Розділ 85: Підбурювання та фабрикація
"Ого…"
Летячи крізь небо, Шін Хару важко стогнала.
Чи зможе вона зупинити ракету, що падає, чи в неї просто забракне на це сил?
Чесно кажучи, вона не була впевнена.
"….."
Ракета, яку вона помітила миттєво, щойно злетіла вгору.
Тепер вона міцно зціпила зуби, бачачи, як снаряд наближається прямо до них.
Чи зможемо ми це зупинити?
Ні, річ не в цьому.
У той самий момент, коли ти вже прийняла рішення, у тебе немає іншого вибору, окрім як запобігти цьому.
Заради громадян, які можуть опинитися в епіцентрі вибуху.
Заради міста, яке може бути повністю стерте з лиця землі.
І… заради того, аби захистити чоловіка, який може загинути від цього.
Тому вона спрямувала свій політ не в бік від ракети, а назустріч їй.
І за мить.
Вона стрімко помчала назустріч небезпеці.
….
Чесно кажучи, я навіть не знаю, як це вдалося.
Біль від того, як скручувало внутрішні органи, відчуття виснаження та шок, від якого дзвонило в голові при зіткненні з нею.
Удар був схожий на той, що вона отримала від літака, або навіть гірший.
Тим паче, що в неї вже не залишилося енергії після довгого й виснажливого бою.
Це ситуація, у якій не було б нічого дивного, якби вона знепритомніла.
Проте вона витримала це завдяки своєму надлюдському розуму.
Ракета сповільнилася після удару, але все ще продовжувала рухатися вперед.
Зупинити її.
Вона продемонструвала свою силу на межі, навіть у ситуації, коли була близька до втрати свідомості.
Загалом, ситуація, яка ніколи б не мала стати можливою.
Однак вона була тією, хто ставав сильнішим, долаючи всі перешкоди. Якщо є хтось, кого мені потрібно захистити, я стаю сильнішою.
Вона — саме така.
З силою, невідомо звідки взятою.
Заверши це.
Ракета зупинилася.
А потім.
Майже на межі, за межами власних можливостей.
Ракета знову злетіла в небо.
"…….."
Наскільки ж сильно її здібності посилилися в цей короткий момент.
Ракета злетіла високо в небо й перетворилася на зірку.
А потім вона знепритомніла.
"— Ах."
Вона видала короткий стогін, падаючи донизу.
Щойно вона відштовхнула ракету, її тіло, яке виклалося понад власні ліміти, стало абсолютно порожнім, наче виконало свою роботу.
Звісно, вона падала до землі, втративши свідомість у небі.
Тому вона міцно заплющила очі, падаючи донизу.
Якщо вона впаде ось так, чи буде вона в безпеці?
Хоч якою сильною вона не була порівняно зі звичайною людиною, неможливо гарантувати, що вона вціліє після падіння з такої висоти. Вона не помре, але… доведеться готуватися до того, що доведеться провести кілька днів у лікарні.
Поки вона готувалася до майбутнього удару.
М'яко.
Замість удару об землю вона відчула, як хтось ніжно підхопив її.
"…..?"
Вона ледь розплющила очі, відчувши несподіваний дотик, дивуючись, що відбувається.
Вона побачила його.
Це був Егостик, який завис у повітрі, обіймаючи її.
"Ні, що за херня?"
Побачивши ракету, що летіла, я широко розплющив очі.
Коли, в біса, вони встигли її запустити? Вони ж не стріляли нею в той самий день в оригінальному коміксі.
Ну, власне, ракети — це не така вже й велика проблема. Я міг би просто кинути цю зброю і втекти. Але ж Стардаст — ми майже завершили її "прокачку". Було б прикро, якби вона не змогла пробудити свою справжню силу, і все закінчилося б ось так.
Але проблема не в цьому.
Чому Стардаст раптово полетіла вгору?
"Невже вона збирається зупинити її…?"
Пробурмотів я без жодної задньої думки.
