Розділ 90: Надзвичайна ти.
Існує чимало причин, чому я вирішив співпрацювати з Лі Соль А.
Перш за все, я подумав, що вона чудово впорається з роллю темної правительки, оскільки вона нею і є.
У результаті роздумів я дійшов висновку, що для неї буде набагато вигідніше контролювати Республіку Корея в цілому. З того, що я бачив в оригіналі, вона панує, цілком помірно тримаючи межу.
І зокрема, існує перевага, що я можу використовувати її, якщо залишу її в тіні.
Насправді, усе, що я вмію — це хакерство та терор, тому мені потрібно позичити чиюсь силу для досягнення більшої влади. І Лі Соль А підходить ідеально.
Ось так я й запропонував їй співпрацю.
За тиждень, коли вона погодилася на це, зв'язок між героєм та лиходієм було встановлено.
— Ну, а кава смачна.
— Ого, ти знаєш толк у каві. Це Есмеральда Спешл. Її вкрай важко дістати, знаєш?
Що це взагалі таке, чуваче?
Але тут я просто мовчки кивнув. Сидіти тихо — це завжди хороший вибір, знаєте. Ес… матильда? Ну, мабуть, існує щось таке.
— До речі, ти вже деякий час так природно говориш зі мною на ти, чи не так?
Лі Соль А глянула на мене й промовила це.
Ну що ж.
— Тепер, коли ми в альянсі, хіба не дивно використовувати гонорифіки? Ти теж говори на ти.
Коли я стенув плечима, вона широко округлила свої очі.
— Ні, мені й так нормально.
Це була Лі Соль А, яка схрестила руки на грудях після цих слів. Ну, з оригіналу я знаю, що вона розмовляє на ти лише з Шін Хару, а з усіма іншими в будь-якому разі використовує ввічливу форму. Я маю на увазі, у цьому немає нічого нового.
До речі, вона досить слухняна, хоч і трохи різка. Якщо бути точним, я б сказав, що вона йде за моїм лідерством. USB-флешка, яку я дав їй минулого разу, ймовірно, спрацювала досить добре.
Лі Соль А. Наскільки я знаю, приблизно в цей час вона зосередиться на підкоренні бізнес-світу. Оскільки вона амбітна, то, мабуть, наполегливо працює, аби поглинути інші компанії. Особливо після того, як корпорація Хан Ін розвалилася.
Звісно, це нелегко, але коли вона опиняється в скрутному становищі — та-да! Я просто з'явився й дав їй готову відповідь. Я зможу вирішити всі справи, які мені під силу, на кілька років наперед за допомогою інформації на моїй флешці. Звісно, цю інформацію зібрала Хан Со Ін. Дякую, Хан Со Ін.
Хай там як, схоже, вона чимало послабила свій захист проти мене через мій скромний подарунок. Насправді, атмосфера зараз набагато комфортніша, ніж раніше, і я, мабуть, дійсно думаю про співпрацю з нею, і все прораховано так, що було б непогано фактично зробити її своїм козирем.
— Гей, я все записала, тож читай.
Коли я на мить поринув у свої думки, то почув її голос прямо перед собою.
Найвищий поверх корпорації Юсон у Пусані.
Ми перебували в приймальні з одного боку, встановлюючи питання, які потрібно узгодити.
— Оу, так. Це базовий контракт?
— Так. Решту я все одно вирішу усно, тому записала лише основне.
Її акуратний почерк ручкою на папері.
Я переглянув текст мигцем, і якщо коротко, можна сказати, що ми допомагатимемо одне одному.
— Надавати додаткову інформацію. Так. Я допомагатиму тобі всім, чим зможу. Тепер ми в одній команді, і я щасливий, коли в тебе все йде як надо.
— Справді?
— Ага. Ти що, звикла жити так, що тебе постійно дурять?
Сказав я з уїдливою посмішкою, дивлячись на її блискучі очі.
