Розділ 96: Мирне повсякденне життя
На напівзруйнованій вулиці
будівлі завалилися.
"Ні… Будь ласка… Прочнись…"
"…Даїн!… Прочнись!… Швидше… Ну ж бо…."
"Я не можу… нічого… вдіяти… моєї сили…"
І шум, що долинав звідкись.
І
"Кх… Мені… шкода…."
"…третій… Обов'язково…"
Я чув, як хтось скиглив і ридав.
"Не треба… Ти ж… усе ще… живий, правда?… Угх…"
"……."
"…Вибач…"
"…. Не можна здаватися… Не можна відпускати…."
Шкраббббб
— УАХХХ!
Хаа, хаа.
Я прокинувся посеред ночі.
…Боже, блядь. Котра зараз година?
— …Зараз третя ранку.
Пробурмотів я з заплющеними очима.
Коли я прийшов до тями, моя спина була мокрою від поту.
…Я не дуже пам'ятаю, але, схоже, мені наснився кошмар.
Не можу повірити, що в такому віці я прокинувся від страху через кошмар.
— Хаа…
Мимоволі зітхнув я.
….Що за тривога оселилася в моїй голові? Чому мені сниться цей сон?
Якщо поміркувати, останнім часом бували моменти, коли я продовжував здригатися, навіть коли просто сидів нерухомо. Відчуваючи жах.
Мені не вистачає життєвих сил? Чи в моєму тілі оселився привид?
Якщо так триватиме й надалі, я повернуся до відьми, щоб зробити екзорцизм. У цьому світі є майже все, що я можу уявити, тож, можливо, до мого тіла дійсно причепився справжній привид.
Фух. Але хай там як, зараз я відчуваю, що повністю прокинувся.
Я подивився на вікно на стіні.
Поміж тьмяними горами мою кімнату освітлює місяць, що яскраво сяє.
…Це ніч, коли раптово відчуваєш вайб раннього ранку. Третя година ранку. Це час, коли хлопець стає найбільш сентиментальним.
Усі, мабуть, сплять у цей час, окрім мене.
….Ну так, оскільки я прокинувся, я не міг знову заснути, а людей навколо не було.
Чи варто мені записати деякі речі заздалегідь?
Я встав із ліжка, увімкнув світло й сів за свій робочий стіл.
Потім я дістав одну з книжок із полиці.
Ця книжка пофарбована в світло-зелений колір із метафізичними фігурами на звичайному з вигляду щоденнику.
Так, блокнот, який я отримав від зеленої відьми минулого разу, його неможливо відкрити без мого дозволу.
Тільки коли я помру, люди зможуть відкрити його без мого дозволу.
— Гм…
І там.
Я почав записувати головні події, які можуть статися в майбутньому, і речі, які можуть стати початком руйнування, якщо їх не запобігти.
І важливі налаштування. Наприклад, подія, яка трапляється час від часу, або спосіб воскреснути після смерті…
Краще записати все це заздалегідь. Про всяк випадок, що б не сталося з людьми. Професійний лиходій готує все заздалегідь!
Я приблизно назву цю книгу «Екстрений мануал Его-Стрім».
Я не спав усю ніч і заснув під час їжі наступного ранку, за що отримав прочухана від Лі Су Бін.
Я спав пізно, тому що працював, але це було так несправедливо.
[Уряд дозволив реконструкцію районів у Пусані, які постраждали від останнього терористичного нападу. Жителі в захваті від скасування обмежень, що діяли 10 років.]
Мирний ранок.
У вітальні, де здалеку лунав лише звук телевізора, я бездумно лежав на дивані.
— Кім Даїн, що ти робиш?
— Оу… Я засмагаю…
Я відчуваю, як перезаряджаюся, тому що тепле сонце падає з вікна, і я засмагаю на дивані, який мене освітлює.
Я любив перебувати на сонці отак з самого дитинства. Мені потрібно підзарядитися вітаміном D.
— А тепер скуштуй трохи фруктів.
— Оу, дякую тобі.
Тим часом Лі Су Бін передала мені тарілку з фруктами.
Я взяв звідти шматочок дині, щоб з'їсти.
Хрустко й смачно.
— Оу, Лі Су Бін. Хан Со Ін усе ще там, внизу?
