це так, ніби завтра не настане.
У моєму попередньому житті у мене взагалі не було великого апетиту, але я думаю, що не так вже й погано бути ненажерливою у цьому світі.
Відчуваю, що зараз я могла б позмагатися з чемпіоном турніру з поїдання! Серйозно, що відбувається з моїм шлунком?
Очевидно, що я з'їла більше, ніж вся маса мого тіла на даний момент, але я все ще можу вмістити більше?
Мій шлунок же насправді не пов'язаний з окремим виміром зараз, чи не так?
Я знаю, що роздуми про це нічого не вирішать, але ти не можеш не хвилюватися, коли йдеться про твоє власне тіло.
Я не зрозумію, що відбувається, незалежно від того, скільки часу я витрачаю на це, і це дійсно починає мене дратувати...
Аргх! Не думай про це! Не думай ні про що, просто продовжуй їсти!
Я їм. І їм. І їм.
І ой... Ой, нічого не залишилося.
Що? Я що, справді з'їла усю ту їжу, що запасала?
...з'їла, так? Я маю на увазі, все зникло.
Серйозно?
Мій живіт все ще заповнений лише на 80%. Принаймні, так показує мій червоний датчик витривалості. Значить, цього все ще недостатньо, щоб заповнити мене повністю?
Еволюція - це страшно. Переважно в сенсі споживання енергії.
Якщо моя наступна також відбудеться на 10-му рівні, мені, мабуть, доведеться почати готуватися, як тільки я досягну 9-го рівня.
Мені пощастило, що цього разу я еволюціонувала в ідеальних умовах, але зазвичай, якщо я не підготуюся, все буде не так добре.
Я дуже рада, що змогла перемогти цю змію.
Якби не вона, я б не побудувала новий дім і не накопичила б стільки їжі.
Дякую, змійко!
Ну, так чи інакше, я майже одужала, але мій шлунок все ще не повний. А оскільки я з'їла усі свої запаси їжі, то немає сенсу тут більше залишатися.
Час тікати від домосідства!
І ось так, я знову вирушила у свою безцільну мандрівку.
Дякую тобі, другий дім.
Ти мав бути лише тимчасовою зупинкою для відпочинку, але я залишилася тут набагато довше, ніж планувала.
Прощавай!
Я вирушила у піднесеному настрої.
Перше, що мені потрібно зробити, це знайти більше здобичі, щоб наїстися. Після цього я, мабуть, просто блукатиму навмання, як завжди, але я хочу спробувати знайти вихід з підземелля, якщо це можливо.
Якщо я отримаю шанс знову еволюціонувати, то, напевно, стану більшою.
Навіть ця еволюція, яка не дуже змінила мою зовнішність, все одно справила на мене величезний вплив. Це робить ще більш імовірним, що з моїм наступним кроком вгору по еволюції я можу раптово стати величезною абощо.
В такому випадку я трохи хвилююся, чи зможу я пролізти через ці маленькі проходи.
Якщо це можливо, я хочу переїхати на більшу територію. Тож найкраще, мабуть, було б вибратися назовні. З одного боку, якщо я здуру зроблю себе величезною всередині цього підземелля, а вихід виявиться крихітним, я, можливо, взагалі не зможу звідси вийти.
Єдина проблема полягає в тому, що якщо я дійду до виходу, є велика ймовірність, що я наштовхнуся на людей, які проходитимуть через нього.
Але, зрештою, я не дуже хочу провести все своє життя в цьому підземеллі.
Той гігантський павук, якого я бачила, коли народилася, був, мабуть, близько 30 метрів заввишки, якщо виходити з моїх власних розмірів, тож він, мабуть, навряд чи зміг би кудись пройти в цьому підземеллі, не кажучи вже про вихід назовні.
Якщо я продовжуватиму еволюціонувати від однієї форми до іншої, то, мабуть, зрештою стану такою, тож мені справді треба забратися звідси до того, як це станеться.
При цьому гігантський павук здавався мені справжнім чудовиськом. Невже я колись досягну такого ж розміру? Цікаво, скільки для цього знадобиться еволюцій. До того часу я, напевно, могла б перемогти людей, навіть не спітнівши, так?
Але якщо я зроблю це зараз, то не зможу вийти назовні!
Частину мене захоплює ідея стати такою величезною, а частина глибоко тривожиться. Це складне відчуття.