Як і очікувалося. Ти вкрай амбітна вже з цього моменту. Ставлення, що ти здатна на все заради своєї мрії — це круто. Шкода тільки, що її мрія — підкорити Корею.
— І ну, якщо є щось, що ти хочеш додати, кажи зараз. Давай вирішимо все прямо тут.
— Справді? Тоді… Давай зустрічатися раз на тиждень, починаючи відсьогодні.
— Що?
— Давай зустрічатися раз на тиждень і ділитися інформацією одне з одним. Ти ж сам сказав, що це альянс. А якщо це альянс, ти мусиш часто бачити моє обличчя.
— …Ти хочеш, аби я спускався до Пусана раз на тиждень?
Це вже занадто.
Вона замугикала, наче прочитавши мій незадоволений вираз обличчя.
— Якщо тобі не подобається, я можу сама підніматися до Сеула.
Контракт, який ми уклали, насправді простий.
Я допомагаю їй підкорити Корею, а вона розповідає мені все про сили, які намагаються мені нашкодити — чи то уряд, чи то асоціація. Кінець.
Але хіба це та справа, заради якої нам потрібно бачитися щотижня? Думаю, цілком достатньо зустрічатися час від часу.
— Який раз на тиждень, давай зустрічатися раз на місяць. Це буде ідеально.
— Що значить ідеально? Не кажи дурниць.
Абсурдно перепитала вона у відповідь.
Зрештою, після палких дискусій ми погодилися зустрічатися раз на два тижні.
— …Тож, проєкт підкорення просувається добре?
— Навіть не кажи мені. Ну, це буде просто суцільне злиття, це буде…
Я вирішив краєм ока глянути, як зараз ідуть справи, і вона почала плавно розповідати деталі. Я кивав головою, слухаючи її жалісливу історію. Так, так. Розумію.
Ось так ми проговорили досить тривалий час. Можливо, через те, що існував певний консенсус щодо того, що ми обоє приховуємо свої справжні думки та особистості, діючи абсолютно протилежним чином на публіці, ми чудово розуміли одне одного. Це ще одна неочікувана річ.
Цікаво, скільки всього ми встигли обговорити.
Поки ми продовжували розмовляти про те й про се, самі того не помічаючи, ми перевели тему на Шін Хару.
— Хару… Хаа. Точно. Ти хіба не знав про її справжню особистість? Чи це я випадково злила інформацію?
— Я знаю абсолютно все. Стардаст, Шін Хару — я знаю все до найменших дрібниць.
— Ну, я так і думала, що ти знаєш. Але щоб настільки точно…
Вона промовила це, а потім, згораючи від цікавості, наблизила свою голову впритул до мене й запитала:
— Але… це те, що мене вже дуже давно цікавить — чому ти так одержимий Стардаст?
— Одержимий? Я?
— Так, саме ти.
З якого дива я став одержимим? Ну й наклеп.
Я вдав абсолютно зухвалий вигляд, наче без поняття, про що вона взагалі говорить, а вона лише посміхнулася й відкрила рота:
— Хіба ти не намагаєшся виростити нашу Хару, роблячи її своєю ціллю? Мені здається, це схоже на якусь гру, де ти замість цього прокачуєш рівень персонажа. Твоя лиходійська діяльність — це просто розширення цієї концепції, правильно?
Чому вона така прониклива?
Поки я на мить завагався з відповіддю, вона, сама того не помічаючи, підвелася й підсіла ближче до мене.
Потім вона сперлася рукою на підлокітник мого крісла поруч. І почала говорити зі мною, майже переходячи на шепіт:
— Чесно кажучи, я навіть трохи заздрила Стардаст. Ти ж знаєш, як її популярність зростає кожного божого разу, коли ви двоє б'єтеся.
Вона вимовила це, а потім на мить опустила голову, повністю схиляючись до мене.
Її розпущене небесно-блакитне волосся майже торкнулося мого обличчя, поки вона шепотіла мені на вухо дедалі тихішим голосом:
— …Тому я благаю тебе. Чи не міг би ти влаштувати теракт і для мене теж? Ми ж колеги. Прийди й виклич Бурульку на дуель теж. Добре?