Чому вона її блокує? Хіба вона отримала повідомлення про те, що летить ядерна бомба? Якби це була звичайна ракета, жодної причини зупиняти її немає, чи не так?
Але перед цим.
Чи вона взагалі в стані зупинити щось подібне?
— Кім Даїн, що нам робити?
— Перш за все, перехопити сигнал новин, які знімають вертольоти. Швидко.
— Так… Зачекай, у мене тут недостатньо обладнання…
Хан Со Ін почала щось робити зі своїм ноутбуком, який принесла разом із Лі Су Бін, попри своє бурчання.
— Лі Ха Юль, і Чхве Се Хі, ви двоє поки залишайтеся тут. Я повернуся.
Сказавши це іншим двом, я телепортувався.
На самісінький верх голови гігантської зброї.
"Боже, як тут холодно."
Коли я опинився зовні, на самій верхівці, мене одразу вдарило холодним вітром. Схоже, температура впала, оскільки скоро настане ніч. Але зараз не це важливо.
Стоячи на вершині зброї й розмахуючи плащем, я дивився на Стардаст.
Ну, я не знаю, навіщо вона висунулася вперед.
Чи зможе вона справді зупинити цю штуку?
Вона щойно билася зі мною з ранку до вечора, нічого не ївши.
Я був на межі того, аби кусати власні руки від занепокоєння.
Я маю на увазі, це трохи відрізняється від того, що було раніше.
Хоч в оригіналі була сцена, де вона зупиняла поїзд чи літак, я жодного разу не бачив, щоб вона зупиняла ракету в такому виснаженому стані!
Я настільки хвилююся, що готовий пуститися в танок.
Я спостерігав за діями Стардаст із тривожним серцем, уже готовий кинутися на допомогу. Перейматися нема про що, адже сигнал зараз буде перехоплено.
Тієї ж миті Стардаст зіткнулася з ракетою.
У мене руки спітніли, коли я на це дивився. Що ти робитимеш, якщо вона вибухне?
На щастя, ракета не детонувала посеред польоту й не спалила Стардаст. Я привів сюди Лі Ха Юль, тож вона зможе полікувати мене, якщо я випадково опинюся в такій ситуації. Це вже полегшення.
Зачекайте, зупинити ракету — це ще той фінт, але що робити після цього? Я маю на увазі, якщо ми кинемо її поруч, вона вибухне на місці.
Але, ніби моя тривога зависла над нею, вона відстрілила ракету високо в небо.
Високолетюча ракета помчала в небо й полетіла в космос.
Ось наскільки вона сильна? Ні, вона безперервно росте.
Здається, Стардаст пробудила свою силу. Ну, я збирався покращити її навички в битві з роботом, але, схоже, вона розвинула їх у зовсім інший спосіб. Ну що ж, мета виправдовує засоби.
Щойно вона виконала це, Стардаст втратила рівновагу, знепритомніла й почала падати з неба. Оу, вона виснажена. Це очевидно. Але буде велика халепа, якщо вона ось так гепнеться об землю.
Коли я про це подумав, моє тіло вже спрацювало автоматично.
Давай спочатку врятуємо Стардаст.
…А потім я запитаю в неї, навіщо вона це заблокувала. Чи це справді була ядерна бомба?
*
Повернімося до теперішнього часу.
Я природно тримав Стардаст на руках, наче принцесу.
"……"
Це вдруге з моменту потрапляння в цей світ, як я тримаю когось на руках отак.
Це якось дивовижно, що Стардаст зараз у мене на руках. Попри те, що я підхопив її, коли вона була без костюма, я відчуваю, яка вона м'яка. Як вона може бути такою, коли так багато працює як герой?
…Зачекайте, що це за дивне відчуття? Минулого разу, коли я тримав Чхве Се Хі, я взагалі ні про що не думав, але це викликає в мені якісь дивні емоції.
Хай там як, я зустрівся поглядом зі Стардаст, яка була в мене на руках.
"….."
