Розділ 94: Написана п'єса
Битва, запланована як головна подія цього терористичного нападу.
Егостик проти Бурульки.
Пролог до цієї битви нарешті розпочався.
— Ха-ха-ха! Ану спробуй витримати ще й це!
Одночасно з цим вигуком я задіяв системи літака й вистрілив у Бурульку ще кількома гарматними ядрами.
БАХ!
БАХ!
Незліченні снаряди з гуркотом полетіли прямо в її бік.
Дивлячись на десятки ядер, що стрімко наближалися до неї,
Бурулька, яка на мить зависла в повітрі, глибоко вдихнула й раптово випустила лід в усіх напрямках:
— Вибухни!
Небесно-блакитний лід повністю покрив її тіло й стрімко полетів назустріч загрозі.
За мить безліч снарядів, що летіли в її бік, повністю замерзли й нерухомо завмерли посеред неба.
— Оу…
І споглядаючи за цією картиною, я щиро захопився всередині.
Бурулька… А ти досить вправно контролюєш свої здібності.
В оригінальній історії вся увага була настільки прикута до Стардаст, що про Бурульку згадували набагато менше, ніж я думав, але дивлячись на неї зараз, стає очевидно, що вона вкрай сильна в бою. Та й сама здатність випускати лід виглядає дуже ефектно й круто.
Хай там як, зараз не це головне.
Я краєм ока перевірив чат трансляції:
[Ого, як вона це заблокувала?]
[Бурулька б'ється набагато краще, ніж я очікував?]
[Ви що, не знали, що Соль А теж уміє круто битися? Це ж головна гордість Пусана.]
[Чеболь у третьому поколінні роздає крижані люлі]
[У неї просто менше присуатності в сюжеті, ніж у Стардаст, тому я не знав, але вона теж дуже сильна]
Суцільні схвальні відгуки на адресу Бурульки.
Переконавшись, що ситуація розвивається в правильному руслі, я ледь помітно кивнув головою й знову зосередився на битві.
Вона впевнено наближалася до мого корабля, долаючи вибухи й знову створюючи крижані опори прямо в повітрі.
Я підступно посміхнувся їй і знову гучно скомандував:
— Ну що ж, ти досить непогана! Тоді як щодо цього? Вперед, Номер один!
— Що?
Я буквально всучив автомат Номеру один, який керував системами поруч зі мною, і швиркнув його прямо в бік Бурульки.
Ну і як після таких тренувань можна діяти інакше?
— Ааа!
Вилетівши за борт повітряного судна під дією моєї грубої сили, Номер один невдовзі прийшов до тями й прокричав у бік Бурульки тремтячим голосом:
— О-Оу, АААААААА!
Це було схоже радше на панічний вереск, ніж на бойовий клич…
Хай там як, для картинки це чудово. Тож він закричав з усіх сил і помчав прямо на Бурульку. І якщо хтось спробує вистрілити — бах, бах, бах…
— Хм! Ти справді думаєш, що мене можна цим зачепити?
Коли на неї посипався град куль, вона схрестила руки перед собою у формі літери X і створила крижаний щит попереду, повністю блокуючи атаку.
Ось так вона впевнено просувалася вперед, нейтралізуючи вогонь своїм льодом.
— У-угх!
І зрештою підібравшись впритул до Бурульки, Номер один міцно вхопився за автомат і спробував ударити її прямо крізь крижану стіну.
У відповідь на це Бурулька цілком природно витягнула руку й вистрілила крижаним променем прямо в Номера один, який наближався до неї, скориставшись моментом, коли кулі припинили летіти.
— Аааааааааагх!
Номер один із фінальним стогоном миттєво перетворився на замерзлу крижану статую.
Ех… Він був чудовим статистом.
Я подумки змахнув сльозу й за допомогою телекінезу перемістив його, тепер уже крижану фігуру, назад на палубу корабля. Розморожу його вже після ефіру.
