Розділ 92: Перехоплення
Південне узбережжя Кореї.
Там, де море виходило з берегів, ми впевнено вели свою яхту вперед.
— Пхух… Як романтично.
Вітер із солоним присмаком бив мені в обличчя, а потужний морський бриз розвівав мій плащ.
Ми перетинали морські простори, прямуючи точно до нашої цілі.
— Гей, Лі Су Бін. Де ти взагалі навчилася керувати човном?
Чхве Се Хі підійшла до Лі Су Бін, яка тримала штурвал, і запитала суто від нудьги.
І Су Бін відповіла так, наче в цьому не було нічого особливого:
— Де-де? Та просто сама вдома по інтернету вивчила.
— ….? Хіба таке взагалі можливо?
Чхве Се Хі заявила, що не може в це повірити, тому я озвучив факт, стоячи позад неї:
— Су Бін уміє взагалі все. Вона навіть поїзди та літаки водити знає як.
— …Що? Серйозно?
— Ага.
— Боже… Хаа.
Чхве Се Хі схопилася за голову, наче в неї макітра закрутилася. Се Хі, Лі Су Бін живе в абсолютно іншому вимірі порівняно з нами. Навіть не намагайся це збагнути.
Окрім цього, ці двоє стали набагато ближчими, ніж раніше, я чітко бачив, як вони невимушено спілкуються між собою.
Взагалі-то те, як усе сталося, виглядало дещо дивно, але вони зблизилися в процесі того, як запекло гамселили Кім Сун-У, того самого дослідника з корпорації «Хан Ін», якого ми впіймали минулого разу. Якщо бути точнішим, Хан Со Ін та Лі Су Бін, у яких накопичилося вкрай багато претензій до «Хан Ін» після інциденту з останньою зброєю, об'єдналися з Чхве Се Хі, як надо потероризували цих дослідників, а потім просто викинули їх Асоціації.
Вам цікаво, наскільки сильно ми його катували? Ну, усе, що вам потрібно знати — доктор Кім Сун-У тепер повний труп. З якого дива він узагалі вирішив проводити експерименти над людьми? Він має бути вдячний, що ми його взагалі не вбили.
Хай там як, наша нинішня ціль розташовувалася в морі на південь від Пусана.
І мета у нас була лише одна.
— Так… Тепер я бачу його.
Величезне судно, що виринало крізь туманну морську гладінь.
Корабель із гарматими та великим білим вітрилом, що величаво височів, наче зійшовши зі сторінок історій про середньовічних вікінгів, почав чітко проступати попереду.
І головна особливість цього корабля полягала в ось чому.
— Гей, що це за чортівня? Плавучий… корабель?
Ну так.
Цей корабель ширяв прямо в повітрі.
Цей гігантський літаючий корабель був саме тим піратським судном, яке ми збиралися сьогодні перехопити — корабель лиходіїв під назвою «Еліс».
Після атаки на Сеул за допомогою гігантської зброї корпорації «Хан Ін», атмосфера оригінального коміксу «Стардаст!» починає поступово ставати дедалі похмурішою через масштабні руйнування мегаполісу.
І головною причиною такого згущення фарб у коміксі є безперервна поява шалено сильних лиходіїв.
Власне, до цього моменту всі злочинці були досить посередніми. За винятком форс-мажорних катастроф, пересічні лиходії клацалися як горішки.
Проте з цього моменту вайб кардинально змінюється. Вороги з'являються на порядок сильнішими. До такої міри, що Стардаст стає вкрай важко з ними справлятися.
Ба більше, кількість лиходіїв теж невпинно зростає. Це цілком природно, що суспільство занурюється в хаос через появу добре пропрацьованих антагоністів, які беруть як якістю, так і кількістю.
На відміну від минулого, коли всі сили концентрувалися на терорі в Сеулі, потужні лиходії починають один за одним заявляти про себе за межами столиці. Справжня золота ера лиходійства в самому розпалі.
В оригінальному коміксі Стардаст через це поступово виснажується, атмосфера твору стає суцільним депресняком, і починається вкрай важка сюжетна арка…
Проте можна з упевненістю сказати, що моя поява внесла суттєві корективи в цей сценарій. Стардаст стала набагато сильнішою та швидшою порівняно з оригіналом, а я продовжуватиму схиляти на свій бік або заздалегідь ліквідовувати різноманітних лиходіїв.
І для початку.
Ми прибули сюди, аби перехопити банду, яка планувала стерти Пусан в порошок.
— Вау… Що це за махіна?
Чхве Се Хі витріщилася вгору, буквально роззявивши рота від подиву.
Ну так, видовище з першого погляду дійсно вражало уяву. Картина гігантського лінкора, що ширяв прямо в повітрі.
Чхве Се Хі, яка була приголомшена виглядом бойового корабля, що розділяв навпіл море й небо, миттєво повернулася до мене й запитала:
— Тож який у нас план?