І ми мовчали протягом секунди.
Коли вона мене побачила, я думав, що вона почне вигукувати: "Ти покидьку! Негайно опусти мене на землю!" або щось подібне, але, всупереч очікуванням, вона лише тихо витріщилася на мене, не сказавши ні слова.
Вона дихала так, наче от-от знепритомніє. Зачекайте, чому вона нічого мені не каже? Герой, якого тримає на руках лиходій. Завдяки цьому мій початковий план був зруйнований. Я збирався віджартуватися, якщо вона почне мене сварити, але що, в біса, відбувається?
Я завис у повітрі, повільно опускаючись на землю, розгублено озираючись довкола в пошуках чогось, що можна сказати, і невдовзі вимовив із посмішкою:
— Панночко Стардаст! Ви знову вчинили щось неймовірне. Ми билися, а ви раптом злетіли вгору, я навіть подумав, що ви збираєтеся на небеса!
Я просто почав плести нісенітниці. Хоч якусь реакцію дай мені.
Але вона продовжувала мовчки лежати в мене на руках, опустивши очі й не зронивши жодного звуку. Що з тобою таке? Ти що, німа?
Гаразд, дозвольте дещо запитати.
— Звісно, панночко Стардаст. У мене є питання, навіщо ви заблокували цю ракету?
Навіщо вона це зупинила?
Якби вона просто залишила все як є, вона б зруйнувала гігантську зброю, і якби їй пощастило, вона могла б усунути й мене, вбивши одним пострілом двох зайців.
Цього разу вона нарешті відкрила рота у відповідь на моє питання.
Боже, я вже думав, що мене знову ігноруватимуть.
Вона промовила до мене злегка тремтячим голосом:
— …Просто…
— Просто?
— Я можу використати це, аби повернути свій борг, правда?
Вона злегка слабко посміхнулася, а потім знепритомніла.
Дивлячись на те, як вона втрачає свідомість, але з ледь помітною посмішкою на вустах.
Я не міг сміятися.
"……."
Ти повернула свій борг?
Про що вона взагалі говорить? Чи означає це, що вона заблокувала її, аби врятувати мене? Невже немає іншої причини?
….Але чому? Чому? Я ж лиходій.
Який герой летітиме назустріч смерті, аби захистити лиходія?
Я відчув, як голова йде обертом від усіх цих думок, що застрягли в мозку.
….Вона помітила? Причину, чому я граю роль лиходія? Мої справжні почуття?
Ні, цього не може бути. Яка вона чесна. У мене ж є судимість. Чому б вона це зробила?
….Але тоді, якою була та реакція зараз?
Тепер, коли я опинився на землі, я поклав Стардаст поруч. Вона досі спокійно лежала.
"….."
Я притиснув долоню до своєї пульсуючої голови.
Ну так, по-перше, не має значення, як вона дивиться на мене. Головне зараз — це те, що відбувається. Можливо, всі бачили, як Стардаст летіла, аби зупинити ракету. Але питання в тому, чому вона це зробила. Якщо вона скаже, що заблокувала її, аби захистити мене, вона просто спалиться.
……Я не кажу, що вона спалиться через любовний скандал. Звісно, ця тема також буде гарячою, але хейтери можуть накинутися на неї, ставлячи під сумнів її геройські якості.
Що ж мені робити?
Мені потрібно виправдати її дії.
Я почав швидко думати.
Люди цього світу не довіряють своєму уряду, низький рейтинг схвалення президента, прихильна громадська думка про мене та Стардаст, люди, які легко спалахують гнівом. Ракета зникла, бо полетіла в космос..
Усе правильно, ось відповідь.
Придумавши ідеальний план, я зв'язався з Хан Со Ін.
— Хан Со Ін, ти перехопила радіохвилі?
— Так. А ті камери новин? Я зробила так, аби вони теж вимкнулися.
— Я збираюся розпочати трансляцію, тому кинь мені камеру… Ні, я сам по неї прийду.
Я телепортувався назад до кабіни керування зброєю.
