Розділ 8: Вперше в історії
300 людей.
300 людей — чимала кількість старшокласників.
Той факт, що стільки людей зібралося разом, означає багато чого.
Чи то в місці достатньо простору для них, чи то вони затиснуті разом.
У цьому випадку, можливо, і те, і інше.
Велика кількість людей, 300 осіб, зібралися пліч-о-пліч у великому просторі.
Стільки людей зібралися водночас, але жоден із них не розтуляє рота.
Тоді там тихо? Ні, це не так.
Через жінку, яка голосить переді мною.
— Ваааааааа! Ваааааааа! Ва, ваааааааааааа!
Припини плакати, будь ласка.
[Вона так сумно плаче.]
[Він убив сімох членів її сторони. Це щось, за чим варто плакати. Ха-ха-ха]
[Вона скоро помре? Хоча вона гарна. Це дуже прикро.]
[Ви, божевільні шибеники. Ви не бачите тремтячих заручників,,,, Це не кіно.]
[Так, аби тільки не я~~~~]
[Не думаю, що він вб’є заручників.]
[Дивлячись на ту жінку, що так сумно плаче, я так хвилююся??]
[Серйозно. Та жінка теж терористка, ви божевільні шибеники, ха-ха-ха.]
[Це навіть цікавіше, ніж ефірне ТБ. Так весело. Ха-ха.]
Знову глянувши на коментарі, щоб побачити, яка там атмосфера,
Я зрозумів, що мені більше не потрібно на це дивитися. У мене паморочиться в голові.
— Вааааааааааа!
Перш за все, ця жінка найпроблемніша.
Що мені робити? Вона така гучна.
Може, просто вбити її?
Ні, але я принаймні маю її попередити. Зрештою, я джентльмен.
Я присів навпочіпки перед нею і підібрав пістолет, який вона впустила.
Залишаючись низько, я зустрівся поглядом із жінкою.
Коли наші очі зустрілися, я ніжно посміхнувся їй і сказав:
— Якщо продовжиш плакати, я застрелю тебе.
Коли я жартома прикинувся, що стріляю з пістолета, вона почала панікувати й щосили намагалася припинити плакати.
…Чи можуть люди стримати сльози, запхавши кулак до рота? Я не впевнений.
У будь-якому разі, стало тихіше, ніж раніше.
Слухаючи її гикавку позаду, я став перед заручниками.
Яке величне видовище: 300 людей, що сидять навпочіпки й дивляться вгору на мене.
Їхні очі були наповнені страхом.
Я дивувався чому, але потім зрозумів, що щойно вбив сімох людей перед ними.
Як часто люди в реальному житті бачать, як інших стріляють, як вони стікають кров’ю і падають?
Зачекайте, чи це нормальна річ для людей у цьому світі?
Це Сеул.
Третя за величиною економіка Азії та третє за величиною місто терористів.
Як не дивно, місто вважається столицею Кореї з великою кількістю героїв і лиходіїв із суперздібностями.
У будь-якому разі, люди виглядали дуже знервованими.
Я голосно звернувся до них.
— Гаразд, гаразд. Привіт усім. Я лиходій А-класу, Егостик. Приємно познайомитися.
Використовуючи телекінез, я підсилюю свій голос, щоб усі могли мене почути.
Атмосфера стала холоднішою, коли я закінчив говорити. Усі виглядали знервованими. Ну ж бо. Я не заподію вам шкоди.
[Б’юся об заклад, він збирається сказати: «Тепер убийте одне одного»!]
Дивлячись на коментарі, я розумію чому.
Ким ви мене вважаєте? Я не такий психопат.
…Якщо задуматися, я справді влаштував сцену, де той, хто першим вб’є іншого на кораблях, зможе жити. Боже, гаразд, моя провина. Моя провина.
Я сказав тремтячим людям:
— Перш за все, я хотів би вибачитися перед усіма тут. Мені дуже шкода.
Я вклонився на 90 градусів.
…Насправді. Я навіть використав свій телекінез, щоб тримати уклін під правильним кутом. Такі деталі важливі.
Коли я раптово вклонився, щоб вибачитися, я відчув, як люди затамували подих.
Я випрямив спину і продовжив.
— Хоча я цього не скоював, я відчуваю велику відповідальність за ці наслідувальні злочини, вчинені моїми попередниками.
Рти заручників були широко роззявлені.
Раптом атмосфера почала ставати галасливою.
[?????????]
[Про що він говорить?]
[Це… лиходій? То що це за лиходії, яких я бачив досі?]
Вікно чату було шоковане.
Саме так відреагували б батьки, побачивши свого сина, який завжди ходив і створював проблеми, якби він раптом повернувся з листом про зарахування до Сеульського національного університету після 50 днів наполегливого навчання.
Так чи інакше, я продовжував говорити.
— Взяття заручників — це те, чого б я не робив, тож можете просто повертатися додому зараз. Я збираюся надіслати по 1000 доларів кожному з вас, хто постраждав через мене, тому, будь ласка, перевірте свій рахунок.
[??? Яка це нісенітниця???]
[Давати компенсацію за збитки? Чорт, ха-ха-ха-ха-ха-ха.]
[Мамо, я буду заручником, коли виросту! Мамо, я буду заручником, коли виросту! Мамо, я буду заручником, коли виросту! Мамо, я буду заручником, коли виросту! Мамо, я буду заручником, коли виросту! Мамо, я буду заручником, коли виросту!]
[Це справді… тероризм? Який тероризм я бачив досі?]
— Я надішлю по 10 000 доларів кожному з трьох нещасних покійних. Я знаю всі рахунки, тому вам не варто хвилюватися.