— Для початку — просто відгамселити тих покидьків нагорі.
Чітко й лаконічно відповів я. Якщо ми їх поб'ємо й проведемо виховну роботу, вони або стануть на наш бік, або… Ну, перетворяться на фарш.
— Хай там як, іди сюди. Хватайся за мою руку. Су Бін, ми скоро будемо.
— Без проблем, я чекатиму тут, давайте.
— Хаа, Гарад. Погнали.
Чхве Се Хі один раз хруснула кулаками, розім'яла пальці й міцно вхопилася за мою руку.
І тієї ж миті ми телепортувалися прямо на цей літаючий корабель.
Настав час викласти цим лиходіям хороший урок.
Цим повітряним судном керували троє чоловіків, які займалися грабунками, і називали вони себе «Екіпаж Лепіс».
Кожен із них носив мотоциклетний шолом із кролячими вухами, що було їхньою фірмовою фішкою.
Їхня перша поява в оригінальному коміксі, де вони переважно займалися піратством в інших країнах за допомогою повітряних суден із гарматами, розпочинається саме з наліту на Пусан. Тоді Бурулька зазнала нищівної поразки, оскільки була абсолютно не підготовлена. Звісно, цього разу все буде інакше.
Хай там як, корабель був просто колосальним.
Ці троє стояли на палубі, оглядаючи безкрає море в усіх напрямках.
Приблизно посередині стояв чувак у червоному шоломі з кролячими вухами, а поруч із ним — хлопці в таких самих шоломах, але синього та жовтого кольорів. Вони про щось таємно шепотілися між собою.
А прямо за їхніми спинами м'яко приземлилися ми двоє.
Почувши легкий скрип з того боку, де ми влаштувалися, вони різко повернули голови й витріщилися на нас.
— Що за чортівня? Ви ще хто такі?!
Вони побачили мене в чорному капелюсі та з плащем, що розвівався за вітром, і Чхве Се Хі, яка вже розминала кулаки.
На нас обох ватажок посередині гучно закричав:
— Хто ви такі, в біса?!
Той, що по центру, ревів на мене, щойно побачив.
Я ж відповів йому, лениво позіхаючи:
— Я ваш новий бос, пацани.
— Що за ахінею ти верзеш?! Синій! Жовтий! Порушники, до зброї!
— Прийнято!
— Зрозумів!
Двоє його підручних поспіхом кинулися збирати свою зброю.
Я?
Споглядаючи за цим, я за допомогою телекінезу просто підняв у повітря бейсбольні біти, які прихопив із собою.
І поки Се Хі стискала кулаки, навколо яких почали виблискувати електричні іскри.
Я мимоволі підступно посміхнувся, дивлячись на те, як вони збираються кинутися на нас.
Як і очікувалося, хороший простій батіг — найкращі ліки для таких розбишак.
— В атаку їх!!!
З цим криком кролячого шолома посередині все й розпочалося.
Бій закрутився, і всі троє кинулися на нас одночасно.
За деякий час.
— Ну що. Що ти там патякав хвилину тому?
Стоячи перед трьома чуваками, які слухняно сиділи на колінах, я легенько постукував бітою по палубі.
— То хто тут капітан?
— Це пан Егостииииииіііііікккккк!
— От і чудово, молодці.
Скільки часу на це знадобилося?
Лиходії, які пройшли експрес-курс "соціалізації" від Чхве Се Хі, тепер демонстрували щире каяття, усвідомивши всі свої гріхи. Яка прекрасна картина!
— Гей, червоний.
— Так, пане!
Слухняно й злякано відгукнувся чувак у червоному кролячому шоломі посередині. Ось так-то краще. Тобі варто й надалі відповідати мені так само швидко.
— Отже, відсьогодні ви стаєте тимчасовими союзниками нашого «Его-Стрім».
— Що?
— Союз Лиходіїв, я ж сказав — ви тепер стаєте другим підрозділом «Его-Стрім». Зрозуміло?
— Т-так, пане!
Я злегка покрутив бітою в руках, аби отримати саме ту відповідь, яка мені була потрібна.
— Вау, я вже навіть без поняття, хто з нас тут справжній лиходій.
Чхве Се Хі, яка спостерігала за цим дійством із-за моєї спини, була просто в повному шоці.
…Дитино, я взагалі-то і є лиходій за замовчуванням.
— Хай там як, ласкаво просимо до «Его-Стрім»!
Голосно вигукнув я, широко розвівши руки в боки перед ними.
Головна фішка лиходіїв номер один. Після хорошої бійки — ми всі стаємо друзями. І хоч мої нові друзі зараз стоять на колінах переді мною, вони все одно залишаються моїми друзями.
Ось так ці хлопці з Екіпажу Лепіс, ну чи просто Кролики, повністю скорилися після моїх тривалих годин "соціалізації" і навіть дали залізну клятву в майбутньому влаштовувати виключно правильні теракти. Ефект просто чудовий.