[Номер один, ха-ха-ха-ха. Чому він такий жалюгідний? Ха-ха-ха-ха]
[Ні, ну це просто як дитина, ха-ха-ха-ха]
[Усе, що він сьогодні зробив: представився, поревів, вистрілив три рази…]
[Поки Его та Бурулька б'ються, через те, що випадковий перехожий втрутився в бійку, постраждав лише Номер один, ха-ха-ха]
[Лиходія ліквідовано крижаним променем Бурульки. Ха-ха-ха-ха]
[Так круто, ха-ха-ха-ха]
Чат трансляції висловлював щирі співчуття Номеру один.
Якщо Номер один вибув із гри, то хто наступний?
— Ти наступний! Номер два, твій вихід!
— Що? Угх, угх. Вас зрозумів! Ааааааааааааааа
Ось так у бій вступив Номер два.
І вже зовсім скоро на палубі корабля височіли дві крижані статуї в кролячих шоломах.
— Гм… Номер три, ти…
Я миттєво змінив свою думку, коли побачив, як Номер три в жовтому кролячому шоломі дивиться на мене й буквально трясеться від жаху.
Ну так, принаймні хтось один із нас мусить продовжувати керувати цим кораблем.
— Гаразд! Чудово, панночко Бурулька. Ти здолала всіх моїх вірних підлеглих!
[Ти ж казав, що ви друзі, а тепер раптово понизив їх до підлеглих, ха-ха-ха-ха]
[Друзі?]
[Хіба вони не були просто його шістками?]
[Хто взагалі швиряє свого друга прямо у ворога?]
[Підлеглий Манго, Кролик… Це так мило]
[Я хочу купити цю крижану статую]
[Він сам не виходить, а просто зливає своїх підлеглих першими, це так підло, ха-ха-ха-ха]
Не хвилюйтеся, я вже йду.
Щойно вона розправилася з Номером два, я нарешті зробив свій перший крок, бачачи, як Бурулька впевнено наближається до палуби судна.
— Вражаюче, просто неймовірно. Думаю, мені доведеться особисто перевірити, на що здатна моя нова суперниця!
Я зістрибнув із капітанського містка, розвіюючи свій плащ за вітром.
І тієї ж миті незліченна кількість найрізноманітнішої зброї раптово матеріалізувалася й зависла в повітрі по всій палубі корабля.
Що щодо мене?
Усе ще нерухомо ширяючи в повітрі, я витягнув руку, вказав пальцем на Бурульку й голосно вигукнув:
— Вогонь по ній!
Щойно ці слова злетіли з моїх уст, як арсенал зброї шаленим потоком обрушився на Бурульку.
І дивлячись на залізо, що летіло прямо в її бік, вона міцно зціпила зуби й почала випускати крижані промені в усіх напрямках.
Повномасштабна битва офіційно розпочалася.
[Ні, ну Мангостік просто неймовірно бісить]
[Серйозно? Він просто стоїть там і знущається]
[Аж шкода Бурульку стало]
[Бурулька взагалі змогла просунутися бодай на п'ять сантиметрів? Вона намагається заблокувати все льодом, але навіть поворухнутися не може, бо атаки йдуть без упину.]
[Дядьку Манго, ану посунься!]
Пхе.
Ці чуваки в чаті, мабуть, думають, що керувати всією цією масою зброї — це просте й легке завдання.
Ви хоч уявляєте, скільки зусиль потрібно докласти, аби підняти й утримувати всі ці предмети за допомогою телекінезу? У мене вже мізки закипають.
Проте топовий лиходій ні за яких умов не показує, наскільки йому важко.
Я просто продовжував нерухомо стояти в повітрі, підступно посміхатися й викрикувати пафосні фрази:
— І це все, на що ти здатна, Бурулька? Ха-ха-ха! Я так багато від тебе очікував, але це просто суцільне розчарування!
Промовив я це перебільшено гучним та театральним голосом. А Бурулька тим часом продовжувала залишатися в оточенні льоду, мовчки приймаючи на себе весь мій збройовий бомбовий удар.
І коли навіть глядачі трансляції почали активно писати, що їм щиро шкода Бурульку.
Сталася та сама запланована несподівана подія.
Бурулька, яка досі мовчки тримала оборону, повністю закрившись крижаним щитом.
Скориставшись моментом, коли моя атака на мить послабшала, бо темп рухів зброї трохи збився.
Вона раптово розвела руки в боки, відкриваючи обличчя, і задіяла всю свою крижану міць!
