Розділ 95: Одержимість
Лі Соль А.
Для неї сьогоднішній день став найщасливішим за весь час.
День, коли вона продемонструвала всій нації, як успішно придушує тероризм пліч-о-пліч із цим дивним, загадковим чоловіком — Егостиком.
Це була найкраща можливість одним махом підняти свою раніше мляву впізнаваність і репутацію, а також для Бурульки — шанс стати ближчою до Егостика.
До того ж, сам процес терористичного акту завершився бездоганно, точно за заздалегідь наміченим із ним планом, і можна сказати, що день був просто ідеальним, адже акції її компанії вже продемонстрували перші ознаки зростання.
….А Егостик після теракту виглядав набагато виснаженішим, ніж вона думала, тож усе склалося як надо.
Ну так. Саме тоді, коли вона прощалася з ним, Стардаст раптово з'явилася в тому самому місці, де перебували вона та Егостик.
"….."
Ковт.
Лі Соль А важко ковтнула слину, спостерігаючи, як Стардаст крок за кроком наближається до неї.
Егостик, який ще хвилину тому сміявся й базікав із нею, зараз на шаленій швидкості накивав п'ятами разом із кораблем.
А Лі Соль А.
Вона була змушена залишитися на самоті, аби зустрітися зі Стардаст віч-на-віч.
І за мить Хару підлетіла прямо до неї.
І вираз обличчя Хару.
"……"
Воно було просто абсолютно безпристрасним.
…І це чомусь вкрай лякало.
"В-Вона ж не могла нас почути, правда?"
Дивлячись на цей вираз, Лі Соль А почала не на жарт нервувати.
Лі Соль А товаришувала з Хару вже багато років.
І попри те, що Лі Соль А перебувала поруч із Хару протягом такого тривалого часу, вона ледь не вперше в житті бачила цю дівчину з настільки крижаним виразом обличчя.
Але хто така Лі Соль А?
Вона також була досвідченою особою, яка встигла покрутитися в бізнесових та політичних колах.
Тільки повні дилетанти показують ознаки шоку в подібних ситуаціях.
Тому Лі Соль А з усіх сил спробувала видавити посмішку й заговорила до Хару з награним подивом:
— Оу, Хару! Що коїться? Як ти взагалі про все дізналася?
— Про що ви двоє щойно розмовляли?
Проте всі зусилля Лі Соль А були вщент розбиті цим одним єдиним питанням Хару, яка різко перервала її, зберігаючи абсолютно без емоцій обличчя.
Шін Хару, яка поставила це запитання з таким невимушеним виглядом, усе ще залишалася зовні спокійною, але Лі Соль А чітко вловила дещо незвичайне.
….Незвично похмурий погляд, опущений донизу, і слова, від яких віяло настільки неймовірним холодом, що здавалося, наче весь день в одну мить згас.
Лі Соль А була на межі того, аби повністю втратити самовладання, проте завдяки своїм надлюдським зусиллям вона все ж відповіла з посмішкою, без жодного заїкання:
— А? Оу, ти ж сама все бачила, хіба ні? Та ні про що таке. Він просто намагався мене спровокувати, от я й розбиралася з ним. Ха-ха… До речі, Хару, хіба ти не мала бути в Сеулі? Як ти…
— Але ви ж сміялися?
І слова Лі Соль А знову були грубо перервані з боку Шін Хару.
— …Ви двоє стояли, розмовляли й сміялися?
Вона дивилася на Хару, яка говорила вкрай тихо, пильно спостерігаючи за нею своїм крижаним, згаслим поглядом.
Лі Соль А ледве відкрила рота й відповіла так, наче нічого не сталося, хоча всередині чітко відчувала, як її душа от-от вилетить у п'яти від жаху:
— Оу, це? Та це суто тому, що ми обмінювалися уїдливими сарказмами й глузували одне з одного, тільки й усього. У цьому немає нічого такого особливого.
Лі Соль А здавалося, що вона відповіла максимально природно.
Проте Шін Хару вже чітко відчула підвох суто з її манери говорити, коли подруга злегка накручувала пасмо волосся пальцем, так і не наважившись подивитися їй прямо в очі.
"……"
Тоді вона тихо опустила погляд на Лі Соль А, а потім повільно повернула голову й подивилася вбік.
У тому напрямку, куди дивилася Шін Хару, далеко на горизонті виднівся повітряний корабель Егостика, який щосили намагався втекти геть.
Щойно зафіксувавши це, Шін Хару розвернулася й приготувалася злетіти в небо. Аби наздогнати це судно.