Всі дивилися на мене здивовано, не розуміючи, що відбувається, коли я раптово з'явився.
— Чхве Се Хі. Камеру поруч із тобою, будь ласка.
— Га? Ось.
— Хан Со Ін, готуйся до трансляції.
— Гаразд.
Отримавши камеру від Се Хі, я поніс її назад на верхівку голови зброї.
Надворі вже стемніло.
Мені потрібно поспішати.
Я глибоко вдихнув, а потім увімкнув камеру.
Після тривалої перерви я збираюся показати себе на всіх ефірних телеканалах, оскільки ми вже перехопили радіохвилі.
Окрім цього, я цього разу розлечуся по всьому інтернету через Его-Стрім.
І, як і очікувалося, щойно я ввімкнув ефір, коментарі почали сипатися один за одним.
[Трансляція увімкнена. Ха-ха-ха-ха.]
[Чому ти вмикаєш її тільки зараз? Дідько! Ха-ха-ха-ха]
[Де битва гігантських роботів, від якої моє серце мало не вискочило?????? Де вона!!!]
[Новини перервалися відразу після того, як показали, як Стардаст полетіла в небо.]
[Що коїться? Чому ти надворі?]
[Де Стардаст?]
[У чому причина раптового прискорення Стардаст? Мені так цікаво.]
[Я так цього чекав. Де та гігантська зброя…? Це була єдина цікава частина на шляху евакуації…]
Я подивився в камеру, посміхнувся і привітався до всіх.
— Усім привіт! Я — Егостик!
І я одразу перейшов до суті.
— І ви, мабуть, дивуєтеся, чому битву раптово перервали, але, на жаль, ось так. Панночка Стардаст знепритомніла.
[?????]
[Що це означає?]
[Чому Стардаст знепритомніла? Вона програла?]
[Ні, вона раптово злетіла, і все перервалося. Думаю, щось сталося..]
[Де мій гігантський робот?]
— Панночка Стардаст знепритомніла після того, як зупинила дещо, що раптово прилетіло сюди під час нашого бою. Усі, не лякайтеся і слухайте уважно.
Я коротко перевів подих.
Так, з цього моменту все стане серйозно.
Відтепер я буду обманювати сам себе. Підбурювання та фабрикація, які досягли своєї межі — це навіть підбурювання та фабрикація.
Усе заради Стардаст. Відтепер я — правда… Я — правда…
Невдовзі я вигукнув із впевненістю, голосом, щирішим за будь-кого іншого і сповненим довіри.
— Президент послав на Сеул ядерну бомбу, аби впіймати мене!
— Стардаст полетіла, аби зупинити її!
— Усі, це і є справжня правда!!!
[?]
[Що?]
[??????????????]
[Дідько. Чому це звучить настільки правдоподібно, коли він каже, що це зробив президент?]
[То ось воно що.]
[Бляха, серйозно?]
[Це брехня! Такого бути не може!… Ти думаєш, я в це повірю?]
[Дідько. Це тому Стардаст полетіла вгору? Аж мурашки по шкірі.]
[Ці урядові щури, я знав, що рано чи пізно вони на це підуть.]
[Президент, я так і знав! Арештуйте його негайно, ви виродки@@@!!!]
Тепер розпочнімо агітацію та фабрикацію.
Ви думали, я буду сидіти склавши руки?
Давайте всі разом вирушимо в пекло, ви виродки.
— О боже мій! Що за маячня! Прем'єр-міністре! Негайно вимкніть це! Зупиніть трансляцію!
— …Вибачте, пане президенте, але ми нічого не можемо вдіяти, бо вони перехопили радіохвилі.
— Ург…
— Пане президенте, у нас проблеми!
— Що ще?
— Голова асоціації виступив із заявою! Він офіційно підтвердив: «Президент дійсно запустив ядерну бомбу»… Можливо, аби захистити своїх героїв!
— …Що, в біса, відбувається?
Президента просто збили з ніг.