Завершивши всю підготовку таким чином, я одразу ж зв'язався з Бурулькою, Лі Соль А.
— Так, гей. Ми повністю готові до вторгнення в Пусан. Я збираюся захопити повітряне судно з гарматами, і БАХ — вистрілити прямо перед містом, що ти збираєшся робити?
— …Літаючий корабель? Ти вічно притягуєш дещо неймовірне. А як щодо дати? Тоді, гм… Я заздалегідь попереджу громадян про повітряну атаку, аби отримати додаткові бали до рейтингу. Якщо я продемонструю всім, як успішно блокую цей напад, мій імідж суттєво покращиться…
— І до речі, будь ласка, підготуй мені солідне вітрило. У чорному кольорі.
— Що? Ну гаразд, це не проблема. Тоді…
Узгодивши таку конкретну дату теракту та детальний план дій, я невдовзі поклав слухавку. Чудово, на цей момент усе йде як надо.
Наступний крок… Точно. Я присів навпочіпки й звернувся до лиходіїв переді мною, які все ще з острахом позирали на мене:
— Ви ж казали, що хочете атакувати Пусан, правильно?
— Що? Ні за що!!! Ми просто тихо повернемося назад!!!
— Та ні, усе зовсім не так. Давайте-но, хлопці, провернімо одну справу разом зі мною.
Я посміхнувся їм ще ширше.
Ці кролячі лиходії аж затремтіли перед моєю яскравою посмішкою.
Ми ж маємо бути друзями, чи не так?
Оскільки відтепер ми — "партнери".
Ось так я організував цей напад разом із ними.
Якщо вони приженуть літаючий корабель до Пусана й зроблять кілька пострілів із гармат — це вже буде повноцінний теракт.
Це в будь-якому разі гра в го-стоп, яку я з самого початку розписав разом із Бурулькою, тому нічого складного. Мені лише потрібно переконатися, що ракурс для трансляції вийде просто ідеальним.
Ось так і настав час для нашого фінального шоу.
Центр міста Пусан.
У цьому мирному місці раптово завили сирени.
УІІІ-УУУ — УІІІ-УУУ —
І невдовзі з гучномовців по всьому місту рознісся голос:
— Раз, два. Це екстрене попередження від Юсон Group. Прямо зараз терористи атакують Пусан! Ми зв'язуємося з вами в терміновому порядку, оскільки помітили загрозу раніше за Асоціацію. Будь ласка, негайно евакуюйтеся!
Усі електронні пристрої, вироблені корпорацією «Юсон», транслювали цей стривожений голос Бурульки.
Громадяни були шоковані цією раптовою ситуацією, але всі як один поспіхом почали залишати небезпечну зону.
І ось скільки часу минуло.
Там, далеко за морським горизонтом, який відкривався з пляжу Хеунде, летіло дещо колосальне.
Величезний корабель, що ширяв прямо в небі, у чиє існування просто неможливо було повірити власним очам.
Він величаво летів над морем прямо з півдня.
Величезне чорне вітрило майоріло над цим гігантським літаючим судном.
І на ньому великими літерами було виведено: «ЕГО-СТРІМ».
На передній палубі корабля стояв я, схрестивши руки на грудях, розглядаючи далекий Пусан, поки мій плащ розвівався за вітром.
— Пане Егостик! Усе повністю готове!
— Бос! Гармати теж заряджені й готові до бою!
— Хороша робота, пацани. Давайте змусимо цей корабель рухатися ще швидше!
Голосно крикнув я, дивлячись на величезне місто Пусан нанизу.
Гм. Це досить освіжаюче відчуття — влаштовувати теракт на морському узбережжі, а не в звичному Сеулі.
Я приготувався ввімкнути трансляцію, підставивши обличчя морському бризу.
Ну що ж, час розпочинати шоу.
[Трансляція Его-Стрім увімкнена]
[Він запустив прямий ефір!!!!]
[Оу, дідько. Що це ще за літаючий корабель? Ха-ха-ха-ха-ха]
[Ні, ну корабель виглядає просто бомбезно, ха-ха-ха-ха]
[Мангостік! Мангостік! Мангостік! Мангостік!]
[?? Зачекайте, це що, Пусан???]
[Мангостік з'явився в Пусані, ха-ха-ха-ха]
[Йоу, чуваки з Пусана, ловіть манго, заслане прямим рейсом із Сеула, ха-ха-ха-ха.]
[Бурульці зараз буде повноцінна хана.]
Шін Хару, яка збиралася негайно вирушити на місце, щойно почула про появу Егостика, протерла очі й знову перечитала статтю в телефоні.
Проте, хоч скільки б вона туди не дивилася, у заголовку чорним по білому було написано, що Егостик з'явився саме в Пусані, а зовсім не в Сеулі.
— Він улаштував напад… тут?
Сама того не помічаючи, Шін Хару тихо пробурмотіла це, дивлячись на екран своїми згаслими очима.
…..Але чому?