І вона вже збиралася стрімко помчати вперед.
Як раптом хтось міцно вхопив її за руки й зупинив.
"…..?"
— Хару? Куди ти зібралася?
Лі Соль А. Вона силоміць зупинила Стардаст, яка вже готова була кинутися наздогін за Егостиком.
І в цю саму мить.
Прямо у вуха Лі Соль А вдарили слова, сповнені просто неймовірного холоду:
— Відпусти.
На мить вона ледь не випустила руку дівчини, відчувши гостру, майже фізичну загрозу.
Попри це, вона не розтиснула пальців, вистояла під цим тиском і впевнено продовжила.
Вона без поняття, що взагалі станеться, якщо дозволити Хару піти й зустрітися з Егостиком віч-на-віч. Справді.
Маючи залізну рішучість зупинити це, Лі Соль А спокійно промовила до Шін Хару:
— Хару. Буквально хвилину тому цей Егостик заявив, що якщо ми наважимося його переслідувати, він підірве десятки бомб прямо в Пусані. Я не думаю, що тобі варто зараз за ним гнатися. Подумай про людей нанизу! П-правильно ж?
На самому початку Лі Соль А говорила досить впевнено й потужно, але під кінець речення її голос ставав дедалі тихшим, оскільки вираз обличчя Хару ставав дедалі крижанішим з кожним її словом.
Настала важка, гнітюча тиша, поки Лі Соль А все ще продовжувала міцно тримати Стардаст за руку.
За деякий час
Шін Хару нарешті розслабила м'язи руки.
— …Справді? Ну, тоді ми нічого не можемо вдіяти за таких обставин.
Невдовзі, наче повністю стерши попередній крижаний вираз, вона нарешті повернула собі своє звичне обличчя.
Скориставшись цим моментом, Лі Соль А знову поспіхом звернулася до Хару:
— …Тоді, Хару, оскільки наше непорозуміння повністю вирішено, чи не пора нам уже повертатися назад? На нас там усі чекають.
— Так. Оу, і я, мабуть, повернуся першою, адже мені не варто зараз з'являтися на публіці в такому вигляді. Гаразд?
— Оу… Добре.
Шін Хару легко посміхнулася Лі Соль А, а потім стрімко злетіла в небо в протилежному напрямку й швидко зникла за міськими кварталами.
І лише після того, як її силует остаточно зник з виду.
Тільки тоді Лі Соль А важко видихнула й нарешті змогла розслабитися, ледь не впавши прямо на крижану опору, на якій досі стояла.
— Хаа… Ну й ну, серйозно.
Це було вкрай небезпечно, на межі фолу.
З цим неочікувано крижаним і моторошним виразом обличчя Хару, який вона бачила взагалі вперше за все життя, Лі Соль А в той момент не на жарт перелякалася, подумавши, що її таємні стосунки з Егостиком було повністю викрито.
Якби Стардаст дізналася, що весь цей теракт — це просто заздалегідь розписана п'єса між нею та Егостиком, вона навіть уявити не могла, на яку катастрофу це все перетворилося б.
На щастя, однак, судячи з того вайбу, що панував навколо, вона не думала, що Хару встигла помітити аж так багато деталей. Вона вважала, що Хару просто побачила, як вона та Егостик спокійно розмовляють і посміхаються одне одному після бою.
"…А? Зачекайте."
Дійшовши у своїх роздумах до цієї точки, Лі Соль А раптово збагнула, що тут коїться дещо дуже дивне.
То це через це вона випромінювала настільки моторошну атмосферу? З цим своїм крижаним виразом обличчя?
….Хару ж ні разу не поводиться подібним чином.
"Зачекайте… Невже вона…?"
Лі Соль А, яка продовжувала аналізувати факти один за одним, раптово усвідомила істинну причину й сама того не помічаючи розпливлася в широкій посмішці.
Чи не означає це, що Хару випадково…
---
Над морськими просторами, підкоряючись холодному вітру.
Шін Хару стрімко летіла над морем, навмисно огинаючи сушу, де зараз масово збиралися евакуйовані люди.
"….."
Від Сеула до Пусана.
Вона особисто переконала голову асоціації підняти по тривозі Тіньового Блукача, аби той за лічені секунди перемістив її напряму до Пусана.
І що вона побачила, щойно прибувши на місце.
Одразу після завершення терористичного нападу — це були Егостик та Бурулька, які спокійно стояли, сміялися й розмовляли разом.
Там, далеко на палубі судна.
Шін Хару, яка знову подумки прокрутила цю картину перед очима, сама того не помічаючи міцно зціпила зуби.