Тепер я повернув своє обличчя прямо до неї, поки вона шепотіла мені цим своїм голосом, від якого все тіло пронизувало тремтінням.
І я зустрівся поглядом із Лі Соль А, яка дивилася на мене з настільки близької відстані, що ми могли відчувати подих одне одного.
Її обличчя, що посміхалося мені самими лише очима, повністю заповнило мій зір, і я мимоволі підняв руку назустріч її наближенню.
І щиро влупив їй щигля по лобі.
— Аааргх!
Вона миттєво відсахнулася назад, тримаючись руками за лоб після мого раптового нападу.
Її обличчя повністю почервоніло, а на очах навіть виступили сльози.
— Що ти твориш!
Я відповів їй з уїдливою посмішкою, поки вона кричала на весь кабінет:
— Що це означає? Це означає — прийди до тями й не майся дурницею.
— Про що ти взагалі кажеш? Це чисте сексуальне домагання! Я на тебе поскаржуся!
— Героїня класу А шокована сексуальним домаганням у власному домі з боку лиходія. Це буде просто бомбезна стаття, чи не так?
Я лише спокійно посміхався їй, поки вона витріщалася на мене з легкими сльозами на очах. Я ж насправді влупив їй зовсім легенько.
….Можливо, їй просто стало соромно, що вона так перегнула палицю. Що це взагалі за вайб щойно був? Я без поняття, що з нею не так. З якого дива вона раптом вирішила, що їй настільки комфортно зі мною? Вона що, спробувала мене спокусити?
Ну, думаю, усе саме так і є, зважаючи на те, що мої вуха теж злегка почервоніли. Як і очікувалося, вона все ще дурненька.
Хай там як, повернімося до її пропозиції.
Теракт. Якщо я його влаштую, вона має на увазі в Пусані?
— ……І ніякого тероризму.
— Що? Чому це?
Різко випалила вона в мій бік.
Чому? Та тому, що мій терор дозволений виключно для Стардаст.
Аби відповісти подібним чином, я подумав, що було б непогано прокачати й Бурульку теж. В оригіналі саме вона мала здолати Бегемота, але я взяв цю місію на себе через проєкт підсилення Стардаст.
Той шанс було втрачено, тож тепер я маю взяти на себе певну відповідальність.
…..Але ж це не обов'язково робити прямо зараз, чи не так?
Я змінив свої слова й промовив знову:
— …Гаразд, я зроблю це для тебе. Але не зараз. Тож давай трохи пізніше.
— Ну коли саме? Давай же! Будь ласка, склади детальний план.
Немає ніякого плану.
Я поспіхом перевів тему розмови:
— …До речі, ви ж близькі зі Стардаст, правильно?
— З Хару? Ми близькі. Але чому ти раптом про це заговорив?
Я продовжив, перш ніж вона встигла знову повернутися до попередньої теми:
— Та нічого такого, просто, будь ласка, поливай мене брудом кожного разу, коли проводиш час із Хару.
— Що?
Вона на мить схилила голову набік, наче абсолютно мене не зрозуміла. І не втрачаючи моменту, поки вона перебувала в замішанні, я впевнено забив цей клин:
— Будь ласка, продовжуй без упину пліткувати про мене за моєю спиною.
— …Що? Ти що, якийсь збоченець?
Що за нісенітниця?
— Отже, перш ніж Хару почне щось підозрювати щодо тебе, ти хочеш, аби я заздалегідь лаяла тебе, щоб вона чітко бачила в тобі виключно лиходія?
— Саме так.
— …Е-е, я не думаю, що це спрацює як надо.
— Ні, це спрацює на всі 100%.
Хто тут у нас головний експерт по Стардаст? Я.
Я впевнений на сто відсотків, що це дасть ідеальний результат.
Хто така Шін Хару? Хіба вона не дівчина з загостреним почуттям справедливості?