— Аааргх!
З цим бойовим кличем вона в одну мить випустила всю ту силу, яку накопичувала, перебуваючи під моїм обстрілом.
Крижаний промінь — а точніше, колосальний за своїми масштабами руйнівний крижаний лазер, який виглядав у рази товстішим і потужнішим, ніж зазвичай, на шаленій швидкості вистрілив прямо в мій повітряний корабель.
Побачивши це, я поспіхом телепортувався вбік.
Власне, ця атака з самого початку була націлена зовсім не в мене.
Це просто безумство, геніальне безумство.
Напрямок, куди вдарив цей руйнівний лазер, був не там, де перебував я, а прийшовся точно по носовій частині повітряного судна.
Коли вся її сконцентрована міць протаранила корабель, носова частина миттєво почала покриватися товстим шаром льоду.
Лід, що випромінював небесно-блакитний холод, за лічені секунди повністю паралізував передній борт літака.
— Ааа! Бос! Рятуйте!!! Корабель нахиляється!
Коли я повернув голову й поглянув на судно, почувши панічний вереск Номера три, який керував штурвалом нагорі.
Літаючий корабель уже небезпечно кренився на бік, оскільки передня частина повністю замерзла й стала занадто важкою.
А що я?
Я театрально ляснув себе долонею по лобі, наче отримав серйозний удар, і гучно закричав у бік Бурульки:
— Оу, ні! А я все думав, куди саме ти цілишся, а твоєю метою виявився сам літаючий корабель, який є нашою основою, а зовсім не я сам!
Я розплився в підступній посмішці й озвучив ці слова.
"Вона мене переграла. Це факт."
Яке там переграла, дідько. Це було предметом нашого детального обговорення з самого початку. Я сам запропонував їй атакувати саме корабель.
Проте глядачі трансляції про це навіть не здогадуються. Вони, як ми й прогнозували, шалено тріумфували в чаті:
[Я навіть не здогадувався про таке.]
[Геніальний план Бурульки]
[То ось воно що!]
[Їй знадобився всього один чіткий постріл, аби злити Мангостіка хххххх]
[Оу, мені здається, що цей корабель зараз просто гепнеться донизу]
[А Номер три тим часом просто трясеться від жаху. Це найкращий момент ефіру, ха-ха-ха-ха]
[Він тепер навіть не зможе використовувати це судно. І що він робитиме далі?]
Ну як що.
— Егостик! Повітряний корабель, який ти так ретельно готував, тепер повністю ліквідовано. Що ти збираєшся робити далі?
Я підступно посміхнувся, дивлячись на Бурульку, яка кричала мені з іншого кінця палуби.
— Ну як що?
Що робити далі.
— Мені час тікати! Бувайте!
П'єсу офіційно завершено.
Від мого раптового прощання всі глядачі в чаті просто випали в осад:
[????????]
[Ні за що!!! Як усе може закінчитися настільки швидко?]
[Не йди, не йди, не йди, не йди, не йди, не йди, не йди, не йди, не йди]
[Вже? Вже? Вже? Вже? Вже? Вже? Вже? Вже? Вже?]
[Коли він бився зі Стардаст, усе не закінчувалося настільки швидко. Це все тому, що його опонент — Бурулька…]
[А де ж те фірмове «І ще дещо»???? Що це за чортівня????]
[Як можна отак просто йти, коли тільки-но почався самий розпал заварушки?]
Вибачте, чуваки. Але я цілком можу собі це дозволити.
Хай там як, попри всі благання глядачів, системи повітряного корабля знову загули, і судно почало повільно розвертатися.
— Ти збираєшся втекти як боягуз? Ану бийся чесно й відкрито!
— Що значить «як боягуз»?! Це офіційний і цілком тактичний відступ. Наступного разу я не відступлю так легко, тому готуйся як надо. Оу, і до речі — якщо спробуєш переслідувати мене, я випущу десятки бомб прямо по Пусану, тому сиди смирно й не рипайся!
— Кх…
Я помахав рукою на прощання в камеру, залишаючи позаду Бурульку, яка вкрай професійно вдавала щире розчарування на публіку, наче в неї в процесі гри відкрився справжній акторський талант.