….Чому від однієї лише згадки про це видовище в її животі все починає буквально закипати від люті?
"…Гаразд."
За деякий час Хару зробила глибокий вдих, намагаючись повністю заспокоїтися й повернути собі розум.
…Їй здається, що вона занадто сильно перегнула палицю в розмові з Соль А хвилину тому. Треба буде обов'язково перепросити перед нею найближчим часом.
Проте.
Окрім усього цього.
Вона знову й знову згадувала Соль А, яка так щиро посміхалася й виглядала вкрай розслабленою поруч із ним.
…Це було аж ніяк не те обличчя, яке герой має демонструвати перед лиходієм.
Ну хоча, хай там як, у житті всяке трапляється.
І тоді Егостик.
Егостик, який так підступно посміхався, стоячи прямо навпроти Соль А, також знову постав у її пам'яті.
Шін Хару відчула, як її обличчя мимоволі знову насупилося. До цього моменту їй здавалося, що всі епізоди їхнього спільного минулого з Егостиком раптово почали спливати в голові яскравими спалахами.
Голос Егостика, коли вона була готова повністю опустити руки, відчуваючи суцільний розпач і фрустрацію — він раптово зв'язався з нею й чітко заявив, що вона обов'язково з усім впорається, наче вірив у неї без жодного зайвого сумніву.
Обличчя Егостика, коли вона була на межі загибелі — він урятував її, підставившись під удар і пожертвувавши собою, а потім просто тримався руками за рану й гучно реготав, попри весь біль.
Коли вона втратила останні сили високо в небі й почала безпорадно падати донизу — він миттєво припинив бій, аби підхопити її й надійно захистити прямо в повітрі.
…Усе правильно.
Ну так. Можливо, дійсно, суто теоретично.
Будь-які інші слабкі, безневинні, звичайні жінки, окрім неї самої.
Усі вони могли б легко піддатися на його чари й потрапити на гачок цього Егостика.
Як та сама Бурулька, яка щойно зустрілася з ним і вже спокійно посміхалася прямо перед його обличчям — те, чого вона сама ні разу не могла собі дозволити.
Як вона сама, яка колись сміялася як повна дурепа, абсолютно нічого не знаючи про ті речі, які він так ретельно приховував, можливо, про ті самі таємні причини, чому він узагалі змушений влаштовувати цей тероризм.
"…Хаа."
Ось про що зараз міркувала Шін Хару.
І тільки тоді.
Вона нарешті чітко збагнула власні почуття.
Усе правильно.
Вона нарешті зрозуміла, чому її думки без упину повертаються виключно до нього.
Вона — єдина людина, яка ні за яких умов не дозволить маніпулювати собою за допомогою його підступної майстерності.
Що б він не витворив, вона — єдина, хто здатна міцно й надійно схопити його за руку.
Навіть серед усіх його заплутаних дій вона — єдина, хто може непохитно й до самого кінця докопатися до його прихованих секретів.
Тому.
Він має належати виключно її юрисдикції.
Тільки вона сама має право розбиратися з ним.
"….."
Минуло вже чимало часу відтоді, як Егостик та Стардаст виявилися міцно пов'язаними спільними узами.
За цей період незліченні накопичені емоції, роздуми та здогадки, які вона переживала під час кожної їхньої зустрічі, нарешті сфокусувалися в одній чіткій точці.
Усередині Стардаст рішення щодо постаті Егостика було винесено остаточно й безповоротно.
— Егостик…
Егостик. Він.
Це дещо, з чим має право розбиратися виключно вона сама.
Для неї, і тільки для неї.
Він — її власний, персональний лиходій.
---
— Гм… Що це за чортівня?
— Що сталося, бос?
Поки ми щосили тікали геть від Стардаст, по моєму тілу раптово пробігся різкий, інтенсивний холод, наче мені прямо в спину хтось загнав гостре лезо.
— Ні, ну зачекайте-но секунду..
У мене з'явилося чітке відчуття, що мені повна хана.
Що це взагалі за вайб?
Я буквально затремтів від гострого почуття незрозумілої тривоги.
Останнім часом мені періодично здавалося, що з цим світом коїться дещо дуже дивне…
Але сьогодні це відчуття загострилося до самого максимуму.
— Та що взагалі відбувається…кі?
Тихо пробурмотів я сам до себе.
Навіть без мого власного відома.
Справжній жанр цього світу, який з самого початку базувався на класичному супергеройському коміксі під назвою «Стардаст!», почав крок за кроком зазнавати незворотних і вкрай небезпечних змін.