Я ж казав вам, правда?
Я багатий.
Раніше не був, але тепер витрачати гроші — це найкраще, що я можу зробити.
[ Просто… 10 000 доларів?]
[Ц, я знаю, що люди загинули, але 10 000 доларів — це забагато…]
[??? Чесно кажучи, Егостик їх навіть не вбивав. Хіба 10 000 доларів — це не забагато?]
[Справді? 10 000 доларів — це забагато для компенсації за смерть…]
[Серйозно, він їх навіть не вбивав від самого початку. Ха-ха-ха-ха-ха.]
Дивлячись на коментарі, я шкодую про це. Можливо, мені варто було сказати 100 000 доларів…
Я не можу забрати це назад, транзакції вже чекають на моєму рахунку.
Звідки я знаю їхні рахунки? Звісно, Со-Ін, геніальний хакер, допомогла б мені з цим розібратися. Мабуть, мені варто довіряти Со-Ін.
[….Хаа….]
Думаю, я щойно почув зітхання у своїх навушниках, але, мабуть, це був лише я. Так.
Сказавши все, я знову озирнувся.
Невідома жінка-послідовниця все ще тремтіла позаду мене.
Якщо я просто залишу її тут, вона або помре, або створить проблеми, чи варто мені просто зв’язати її…?
[Хюн. Просто принеси її сюди.]
Я почув, як Со-Ін заговорила в навушнику.
Вона хоче, щоб я приніс її туди? Цю жінку? Чому?
Але я не міг підвищити голос і запитати її.
Сотні людей дивляться на мене прямо зараз, і якщо я буду бурмотіти сам до себе, я виглядатиму таким дурнем…
[Думаю, я знаю її. Якщо я не помиляюся, вона може бути дуже корисною. Тож краще принеси її сюди.]
Гм, гаразд.
Со-Ін звучала так впевнено, на це мала бути причина.
— Леді? Ходімо зі мною.
— Щоооооооооо?
Я підняв дивну жінку, що плакала, і тримав її на руках.
Вона почала опиратися, ніби була шокована. Я тримав її, а потім привітався з людьми.
— Що ж, до побачення.
Як тільки я сказав «до побачення», я розправив плащ перед собою.
Потім я зник.
[Трансляція завершилася?]
[Кінець був трохи нудним… Ставлю 6/10.]
[Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У. Звільніть Кім Сун-У.]
[Після побаченого вони вирішили стратити Кім Сун-У.]
=[Трансляція завершилася]=
І я вимкнув хаотичну пряму трансляцію.
[Відповідальний лиходій, який компенсує грошима? Реальні відгуки заручників. Егостик, хто він? Давайте розглянемо ближче.]
[[Редакційна стаття] Лиходій, який убив своїх послідовників-терористів, чи правильно це?]
[Егостик, лиходій, який став головною темою від учорашніх до сьогоднішніх новин о 9-й вечора… NEWSTREE.]
[Автор] Анонім.
[Заголовок] То це правда?
Лиходій А-класу раптово викрав два кораблі й наполягав: «Убивайте одне одного з цього моменту», але зрештою нікого не вбив. Потім його послідовники наступного дня влаштували тероризм, тому він взяв справу у свої руки, вбив їх усіх, потім компенсував заручникам і відпустив їх? І все це транслювалося в прямому ефірі?
[Анонім 1] Та годі. Не може бути. Хе-хе
[Анонім 2] Знаю, правда ха-ха.
[Анонім 3] Нікого подібного в цьому світі не існує. (Існує)
[Анонім 4] Він навіть зламав радіохвилі та публічне ТБ? Упевнений, це брехня. (Ні)
[Анонім 5] Серйозно, я ніколи в житті не бачив такого лиходія, як Мангостік. Минуло лише два дні, а я вже викарбував його в голові.
[Анонім 6] Хто такий Мангостік? Ха-ха-ха-ха
[Анонім 7] Чорт, Мангостік. Ха-ха-ха
[Анонім 8] Який лиходій назве себе Мангостік? Ха-ха-ха.
[Анонім 9] Чесно, він убив лиходіїв, зупинив тероризм і відпустив заручників… Хіба він не герой?
[Анонім 10] Герой (Викрав кораблі й намагався їх підірвати.)
[Анонім 9] Але чи хтось помер? Ха-ха-ха.
[Анонім 11] Я підтримую темного героя, Мангостік.
Лиходій змушує всю націю викарбувати його ім’я два дні поспіль, Мангостік.
…Не це, він Егостик. Вона похитала головою і виправила себе. Вона занадто довго гортала спільноту, читаючи думки громадськості, можливо, її розум був виснажений.
— Хару, що ти робиш?
— О, онні.
Всередині кафе.
Студентка коледжу Шін Хару виконувала своє завдання зі старшокурсницею.
Коли вона герой, вона, по суті, приховує своє ім’я і весь час носить фільтр нерозпізнавання, тому ніхто не знає, що вона герой.
Вона хоче насолоджуватися звичайним студентським життям.
Вона вела подвійне життя: Шін Хару, звичайна студентка вдень, і Стардаст, героїня вночі.
— Хару, здається, ти не зосереджена. У чому справа?
— Н-нічого. Мені просто треба про дещо подумати на хвилину.
Вона похитала рукою і заспокоїла старшокурсницю, заявивши, що з нею все гаразд і тепер вона буде наполегливо працювати. Вона знову взяла ручку, щоб робити домашнє завдання.
Але її увага була спрямована в інше місце.
Егостик, що, чорт забирай, це за хлопець?