— Ну що ж, народ! На цьому шоу «Его-Стрім» добігає кінця! Усім па-па.
[Не йди.]
З цим останнім повідомленням у чаті трансляція повністю вимкнулася.
Ось так, усе ще тримаючи посмішку на обличчі, я безсило сперся спиною на борт корабля, щойно камера згасла.
— Боже, я так втомився…
— Ти в порядку?
Миттєво стерши з обличчя той бойовий вираз, з яким вона щойно билася зі мною, Бурулька підійшла ближче, дивлячись на мене з вкрай стурбованим виглядом.
Я лише безпорадно відповів:
— Оу… Мені здається, що я от-от здохну, але загалом усе гаразд. Окрім цього, ти впевнена, що нам можна отак відкрито розмовляти? Нас ніде не знімають приховані камери?
— Ха. За кого ти приймаєш Лі Соль А? Усе це місце перебуває під моїм повним контролем, тому навіть не переживай.
— Справді? Ну тоді це полегшення.
— До речі, Егостик. Щиро тобі дякую. Моє ім'я вже гримить у всіх новинах поруч із твоїм. Акції корпорації «Юсон» уже шалено повзли вгору. Ефект просто колосальний.
— Ага, дякуй мені скільки завгодно. Але я не зможу проводити такі акції занадто часто, тому не розкочуй губу. Оу, і ще дещо — розморозь нарешті Номера один та два.
— А? Точно, без проблем.
Вона клацнула пальцями, і дві крижані статуї миттєво розтанули.
Після того, як трійця Кроликів знову зібралася разом і влаштувала зворушливі обійми зі сльозами на очах, вони поспіхом кинулися керувати системами судна.
Корабель почав повільно набирати швидкість, віддаляючись від міста.
— Але твої крижані здібності виявилися набагато потужнішими, ніж я думав. Я навіть не очікував такого рівня.
— Мені аж прикро стало. Стардаст… Схоже, це суто через те, що я завжди залишалася в тіні нашої Хару. Насправді я теж дуже сильна. Наступного разу давай влаштуємо справжній бій.
— Ну, колись домовилися.
Я підступно посміхнувся.
Але якщо подумати, чи все це взагалі нормально?
Герой і лиходій, які хвилину тому билися так, наче збиралися вбити одне одного, тепер спокійно стоять, сміються й базікають, щойно вимкнулася камера. Це перетворилося б на катастрофу вселенського масштабу, якби хтось нас зараз побачив.
Саме в той момент, коли я збирався попрощатися з Бурулькою, яка продовжувала весело щебетати переді мною.
Я помітив, як далеко за її спиною щось на шаленій швидкості наближається в наш бік.
Зачекайте, що це за чортівня? Невже президент запустив ще одну ракету? Вони там що, взагалі до тями прийти не можуть?
— Гей, зачекай-но хвилину.
— Що таке?
Щойно я вказав поглядом їй за спину й промовив це, Лі Соль А миттєво розвернулася, збагнувши, що коїться дещо неладне.
Це що, справді ракета?
Ні, для ракети об'єкт занадто малий.
…Це що, людина?
Поки в моїй голові панував повний хаос, невідома постать стрімко підлітала до нашого корабля.
Уже за мить об'єкт наблизився настільки, що його можна було чітко розгледіти неозброєним оком, і я нарешті зміг ідентифікувати особу.
Жінка в червоному латексному костюмі летіла прямо на нас, розвіюючи за вітром своє світле волосся.
….Стардаст?
"……Ні, зачекайте, якого біса вона взагалі тут робить?"
Мимоволі пробурмотів я про себе.
Судячи з усього, Лі Соль А теж перебувала в повному шоці й паніці.
Перш ніж я встиг остаточно проаналізувати ситуацію, мій загострений інстинкт топового лиходія змусив мене гучно закричати в бік Кроликів.
Це те саме правило, яке використовується в будь-яких непередбачуваних обставинах.
Стаття 36 Секретних прийомів Егостика —
Грандіозна втеча.
— Гей!!! Тисніть на газ на повну швидкість!
Я без поняття, що взагалі коїться, але для початку нам конче необхідно накивати п'ятами!