— Так, Чхве Се Хі теж там із нею.
— Справді? Що вони, в біса, там роблять?
Останнім часом ці двоє про щось шепотілися між собою й щодня залишалися в підвалі.
Думаю, Чхве Се Хі допомагає Хан Со Ін щось створювати й… Боже. Головне, щоб вони не створили якихось дивних речей.
До речі…
Я повернув голову й подивився у вікно поруч зі мною.
Вікно було засклене на одній стіні вітальні. Приємно дивитися на навколишній краєвид. Це також те, що мені сподобалося найбільше, коли я вперше зайшов до цього будинку.
Ось так я просто нерухомо витріщався в телевізор і чекав на дзвінок.
Новини по телевізору лунали на повну гучність і шуміли через галас, який зчинила Бурулька. Одна особливість полягає в тому, що ведучий з усім серцем пояснює, наскільки чудовою та здібною є Бурулька і що її можна порівняти зі Стардаст.
….Невже Лі Соль А вже взяла під контроль телевізійну станцію?
Поки я перебував у замішанні від цієї думки, телефон нарешті почав дзвонити.
Коли я подивився на свій мобільний, на екрані було написано «Лі Соль А».
Побачивши це, я одразу ж підняв слухавку.
— Алло?
— Оу, привіт. Вітаю.
— Хаа, у мене взагалі не було часу досі. Мені шкода. Я була зайнята, тому що асоціація та репортери не давали мені спокою. Є речі, які я мушу робити в правильний час.
— Гаразд, гаразд. У тебе немає часу, звісно, я це знаю. До речі, розкажи про це швидше. Наприкінці вчорашнього дня Стардаст, тобто Шін Хару, раптово з'явилася. Що сталося?
— Хаа.. Хару. Навіть не згадуй про це. Я так нервувала, бо думала, що мої стосунки з тобою викрили.
— Вас же не викрили, правда?
— На щастя, ні. Вона бачила, як ми двоє сміялися, але я не думаю, що вона знає деталі. Я впоралася з цим як надо.
— Це полегшення. Зачекай, до речі, як вона взагалі туди дісталася?
— Ну звісно. Вона попросила Тіньового Блукача перемістити її туди.
— …Я маю на увазі, чому вона прийшла? Не було ж жодної причини з'являтися, правильно?
Коли я це сказав, то почув, як вона злегка пирхнула й засміялася на іншому кінці дроту.
— …Ну що ж? Подумай про це сам. Я теж не знаю.
— …Зачекай, гей.
— Це не так уже й важливо, правда? Давай поговоримо про майбутнє. Що ти збираєшся робити відтепер?
Лі Соль А після цього природно змінила тему й запитала мене про мої плани на майбутнє.
…Щось тут не так, але чи варто мені просто заплющити на це очі цього разу?
Я просто дав їй коротку відповідь.
— Що ти маєш на увазі? Тепер я мушу зміцнити свій Союз Лиходіїв. Я зосереджуся на збільшенні кількості нових лиходіїв в «Его-Стрім».
— …Гаразд. Тим часом я збираюся швидко взяти під контроль політику.
— ……Я не думаю, що тобі варто так поспішати з цим.
— Про що ти кажеш? Я мушу зробити це заздалегідь, щоб не сталося такої несподіваної події, як минулого разу, коли президент запустив у тебе ракету. Це все заради тебе.
"Заради мене" моя дупа. Це, мабуть, суто через її власну жадібність.
Я підступно посміхнувся від її прозорих слів. Ну, не те щоб мені не подобалися брудні справи. У цьому й полягає шарм Лі Соль А.
Ми поговорили ще трохи. Загалом, вона знову згадала, що було б добре, якби вона змогла приїхати до мого будинку колись, і завершила дзвінок після ще кількох фраз.
І перед тим як покласти слухавку, Лі Соль А лише натякнула мені.
— ….І тобі, я думаю, краще зосередитися на Стардаст найближчим часом.
— Га? Ну, я в будь-якому разі збирався зосередитися на Стардаст найближчим часом… Чому?
— …Нічого, я просто думаю, що так буде краще для тебе. Я кладу слухавку.
Лі Соль А після цього вимкнула телефон.