У неї самої не так багато проникливості в таких речах, і особливо коли вона піддається впливу слів своїх друзів — якщо ти постійно нагадуватимеш їй, що я жорстокий і підлий лиходій, вона продовжуватиме бачити в мені ворога, не маючи жодних зайвих сумнівів.
Хоча Лі Соль А переді мною й виглядала вкрай скептично. Ні, ну просто повір мені!
— …Гаразд, я зрозуміла, принаймні на цей час. Я спробую.
— Дякую тобі.
Сказавши це, я підвівся з крісла.
Усі справи владнали. Пора повертатися.
Коли я встав, Лі Соль А, яка знову сіла навпроти мене, також підхопилася на ноги:
— Ти вже йдеш?
— Ага, ми ж про все домовилися, правильно? Побачимося за два тижні, номерами ми вже обмінялися.
— …Ні, зачекай! А як щодо мого теракту?!
Я влаштую його для тебе колись. Коли-небудь.
Щойно я збирався це вимовити, у моїй голові раптово спалахнула блискавична думка.
Якщо подумати, хіба в Пусані скоро не має статися один серйозний інцидент?
І якщо все саме так, то можливо… Мені навіть не доведеться втручатися особисто…
Я перефразував те, що збирався сказати:
— Так, гаразд. Я скоро вийду на зв'язок, тож обов'язково підніми слухавку. Зрозуміла?
— Справді?! Ти влаштуєш це для мене вже зовсім скоро, правда?
— Так. Я тебе не дурю.
Я мимоволі посміхнувся, дивлячись на мою улюблену Бурульку.
Ну треба ж, герой випрошує у лиходія влаштувати якийсь теракт.
Що це взагалі таке? Це не якийсь там договірний матч, це просто суворий світ дорослих, про який діти навіть не здогадуються. Політичні кола зазвичай п'ють брудершафт зі своїми братами за спинами тих дітей, які б'ються між собою.
Після узгодження ще кількох деталей я нарешті зміг покинути це місце.
Ну що ж, думаю, усе пройсло як надо.
Але здається, усе просувається навіть занадто гладко.
— Панночко, сталося щось хороше?
— Що? Оу, та нічого особливого.
Сидячи на задньому сидінні автомобіля, що прямував назад до її будинку.
Лі Соль А, яка подумки прокручувала події сьогоднішнього дня, відкинувшись на спинку крісла, сама того не помічаючи, розпливлася в посмішці.
Егостик. Зустріч із ним виявилася вкрай успішною.
Вона очікувала, що він просто божевільний, коли спостерігала за його шоу по телевізору, але коли зустрілася з ним особисто, він виявився набагато кращим, ніж вона думала, що стало для неї приємним сюрпризом.
Зокрема, він був людиною, з якою нарешті можна було нормально поспілкуватися, окрім Хару. Ба більше, він чудово розуміє абсолютно все те, про що вона ні за яких умов не зможе розповісти Хару.
— …Мені це подобається.
Її очі заблищали, поки вона мимоволі пробурмотіла це під ніс.
Лі Соль А. Їй дійсно припав до душі цей чоловік, Егостик. Здібний, балакучий, надійний. Одним словом — він їй подобається.
Оскільки в її очах палахкотіла абсолютна впевненість, вона не мала жодних сумнівів.
Ну так. Їй конче необхідно залучити цього хлопця на свій бік, попри все. Вона остаточно це вирішила.
Вона мала залізну впевненість, адже з самого дитинства завжди отримувала абсолютно все, на що тільки покладала око.
На задньому сидінні темного автомобіля.
Лише її небесно-блакитні очі яскраво виблискували в суцільній темряві.
Егостик. Вона обов'язково зробить його своїм власною цінністю.
— Мені якось не по собі…"
Шін Хару тихо пробурмотіла це, сама того не помічаючи.
З якоїсь незрозумілої причини її тривога дедалі більше зростала, замість того, аби зникнути під час відпочинку.
Що це взагалі таке…