…Що за чортівня? Так нудно.
Тож після дзвінка я встав зі свого місця.
І вийшов на веранду біля вікна.
— Гм…
В оригіналі Стардаст завжди відкривала вікно свого будинку й отак спиралася щоразу, коли мала якусь проблему.
…Тож я намагаюся наслідувати її.
У горах із освіжаючим повітрям і вітром
я сперся рукою на поруччя, обмірковуючи план.
— Відтепер…
Різноманітні, потужні лиходії продовжуватимуть з'являтися один за одним.
І це продовжуватиме виснажувати. На Стардаст продовжують сипатися вороги з різноманітними здібностями, з якими занадто важко впоратися самотужки.
Тепер, звісно, ситуація трохи змінилася.
Оскільки я перебуваю тут, декого з лиходіїв буде залучено до «Его-Стрім» або я позбудуся їх, тож ситуація стане набагато кращою, ніж в оригінальному коміксі. Як той самий Екіпаж Лепіс, які стали головними героями цього терористичного нападу.
І особливо, Стардаст стала набагато сильнішою.
Оскільки її здібності були підсилені набагато раніше, ніж в оригіналі, вона зможе добре протистояти чималій кількості лиходіїв.
Що ж, усе владнається як надо.
Усе правильно.
Я стояв нерухомо, роздумуючи над цим.
Чому Стардаст раптово помчала до Пусана?
Чесно кажучи, я не надто замислювався про це, бо думав, що Лі Соль А розповість мені причину, але тепер мені потрібно про це поміркувати.
— Ну що ж…
Я подумав на мить і дійшов висновку.
Ну, можливо, це тому, що вона могла відчути загрозу.
Інакше немає жодної іншої причини.
— Це ж хороша річ!
Ось мій фінальний висновок.
Якщо вона вважає мене загрозою, це чудово. Вона мусить думати про мене як про найлютішого ворога, щоб бути щирою в бою й використовувати всю свою енергію.
Я закрив веранду й повернувся до вітальні з легким серцем.
Хан Со Ін, яка сидить на дивані, як я можу бачити, коли повертаюся до вітальні. Вона, мабуть, повернулася з підвалу.
Щойно Хан Со Ін побачила мене, вона зробила дивний вираз обличчя.
— Кім Даїн. Ти знаєш, що отримав нове прізвисько?
— Яке ще…
— Подивись на це.
Хан Со Ін передала мені телефон, у який дивилася.
Один із дописів на моєму фан-кафе з'явився на екрані.
[Его-стар? Его-тра?]
Забирайтеся геть, ха-ха-ха-ха
<<Крижане манго>> повертається!
(Фото Бурульки та Егостика, які б'ються одне з одним із посмішкою)
(Гіфка Егостика, який робить комплімент Бурульці)
= Коментарі =
[Справді? Ха-ха-ха Вони гарно виглядають разом, ха-ха-ха-ха.]
[Я підтримуватиму крижане манго з усім своїм серцем]
[Крижане манго звучить так гарно. Ха-ха-ха-ха]
[Ти, Егостик, припиняй гратися в Сеулі й спускайся до Пусана]
[Мангостік, ти більше підходиш Пусану, ніж Сеулу!]
[Якщо Стардаст <<< Бурулька, тисніть лайк. Ха-ха-ха]
[Про що ви кажете? Опонент Егостика — це Стардаст. Хіба не природно, що він має залишити це Стардаст, експерту по Егостику? Я не думаю, що це правильно — шипперити з нею іншого героя.]
? [@newday313 Чому він так сильно трясеться?]
? [Шиппери Его-стар стримують свої сльози]
? [Заарештований у будинку Стардаст]
? [Дивлячись на профіль, ця людина — активний учасник, але вони шиппери Его-стар. Я вперше бачу, як вони залишають коментарі.]
? [Не можу зосередитися на синьоволосій засмаглій задираці ххххх]
[Крижане манго. Блядь, ха-ха-ха-ха. Це буде сьогоднішня закуска]
— Чи не хочеш ти скуштувати крижане манго на закуску сьогодні?
Я доторкнувся до свого чола, поки Хан Со Ін говорила, сміючись із мене.
…У мене таке відчуття, що мій список прізвиськ лише збільшується.